гендерна рівність

Як з’явилася ідея святкувати День жінок?

У другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. на текстильних фабриках у США та Європі відбувалися періодичні страйки робітниць, пише історикиня Оксана Кісь. 28 лютого 1909 р. тисячі американок відзначали Національний день прав жінок під проводом Соціалістичної партії.

Пропозиція щорічно навесні відзначати день прав жінок на міжнародному рівні належить політичній діячці того часу Кларі Цеткін. Цю ідею вона висловила під час Другої Міжнародної конференції жінок-соціалісток у Копенгагені у серпні 1910 року. Тоді понад 100 делегаток з 17 країн одностайно її підтримали. І вже наступного року 19 березня понад мільйон жінок по усій Європі вийшли на вуличні акції, щоб заявити свої вимоги щодо рівноправ’я у політичній сфері та на ринку праці.

Коли в Україні уперше відзначили Жіночий день?

У 1914 році. Тоді 8 березня члени Російської соціал-демократичної робітничої партії розповсюджували на вулицях міста прокламації, які закликали робітниць до страйку на знак протесту проти гноблення жіноцтва.

Чому обрали саме 8 березня?

Саме того дня у 1917 році за Григоріанським календарем (і 23 лютого за Юліанським) відбулася масова вулична демонстрація жінок у Петрограді із вимогами «Хліба і миру». З цієї акція почалася Лютнева революція у царській Росії, яка призвела до повалення монархії. Коли більшовики прийшли до влади, то були змушені віддячити жінкам за підтримку і визнати їхній внесок у революційні події. 

Тому вони законодавчо закріпили рівні політичні, соціальні та громадянські права жінок у CРСР. Але насправді більшовики прагнули поставити жінок його під свій контроль та використати їх для посилення власного політичного впливу на суспільство. 

Якщо свято 8 березня мало символізувати боротьбу за рівні права жінок із чоловіками, то чому його у СРСР відзначали по-іншому?

У 1920-х відзначення 8 березня ще мало зв’язок із забезпеченням рівних прав жінок. Цей день використовували як нагоду вказати на проблеми, з якими зіштовхувалися жінки у соціальній, освітній, політичній та інших сферах. Але згодом сенс цього дня почали підміняти. Акцент змістили з гендерної рівності на класову боротьбу.

Водночас жінок фактично позбавили ініціативи у питанні формату проведення та можливості організації масових заходів на відзначення Міжнародного жіночого дня. Ці повноваження перейшли до жінрад — спеціальних структур при партійних осередках, створених ще у 1919 році, задля ширшого залучення жінок на підтримку політики більшовиків. 

У 1930-х роках 8 березня стає дуже офіційним. Урочисті збори трудових колективів та партійних осередків відбуваються за уніфікованими сценаріями, які «спускали» згори центральні органи. «Жіноче питання» в СРСР проголосили остаточно вирішеним. 8 березня перетворюється на огляд досягнень радянського жіноцтва, про кількісні та якісні виміри яких керівництво партії повідомляють у спеціальних звітах. Зникають можливості для обговорення проблем жінок і озвучення фактів їхньої дискримінації.

Чому 8 березня так часто згадують про матерів, якщо День матері в Україні відзначають у травні?

Тема материнства набирає обертів після Другої світової війни. Якщо раніше радянська влада хотіла «підтягнути жінку» до образу ідеальної людини, тобто робітника, то тепер акцент робили на схваленні гендерних відмінностей. Образ мужнього чоловіка-захисника вітчизни протиставляється образові турботливої, люблячої і вірної жінки-матері, а у візуальній пропаганді того часу зображення жінок стають щораз жіночнішими.

Чи завжди 8 березня було вихідним днем?

Ні. Недержавним вихідним у СРСР воно стало у 1965 році.

Звідки з’явилася традиція дарувати жінкам квіти на 8 березня?

За часів хрущовської «відлиги», коли свято стало вихідним, покращився добробут людей, стали доступними раніше недоступні речі, наприклад, косметика, предмети інтер’єру. Ймовірно, тоді виникла традиція вітати жінок 8 березня квітами, дарувати їм цукерки та інші речі.

Чому дівчат у школах теж вітають із 8 березня?

Відколи свято перенесли у приватну сферу, його почали віддаляти від суті: боротьби за права жінок. Поступово воно перетворюється на день вшанування усіх жінок. Наприкінці 1970-х практика привітання учнями своїх шкільних учительок доповнюється новою модою: хлопчики починають вітати дівчаток-однокласниць. Букетик підсніжників та м’яка іграшка стають невід’ємними атрибутами свята. «Омолодження» героїні свята супроводжується повним зникненням натяків на його політичну сутність (зрештою, маленька дівчинка аж ніяк не може бути активною у політичній площині).

Чому 8 березня називають «днем весни, краси та жіночності»?

Зв’язок із початковим значенням цього дня у СРСР втратили, коли з листівок повністю зникли будь-які згадки про жінок — і в зображеннях, і у  тексті вітань. На листівках з’являються казкові та мультяшні персонажі й іграшкові звірята. Головною темою привітань і зображень стає весна. Весняні квіти й краєвиди більше асоціюються з пробудженням природи і менше — з правами жінок.

Таке позиціонування 8 березня було й у світі?

Ні. У 1970-х роках світом прокотилася так звана «друга хвиля фемінізму». Жіночі організації активно тиснули на уряди своїх країн, на міжнародні організації, вимагали забезпечити жінкам рівні права та можливості. У 1977 р. Генасамблея ООН запропонувала кожній із країн-учасниць відзначати Міжнародний День прав жінок.

З 1996 р. щорічні святкування Міжнародного дня прав жінок під егідою ООН відбуваються під певним гаслом, у якому наголошено на одній із проблем, із якими доводиться зіштовхуватися жінкам на шляху до рівноправності.

8 березня відзначають лише країни колишнього СРСР, а у світі про це свято не знають?

Ні. Підструктура ООН, UN Women, використовує 8 березня як нагоду привернути увагу урядів країн світу до проблем жіноцтва. Жінки у різних країнах у цей день проводять різні акції, щоб заявити про дискримінацію, озвучити вимоги, вимагати забезпечення своїх прав. Наприклад, 8 березня 2017 року у США відбулася масова загальнонаціональна акція — страйк під гаслом «День без жінок» на знак протесту проти сексистської поведінки і висловлювань президента Трампа. Жінок закликали не виходити на роботу, не купувати ніяких товарів та одягати червоний одяг на знак солідарності. Акцію підтримали по всьому світу.

Чи потрібен вихідний 8 березня?

Думки щодо цього розділяються, але прихильниці вихідного наголошують, що він потрібен тому, що «для багатьох жінок це може бути єдина можливість вийти на марші та інші публічні події, присвячені проблематиці жіночих прав. Для тих, хто працює повний робочий день на роботі, а потім і вдома так звану «третю зміну», вихідний зайвим не буває».

Чого НЕ варто і що варто бажати жінкам з нагоди 8 березня?

Ресурс «Гендер у деталях» підготував шпаргалку для усіх, хто хоче долучитися до привітання жінок 8 березня. Ось чого бажати не варто:

1. краси. Це суб’єктивне поняття. Коли ви бажаєте жінці бути красивою, то спонукаєте її відповідати чужим стандартам привабливого. Тому краще побажати любові до себе;
2. материнства. Бо це вибір, а не обов’язок жінки. Коли бажаєте «діток і сімейного щастя» жінці, то обмежуєте її у праві вибору і чините репродуктивний тиск, бо не усі жінки вважають за щастя мати сім’ю. Побажайте краще ліпшого розуміння того, що робить жінку щасливою, і ресурсів для досягення цього щастя;
3. ніжності. Це почуття, а не обов’язковий атрибут жіночності. Коли ви бажаєте жінці бути ніжною, то ви бажаєте їй бути поступливою та «зручною» для інших. Краще побажайте впевненості у собі;
4. усмішки. Це рух обличчя, який виражає готовність до сміху, а не постійний стан жінки. Коли ви бажаєте жінці частіше усміхатися, то спонукаєте її приховувати свої емоції. Але ж жінки можуть бути роздратованими, сумними чи просто не усміхатися. Побажайте краще турботи про свій емоційний стан та ментальне здоров’я;
5. чоловіка. Це людина, а не вирішення усіх проблем у житті жінки. Коли ви бажаєте жінці «хорошого чоловіка», то виключаєте можливість бути щасливою та самодостатньої наодинці, а також, можливо, виражаєте неповагу до її сексуальної орієнтації. Тому побажайте краще рівної з чоловіками зарплати та особистої незалежності.

Як цьогоріч можна відзначити 8 березня в Україні?

У Києві у цей день о 13:00 відбудеться Марш жінок. Про подію можна більше довідатися тут.

У Львові о 13:00 відбудеться Феміністичний марш. Більше про нього можна дізнатися тут.

Фото: pexels.com

Детальніше. У Класифікаторі професії йдеться, що «професійні назви робіт наводяться у чоловічому роді, окрім назв, які застосовуються виключно у жіночому роді (економка, нянька, покоївка, сестра-господиня, швачка)».

Але тепер є можливість за бажанням використовувати фемінітиви: «За потребою користувача при внесенні запису про назву роботи до кадрової документації окремого працівника, професійні назви робіт можуть бути адаптовані для означення жіночої статі особи, яка виконує відповідні роботи. Наприклад, інженер — інженерка, верстатник широкого профілю — верстатниця широкого профілю, соціолог — соціологиня.

Такі зміни стали можливими після ухвалення Кабміном нового українського правопису. Оновлений правопис почав діяти з 3 червня 2019 року. Документ підготувала спеціально створена Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли вчені-мовознавці Національної академії наук та національних університетів з різних регіонів України.

Як утворювати фемінітиви? Три відеоуроки з поясненнями підготувала кандидатка філологічних наук Олена Масалітіна. Переглянути їх можна отут.

П’ять причин вживати фемінітиви. Їх навела мовознавиця Олена Синичак, а занотував ресурс Повага:

1. У мові закодовані соціальні схеми. Фемінітиви — не просто слова для називання жінки. Якщо мова виражає нерівності між чоловіками та жінками, применшуючи досягнення жінки, то вже самим вираженням такого стану справ — це узаконює.
2. Чоловічий рід на позначення жінки суперечить морфолого-синтаксичним нормам української мови. Ще 50 років тому українські мовознавці говорили про те, що фемінітиви притаманні українській мові і їх треба вживати активніше. У 1999 році мовознавець Олександр Пономарів зазначив, що вживання чоловічого роду на позначення жінки суперечить морфолого-синтаксичним нормам  української мови. Уникання фемінітивів збіднює мову: робить її більш канцелярською, звужує  до офіційно-ділового стилю.
3. Витіснення фемінітивів з офіційної мови у побутову нівелює активну суспільну роль жінки. Чоловічі і жіночі назви однієї професії досі відображають різні поняття, до прикладу: акушерка — експертка з пологів, акушер — лікар, який має більший статус; секретарка — особа, яка веде діловодство, секретар — чоловік з великою відповідальністю (держсекретар, вчений секретар). Відповідно до того, як ринок праці знецінює діяльність жінок, так і мова залучається у ці механізми знецінення.
4. Чоловіча форма слова не тотожна жіночій. Наприклад, поняття громадянин та громадянка не тотожні. Адже якщо порівняти їх: а) усі громадяни заслуговують на рівні права, Микола громадянин. Отже, він заслуговує на рівні права; б) усі громадяни заслуговують на рівні права. Мар’яна громадянка. Отже, вона не заслуговує на рівні права?Тотожність не справджується. Згідно із законами логіки, громадянин не тотожний громадянці, а відтак, громадяни не асоціюються із жінками.
5. Ми самі задаємо напрям розвитку мови: чи то північно-східний, чи то центральноєвропейський. Норма уникати фемінітивів в українській мові була «списана» з російської. Тому доцільне мовне планування мало б сьогодні повернути українську мову назад у центральноєвропейське річище, зокрема, завдяки частішому вживанню фемінітивів.

Гендерна рівність — це не боляче і не страшно: добірка книжок, які допоможуть зрозуміти, що ж таке рівність між жінками і чоловіками:

• «Гендер для всіх» Тамари Марценюк. Книжка про те, що ж таке гендер, як і коли він виник, як він конструюється протягом усього життя людини.
• «Інша оптика: гендерні виклики сучасності». Збірка есеїв, які розглядають гендерну рівність крізь призму літературознавства, соціології та політології.
• «Турбота як робота: материнство у фокусі соціології» Олени Стрельник. Учена досліджує, наскільки є важливим та ресурсозатратним материнство у сучасному світі, чому чоловіки рідко розділяють батьківські обов’язки із дружинами та чому материнство рідко сприймають як роботу.

Гендена рівність — це не боляче і не страшно: добірка сайтів, які допоможуть зрозуміти, що ж таке гендерна рівність:

• «Гендер в деталях». Платформа, яка допомагає розібратися, що ж таке гендер за допомогою різнопланових матеріалів.
• «Повага». Це сайт інформаційної кампанії проти проявів сексизму у ЗМІ щодо жінок.
• «Жінки — це 50% успіху країни». Ресурс про те, чому важливою є гендерна рівність та представництво жінок у різних сферах життя суспільства.

Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня

Фото: pexels.com