Як підтримати українських видавців — купити їхні книжки

Українські письменниці, редакторки, перекладачки, видавчині та читачки радять 108 книжок, які варто купити у видавництв, що постраждали від обстрілів.

Марія Стахів
редакторка edtech-студії EdErа, журналістка, коректорка

«Ранок»

Серія про Персі Джексона Ріка Ріордана. Можна продовжити подорож Одіссея, залишитися трішки довше з давньою й недавньою Грецією і повернутися до джерел — боги, мандри, чудовиська, підступи й повернення до підліткових часів.

«Жорж»

Серія «Щоденники вбивцебота» Марти Веллс. Приємна й легка наукова фантастика про вартмеха (андроїда-охоронця), який зламав свій модуль контролю й тепер дивиться на роботі мильні (космо)опери і допомагає людям не вбитися — що загалом і є його роботою. 

Книжки Т. Кінгфішер з серії «Клятвений солдат». Трошки ретелінгів, трошки чортівні, трошки приємних і неприємних людей.

Серія затишного фентезі «Некровет» Йоанни В. Ґайзлер. Чи не в перших розділах першої книжки головній героїні — ветеринарній фельдшерці — темпераментний звір вибиває око.

«Урбіно»

Серія з чотирьох книжок про підлітку Лінку Барську Йоганни Ягелло. Звичайні люди, звичайні людські проблеми та виклики, але як цікаво читати й дорослішати разом із героїнею.

«Ще одну сторінку»

Нові перевидання Галини Пагутяк. Неймовірно красиві, теплі історії, часом містичні, часом дуже приземлені, але дуже людські. Серпанок містичного, божественного й потойбічного дуже лагідно й обережно заколисує читачів. 

Книжки Юлії Нагорнюк з київськими й некиївськими відьмами, лиликами, бюрократичними радами та стосунками між людьми і нелюдьми.

Дар’я Чеканова
книжкова блогерка Grumpy readerka, перекладачка

«Ще одну сторінку»

«Блакитний замок» Люсі Мод Монтґомері. Дещо старомодна, але надзвичайно приємна й кумедна історія однієї з найвідоміших авторок канадської літератури.

«Одержима смертю» Луції Фаулерової. Героїня мчить у вагоні, досліджує життя і смерть, слухає «Як тебе не любити, Києве мій» і прибирає у пана Рочестера — недооцінений хіт.

«Жорж»

«Колючий живопліт» Т. Кінгфішер. Химерне, красиве і трохи сумне переосмислення «Сплячої красуні». Можливо, їй і не варто прокидатися?

«Щоденники вбивцебота» Марти Веллс. Захоплива й динамічна серія пригод вартмеха з тяжкою долею, який зламав власний код, щоб дивитися серіали. Він більше не кориться людям, натомість має вирішити, що робити зі своїм життям.

«Скриня Ґріммів» Ксенії Шпак. Сучасне міське фентезі, у якому підлітці доведеться зіткнутися не лише з казковими істотами, а й із долею внутрішньої переселенки. Книжка написана легко й із гумором, але водночас не цурається складних тем.

#книголав

«Пам’яті…» Еліс Вінн. Безжальна Перша світова війна і кохання — трагічна, але напрочуд красива книжка.

Ірина Грабовська
письменниця, авторка трилогії «Замок із кришталю» і дилогії «Леобург» 

«Жорж»

«Хроніки незвіданих земель». Найулюбленіша збірка фантастичних оповідань, у якій я брала участь. Моє оповідання тут — про часи індустріального розвитку Донбасу у 1913 році.

«Та, що читала зорі» Наталії Довгопол. Новинка від моєї подруги — тільки-но вийшла, неймовірно гарно оформлена книжка. 

«Зайчик» Мони Авад. Одна з найкращих книжок про письменництво, які я читала, у моєму топі за минулий рік.

«Скриня Ґріммів» Ксенії Шпак. Янг-едалт історія про опанування магії і складнощі адаптації тимчасово переміщеної відьми.

«Алхімія свободи» Ярини Каторож. Перевидання милої романтичної історії, дебютного роману Ярини.

Readberry

«Діти вогненного часу» Мії Марченко і Катерини Пекур. Одна з головних фантастичних книжок про початок повномасштабного вторгнення.

«Безсердечна» Маріси Меєр. Казкова історія від однієї з улюблених авторок фентезі.

«Фабула»

«Багряний зріз. Сім історій про смерть і книжки». Збірка трилерних оповідань від українських письменників. Збірка з трагічною долею, майже весь наклад якої згорів, але деякі примірники встигли таки виїхати до удару. Хороша нагода познайомитися зі стилем українських письменників, щоб продовжити знайомство з кожним окремо.

«Вілла у Сан-Фурсиско» Ярослави Литвин. Легка літня книжка, яку добре читати на дачі.

«Ще одну сторінку» 

«Наші дружини на дні морському» Джулії Армфілд. Одна з найкращих книжок, прочитаних цього року, — історія про розлуку, занепад стосунків і жах морських глибин.

«Приватні обряди» Джулії Армфілд.

«Файні брюнети та інша нечисть» Юлії Нагорнюк. Гумористичне фентезі від української авторки, одна з найпопулярніших збірок на цьогорічній «Книжковій країні»

#книголав

«Буремний перевал» Емілі Бронте. Також є аудіокнижка на «Абук» — особливо рекомендую аудіоверсію в озвученні Романа Харандюка. Це одна з моїх улюблених книжок.

«Кармен» Проспера Меріме. Малесенька, але дуже пристрасна історія з іспанським колоритом, одна з улюблених.

«Ведмеже місто», «Ми проти вас» Фредріка Бакмана. Книжки, що здатні впливати на свідомість і змушують іншими очима подивитися на квір-персонажів.

«Поховай наші кості в опівнічній землі» Вікторії Шваб. Також є аудіокнижка на «Абук». Неймовірна фантастична проза Вікторії Шваб про вампірок, що живуть у різні часи, але стикаються зі схожими проблемами. 

Євгенія Шевчук
амбасадорка The Ukrainians Media

«Ранок»

«Це дівчача справа! 36 історій, які звільнять тебе від стереотипів» Анни Повх. Книжка покликана стати сучасною енциклопедією для юних леді здорової людини. Раджу прочитати всім підліткам і їхнім батькам.

«Ще одну сторінку» 

«Вибране» Людмили Старицької-Черняхівської. Окрім надзвичайно захопливої пригодницької історії «Діамантовий перстень», у цій збірці є ще й спогади про Лесю Українку.

«Вибране» Олени Пчілки. Оповідання Олени Пчілки показують дух епохи, настрої й думки людей того періоду, але, як і в Старицької-Черняхівської, особливо ціную автобіографію, з якої можна отримати історичний і особистий контекст письменниці.

#книголав

«Безбратня ніч» В. В. Ганешанантан. Книжка змальовує період громадянської війни у Шрі-Ланці очима молодої дівчини.

Марія Заліпа
менеджерка з іноземних прав видавництва «Основи», випускова редакторка

#книголав

«Трилогія» Юна Фоссе. Проза Юна Фоссе відразу захоплює і затягує в меланхолійний світ його героїв. Персонажі в його прозі схожі — це одинаки, відлюдники, закохані, які шукають своє місце у світі. 

«Ще одну сторінку»

«Вибране» Олени Пчілки і «Блудний метеор» Наталії Кобринської. Обидві письменниці — першопрохідниці феміністичних тем в українській літературі; обидві говорять про економічну свободу й освіту жінок як передумову емансипації. 

«Червона кімната» Авґуста Стріндберґа. Реалістична проза від класика шведської літератури, людини, яка очолює шведський літературний канон. Історія про мистецькі кола Стокгольма середини 19 століття, яка читається напрочуд свіжо. 

«Історія про Сан-Мікеле» Акселя Мунте. Легка й іронічна історія шведського лікаря, який став улюбленцем знаної публіки в Парижі, але водночас допомагав біднякам і плекав мрію про віллу на Капрі. Мрія, яка здійснилася, і від цього стає дуже тепло.

Ольга-Марія Гнип
письменниця, авторка дитячої книги «Аґатка-жирафка»

«Ще одну сторінку»

«Блакитний замок» Люсі Мод Монтґомері. Один з небагатьох дорослих романів від авторки «Енн із Зелених Дахів» з легкою авантюрною історією про молоду жінку, яка раптово усвідомлює, що все своє життя по-справжньому й не жила. Тут чудовий гумор, романтика й неймовірний переклад Наталії Михаловської. 

«Скандальні зізнання міс Лідії Беннет, відьми» Мелінди Тауб. Історія для фанатів Джейн Остін: вона у фентезійний спосіб переосмислює «Гордість і упередження» — з магією та відьмами. 

«Мешканка Вайлдфел-голлу» Анни Бронте. Роман феміністичного спрямування, що розповідає нам історію загадкової незнайомки з сином, яка селиться в закинутому маєтку Вайлдфел-голл. 

«Жорж» 

«Скриня Ґріммів» Ксенії Шпак. Молодіжне фентезі української авторки про юну відьму, яка відкрила в собі сили напередодні повномасштабного вторгнення. Затишна історія про відьомство, дружбу та перше кохання. 

«Катабазис» Ребекки Кван. Філософське божевілля про аспірантку, яка спускається в пекло за своїм померлим професором. Пригодницький роман натхненний Данте та мітологією. А ще там є кіт. 

«Ранок» 

Серія «Персі Джексон і олімпійці» Ріка Ріордана. Чудове пригодницьке фентезі про хлопчика-напівбога, а також про його друзів, духів природи та чудовиськ. І, звісно, про порятунок світу. 

Серія «Гонитва у часі» Саллі Нікколз. Історія про потраплянців для дітей віком 6–9 років. Крізь чарівне дзеркало двоє дітлахів потрапляють у різні часові зрізи, де дізнаються, як жили, одягалися та що їли люди минулих століть у Англії.  

Readberry

Серія «Посібник з убивства для хорошої дівчинки» Голлі Джексон. Молодіжний трилер про старшокласницю, яка намагається розплутати справу кількарічної давності. Напружений сюжет, багато сюжетних поворотів і чудовий формат книжки зі вставками про місце злочину, допитами тощо. 

«Урбіно» 

Серія «Енн із Зелених Дахів» Люсі Мод Монтґомері. Затишна книжкова сага про рудоволосу сироту, що знайшла дім в родині стареньких брата і сестри на Острові Принца Едварда в Канаді. Історія охоплює довге життя героїні: дитинство, навчання, шлюб і дитинство її вже дітлахів.  

«Емма» Джейн Остін. Четвертий великий роман Остін, який розповідає про Емму Вудгауз, юну панянку, що дуже полюбляє гратися у сваху. Це дотепна, повільна й дуже красива історія.

Олена Лісевич
перекладачка, редакторка

«Варвар»

«Департамент правди» Джеймса Тайніона ІV і Мартіна Сіммондса. Конспірологічний трилер, побудований на простій, але моторошній ідеї: змови стають реальністю, якщо в них повірить достатньо людей. 

#книголав

«Різдвяна сукня» і «Різдвяне бажання» Кортні Коул. Дві однаково затишні, але такі несхожі одна на одну романтичні історії. Перша книжка — про віру в себе та можливість почати все спочатку, друга ж — зворушлива, але не позбавлена гумору історія про другий шанс у шлюбі.

«Затишний куточок» Емі Поппель. Дуже недооцінена книжка про несподівану дружбу, материнство та підтримку, яку знаходиш там, де зовсім не чекаєш.

Олександра Амброз
експертка зі стратегічних комунікацій, журналістка, редакторка

ReadBerry

«Відділ 32. Служба магбезпеки» Катерини Пекур. Книжка про спеціальну службу, яка розслідує магічні злочини в столиці.

«Місто примарних мостів» Н. Кондратенко. Знову українське місто з магічним виворотом, тільки цього разу — Одеса. 

«Ще одну сторінку»

«Фальшива вага» Йозефа Рота, якого більшість знає як автора «Маршу Радецького». Книжка про світ напередодні Першої світової війни, ностальгію за імперією, якої не існувало, та її загублені українські уламки.

«Штіллер» Макса Фріша. Дуже люблю цього автора, а тут, судячи з анотації, ще й одна з моїх улюблених тем: пошук своєї ідентичності у світі, де правди не існує.

«Дім без господаря» Гайнріха Бьолля. Безжальна історія про повоєнну Німеччину, відповідальність і покарання, яке рано чи пізно настане — або ні.

Наталя Сліпенко
перекладачка

«Ще одну сторінку»

«Прослуховування» Кеті Кітамури. Дивовижний погляд на глибини людських стосунків і межу між справжнім життям, вигадкою та театром. Підійде тим, у кого меланхолійний настрій і хто готовий насолоджуватися процесом, а не результатом.

«Зізнання королеви граматики» Елізи Найт. Приємна й кумедна історія про редакторку у США 1960-х років, яка долає скляну стелю й побутовий сексизм у супроводі вірного песика. Підійде, щоб розслабитися й відволіктися.

«Жорж»

«Жовтолика» Ребекки Кван. Гостра, безжальна історія про присвоєний роман і про те, на що можна бути готовою заради слави, успіху й визнання. Підійде тим, хто хоче поєднання захопливого сюжету й соціально-психологічних моментів.

Марія Кравченко
експертка зі стратегічних комунікацій, авторка телеграм-каналу про комунікації «Радіо Марія»

«Ще одну сторінку»

Я виросла «Серед степів», тож не могла оминути у рекомендаціях книжку Панаса Мирного з цією назвою. Час відкривати класиків не лише за творами зі шкільної програми.

«Мері Джейн» Джессіки Ані Блау. Це хороша історія, щоб ненадовго відволіктися від реальності й потрапити у світ богемного, але непростого життя 1970-х — без гаджетів, зате з музикою й хаосом. А водночас подумати про те, наскільки різними можуть бути родина, любов і уявлення про «правильне» життя.

«Лабораторія»

«Красиві дівчата теж помирають» Юлії Клебан. Дебютний детектив української авторки Юлії Клебан, який я ще не встигла прочитати, проте, за відгуками, це точно варто виправити найближчим часом. 

artbooks

Усі книжки Емілі Генрі. Якщо ви шукаєте легкі, романтичні історії, які пасують до літніх днів — або будь-яких інших вечорів. Їх легко читати, і найкраще в них те, що там — ніхто не помирає. 

#книголав

Можливо, радити Бакмана на тлі всіх інших рекомендацій трохи банально, але для мене його книжки — це можливість відпочити й водночас залишити собі простір для роздумів. «Тривожні люди» — саме така: місцями легка, місцями неприємна, але точно та книжка, з якою можна просто поговорити про складне — самотність, близькість і нашу потребу бути почутими.

Насамкінець, окрім книжок, я також раджу придбати сертифікати підтримки у «Ще одну сторінку» або передзамовити книжки, яких ми не згадали, бо для видавництв це швидкі гроші, а для вас — будь-яка книжка в майбутньому. 

Ярослава Стріха
перекладачка, літературознавиця

«Ще одну сторінку»

«Старе гніздо й молоді птахи» Василя Мови, «Я життя поцілую просто в губи» Гната Михайличенка, «Весняна повідь» Миколи Чернявського та інші. Це — корисний путівник незвіданими нетрями української літератури, знайомство з класикою поза найвідомішими іменами і пошук нових улюбленців.

«Вибране» Ганни Барвінок, «Блудний метеор» Наталії Кобринської, «Нас кличуть гудки» Наталі Романович-Ткаченко та інші видання давніших авторок. Вони дарують щемке відчуття впізнавання на дистанції десятиліть чи й століть: авторки картографували жіночі інтелектуальні пошуки й досліджували перетин національного, класового й гендерного досвіду іншості задовго до того, як це стало мейнстримом.

Збірка оповідань гумористичного фентезі «Файні брюнети та інша нечисть» Юлії Нагорнюк. Вона розрадить і подарує купу прекрасного абсурду: згадаймо хоч би оповідання про те, як юний вампір вселяється у труну, яку бабця запасла в гаражі для себе!

«Над Чорним морем» Івана Нечуя-Левицького. Про південь як питомо український культурний простір, про баланс між роботою і родиною жінки-культурної діячки, про важливість жіночої солідарності і взаємопідтримки.

«Люборацькі» Анатолія Свидницького. Це знайомий нам із сучукрліту жанр «молодий амбітний юнак приїздить вчитися до більшого міста, зазнає багато алкогольно-пікарескних пригод, знаходить собі дівчинку з хорошої родини, але потім дауншифтерствує й спивається», тільки у версії 1862 року, з масою яскравих замальовок із тогочасного життя.

«Жорж» 

«Залишена» Оксани Ковальчук. Чудовий фольклорний горор про те, що, якщо довго вдивлятися в поліські болота, вони почнуть вдивлятися в тебе у відповідь.

«Скриня Ґріммів» Ксенії Шпак. Підліткове фентезі про юність на підвищеному рівні складності: дорослішати й так нелегко, а уявіть ще й відкрити у собі відьомські вміння, а ще виявитися переселенкою.

ReadBerry

Цикл «Навпакиїв» можна читати всією родиною. Щось знайдеться для різних вікових груп: «Діти вогненного часу» Катерини Пекур і Мії Марченко — підліткове фентезі, де дія відбувається навколо київського вокзалу у перші дні повномасштабного вторгнення, а «Відділ 32. Служба магбезпеки» Катерини Пекур — доросліше міське фентезі-екшн у тому самому світі.

Ангеліна Столітня
літературознавиця, редакторка, авторка подкасту «Правда і кривда»

«Ще одну сторінку» 

«Мої друзі» Гішама Матара. Передзамовлення, гідне уваги: туга за втраченим домом, протести й дружба — здавалося б, наше повсякдення, яке вже встиг описати британсько-лівійський письменник. Підозрюю, це текст, від якого буде боляче, але й ніжно і трепетно водночас.

«Голяндія» Дмитра Бузька. Я люблю смішні тексти, тобто ті, що написані на перший погляд легко й кумедно, проте насправді тільки й чекають, щоб раптом вколоти тебе щонайболючіше. Антироман Бузька — іронічний і вдумливий, для тих, кому замало Йогансена з його формальними експериментами.

«Блудний метеор» Наталки Кобринської. Наталку Кобринську якось дуже образили, і вона враз перестала писати, а дарма. Тому пропоную читати «Блудний метеор» як замальовки до ненаписаного. Найбільш завершеним є оповідання «Дух часу»: зіштовхуються дві реальності, два покоління жінок на стику часу, що стрімголов мчить уперед, залишаючи позаду стару жінку і її уявлення про світ.

ReadBerry

«Принцеса Клевська» Мадам де Лафаєтт. Текст, про який тільки й говорять на філологічних факультетах, тепер доступний українською, тож це можливість відкрити для себе, ймовірно, перший психологічний роман. Почуття й нічого, крім них — ось що чекатиме вас у цьому романі. Ну й трошки кулуарних інтриг.

«Жорж» 

«Лотерея та інші оповідання» Ширлі Джексон. Це збірка оповідань, з якої варто починати знайомство із Ширлі Джексон: вона жартома (або й ні) називала себе відьмою і писала абсолютно страшні й моторошні тексти без крові й чорнухи. Найжахливіше завжди криється всередині нас самих. 

«Катабазис» Ребекки Кван. На правах учорашньої аспірантки раджу цей роман, щоб зрозуміти, через які випробування й муки доводиться проходити молодим науковицям.

Оксана Семенік
історикиня мистетцва

#книголав

«Звіяні вітром» Маргарет Мітчел. Ця книжка читається зовсім інакше після досвіду війни. Скарлет — дуже феміністична персонажка, яка хоче вести свій бізнес, жити вільно від соціальних вимог та розпоряджатися своїм життям. Її історія також про травму війни та бідності, якої вона зазнала. І якщо розглядати це як історію про молоду дівчину, яку сформував досвід війни, то Скарлет уже не здається такою розбещеною та меркантильною. А ще «Звіяні вітром» цікаво читати в контексті колоніалізму, де «аристократія» отримує землі, буквально вигнавши й відвоювавши їх у корінних народів Америки, а збагачується на рабській праці. 

«12 років рабства» Соломона Нортапа. В Україні ми все ще мало говоримо про історію рабства, зокрема темношкірих людей у США, і расову дискримінацію, що триває й досі. Хоча історії про кріпаків часто перегукуються з цим досвідом. Важливо, що ця книжка не є художнім твором, створеним письменником, а є оповіддю чоловіка, який пережив рабство. Соломон Нортап народився вільною людиною в штаті Нью-Йорк, грав на скрипці й жив з родиною в достатку. Але в 1841 році його обманом вивезли на Південь і продали в рабство. 

«Ще одну сторінку»

«Хмари» Івана Нечуя-Левицького. Роман про Київ 19 століття, який захопив мене так, що я читала до болю в очах. Це історія двох друзів, які приїжджають до Києва навчатися, одружуються з сестрами, які мають непогану спадщину, і повільно забувають свою культуру та походження, щоб стати частиною «вищого» суспільства. Їхні доньки вже зросійщені й розпещені інститутською освітою. Поруч із ними зʼявляються парубки, захоплені ідеями народництва. Цей роман цікаво читати як зріз суспільства, історію зросійщення поколінь і погляд на щирість руху «народників». 

«Люборацькі» Анатолія Свидницького. Гнітюча родинна сага про зросійщення й ополячення українців через освіту. Приклад того, що буває, коли забуваєш своє походження й намагаєшся стати тим, ким ти не є.

Ірина Костишина
графічна дизайнерка Forbes Ukraine, ілюстраторка

«Ще одну сторінку»

«Сад супроти часу» Олівії Ленґ. На тлі опису відновлення власними силами занедбаного саду авторка розгортає розповідь про історію садів як явища і поняття в європейській культурі, про видатних садівників, сад як образ втраченого — чи вкраденого — раю, про сад як утопію.

«Гіменей розкутий», «Екзотика і хитрощі». Дві антології короткої прози українських письменників та письменниць першої половини 20 століття. Першу означено як добірку еротичної прози, другу — як збірку подорожніх вражень. Хоча місцями описів червоних комісарів і драми зламу історії у першій книжці більше, аніж власне еротичних сцен, обидві книжки будуть дуже корисними тим, хто хоче краще познайомитися з Валер’яном Підмогильним, Юрієм Яновським чи Миколою Хвильовим.

«Наші дружини на дні морському» Джулії Армфілд. До Мірі з підводної експедиції на батискафі повертається її дружина Лія. Однак під час подорожі щось сталося, і Мірі бачить, що її кохана людина вже геть не та, якою була раніше. Формально цю книжку вважають горором, однак елемент жахливого тут радше психологічний, а основна думка ― існують досвіди, після яких уже не повертаєшся додому тим, ким був. 

«Жорж»

«Хроніки незвіданих земель». Збірка фентезі від українських авторок, що охоплює епохи й регіони України від давнього Херсонесу й Донеччини часів її індустріального розвитку до міжвоєнної Галичини й далекого майбутнього.

Усі книжки авторки Т. Кінгфішер. Вона вміє писати так, що навіть у містичному горорі знаходиться місце для дотепного гумору, усі персонажі прописані об’ємно, а в повороти сюжету віриш. Найбільше, мабуть, рекомендую «Чаклунський довідник з оборонного пекарства». По-перше, тут є жива зачарована закваска з паскудним характером — Боб. По-друге, попри те, що головна героїня ще дитина, дітям тут доводиться самим вирішувати дуже серйозні зовнішньополітичні та військові проблеми, з якими, як завжди, не впоралися дорослі.

Усі книжки Ширлі Джексон, а особливо «Лотерея та інші оповідання». На противагу найвідомішому її твору «Привиди Дому на пагорбі», в оповіданнях нема явно містичного елемента, однак менш моторошними вони від цього не стають.

«Rouge» Мони Авад. Горор про таємничі й містичні б’юті-практики. Основний посил тут доволі простий: у гонитві за красою головне — не втратити себе. Книжка чудово написана — авторці незмінно вдається троп «ненадійної оповідачки». Бонус: камео Тома Круза.

#книголав

«Що знають мої кістки» Стефані Фу. Книжка, у якій авторка розповідає про особистий болючий досвід життя з комплексним посттравматичним стресовим розладом, розкопує поколіннєві травми й пробує різні методи подолання розладу.

«Пам’яті…» Еліс Вінн. Історія про любов на тлі Першої світової війни, частково розказана в епістолярному жанрі, й від цього ще щемкіша.

«Поховай мої кості в опівнічній землі» В. Е. Шваб. Меланхолійна історія про трьох жінок з різних епох, поєднаних безсмертям. Авторка вдруге після «Незримого життя Адді Лярю» звертається до теми фаустівської угоди. Мені дуже сподобалося, як вона показує у книжці ціну, якою обходиться отримання вічного життя.

Ірина Ніколайчук
літературознавиця, літературна критикиня

«Ще одну сторінку»

«Тропізми» Наталі Саррот і «Джин» Алена Роб-Гріє. Ця проза кінематографічна й осяжна: відходячи від звичних сюжетів, характерів і конфліктів, вона пропонує простір для експерименту — настільки широкий, наскільки це дозволяє сама мова. Якщо вас втомило звичне й передбачуване в літературі — дозвольте собі цю подорож, щоб виринути у світі кіно французької «нової хвилі» 1950-х–1960-х.

«Хризантеми» Уляни Кравченко. Це уважний, чутливий погляд спраглої до знань і вражень жінки на світ навколо себе — і водночас внутрішня подорож, яка часом виводить на несподівані обшири. Якщо хочеться нових для себе імен в українській жіночій класиці — це знак.

«До маяка» Вірджинії Вулф. Це — глибоке, сповнене меланхолії дослідження старого як світ конфлікту між батьками й дітьми, міжпоколіннєвої травми й ран, які не гояться (чи все ж так). «Орландо» Вірджинії Вулф. Роман, що випробовує межі, ламає їх, грається з ними, сміється й плаче над руїнами: між правдою й вигадкою, між художньою літературою й мемуаром, між інвективою й пристрасним зізнанням у коханні. Між чоловічим і жіночим, зрештою.

Катерина Корнієнко
письменниця, перекладачка

«Жорж»

«Скриня Ґріммів» Ксенії Шпак. Дуже сильний дебют, міське фентезі, в якому старшокласниця одночасно вчиться бути відьмою і проживає досвід переселенки із Запоріжжя. Легко торкається складних тем, не експлуатує тему війни. Філігранна робота із зображенням реального тла у сучасних книжках.

«Хмарні шляхи» Марти Веллс. Це мій переклад і початок мого улюбленого циклу Марти Веллс. Герой, який нічого не знає про свій народ, багато років поневіряється й усюди почувається чужим. Утім, коли його зрештою знаходять свої, виявляється, що уклад їхнього життя — поліаморний матріархат перевертнів, який найбільше нагадує мурашник або вулик — настільки дивний, що й там доведеться вчитися уживатися.

«Пісня бризів» Катерини Пекур. Залишок накладу першої частини, як написала авторка, знищено повністю, але триває передзамовлення на другу частину. Це дуже цікава й насичена соціальна фантастика: несправедливий устрій цього світу натхненний досвідом життя в СРСР, відрефлексованим і творчо переосмисленим авторкою. Дуже сильна річ.

«Ми завжди жили в замку» Ширлі Джексон. Насправді раджу купити всю Ширлі Джексон, але в цій книжці є усе те, за що її люблять: невротичні діалоги, відчуття задухи, персонажі, які говорять, але рідко коли розмовляють, а також небезпечна таємниця, про яку всі вдають, що її не існує, аж поки не стає запізно.

Readberry

«Діти вогненного часу» Мії Марченко та Катерини Пекур. Мабуть, поки що найвідоміша частина серії «Навпакиїв»: написана на початку повномасштабного вторгнення й про його початок, але насправді — про Київ і всю історію, яка, нашарувавшись, зробила його таким, яким він є.

«Апельсинове зілля» Наталі Кош. Дуже затишна підліткова новинка, у якій хороші люди роблять хороші вчинки й виявляють терпимість до тих, кому з різних причин бути хорошими складніше — і з цього стається щось добре.

«Ранок»

«Що воно таке? Українська література» Анастасії Євдокимової. Чудовий посібник для дітей і підлітків, який цікаво й просто пояснює всю теорію шкільного курсу української літератури за допомогою смішних ілюстрацій.

«Канікули з секретом» і «Таємниця близнюків» Наталії Кавун. Короткі й хороші детективи для учнів молодших і середніх класів. Завдяки оформленню тексту книжки дуже добре утримують увагу. Знаю, що їх легко читати навіть тим дітям, які не особливо люблять це робити. 

«Урбіно»

«Енн із Зелених Дахів» Люсі Мод Монтґомері. Один з улюблених циклів дитинства у прекрасному перекладі.

Видання Джейн Остін від «Урбіно» — це буквально витвір мистецтва. Вони красиві, майстерно й дбайливо перекладені. Чудове доповнення для будь-якої полички з класикою.

«Особливий голод» Челсі Дж. Саммерз. Один з найкращих способів підтримати видавництва, що постраждали, — зробити передзамовлення. Наприклад, передзамовити цей трилер. Дуже густий і цікавий текст. Чекаю з нетерпінням.

«Ще одну сторінку»

«Інциденти в нас удома» Джоша Малермана. Горор, у якому оповідачка — маленька дитина, яка далеко не все побачене й почуте правильно розуміє. Зате все розуміють читачі, яких поволі охоплює дедалі більший жах. До того ж нещодавно анонсували екранізацію.

«Останній сон» Педро Альмодовара, «Жахливі діти», Жана Кокто, «Коханець», Марґеріт Дюрас — усі три книжки окремо, бо вони відкривають «кіносерію». Усі три тексти чудові. 

«Нотатки Мальте Лявридса Бриґґе» Райнера Марії Рільке. Ще один текст, до якого я відчуваю дивовижну ніжність, у прекрасному перекладі й чудовому виданні. Радію щоразу, коли бачу його.

«Сад супроти часу» Олівії Ленґ. Одне з найсильніших читацьких вражень минулого року: нон-фікшн про сади, людей, смерть, життя й час, який завжди йде по колу. 

#книголав

«Він повертається в неділю» Ірени Карпи. На мою думку, найсильніша книжка Ірени Карпи, хороша й добре написана історія про війну, еміграцію, ідентичність і неминуче повернення додому.

«Поховай наші кості в опівнічній землі» В. Е. Шваб. Дуже густо й добре написаний текст. Повільна книжка про трьох вампірок, історії яких починаються в різний час, але дуже перегукуються між собою.

Artbooks

«Остання зупинка» Кейсі Макквістон. Це — щемка й смішна сапфічна історія про силу громади й крихітну часову петлю. Це і фантастика, і детектив, і ромком — приклад кросжанрової книжки, яка майстерно виконує все, що обіцяє, і ще докидає дрібку знайденої родини.

«Спи міцно, моє будівництво» Шеррі Даскі Рінкер. Якщо у вас є малюк віком від 1 року, то ця серія для вас. Будівельна бригада працює, іноді звертається по допомогу, лягає спати, міцно спить. Класні малюнки й чудово перекладені віршики.

«Завіт води» Абрагама Верґіса. Масштабна, потужна історія про кілька поколінь індійської родини. Триває передзамовлення, і, до речі, книжка увійшла до шортліста премії блогерів «Книжкової країни».

Фото: Anna Lupa