[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Цей тиждень мого життя є досить інтенсивним, оскільки я збираюся відвідати своїх батьків. А з ними дуже легко зав’язати суперечку просто так.
Моїм батькам просто подобається сперечатися. Раніше мене це дратувало, але тепер я справляюся з цим значно краще. Завдяки посту, в якому написав про особистісні риси, тепер їх почав розуміти краще. Для цього мені знадобилося провести невелике дослідження, в якому виокремив 5 основних рис особистості:
— Відкритість до набуття нового досвіду: винахідливість і цікавість замість послідовності та обережності;
— Сумлінність: ефективність та організованість замість легковажності та недбалості;
— Екстраверсія: віддача та енергійність замість відчуженості та замкнутості;
— Покірність: дружелюбність та співчуття замість бажання кинути виклик й байдужості;
— Невротизм: чутливість та хвилювання проти безпечності та впевненості.
Цей шорт-лист повністю дав змогу переосмислити, у який спосіб я розумію людей, особливо себе та членів своєї сім’ї. Співчуття, розуміння почуттів інших відіграють ключову роль в досягненні успіху.
Протилежні особистості
Я пряма протилежність своїх батьків, якщо говорити про екстраверсію та покірність. Мої батьки — екстраверти, яким подобається створювати виклики. А я — інтроверт, і швидше з чимось погоджуся, ніж стану сперечатися.
Мої батьки черпають енергію, розмовляючи з людьми, кидаючи їм виклик. А я збагачуюся енергією, зберігаючи спокій та внутрішню гармонію.
Раніше я часто осуджував людей за їхню балакучість та аргументованість. А зараз я розумію, що це просто риси їхнього характеру. Ймовірно, інші люди осуджують і мене за спокій та покірність.
Розуміння людей
Знаючи цих п’ять основних рис особистості, я краще розумію людей, не осуджую їх за ту чи іншу поведінку. Більше того, я й себе тепер краще розумію, і знаю, які особистісні риси характеру мені потрібно розвивати.
Як я уже пояснював у своєму попередньому пості, я не вірю, що залишатися завжди тим, ким є, — це хороша ідея. Я — інтроверт, але трапляються ситуації, які змушують мене бути екстравертом.
Те ж саме стосується і людей-екстравертів. У деяких випадках ви мусите замовкнути і виконувати ту чи іншу роботу, незалежно від того, наскільки сильним екстравертом ви є.
Здебільшого я дружелюбний та співчутливий, але бувають моменти, коли я вимушений кинути виклик чи відсторонитися.
У минулому я часто звинувачував людей, які ніколи не ризикували. Тепер я розумію, що вони просто послідовні та обережні щодо відкритості новому досвіду.
Кожен має право на індивідуальність і право діяти так, як це диктують йому його основні риси характеру, якщо це нікому не завдає шкоди.
Іншими словами, я завжди реагую на репліки своїх батьків на емоційному рівні, але часом на них відповідаю, а іноді — ні. Я знаю, що реагування на ці закиди нічого абсолютно не змінить.
Для моїх батьків суперечка — не спосіб пошуку істини, а частина взаємостосунків. Саме так вони показують, що піклуються про інших.
Свідомий експеримент
Моє перебування із батьками стало для мене постійно повторюваним експериментом. Коли хтось із батьків спонукає до суперечки, я, звичайно ж, відчуваю бажання відповісти, але, в той же час, знаю, що це не дасть ніякого позитивного результату, тому починаю глибоко дихати, щоб бажання реагувати зникло.
Самоконтроль — це складно, але можливо і корисно!
Іноді перемагає моя свідомість, іноді я все-таки не стримуюсь і вступаю в суперечку. Стримувати себе, не відреагувати, зачекати, доки бажання відповісти знизиться, — досить непросто. Це складно і незручно.
Хороша новина в тому, що, коли ви знову і знову переживаєте все це, ваша витримка загартовується, зростає самоконтроль. І стає дедалі легше контролювати своє бажання заперечити.
В певний момент ви досягаєте рівня неусвідомленої компетентності. На цьому рівні вам уже не потрібно робити свідомих зусиль, щоб контролювати бажання відгукнутися на суперечку.
Самоконтроль — вміння, яким повинен володіти кожен та культивувати його. Розвиток самоконтролю має багато важливих переваг. Це основна запорука успіху. Розвинувши самоконтроль, ви зможете застосовувати його у всіх сферах свого життя, і в першу чергу в управлінні часом.
Висновок
Отже, вивчивши п’ять основних рис особистості та їхні ознаки, ви зможете розуміти краще і себе, і оточення, а це критично важливо для вашого успіху.
Ви зможете використовувати це розуміння, аби корегувати свою поведінку. Ви будете краще ставитися до людей, якщо розумітимете їх. І якщо цього вимагатиме ситуація, ви зможете реагувати так, як потрібно, а не так, як змушуватимуть вас особистісні характеристики.
Для всього цього потрібно мати гарний рівень самоконтролю, який є запорукою будь-якого успіху і який потрібно уважно та наполегливо розвивати.
Оригінал — Burak Bilgin
Адаптований переклад — Ліля Гук
Зображення — unplash.com
