Ця книжка – посібник від маніпулятора-практика про те, як протистояти зараженню інформаційними вірусами. Ці віруси інфікують нас щодня. Вони — провідники для тисяч шкідливих тверджень. Вони вбивають свідомість і перетворюють своїх жертв на слухняне стадо. Вони полюють не тільки на нас, а й на наступні покоління. Прочитавши її ви: дізнаєтеся, що таке інформаційні віруси, і навчитеся їх розпізнавати. зрозумієте, як захистити себе, дітей і близьких від Індустрії вірусмейкерства. познайомитеся з роботою Індустрії, яка створює інформаційні віруси. І без зайвої конспірології дізнаєтеся, як Індустрія вже змінила кожного з нас.

***
З чого переважно складатиметься кампанія: у цьому типі вірусів можуть бути десятки різних варіацій, нижче наведені найтиповіші.
варіант #1: кампанію вибудовують на журналістському розслідуванні, спираючись на його результати розгортають побудову вірусу і його запуск;

варіант #2: купують персонального і професійний хейтера, який регулярно зливає потрібні факти, інсайди та інше. Пресинг з його боку дуже інтенсивний. Його посилюють комплексною розкруткою інформації;

варіант #3: комплексне обґрунтування своєї позиції, з огляду на аналітику та вагомі експертні думки. Для цього замовляють «незалежне дослідження», збирають експертну раду чи круглий стіл, на якому «легалізують» результати дослідження. Далі, відштовхуючись від ключових висновків дослідження, переконують цільову аудиторію.

Щоб поширювати інформацію, використовують стандартний комплект для формування потрібного охоплення:

сюжети на ТБ;

статті в ЗМІ — аналітичні, оглядові, інтерв’ю;

коментарі експертів у ТВ-програмах;

новини в ЗМІ;

робота пулу лідерів громадської думки;

робота з пабліками і групами в соціальних мережах;

рекламні кампанії в онлайні тощо.

Також можуть застосовувати: коригування видачі в пошукових системах, підписання петицій, блокування непотрібних акаунтів.
Що це дасть Замовнику: те, що він хотів. Звісно, є форс-мажори. Найтиповіший — поки вірус запускали, змінилася кон’юнктура інформаційного поля, тож усе потрібно переробляти.
Результат для інформаційного поля: ці віруси найтоксичніші і найруйнівніші для імунітету. Досягаючи своєї мети, вони змінюють і хід мислення, і поведінку людини. Також вони дуже живучі і тривалий період існують в інформаційному полі, постійно мутуючи.

РЕМАРКА

Є два основні чинники, що суттєво впливають на ціну, — це креатив і наявність потрібного фактажу.

Креативна ідея в правильному виконанні може досягти потрібного результату з мінімальним бюджетом. Наприклад, ролики-звернення Володимира Зеленського в листопаді 2017 року на захист серіалу «Свати» (тоді їх вирішили заборонити на ТБ). Із відео Зеленського провзаємодіяли понад 58 млн разів (за перші 2 тижні компанії) — сумарно на всіх платформах. Не кажучи вже про підняту хвилю підтримки в Facebook, в якому Квартал-95 не мав особливої підтримки.
Так само сильну хвилю дає і вкидання фактів. Особливо, якщо вони прилітають у правильній упаковці в потрібний момент. Наприклад, Обороногейт від Bihus.info в розпал президентської кампанії 2019.
Звісно, мікс креативу і фактажу унікальний. Він дає Замовнику величезну ефективність за символічні гроші. На щастя для нас з вами, це дуже рідкісне поєднання.

Важливо розрізняти віруси і широкомасштабні кампанії. Перші — це один ключовий меседж і його розкрутка в різних варіантах. Друге — це компіляція різних вірусів, які ґрунтуються на одній смисловій платформі (найзрозуміліший приклад — виборча кампанія).

Бюджети виборчих кампаній у місяць обчислюються сотнями тисяч доларів. Усе залежить від того, хто бере участь у перегонах і який рівень інформаційного шуму потрібно перебивати.

В реальності навколо нас циркулює безліч низькобюджетних кампаній. Здебільшого успішний вірус завжди замішаний на органічному, природному запиті від мас. Проте є безліч успішних кампаній зі штучного зміщення, перемикання уваги на другорядні теми. Створити тему зазвичай нічого не варто — її просто продукують, а всі бюджети спрямовують на введення її в інформаційний порядок денний.

3.5. Типові інформаційні віруси

Розпізнавання інструментального патерна вірусу починається з розуміння того, які віруси взагалі можливі. Є кілька типових кейсів, які рідко використовують у чистому вигляді. Зазвичай їх комбінують або використовують фрагментарно.

Кейс — це хребет вірусу. Він обростає деталями залежно від тривалості кампанії та/або інструментів, які використовують.

Ось основні відмінні риси, побачивши які ви зможете розпізнати патерн вірусу.

# 1. Дискредитація

Типовий об’єкт: активісти, політики-опозиціонери, громадські діячі, бізнесмени (у конкурентних війнах). Загалом, може бути будь-хто, хто обирає контроверсійну позицію, що суперечить загальній позиції можновладців.

Типовий замовник: можновладці — як в політиці, так і в бізнесі. Звісно, є винятки, і цю схему можуть застосовувати для розправи над членом своєї ж команди.

Типова схема: масове цькування. Тобто спочатку вкидають інфопривід, який часто є контрверсією позиції Об’єкта (наприклад, якщо атакують активного борця з корупцією, то проти нього зливають факт його корупції). Потім її посилюють обговореннями в різних форматах: експертні думки, засудження колег, розслідування, наведення аргументів, що це не цькування, а Об’єкт завжди таким був.

Типові канали: це мультиканальна атака, в якій задіяні всі охопні канали. Точно є ТБ, онлайн ЗМІ, Facebook, лідери громадської думки.

На що насамперед варто звертати увагу в разі викриття:
позиція самого обвинуваченого і його аргументи;
природа масштабування інформації — чи є штучна складова (найпростіше — чи поширюється інформація в соціальних мережах).

ПРИКЛАД

Вище вже згадано кейс з цькування Сергія Лещенка. Він був народним депутатом України і традиційно обирав активну позицію, що не подобалося багатьом у політиці і бізнесі.

Суть: у вересні 2016 року з’явилася інформація, що Лещенко придбав квартиру площею 192 квадратні метри в новобудові в самому центрі Києва. Вартість такої квартири оцінено в 300 000 доларів. Квартиру не було зазначено в його декларації. Парадокс полягав у тому, що всі попередні 16 років своєї професійної діяльності як журналіст-розслідувач він боровся з корупцією.

Лещенку довелося виправдовуватися і пояснювати, що частину грошей він узяв у борг, частина його, а частина — його майбутньої дружини, відомого діджея Анастасії Топольської.

Скандал розгорівся неабиякий. Його протримали на повістці денній увесь вересень. Опоненти донині згадують Лещенку його квартиру.
Це приклад добре спланованого, створеного і запущеного вірусу. Проте не всі віруси з дискредитації успішні. Приміром, у розпал Обороногейта (березень 2019 року) журналіста Дениса Бігуса, команда якого розслідувала корупцію в оборонній сфері, звинуватили в тісних зв’язках з Росією: брат його дружини був російським чиновником. Проте фактаж цього вірусу був надто слабкий, а момент його виникнення так прямо вказував на Замовника, що жодна масована кампанія з його розкрутки не змогла протримати його в інформаційній повістці й кількох днів.

# 2. Злив важливої інформації

Типовий об’єкт: без обмежень. Важливий не об’єкт, а скандальність або новизна інформації. Зазвичай цей метод використовують як доповнення до важливої і великої інформаційної події, щоб скерувати хід цієї події в потрібному напрямку.

Типовий замовник: особи, зацікавлені в коригуванні ходу подій — опоненти, конкуренти, вороги.

Типова схема: через одне-два джерела вкидають інформацію. Інфопростір її одразу підхоплює. Тут найважливіше — якість вкинутої інформації та органічність самого вкидання.

Типові канали: через відомих журналістів, видання або відомого і шанованого лідера громадської думки. Іноді інформацію вкидають через силовиків. Додаткової розкрутки вона здебільшого не потребує, бо одразу набуває ефекту інформаційної бомби. А ось спрямування меседжів і протоколу захисту — потребує. У цьому разі використовують ботрум і свій пул лідерів громадської думки, які ретранслюють потрібну позицію по всіх каналах, виступаючи балакучими головами.

На що насамперед варто звертати увагу в разі викриття:
з якими меседжами розкручують інформацію;
кому це вигідно.

ПРИКЛАД

Найгучніший вірус останнього часу — Обороногейт.
У лютому 2019 року в розпал президентської кампанії журналісти Bihus.info випустили багатосерійне дослідження про те, як друзі Президента України (Петра Порошенка) розкрадали оборонку. Основним фігурантом був син заступника секретаря РНБО Олега Гладковського. Також у ньому фігурували сам Гладковський, керівники оборонних підприємств і правоохоронних органів.

Розслідування спиралося на анонімний лист з архівом листування фігурантів афери, який журналісти отримали восени 2018 року. Журналістська перевірка свідчила, що наведені в листуванні факти відповідають встановленим раніше.

За різними оцінками, скандал, що розгорівся, коштував Порошенко 7% голосів на майбутніх виборах.

Не такий гучний, але важливий вірус: у період ключових переговорів зі звільнення українських заручників Кремля в ЗМІ було злито інформацію про те, що Україні поставлено ультиматум про звільнення Володимира Цемаха — важливого свідка на майбутньому в Нідерландах судовому процесі у справі про збитий над Донбасом малайзійський «Боїнг» MH17. Ця інформація з’явилася в дуже напружений момент у серпні 2019 року й зумовила бурхливі обговорення про ціну обміну.

# 3. «Глас народу» — інформація, піднята з низів на верх

Типовий об’єкт: може стосуватися будь-якої людини і об’єкта. Головне, щоб у об’єкта був масовий клієнт, споживач — супермаркети, дороги, кінофільми, тобто будь-що.

Типовий замовник: конкурент, опонент.

Типова схема: простий користувач пише душевний пост-історію, переважно в Facebook, у якому розповідає, як він постраждав від бренду, політика, компанії тощо. При цьому звинувачення завжди дуже буденні, тобто зрозумілі широкій аудиторії. Пост швидко починає поширювати ботрум і лідери громадської думки. Через невеликий період інформація потрапляє в медіа і далі, залежно від міри скандальності, поширюється усіма типами ЗМІ. Зазвичай, є другий етап для утримання інтересу — нові деталі, заява в поліцію тощо.

Типові канали: вкидання через Facebook, підключення інституту лідерів громадської думки, потім ЗМІ.

На що насамперед варто звертати увагу в разі викриття:
хто розганяє сам пост: якщо це переважно боти — це найточніша ознака; далі дивитися на самі докази та їхню достовірність.

ПРИКЛАД

Найяскравіший приклад — скандал з подружжям Варченко в листопаді 2018 року. Ольга Варченко — перший заступник Державного бюро розслідувань, Олександр Варченко — заступник начальника відділу департаменту захисту економіки Національної поліції.

На початку листопада 2018 року в Facebook почав поширюватися пост студентки Наталії Бурейко зі скаргою на погрози з боку Олександра Варченко, з яким, за її словами, була знайома віртуально.

Співрозмовник, який називав себе впливовим правоохоронцем, писав, що, в разі відмови дівчини від інтиму, вона і її родичі матимуть проблеми.

Варченко заявив, що на його сім’ю почалася інформаційна атака і що хакери створили підроблений акаунт з його фото. Ольга Варченко зробила заяву, що справжньою метою провокаторів є вона.

Нацполіція почала перевіряти, чи причетний її співробітник до сексуальних домагань, а прокуратура відкрила кримінальне провадження та передала його в СБУ.

Буквально через кілька днів Наталя Бурейко опублікувала пост з вибаченнями: «Я не мала жодних підстав вважати, що мені погрожував саме Олександр Варченко, а не хтось інший», — написала вона. Дівчина також повідомила, що за використання її облікового запису в Facebook організатори секс-скандалу обіцяли їй заплатити 1500 грн, але грошей вона не отримала.

Наприкінці листопада в межах цієї справи був затриманий політтехнолог Володимир Петров. У виробництві фігурують також блогери Василь Крутчак і Олександр Барабошко, у яких відбулися обшуки. Згодом Барабошка теж арештували.

На цьому гучна фаза скандалу закінчилася. На зміну їй прийшли камерні розслідування і тривалий процес зі звільнення затриманих.

# 4. Розслідування

Типовий об’єкт: людина при владі — політичній чи бізнесовій.

Типовий замовник: будь-хто, кому він не догодив.

Типова схема: збирають інформацію, яка підтверджує потрібну позицію; максимально маскують під журналістську роботу, тобто залучають усі сторони, але підґрунтя завжди таке, що у споживача точно складеться одна думка.

Типові канали: ЗМІ або ТБ/YouTube — точка вкидання. Потім за стандартною схемою залежно від резонансу.

На що насамперед варто звертати увагу в разі викриття:
хто здійснював розслідування — це незалежні журналісти-розслідувачі чи це ЗМІ, що належать олігархам або взагалі нікому не відомі.

ПРИКЛАД

Таких прикладів дуже багато. Ця форма вірусу стала однією з найпоширеніших. Клондайк таких розслідувань у програмі «Гроші» на каналі «1+1». З крайніх гучних — будівництво моста в Дніпрі з розглядами про зловживання мерії під керівництвом Бориса Філатова.

Ця програма вийшла в період активного обговорення дострокових виборів мерів у кількох великих містах.

# 5. Включення інстинкту масового споживання

Типовий об’єкт: завжди використовують для створення позитивного іміджу продукту і/або послуги і демонструє його/її популярність.

Типовий замовник: виробник товару або послуги.

Типова схема: у рекламі, на сайті або в піар-матеріалах усю комунікацію вибудовують, спираючись на позитивні відгуки, причетність відомих людей та ін. При цьому наголошують на їхній великій кількості, статусі. Зазвичай містить опис високих результатів від цього продукту.

Типові канали: без обмежень.

На що насамперед варто звертати увагу в разі викриття:
що пишуть реальні користувачі не на ресурсах компанії, наприклад в Facebook, Instagram.

ПРИКЛАД

Улітку 2017 року директор PR-агентства PRavik Юлія Правик організувала фейкову конференцію Business-forum 2017. Усі заявлені імениті спікери, зокрема й міністр фінансів Олександр Данилюк, представники Google, Microsoft та інших великих компаній, навіть не знали про свою участь. Сайт заходу повністю копіював веб-сторінку iForum. Правик продавала квитки на івент за ціною від 800 грн і спонсорські контракти вартістю 2000–3000 доларів. Конференція очікувано не відбулася.

Цей факт шахрайства довго обговорювали в профільному співтоваристві, проте він так нічому і не навчив його організаторку. Згодом Юлія Правик ще кілька разів фігурувала в подібних історіях.
(За матеріалами MC Today)

# 6. Дослідження

Типовий об’єкт: будь-хто. Також використовують для формування позитивного іміджу товару, послуги, людини; рідше — для дискредитації конкурента, що здебільшого застосовують під час виборів.

Типовий замовник: будь-хто — як сам об’єкт, так і його конкурент.

Типова схема: невідома або маловідома компанія видає реліз з результатами проведеного дослідження, де чітко зрозумілі меседжі.

Типові канали: найрізноманітніші — усе залежить від змісту матеріалу.

На що насамперед варто звертати увагу в разі викриття:
на вибірку дослідження — зазвичай, вона дуже мала;
на дату дослідження — може бути застарілою;
на саму компанію — переглянути її сайт і з’ясувати, хто її очолює.

ПРИКЛАД

Найчастіше цей тип вірусів використовують напередодні і під час виборів. У період написання цієї книги в інформаційному просторі циркулювала інформація про претендентів на крісло мера Києва і про дострокові його вибори. Зокрема, в жовтні була опублікована соціологія, яка давала Віталію Кличку 34% голосів, а Андрію Пальчевському — 32%. Пальчевський — ведучий, підприємець і людина, яка такою соціологією хотіла долучити себе до списку серйозних претендентів на мерське крісло.

# 7. Власний приклад: «подивись, який я хлопець з народу; поглянь, який я крутий»

Типовий об’єкт: політик для формування свого позитивного іміджу.

Типовий замовник: той самий політик.

Типова схема: створюють перелік біографічних даних, що свідчать про народне походження. Під них вибудовують усю лінію позиціонування і поведінки. Факти заможного життя приховують.

Типові канали: найрізноманітніші, але насамперед їх транслює сам політик.

На що насамперед варто звертати увагу в разі викриття:
на ключові акценти в полеміці політика: якщо вони просто є і на них не наголошують — гаразд. Проте якщо ж про них кричать звідусіль — реальність точно інша.

ПРИКЛАД

Мій улюблений приклад — Олег Ляшко. Він старожил української політики, лідер Радикальної партії, народний депутат багатьох скликань і кандидат у Президенти. Десятиліттями він вибудовував образ свого хлопця, який бореться за все хороше проти всього поганого. Свій образ він активно підкріплював атрибутикою (вила, корови тощо) і манерою спілкування. При цьому за кадром залишалося мільйонне фінансування партії і геть не пролетарський стиль життя її лідера. Незважаючи на цей дисонанс, Ляшко багато років тримався в топі рейтингу українських політиків.

Нині Ляшко опинився за бортом політики, однак своє ремесло не кинув і продовжує експлуатувати образ вихідця з народу. Яскравий тому приклад — його бійка з народним депутатом Андрієм Герусом. Найімовірніше, у такий спосіб Ляшко хотів повернутися в заголовки ЗМІ та обговорення Facebook, а також підкреслити, що він продовжує боротися за права українців.

# 8. Чарівна пігулка з відгуками про її ефективність

Типовий об’єкт: складна проблема, невиліковні хвороби — те, що породжує максимально розгублених клієнтів.

Типовий замовник: виробник.

Типова схема: лідер громадської думки інформує про чарівну таблетку, стверджуючи, що перевірив її на собі. Зазвичай підкріплює історію безліччю папірців, які, звісно, демонструють у рекламі.

Типові канали: масова рекламна кампанія, яку часто супроводжують акції «купи дві — отримай третю в подарунок», «спец ціна тільки годину після реклами» тощо.

На що насамперед варто звертати увагу в разі викриття:
поговоріть з незалежними професіоналами — переважно, з лікарями. А якщо вам постійно кортить чарівних пігулок — зробіть татуювання: «чарівних пігулок немає».

ПРИКЛАД

Історія з золотими пірамідками Ю. Шинсе — типовий приклад цього вірусу. Їх рекламували як чудодійний засіб, здатний вилікувати від багатьох, навіть тяжких, хвороб, а також допомогти в дрібницях, як-от унормувати тиск.

Одним із фронтменів рекламної кампанії виступав відомий журналіст Дмитро Гордон. Зокрема, поширювали інформацю, що він встановив збільшену копію пірамідки на даху свого будинку. Також Гордон наводив приклад, що ці пірамідки врятували його знайомого від раку.

Ще одним аргументом, наведеним у рекламі, була наявність документів МОЗ України. Цей медичний прилад — «енергія форми» — був дуже популярний.

І лише влітку 2019 року після чергового гучного скандалу в ЗМІ щодо чудодійних пірамідок з посиланням на Гордона були дані офіційні роз’яснення Міністерства охорони здоров’я про те, що пірамідки не мають офіційної держліцензії і це — шарлатанство.
(За матеріалами Радіо Свобода)

# 9. Демонстрація всенародної любові та підтримки

Типовий об’єкт: найпоширеніший — політики чи громадські діячі, блогери.

Типовий замовник: вони самі.

Типова схема: розкрутка атрибутів популярності — лайки, перегляди, опитування, рейтинги.

Типові канали: переважно всі онлайн, де є двосторонній формат спілкування. Проте часто підкріплюють лідери громадської думки на ТБ і в ЗМІ.

На що насамперед варто звертати увагу в разі викриття:
швидкість і якість появи цих реакцій. За дві хвилини життя поста не може з’явитися 2000 лайків, 500 репостів і 100 коментарів — це нереально навіть для Марка Цукерберга. Проте у наших Президентів це трапляється дуже часто.

ПРИКЛАД

Це найпоширеніший кейс. Його можна спостерігати під постами майже всіх відомих політиків. Про цей феномен я детальніше розповім у наступному розділі. Тут наведу короткий приклад.

Пост з Різдвяним привітанням у 2019 році на Facebook-сторінці Олександра Вілкула (кількість підписників близько 200 000). Звичайний формальний пост. Зазвичай такі пости отримують мінімум органічної реакції. Проте з цим постом сталася дивна метаморфоза. Він став дуже популярним: 40 000 лайків, 3800 репостів, 420 коментарів.

Це аномальна динаміка — середній пост на цій сторінці набирає не більше 2000 взаємодій. Проаналізувавши профілі, що взаємодіяли з постом, з’ясували причину цієї аномалії — засилля ботів.

# 10. Розслідування фейків як різновид дискредитації.

Типовий об’єкт: публічна особа.

Типовий замовник: опонент.

Типова схема: пред’являють докази — найчастіше скріни — фейкової народної підтримки. На цьому ґрунтується атака з ключовим меседжем: вас підтримують боти, все, що ви говорите, — брехня.

Типові канали: соцмережі.

На що насамперед варто звертати увагу в разі викриття:
одиничний це випадок чи повсюдний, оскільки опоненти самі можуть створити цю ситуацію, обробивши своїми ботами конкретний пост.

ПРИКЛАД

Під час Президентської кампанії 2019 року штаб Володимира Зеленського неодноразово заявляв, що не використовує ботрум. Навіть після того, як було викрито листування керівника діджитал-напрямку штабу Михайла Федорова, де він вказував конкретні суми за «ботів, які будуть захищати від атак». Велика органічна народна підтримка була на користь версії відсутності ботів. Однак аналіз акаунтів, які взаємодіяли з постами штабу, давав причини сумніватися в повній органічності їхньої роботи в Facebook.

Підтвердження цьому знайшлося восени 2019 року, коли в своєму інтерв’ю the Бабель (25.10.2019) Дмитро Раїмов підтвердив, що його компанія була найнята окремими бізнесменами і вони працювали ботрумом на користь Зеленського.

# 11. Приклеювання дивного ярлика

Типовий об’єкт: політик чи громадський діяч, робота може бути і в плюс, і в мінус.

Типовий замовник: він сам або опонент.

Типова схема: придумують хльосткий образ і/або слоган, на якому потім вибудовують інформаційна атаку.

Типові канали: переважно соцмережі, рідше ТБ.