Дзюба

Серед його наставників був український режисер і письменник Олександр Довженко. Параджанов за чотири роки після закінчення університету зняв на кіностудії Довженка свій перший повнометражний фільм «Андрієш».

Після чотирьох робіт — «Андрієш», «Перший парубок», «Українська рапсодія» та «Квітка на камені» — режисер не отримав гідного визнання. Проте все змінила кінокартина 1966 року «Тіні забутих предків».

У 1973-му Параджанова заарештували за нібито гомосексуальні стосунки та український націоналізм. Митця засудили на п’ять років колонії суворого режиму.

 У тюрмі чоловік перебував у дуже тяжких умовах: його катували, били, не дозволяли писати. Проте Сергій збирав кришки від пляшок молока, зроблені з фольги, заливав їх смолою і робив гравірування. Ці твори назвали «талерами Параджанова». 

Довідка. «Талери Параджанова» — це портрети відомих людей – Гоголя, Пушкіна, Петра І тощо, які митець витискав на кришках від молочних пляшок.

Звільнили його в 1977 році, в цьому допомогла Ліля Брик — вона звернулася за допомогою до відомого письменника Луї Арагона. 

«Не знаю, що чекає на мене, але знаю, що хотів померти в Україні. Хоч би там як, а я їй багато чим завдячую. Вона велика друга моя БатьківщинаПомер Параджанов у Єревані 20 липня 1990 року».

Що з фільмографії Параджанова варто переглянути? 

«Тіні забутих предків». Стрічка, яка уже стала легендарною. Саме під час прем’єри цього фільму, коли на сцені виступав Параджанов та знімальна група, а в залі сиділи діячі культури та дисиденти, з глядацької зали піднявся з букетом письменник Іван Дзюба, друг Параджанова. 

Дзюба сказав: «У нас велике свято, але й велике горе. В Україні почалися арешти творчої молоді». У залі тут же увімкнули сирену, аби заглушити подальший виступ Дзюби. Того вечора нікого не заарештували. Дзюбу й Чорновола звільнили з роботи, Стуса — вигнали з аспірантури. Після скандальної прем’єри Сергію Параджанову більше не дали знімати, а потім заарештували та засудили. Йому інкримінували «український націоналізм та гомосексуалізм».

«Колір Граната». Кінопритча Сергія Параджанова про вірменського поета Саят-Нова. Зйомки відбувалися у церкві святого Іоанна села Ардві Лорійської області Вірменії. Під тиском цензури Параджанов змушений був повністю перемонтувати фільм, змінивши назву на «Колір граната». Версія, що вийшла на екрани у 1973 році на радянські екрани — результат роботи радянського кінорежисера Сергія Юткевича.

Фото: uamodna

The Ukrainians Media — 9 років. Підтримуйте розвиток якісної української журналістики. Приєднуйтеся до нашої Спільноти

«В мені пробудилася Україна»

Виріс майбутній дисидент у селі біля Волновахи, що на Донеччині. Через тривале захоплення усім російським в університеті його україноцентричність почала формуватися лише під час аспірантури у Києві. З того часу, як казав сам Дзюба, «‎в ньому пробудилася Україна». 

У вересні 1965 року під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» Іван Дзюба повідомив про таємні арешти української інтелігенції. Його підтримали В’ячеслав Чорновіл та Василь Стус. Такою акцією політичного протесту шістдесятники кинули виклик владі, яка багато в чому лишалася тоталітарною.

Феномен «‎Інтернаціоналізму чи русифікації?» 

Того ж року Іван Дзюба написав свою працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?». У ній звернувся до партійних та державних органів радянської влади й розповів про утиски української мови, культури та насильницьку русифікацію. Дзюба сподівався на діалог, однак влада СРСР мала інше бачення. 

Спочатку за ідейно шкідливий твір діяча виключили зі Спілки письменників України. У 1973 році Дзюбу засудили на 5 років і стільки ж років заслання. Причина — антирадянська агітація та пропаганда. За кілька років після написання працю переклали та видали у вільному світі багатьма іноземними мовами. «‎Інтернаціоналізм чи русифікація?» зробила внесок у свідомість українців, стала свідченням активного національного спротиву інтелігенції.

КДБ постійно переконував в’язня в необхідності публічного каяття за написані твори. Дзюба попросив про помилування через хворобу на туберкульоз і частково визнав провину в суді. Згодом його звільнили з-під арешту. 

Після звільнення Дзюбу не брали на роботу. Від нової статті «за тунеядство» його врятував авіаконструктор Олег Антонов — влаштував на посаду коректора газети Київського авіазаводу. 

У незалежній Україні

Коли у суспільстві стало відчутно, що радянська епоха добігає кінця, Дзюба став одним із засновників Народного руху України й редактором журналу «Сучасність». З грудня 1992 року обіймав посаду другого міністра культури України. За часів незалежності Іван Дзюба став Героєм України та лауреатом державної премії ім. Тараса Шевченка.

В останні роки дисидент займався науковою і літературною діяльністю. Але й не залишався осторонь політики — написав працю «Донецька рана України» про події на сході.

Авторка тексту: Світлана Кравченко

Фото: suspilne.media
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики