Редакторки «The New York Times Book Review» Памела Пол і Марія Руссо написали не лише про те, як читати дітям різного віку (від народження й до старшої школи), а й про те, що їм краще читати. Зручно поділена на «вікові» й «тематичні» рубрики книжка може стати комплексним путівником у світ дитячої психології й літератури — короткі анотації чергуються тут із дуже практичними порадами, як прищепити малюкам любов до книжок, відповідями на поширені запитання й розвінчуванням міфів. Зручним і приємним додатком до українського видання стали примітки про українські переклади згаданих видань.

Унікальність українського видання – у його адаптації. Портал  «БараБука» — перший український професійний інформаційний ресурс про видання для дітей та юнацтва. Експерти «БараБуки» долучилися до розробки книжкових рекомендацій спеціально для українських читачів. Наприкінці видання вміщено інформацію про українські переклади текстів, що згадуються авторками.

Довічні читачі — підлітки

Категорії «література для старших підлітків» [young adult literature] ще кілька десятиліть тому зовсім не існувало, а сьогодні вона голос но й виклично заявляє про себе. Саме вона окупувала більшість полиць у книгарнях і бібліотеках. Її автори — новітні рок­зірки. Нам знесло дах від довжелезних черг, у яких стояли тинейджери, терпляче чекаючи, поки їм підпишуть книжки Ґейл Форман і Енджі Томас, Джон Ґрін і Дженні Ган. Книжки цих авторів часто стають хітовими фільма-
ми («Якщо я залишуся» [If I Stay], «Чужа ненависть» [The Hate U Give], «Провина зірок»57 [The Fault in Our Stars], «Усім хлопцям,
яких я любила раніше» [To All the Boys I Loved Before]).

Країною шириться ажіотаж на фестивалі, присвячені винятково книжкам для і про підлітків, — від YALL-Fest у Південній Кароліні до YALLWest у Санта­Моніці. І ні для кого не секрет, що багатьом читачам підліткової літератури вже давно виповнився двадцять один рік. Ці книжки не просто для одноразового вдоволення тинейджерських забаганок: вони гарно написані, чутливі, детальні й враховують запити читачів різного віку. Видно, що автори думали про потреби цільової аудиторії.

Багато хто згадує юність як час інтенсивного читання, коли ти читав, щоб зрозуміти, хто ти, у що віриш і де твоє місце в світі. Література пропонує рольові моделі як героїв, так і антигероїв. Книжки часом розповідають, як влаштований світ, — і засобами реалістичного опису, і крізь ідеальні образи. Вигадана історія чи біографія відомої людини може підказати стежку, якою варто йти або якої краще уникати. Коротше кажучи, підлітковий вік — прекрасний час, щоб навчитися каналізувати розчарування, сум, розгубленість і самотність крізь літературу, а ще знаходити у книжках розраду, товариство і надію на майбутнє.

Але де в усьому цьому місце батькам? Якщо у вас достатньо мудрості, ви не будете пхатися крізь вікно в читацьке життя свого підлітка. Зрештою, найважливіше в їхньому вихованні — вчасно зробити стратегічний крок назад і дати знайти власний шлях. Але певна роль у вас лишається — і то важлива. Інколи треба допомогти дитині знайти книжки, які вона любить. Часом варто з’ясувати, чому вона перестала читати або ніколи не читала стільки, скільки вам (чи їй) би хотілося. Як би там не було, ваше завдання тепер — дізнатися якомога більше про захоплення та вподобання свого невпинного волелюбного підлітка й про книжки, які мають допомогти, спокусити, розрадити і підтримати.

Що варто знати?

Трохи про історію підліткової літератури

Головним героям сучасних романів для молодших підлітків зазвичай одинадцять, інколи дванадцять років, та навіть якщо маркетологи адресують їх восьми-дванадцятилітнім, відомо, що діти полюбляють і часто охоче читають твори про трохи старших за себе. Це означає, що багато одинадцяти-дванадцятирічок починають втрачати інтерес до книжок середнього рівня й, відповідно, намагаються щось знайти у світі старшої підліткової літератури. Але як дізнатися, що вони до цього готові?

На таке складне запитання важко відповісти не лише тому, що всі діти різні, а й тому, що зі зростанням і розвитком категорії «підліткова література» вона неминуче розширюється, причому настільки, що часом годі точно сказати, чому це підліткова література, а не, скажімо, дорослий роман чи серія фентезі з головним героєм-підлітком. Не забувайте, підліткова література — явище відносно нове. Тинейджери попереднього покоління цупили з батьківських полиць любовні романи Даніели Стіл чи бульварну халтуру Сідні Шелдона й передавали одне одному інцестуальні мелодрами В. К. Ендрюс або безсумнівно дорослу книжку Джуді Блум «Дружинонька» [Wifey], таємно смакуючи заборонені плоди.

Що робить книжку підлітковою?

Ось гарне правило: книжка для дорослих, але про підлітка дивитиметься на підлітковий досвід дорослими очима й дасть купу сигналів, зрозумілих саме дорослим. Підліткова література натомість одразу вводить читача в досвід підліткового віку — створює атмосферу непевності, тривоги, гормонального збудження й напруги, коли не знаєш, чого чекати від майбутнього і яке воно — доросле життя. Тут не рефлексують про підлітковість, тут у неї занурюються. У підлітковій книжці можуть діяти повнокровні дорослі персонажі, але у фокусі не вони. Вони часто «інші» — влада, голос розуму, ворог, розрада. Тинейджерська перспектива домінує, герої вперше переживають радість і жах багатьох важливих подій: першого кохання, першого від’їзду далеко від дому, першого знайомства з жорстокими реаліями суспільного й політичного життя.

Скороспілість

Сьогодні підліткова література настільки розвинена, що має свої жанри й піджанри: безкомпромісно реалістичні романи у віршах Елен Гопкінс, графічні романи Маріко й Джилліан Тамакі, футуристичні трилери Марі Лу — і багато іншого. Ці книжки з’явилися в часи скороспілості, коли одинадцятирічні роблять те, що раніше не спадало на думку чотирнадцятирічним. Діти, які втомилися від книжок середнього рівня, тепер розкошують на бенкеті літературних можливостей. У нас є багато знайомих дітей молодшого шкільного віку, які вже прочитали орієнтовані на підлітків томи Гаррі Поттера, де, між іншим, змальовується жахлива смерть школяра. Ви не єдині батьки, яких мучить питання, чи це на краще.

Підліткові книжки з їхніми гострими діалогами, викличною поведінкою героїв, насильством, сексуальністю й політичною тематикою корективно впливають і на батьків, чиї діти ще не доросли до підліткового віку. На жаль, дорослішання часто починається саме зміною ставлення до батьків, котра передує повнокровному статевому дозріванню. Воно тепер стартує дедалі раніше, особливо в дівчаток, у яких гормональні зміни можуть настати вже у вісім років. Готовий чи не готовий емоційно ваш підліток до підліткової літератури, він уже хоче її читати — значно молодшим, ніж ви очікували.

Бунт — це досі нормально

Якщо ви хоч щось пам’ятаєте про свою поведінку в ранньому й пізньому підлітковому віці, першим зринає одне слово — бунт. Зараз вам може бути геть не по собі від того, що ваше одинадцятилітнє чадо читає «Голодні ігри», сучасну класику Сьюзен Коллінз, футуристичну антиутопію, в якій аморальні керівні класи влаштовують турніри, де діти й підлітки б’ються до смерті. Але майте на увазі, що дитина може читати таке і з символічною метою — скажімо, щоб почуватись або здаватися «крутою», «просунутою» і «в курсі справи». Вже одне бажання повідомити світові такі речі про себе, читаючи книжку, має вселяти надію. Читати про переступи безпечніше: ви нічого не робите — ви просто про це читаєте і з’ясовуєте, що воно таке. Вчитеся формулювати судження і власні висновки.

переклад з англійської Олександра Стукала