[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Джеймс Ван Дер Бік грає в одному з епізодів «Кімнати 104» на HBO. Нині показують середину першого сезону, але серіал виявився настільки успішним, що HBO вже готує другий сезон.
Це цікаве шоу, тому що дія кожної серії відбувається в готельному номері. В одному й тому ж готельному номері знову і знову, знову і знову. Ця кімната — нецікава. Коли команда дизайнерів звернулася до Марка Дюпласа, творця шоу, з безліччю ідей про те, який вигляд може мати номер, Марк відкинув усі.
«Ні, я хочу, щоби номер був настільки безликим, наскільки це можливо».
То як же Марк Дюплас створив таке цікаве й успішне шоу з обмеженою палітрою?
Наш мозок ледачий — тобто він чудово дає собі раду зі збереженням енергії.
Він еволюціонував, щоби зберегти свіжість, необхідну для боротьби з новими речами в нашому середовищі, які потенційно змінюють життя. Тому ми насолоджуємося й запам’ятовуємо деталі кожного нового місця, яке відвідуємо, але повторні візити стають нудними. Вони починають зливатися в шаблон.
Також ми вигадуємо ідеї. Томас Уорд, професор психології з Університету Алабами, запропонував назвати модель, з допомогою якої ми вигадуємо нові ідеї, рухом шляхом найменшого опору. Коли ми генеруємо нові ідеї, ми часто починаємо з речей, категорій та прикладів того, що ми вже знаємо, адже так простіше.
Однак Пейдж Моро, професорка маркетингу в бізнес-школі Університету Вісконсіна, вирішила з’ясувати, чи можемо ми зійти з цього шляху і стати креативнішими.
В одному з її досліджень учасники розробляли дитячу іграшку, використовуючи 20 можливих об’єктів. Трюк був у тому, що одна група учасників могла сама вибрати 5 з цих об’єктів, а інший довелося використовувати 5 об’єктів, обраних для них заздалегідь.
Група, для якої предмети були обрані, виявилася трохи креативнішою, ніж люди, які обирали самостійно.
Потім ввели ще одне обмеження. Деяким учасникам дозволили використовувати кілька з п’яти об’єктів, а інших попросили використовувати всі 5.
Й ось тоді це стало дійсно цікаво. Люди, які використовували обрані для них предмети й мали застосувати всі 5 з них, були креативнішими.
Іншими словами, що більше обмежень мали люди, то вигадливішими вони були. Обмеження збивали їх зі торованого шляху з менш творчими і знайомими рішеннями.
Я неодноразово намагався знайти телесеріал, який зміг би підтримувати в мені інтерес. Занадто багато всього схожого між собою. Група друзів у їхніх квартирах. Супергерої, що борються з мега-босом.
Учора я вимкнув телевізор, коли сцена на екрані стала нагадувати стандартний сюжет: «Герой скептично ставиться до проблеми й хоче піти. Йому потрібно, щоб інші персонажі його переконували».
Але «Кімната 104» привернула багато уваги. Чому? Це обмеження. Той факт, що весь серіал відбувається в цій одній порожній кімнаті, допомагає команді творців зійти зі шляху найменшого опору.
І це не єдине обмеження. Джеймс Ван Дер Бік знявся тільки в одному епізоді, тому що номер у кожному епізоді залишається тим самим, але все інше змінюється. Новий акторський склад. Нова ера. Навіть новий жанр. Одна серія — це жахи, інша — комедія, ще одна — мелодрама. Я навіть не можу сказати вам, у якому жанрі знімався Джеймс, оскільки він змінюється під час епізоду.
Марк Дюплас, зрозумів він це чи ні, намацав те, що відкрила Пейдж Моро. Додавши ці додаткові обмеження в серіал, він змусив усіх відмовитися від легких творчих шляхів, щоби нарешті створити щось цікаве й оригінальне.
Отже, наступного разу, коли зіштовхнетеся з недоліком варіантів, просто пам’ятайте, що більший вибір — насправді формула для нудного і вже зробленого. Оберіть обмеження для свого вибору. Заженіть себе в рамки. І ви зможете звернути зі шляху ледачого мислення і створити щось видатне.
Оригінал — Nathan Kontny
Адаптований переклад — Віра Курико
Зображення — unplash.com