«Волонтер, який виніс усе з дому, — це ми». Як «Швейна рота» обʼєднала людей від Торонто до Нікополя, щоб шити адаптивний одяг

«Перший час ми шили військовий одяг і не шили адаптивний»

На початку повномасштабного вторгнення Марина — засновниця «Швейної роти» — написала в чат, де була Ксенія: «Хлопцям із ТрО Дніпра потрібні балаклави». Місцеві айтівці дали дівчатам приміщення та тканину. Марина та Ксенія покликали знайомих майстринь з Дніпра — і почали шити. Їхній рекорд за один день 2022-го — 495 балаклав. До цього вони ні працювали у швейних цехах, ні планували шити для когось, окрім рідних. 

«Перший час ми шили військовий одяг і не шили адаптивний. Ми й не планували цього робити», — розповідає Ксенія. 

Проте плани змінив запит від лікарні в Дніпрі — там потребували трусів на завʼязках, які б могли полегшити процес одягання пораненим. Згодом про таку можливість дізналися в госпіталі в Харкові, тож дівчата знову отримали запит на адаптивний одяг. Марина та Ксенія написали в одній з груп, де були українські кравчині: «Потрібна допомога з пошиттям адаптивного одягу». Тоді, каже Ксенія, відгукнулися близько восьми майстринь, яким вони надіслали крій. «Ми вже четвертий рік разом і розходитися не плануємо. Наша ініціатива зібрала багато талановитих майстринь і конструкторок одягу. Тож зараз ми можемо відшивати понад 50 позицій військового одягу: від адаптивних трусів до чохлів на кулемети».

З часом зʼявилася викрійка кібершортів та кіберштанів — так дівчата називають адаптивний одяг. Зараз на сайті «Швейної роти» є уроки та лекала для чималої кількості виробів. Так вони працюють і досі: є центральний хаб у Дніпрі та мережа осередків по всій Україні й за кордоном. 

«Швейна рота» працює за принципом «усі для всіх» 

Окрім пошиття одягу, волонтери шукають засоби гігієни, звичайний одяг: кросівки, куртки, шапки та багато іншого. «Ми за те, щоб “усі для всіх” шиють. У нас немає такого, що я в Дніпрі шию тільки для Дніпра, а я у Вінниці — тільки для Вінниці, бо хлопці та дівчата, які нас захищають, з різних місць». 

Весь адаптивний та військовий одяг «Швейної роти» — безоплатний. «Наша головна мета, щоб адаптивний одяг видавали пораненим безплатно й у тій кількості, яка потрібна. Не один комплект, не одні труси, не одна футболка, а стільки, скільки потрібно, щоб повністю вилікуватися або пройти процес протезування». 

«Швейна рота» — це 25 осередків по всій Україні та за кордоном

Підрозділи у різних областях часто формувалися довкола майстринь-волонтерок. До прикладу, у Вінниці все почалося з Юлії Гнатюк. Зараз це команда з тридцяти волонтерок, які разом шиють, в’яжуть, перуть, прасують одяг та нарізають липучки. У Нікополі в більшості майстринь чоловіки або сини — військові. Волонтерки спочатку працювали самостійно, а потім приєдналися до «Швейної роти». Ці жінки живуть у громаді, яку постійно обстрілюють росіяни, одна з них розповідає Ксенії: «Я прийшла на роботу, а магазин, через який я йшла, через годину обстріляли, і там були загиблі».

Якось до «Швейної роти» звернулася Алла — вона поїхала до Канади у 2022 році й хотіла допомагати саме «руками». Зараз уже три роки щомісяця з Канади надсилають п’ятдесят-шістдесят адаптивних футболок. До Алли долучилися інші українці, канадійки та канадійці. «У них є Тайлер, який допомагає, йому дев’ятнадцять років. Він прийшов у той центр, де вони шиють, вчити українську мову. Йому розказали про “Швейну роту” і він долучився», — розповідає Ксенія.  

Про підрозділ у Петропавлівці Ксенія розповідає у минулому часі. Їм довелося переїхати через безпекову ситуацію. «Оля [координаторка — ред.] до останнього тримала підрозділ і працювала. Проте їм довелося поїхати через постійні обстріли росіян». 

У кожного підрозділу є своя фішка: «Канада шиє футболки. Ми кожного місяця знаємо, що вони точно приїдуть до нас. “Швейна рота Полтава” найбільше шиє штанів. На Троєщині Ірина шиє кібертруси великих розмірів. В Німеччині майстрині спеціалізуються на теплих флісових шкарпетках. У Києві та Бобринці добре закривають індивідуальні запити. Також є спільнота “Містер Шкарпета”, де об’єдналися близько 1000 майстринь, що вв’яжуть теплі адаптивні та звичайні шкарпетки», — каже Ксенія.

«Ми зараз шукаємо якусь “пігулку” проти вигорання для нас всіх»

Ксенія розповідає, що зараз деякі майстрині вимушені покидати домівки через безпекову ситуацію. У Покровську шили дві майстрині — дві Олени. Їхні чоловіки — військові, один із них загинув. Жінки виїхали з Покровська. Ще одна волонтерка мешкає в Запоріжжі, там шиє адаптивний одяг та відвідує захисників у госпіталі, проте зараз вона шукає місце, де буде безпечніше.

Також Ксенія каже і про вигорання, зокрема в координаторок підрозділів. «Ми зараз шукаємо якусь “пігулку” проти вигорання для нас всіх. Волонтер, який виніс усе з дому, — це ми. У нашому приміщенні немає опалення, тож одного дня я зняла вдома кондиціонер і принесла його в хаб, щоб волонтерки, які приходили, були в теплі».

Ксенія не шиє з 2023 року — з часом з’являлося все більше місць, яким допомагала «Швейна рота», ускладнювалася логістика і пошук необхідних матеріалів для забезпечення підрозділів.

«Швейна рота» забезпечує адаптивним одягом не лише військових у госпіталях, а й на стабілізаційних пунктах, в евакуаційних потягах та автобусах

Стабпункти від Сумщини до Херсонщини, різні бригади, евакуаційні автобуси та потяги, лікарні — ті, кому допомагає «Швейна рота». Зараз у них є запит від Третього армійського корпуса на триста трусів, триста футболок, триста штанів та триста кофт. «Ми дуже тісно співпрацюємо з “Австрійкою”. Одна з наших майстринь — Галина Русіна — є командиркою екіпажу в цьому евакуаційному автобусі. Ми про це дізналися випадково. Вона шила адаптивний одяг, а потім каже: “Я вже рік в “Австрійці”. Я думала, що вона їздила туди як волонтерка раз чи двічі. А виявилося, що вона командирка екіпажу». 

На сайті «Швейної роти» є гугл-форма, заповнити яку може кожен, хто потребує адаптивного одягу: поранені захисники й захисниці, цивільні та діти. 

Ксенія розповідає про перші відгуки, які отримують і зараз: «Це було щось на кшталт: “Дівчата, я вперше за два місяці вийшов на вулицю. Бо на мене налазили тільки труси. А ви мені надіслали адаптивні теплі штани — і тепер я можу вийти на вулицю”».

«Ми дуже хочемо, щоб адаптивний одяг був таким самим зручним, як звичайний»

Ксенія розповідає, що чимало військових не хочуть брати додатковий адаптивний одяг. Дружина одного з таких хлопців якось написала волонтерці, що той не взяв ще одні штани, хоча вони були йому потрібні, щоб вони дісталися іншим. Натомість Ксенія каже, що в «Швейній роті» розуміють, що під час лікування та реабілітації пораненим необхідно мати змінний одяг. 

«Приємно бути в чистому. Приємно бути в теплому і мати можливість виходити на вулицю. Ми дуже хочемо, щоб адаптивний одяг був таким самим зручним, як звичайний», — каже волонтерка. 

Команда «Швейної роти», що зібрала людей від Торонто до Нікополя

У 2022 році Марина Пальченко та Ксенія Самойлич починали з балаклав для військових. Зараз «Швейна рота» — це обʼєднання понад 700 волонтерів, які пошили понад 300 тисяч одиниць адаптивного одягу.

Ксенія розповідає про одну з майстринь «Швейної роти» у Києві — Марину Миколайчук. Жінка закриває чимало індивідуальних запитів, організовує процеси пошиття у своєму підрозділі та дбає про психологічне здоров’я волонтерок в інших осередках. 

«Вона організувала курс лекцій “Мистецтво турботи про себе”, куди запросила лікарів, терапевтів, реабілітолога, психолога, нутриціолога. Ми робили серію прямих ефірів в інстаграмі — саме Марина їх координувала. Також вони усім підрозділом проходили гінекологічний чек-ап. Були й зустрічі, присвячені фінансовій грамотності». 

Також у «Швейній роті» планується Таємний Санта — волонтерки даруватимуть одна одній подарунки. А ще час від часу вони надсилають одна одній пироги, пиріжки та цукерки — просто щоб підтримати. «Жоден рекрутинговий центр не знайшов би таких людей, які обрали йти пліч-о-пліч з нами волонтерським шляхом».

Ксенія ділиться ще однією історією, пов’язаною з розробкою сайту: «Нам сайт розробляли хлопці-першокурсники з Політехнічного університету. І батько-військовий одного з хлопців прийшов до Олі в Петропавлівці, щоб вона підшила йому розгрузку. І він її питає: “Ну, а ви хто?” Вона каже: “Я — “Швейна Рота Петропавлівка”. А він відповідає: “А мій син сайт робив для “Швейної Роти”».  

Авторка: Ірина Кравець

Фото: колаж НЗЛ