Варто почати з можливостей, які надає держава. Це — «Армія відновлення». За півтора року дії проєкту вдалося видати майже 102 тисячі направлень для участі тимчасово безробітних українців у роботах з відбудови країни. Загалом вони заробили понад 670 млн грн.
Що таке «Армія відновлення»? Це — можливість для людей, які з різних причин залишилися зараз без роботи, долучитися до відбудови країни.
(Фото: Терещенко Олег / УНІАН)
Що потрібно робити? Навантаження вистачає і воно різне: розбір завалів та відновлення будинків, пошкоджених внаслідок бойових дій; заготівля дров для військових та населення; розвантаження гуманітарної допомоги; укріплення дамб; розчищення автомобільних доріг від завалів або ж надання допомоги внутрішньо переміщеним особам, людям з інвалідністю та людям старшого віку.
Чи платять за це? Так, оплату за такі роботи здійснює держава, сума — від мінімальної зарплати (зараз вона — 6700 гривень) і вище.
Хто і як може взяти участь? Є певні особливості, які визначають, чи вас долучать до «Армії відновлення». Це мають бути працездатні люди, які не підлягають призову на військову службу і не мають обмежень за віком та станом здоров’я.
Чи можуть долучатися тільки безробітні? Ні, до ініціативи можуть долучитися й незайняті люди, зокрема внутрішньо переміщені; працівники підприємств, що не залучені до виконання мобілізаційних завдань; люди, зайняті в особистому селянському господарстві; студенти та учні професійно-технічних навчальних закладів та ті, хто можуть забезпечити себе роботою самостійно.
Крім державних програм, існує багато волонтерських ініціатив, які залучають українців до відбудови наших міст та приміщень, які знищила Росія. Серед таких — «Repair Together», «Будуємо Україну Разом» (БУР), «Добробат» та «Сміливі відновлювати» (цей перелік можна продовжувати і далі, адже таких ініціатив в Україні багато). Розповідаємо про кожну з них докладніше далі.
«Repair Together»
Це — організація, що прагне створити в Україні нову волонтерську спільноту. Допомогу іншим та відбудову вони поєднують з культурними подіями, етнографічними вилазками, громадським активізмом, філософськими лекціями, толоками та іншими ініціативами.
«Волонтерство стало нашою відповіддю на виклики війни та ефективним способом вберегти менталку від протікання», — пишуть у «Repair Together».
(Фото: Deutschlandfuk Nova / «Repair Together»)
Які можливості є? ІНБУТ — будівельний табір у селі Лукашівка Чернігівської області. Українці та іноземці відбудовують десять будинків, зруйнованих війною. Цей табір функціонує 24/7, тому долучитися можна будь-коли на різний період (від чотирьох днів). Також вони забезпечують волонтерів харчуванням: сніданками, обідами, вечерями та продуктами.
Велике Дівництво — будівельний проєкт, у межах якого відбудовою будинку в селі Лукашівка займаються виключно дівчата-волонтерки. Будують цю домівку не щоденно, а протягом запланованих волонтерських виїздів.
Толока — це волонтерські виїзди на вихідних, на яких спочатку прибирали руїни та завали, а тепер займаються відбудовою. Реєстрація на Толоку — через Telegram-чатбот організації.
Як приєднатися? Для цього напишіть у приватні повідомлення в Instagram самої волонтерської організації. Також вони мають Telegram-канал, де публікують всі анонси. Для тих, хто надає перевагу фізичним просторам, у Києві на вулиці Івана Франка, 12 працює хаб «Repair Together». Простір можна використовувати як коворкінг, а також відвідувати кінопокази, стендапи, лекції, концерти, майстер-класи та інше. Також підписуйтеся на соцмережі «Repair Together» — Instagram та Facebook.
«Будуємо Україну Разом» (БУР)
БУР почала свою діяльність у 2014 році як волонтерська ініціатива, спрямована на відновлення будинків, пошкоджених війною на сході України. Нині вони не лише допомагають відбудовувати житло, а й поширюють культуру волонтерства серед молоді.
(Фото: з сайту БУР)
Як долучитися? БУР пропонує різні формати волонтерства. Якщо вам цікаво долучитися до відбудови шкіл, молодіжних просторів, фельдшерських пунктів чи житла для українців, які втратили домівки через війну, доєднуйтеся до будівничих таборів. Вони тривають 7–9 днів, їх проводять у невеликих містах або селах України.
Для тих, хто прагне допомогти рідній громаді, є програма «БУРчик». Вона триває 1-3 дні і передбачає косметичний ремонт важливих об’єктів.
Також БУР організовує «Толоку» — одноденну акцію, під час якої учасники прибирають зелені зони своїх міст.
Якщо ж вас цікавлять довгострокові проєкти, можна взяти участь у тримісячному волонтерстві. У межах цієї програми ви зможете реалізувати важливі для громади ініціативи, отримуючи підтримку від організації у вигляді стипендії, житла та методологічної допомоги.
Де реєструватися? До будь-якої з програм можна долучитися, зареєструвавшись на сайті БУР. Також підписуйтеся на соцмережі БУР — Instagram та Facebook.
«Сміливі відновлювати»
Це — благодійний фонд та Спільнота волонтерів, що з травня 2022 року відновлює житло, школи, лікарні та інші соціальні та культурні установи, постраждалі від російського вторгнення. Щовихідних та у робочі дні волонтери ініціативи їздять на толоки в Київській області: переважно в Ірпінь, Бучу, Гостомель та навколишні села. Також вони працюють в Харківській та Херсонській областях.
(Фото: з сайту «Сміливі відновлювати»)
Що роблять волонтери? Ви можете розбирати завали, ремонтувати пошкоджені житлові будинки та соціальні установи, щоб життя поверталось туди, де його зруйнувала Росія. Також в організації збирають та роздають гуманітарну допомогу людям, які постраждали внаслідок війни. Додатково волонтери ремонтують та передають вживані велосипеди з Європи для потреб громади.
Як доєднатися? Анонси волонтерства на вихідних — у четвер в Telegram-каналі. Після організатори публікують опитування, через яке можна зареєструватися на конкретний день волонтерства. Анонси волонтерства в будні дні — за день-два до самої події. Реєстрація також через опитування. Також підписуйтеся на соцмережі «Сміливі відновлювати» — Instagram та Facebook.
«Добробат»
Це — волонтерська ініціатива, що надає допомогу у швидкому відновленні житла та об’єктів соціальної інфраструктури на звільнених територіях. «Добробат» займається першочерговим ремонтом пошкоджених будівель. Основна мета проєкту — оперативне відновлення: заміна зруйнованих дахів, ремонт вікон, укріплення стін. Завдяки зусиллям волонтерів роботи вже проведені у 87 населених пунктах України.
(Фото: з сайту «Добробат»)
Як доєднатися? Для цього «Добробат» пропонує скористатися Telegram-ботом, заповнивши анкету.
Як це працює? Ви заповнюєте форму і обираєте напрямок, у якому можете допомогти у відбудові та ремонті будівель. Далі «Добробат» формує базу для місцевих батальйонів, домовляється й організовує всі процеси, після чого контактують з вами, щоб погодити подальші дії. Також підписуйтеся на соцмережі «Добробату» — Instagram та Facebook.
Раніше НЗЛ вже розповідали про підбірку можливостей відновлення українських міст для молоді. Читайте про виклики, теплі моменти й здивування від тих, хто вже брав участь у таких програмах — за посиланням.
Чи можна ще якось допомогти? Звісно, ви можете робити донати на точкові збори United24, які збирають на відбудову конкретних будівель. Зараз у них триває проєкт: на карті ви можете обрати один з 18 будинків, що постраждав внаслідок війни, дізнатися бюджет для відновлення та зробити свій внесок. Або ж придбайте хустку з благодійної колекції, гроші з продажів спрямують на відновлення багатоквартирних будинків на Київщини.
Ми створили цей матеріал як учасник мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
Авторка тексту — Кравець Ірина
Фото: колаж НЗЛ
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
Війська РФ завдали удару по маршрутці в Херсоні. Внаслідок цього одна людина загинула. Про це повідомив голова міської військової адміністрації Ярослав Шанько.
Що ще відомо? Загиблий, за попередніми даними, водій автобуса, його особу наразі встановлюють відповідні служби. Ще п’ятеро пасажирів постраждали. Двоє людей перебувають у тяжкому стані.
Рік тому в Києві почали оголошувати про хвилину мовчання — на Хрещатику, у громадському транспорті, в додатку «КиївЦифровий» і на всіх телеекранах міста. У деяких містах, як-от Вінниці чи Львові, це зробили ще раніше. Цьому допомогла статися організація «Вшануй», ідейною натхненницею якої була Ірина (Чека) Цибух. Ми поспілкувалися зі співзасновницею «Вшануй» Катериною Даценко про те, звідки ми починали та де ми є зараз.
Згадаймо початок «Вшануй», що змінилося відтоді?
Ми не розуміли, що робити, як і куди рухатися, як комунікувати та які обережні слова підбирати. Зараз ми це все чітко розуміємо. У всіх наших комунікаціях намагаємося обирати максимально нетравматичний спосіб спілкування. Ми перестали боятися брати складні теми й навчилися працювати з регіонами.
Мені б дуже не хотілося, щоб пам’ять вимірювалася цифрами — ми встановили стільки-то табличок, а ми провели стільки-то акцій. Результат — це про навчання і про те, наскільки свідомішим стало суспільство. Це ніколи не про навʼязування, це про гру в довгу.
Можливо, є ситуація, яка б пояснила, що саме змінилося?
Мабуть, найпоказовішим є те, що деякі речі почали поширюватись без нашого втручання. В якихось містах немає наших координаторів [акцій-нагадувань про хвилину мовчання, — ред.], друзів, близьких чи знайомих, але там почали виходити на акції й активніше просувати цю тему.
За останній рік я помітила, що на багатьох виставках і в різних комунікаціях почала зʼявлятися тема пам’яті. Але я не скажу, що це лише наша заслуга, бо вона — комплексна. По-перше, заслуга Іри, яка говорила про це. По-друге, люди говорять про пам’ять і про те, навіщо нам пам’ятати. Третє, це «Платформа пам’яті Меморіал», яка теж комунікує про персоналізацію пам’яті.
Що «Вшануй» намагаєтеся впроваджувати ще, окрім хвилини мовчання?
Зраз одне з важливих — прощання з прапором. Мені дуже хочеться створити цей ритуал, адже прапорів на кладовищах у нас багато. І мені дуже сумно, коли вони валяються десь на смітниках. Не всі так роблять, але, на жаль, таке теж трапляється. Часто люди просто зберігають, бо не знають, що з ним робити.
Ми також — співорганізатори фестивалю «ЧекаFest». У нас є кілька проєктів, з якими хотілося б поїздити регіонами й розповісти їм про різні практики, які існують в Україні. Також разом із моєю подругою мисткинею Веронікою Моль зробили проєкт «Вікна пам’яті». Окрім цього, ми співпрацювали з агенцією nar.but і створили «Простір пам’яті» — місце, де є тільки камера і мікрофон. Туди можна зайти, повністю зануритись у власні думки, розповісти про близьких, про свої відчуття, про тих, кого хочете згадати.
Я б хотіла, щоб цей рік став роком складних тем. Щоб ми не боялися обговорювати питання алей памʼяті, табличок на школах чи будинках, де жили люди. Мені б хотілося, щоб ми були тим голосом, який допомагає іншим дієвцям пам’яті звучати.
Щодо Києва — як там усе починалося і що відбувається зараз із оголошенням хвилини мовчання?
Початкова комунікація з їхнього боку звучала так: «Давайте не сіяти сум, нам це не треба». Потім ми познайомилися з Вікторією Мухою, яка очолила Координаційну раду з питань пам’ятання. Вона запропонувала приєднатися, щоб організувати хвилину мовчання.
Ми шляхом довгих обговорень дійшли до рішення Київської міської ради про звукове оголошення на Хрещатику, в метро, у застосунку «Київ Цифровий» і про трансляцію на всіх екранах міста.
Після цього ми чекали кінця 2025-го, бо нам сказали, що до того часу мають завершити оновлення системи оповіщення. На початку січня я надіслала їм запит, щоб дізнатися, чи тепер вони можуть оголошувати хвилину мовчання по всьому місту. Поки що відповіді не отримала.
Чому Київ так довго зволікав із цією темою? До прикладу, Вінниця почала впроваджувати хвилину мовчання ще 2022 року, Львів також узявся це швидше робити.
По-перше, Київ — це справді величезне місто. Якщо у Вінниці чи Львові з акціями можна побувати в кожному районі, то в столиці це зробити дуже складно. Ми одного разу приїхали на Лук’янівку, іншого — на Позняки, а наступного зможемо повернутися туди лише за кілька місяців. По-друге, взаємодія з місцевою владою. Якщо вона активно долучається — то процес рухається.
Київ, наприклад, як місто каже: «Держава нам не сприяла». Не дала прикладів, способів, інструментів, не запропонувала якоїсь наративної рамки, як це робити. Місто боїться брати на себе відповідальність. Проте столиця могла б узяти першість у цьому напрямку і стати таким собі локомотивом. Вона могла б як мінімум ініціювати розмову з державою і запитати: «Підкажіть, а що нам робити?».
Чи відчуваєте ви саботаж цього процесу з боку окремих людей?
Це відчувається. Не в усіх і не завжди, але загалом — так. Це схоже на дуже типову чиновницьку поведінку — небажання брати на себе відповідальність. Таке справді є. Не у всіх, але є.
Коли ви зрозумієте, що «Вшануй» зробила все, заради чого починали. Чи це все ж процес, який не має завершення?
Я не думаю, що ми — та організація, без якої не може існувати всесвіт. Тому, можливо, наша діяльність колись завершиться. Але поки що я бачу, що в нас пам’ять — це радше процес. Ми постійно щось робимо.
Я розумію, що в осмисленні досвіду війни, у спробах знайти відповіді на питання, як пам’ятати, як згадувати, як взаємодіяти з цією реальністю, — ми не єдині. Ми просто одні з тих, хто потенційно може з цим працювати. І після завершення війни теж.
Якщо казати про довший період, ми справді змінимося. Можливо, прийдуть нові люди і я як голова організації передам повноваження комусь іншому і піду в якийсь інший проєкт або буду займатися чимось іншим.
Яка порада або життєвий принцип Іри Цибух рухає вас у цій справі?
Мабуть, це цінності, про які Іра неодноразово говорила, та її безпрецедентність. Вона була доволі різкою — в хорошому сенсі цього слова — і могла чітко відстоювати свої кордони та позицію.
Я досі згадую її першу і, на жаль, єдину лекцію у Veteran-хабі в травні 2024-го. Більшість її слів завжди десь поруч зі мною. Вони ніби над організацією й вказують нам шлях. Я періодично повертаюся до них і починаю розуміти їх заново.
Вона казала про тяглість інституцій і про те, чому пам’ять — це про майбутнє. Це ніби дуже очевидна цитата, але коли розкладаєш її на молекули, то розумієш, чому це про майбутнє, що таке тяглість і для чого вона треба. Коли ми починали «Вшануй», я їх ніби розуміла. І от лише тепер, протягом цих років, я до них дійшла.
Чому, на вашу думку, ми потребуємо цих усіх ритуалів зараз?
Я відповім цитатою Іри: «Нам ритуали дуже необхідні, аби реалізувати відповідальність живих перед мертвими».
Одягання вишиванки теж можна вважати ритуалом. Інколи, коли хтось каже: «Боже, яка в тебе красива вишиванка!», ти відповідаєш: «Так, це моя, з Полтавщини». І так ти ознакуєш про себе і цю вишиванку. І далі вже може розпочатися діалог. Або ритуал зі свічкою у вікні. Це теж дає тобі розуміння, чому ти бачиш ще одну свічку — у вікні навпроти, з якими цінностями ця людина і про що ви обоє думаєте в цей момент.
Авторка: Ірина Кравець
Фото: Андрій Якименко
ВАКС обрав запобіжний захід колишнім топпосадовцям Державної прикордонної служби (ДПСУ) України в справі про хабарі за сприяння перетину кордону. Колишньому голові ДПСУ призначили заставу в розмірі 10 мільйонів гривень. Правоохоронці не називають імені, однак зі справи випливає, що йдеться про Сергія Дейнека.
Що ще відомо? Вже колишньому начальнику відділу пункту пропуску Держприкордонслужби призначили два мільйони гривень застави. За даними «Суспільного», йдеться про ексначальника відділу прикордонної служби «Соломоново» Олександра Марущака
Також на обох підозрюваних поклали процесуальні обов’язки, зокрема не виїжджати з України, не спілкуватися з фігурантами справи та свідками, а також здати закордонні паспорти.
Нагадаємо. 4 січня Володимир Зеленський звільнив Сергія Дейнека з посади очільника Держприкордонної служби, яку той обіймав з червня 2019 року. Дейнеко став радником міністра внутрішніх справ.
Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що буде змушений відпустити затриманий нафтовий танкер тіньового флоту РФ через вимоги французького законодавства. Про це він повідомив в телефонній розмові з Володимиром Зеленським.
Що ще відомо? Макрон повідомив, що планує змінити законодавство, щоб надалі затримані російські танкери залишалися заарештованими в Франції. Водночас Зеленський закликав європейські держави слідувати прикладу Франції та зупиняти й арештовувати танкери тіньового флоту РФ.
Нагадаємо. 22 січня у Середземному морі військово-морські сили Франції зупинили й обшукали нафтовий танкер, який прямував з Росії.
Українська Волонтерська Служба (УВС) оголосила набір на ретрити для волонтерів та волонтерок. Учасникам обіцяють відпочинок, нові знайомства з однодумцями та взаємну підтримку.
Програма складатиметься з трьох хвиль для різних груп волонтерів:
- 24–28 лютого — для лідерів волонтерських спільнот на прифронті. Для тих, хто очолює гуманітарні штаби, проєкти допомоги ВПО, медичні чи соціальні ініціативи в прифронтових та деокупованих громадах.
- 24–28 березня — для волонтерів, які допомагають після прильотів, евакуюють людей, доставляють вантажі в складні точки чи займаються відновленням.
- 21–25 квітня — для тих, хто дбає про захисників, захисниць та їхні родини: фандрейзинг, забезпечення потреб, підтримка ветеранів та допомога в пошуку зниклих.
Як доєднатися? Зареєструватися можна за посиланням. УВС покриває проживання та харчування, а також компенсує вартість квитків.
Фото: УВС
У «Читомо» назвали переможців у трьох номінаціях за помітні здобутки у книговидавничій справі. Церемонія нагородження відбулася 29 січня в Києві. Про це повідомили на сайті медіа.
Переможцями стали:
- Книгарня «Сенс» у номінації «Трендсетер видавничого ринку»;
- Юлія Козловець — директорка Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» у номінації «Амбасадор української книги»;
- «Книга на фронт» від ГО «Культурний десант» у номінації «За книжкову ініціативу, що сприяє промоції читання».
Зокрема українське видавництво «Основи» отримало спеціальну відзнаку Франкфуртської книжкової виставки — безплатний стенд на цьогорічній виставці, що відбудеться з 7 до 11 жовтня.
Також переможці отримають по 150 000 гривень у кожній номінації.
Довідка. Премія Читомо — професійна нагорода у сфері книговидання та літератури в Україні. Її мета — висвітлювати роботу тих, хто змінює книговидання та популяризує українську літературу у світі.
У Національному музеї історії України у Другій світовій війні демонтували російськомовні написи зі скульптурної галереї, що зберігалися ще з радянських часів. Про це повідомили у Мінкульті.
Що відомо? Заступник міністра культури Іван Вербицький зазначив, що очищення музейного простору від радянських мотивів є важливим для усунення пропаганди тоталітарного режиму.
Що ще відомо? Робота із деколонізації музейних експозицій триватиме і надалі. Вона передбачає оновлення текстів, візуального оформлення та підходів до представлення історичного матеріалу.
Нагадаємо. У 2023 році на щиті «Батьківщина-Мати» замінили радянський герб на український Тризуб. Також у 2024 році на Алеї міст-героїв прибрали літери з назвами міст та зображення медалі «Золота Зірка».
Фото: Міністерство культури
Сили оборони завдали удару по російському зенітно-ракетному комплексі «Оса» у Семенівці на тимчасово окупованій території Запорізької області. Про це повідомили в Генштабі.
Що ще уразили? Українські військові атакували ремонтний підрозділ окремої бригади спеціального призначення РФ поблизу Токмака, склади матеріально-технічного забезпечення артилерійського полку неподалік Охримівки, а також об’єкти 76-ї десантно-штурмової дивізії в районі Кирилівки.
Німеччина збільшить екстрену енергетичну підтримку України до 120 мільйонів євро. Країна вже передала до Києва дві мобільні когенераційні установки, які нададуть тепло та світло 86 тисяч киян. Про це повідомили в Уряді.
Також в Україну доставлять ще 41 когенераційну установку та 76 модульних котелень. Це підтримає забезпечення світлом та теплом мільйони людей по всій країні.
Що ще відомо? Єврокомісія надала додаткові 50 мільйонів євро українській державній енергетичній компанії Нафтогаз. Кошти планують витратити на забезпечення опалення та енергопостачання домогосподарств, критично важливих служб та підприємств по всій країні.
Яка наразі ситуація в Києві? У столиці без тепла залишаються ще 378 багатоповерхівок — переважно на Троєщині. Протягом 29 січня там до опалення під’єднали перших понад 100 будинків. Цієї ночі — ще 50. Також вчора, 29 січня, Київ перейшов на тимчасові графіки відключень.
Війська РФ завдали удару по Кривому Розі — одна людина загинула, ще троє постраждали. У Синельниківському районі через пожежі пошкоджені житлові будинки, об’єкти інфраструктури та підрозділ ДСНС. У Павлоградському та Нікопольському районах пошкоджені транспорт та будинки. Про це повідомили в ДСНС.
Харківщина. Внаслідок російської атаки на Харківщині пошкоджено адміністративну будівлю. Також зайнявся дах двоповерхової будівлі на площі 100 метрів квадратних.
Запоріжжя. Увечері 29 січня росіяни атакували один із районів міста ударним БпЛА. Внаслідок обстрілу загорівся приватний житловий будинок — пожежу ліквідували. Вибуховою хвилею також пошкоджено два сусідні житлові будинки.
