мобілізація

Про можливі причини звільнення. Федоров припустив, що причина його звільнення пов’язана із закупівлями та тендерами, а також з перебудовою процесів у цьому напрямку. За його словами,ці зміни викликали невдоволення людей, які почали поширювати негатив у медіа та навколо Президента.

«Ми не знаємо фінальну причину звільнення. Десь у квітні я попередив Президента: “Зараз до вас приходитимуть і говоритимуть, ніби зі мною щось не так, що в мене є політичні амбіції чи дронові компанії, що я зламав якісь процеси”. Найбільші телеграм-канали України викупили і вони почали працювати суто проти мене і моєї команди. Почали з’являтися кримінальні справи навколо людей, які працюють зі мною», — сказав Михайло Федоров.

Про реформу мобілізації. Федоров заявив, що разом із командою в липні планував презентувати реформу мобілізації та запустити її в серпні, щоб вже у вересні, за його словами, розв’язати цю проблему. Він додав, що реформу продовжують обговорювати в Міноборони, а відповідати за її реалізацію має заступниця міністра, яку він планував призначити до свого звільнення.

«Я знаю, що зараз у Драпатого є всі можливості реалізувати всі асиметричні ідеї щодо трансформації війська, які ми вже почали робити, — зазначив він.

Про прозорість закупівель. «Нашим завданням було повністю прибрати людський фактор, щоб людина з Міноборони чи Генштабу не могла вплинути на закупівлі для підрозділів. За моєї участі жодна компанія не отримувала переваги для отримання певного контракту. Тому я йшов на тендери», — заявив Федоров.

Про діалог із Зеленським. «У нас не було фінальної розмови з президентом, ми не посварилися, не було такого, що ми домовилися більше не спілкуватися. З моєї точки зору, комунікація ще триває, і ми повинні вийти з цієї ситуації для того, щоб Україна стала сильніша».

Про ситуацію з Генштабом. Михайло Федоров зазначив, що особистого конфлікту з головнокомандувачем ЗСУ не мав. За його словами, розбіжності були світоглядними.

«У нас був більш інституційний конфлікт щодо реалізації цієї візії, а також культурний конфлікт. Тому що потрібно давати свободу молодим лідерам, потрібно швидше ухвалювати рішення, завершувати певні реформи, які почалися. Ми як Міноборони не заблокували жодного рішення Генштабу і головнокомандувача», — наголосив він.

Контекст. 15 липня Михайло Федоров підтвердив, що залишає посаду міністра оборони. Після його звільнення у низці українських міст відбулися мирні акції. Учасники протестів вимагають звільнення Олександра Сирського з посади головнокомандувача та подання Михайла Федорова на посаду міністра оборони. 

Фото: Михайло Федоров / Facebook

«Синхронність появи численних пісень та відео, анонімність їхніх авторів та просування цього контенту організованими групами ботів свідчить про цілеспрямоване вороже ІПСО». Про це українців попередили в ГУР ще 13 квітня. 

Там кажуть, що це — класична технологія розколу суспільства, коли з одного боку є «оборонці», а з іншого — «ухилянти». А мета таких дій ворога — зірвати мобілізацію. 

Що кажуть про це військові?

«Взяли термін «ухилянт», додали вірусну фразу з українського «чіназес», не довго фантазуючи обіграли це з дорожнім знаком «У» і на виході вийшов тренд «У — ухилянт, чіназес». Запустили його в соціальні мережі за допомогою дешевих недоблогерів та продавців аксесуарів — футболки, рамки під номерні знаки, наклейки, чашки тощо», — пише ветеран війни, громадський активіст та юрист Олег Симороз. 

«Бо треба бути сліпим та глухим, аби не розуміти та не бачити, як російські ІПСО прицільно б’ють, аби зірвати мобілізацію?  І ось такі «ухилянтики» — це дуже яскравий приклад немічності розуму та дієвості російської пропаганди», — пише ветеранка та бойова медикиня Катерина Галушка.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Хто такі ортодоксальні євреї?

Це — кілька релігійних спільнот, які сповідують специфічні течії юдаїзму. Одними з них є добре відомі в Україні хасиди, які щороку приїздять до Умані на могилу святого засновника їхньої релігії. В самому Ізраїлі ортодоксальних євреїв називають словом харедім, яке означає «тремтливі (перед Богом)». У харедім є свої специфічні права: вони живуть окремо і мають свою власну систему освіти, яка, замість природничих наук, фокусується на вивченні Тори — священного письма юдаїзму.

Але найбільше дискусій викликає інша частина угоди ортодоксальних євреїв з державою Ізраїль — вони не служать в армії. В державі, яка за 76 років свого існування пережила більше десятка війн, повстань та інших військових зіткнень, служба у війську є обов’язковою для всіх — і для чоловіків, і для жінок, але не для харедім. Релігійні лідери ортодоксальних євреїв узгодили такі правила ще при заснуванні Ізраїля. Втім, між минулим і сьогоденням є значна різниця.

Суспільство в суспільстві

У 1948 році, коли проголосили незалежність Ізраїлю, харедім налічували близько 40 тисяч людей. Нині ортодоксальних вірян — понад мільйон, вони становлять близько 13% населення держави. У частини ізраїльського суспільства все частіше виникають питання про те, чому така значна спільнота не є залученою до охорони держави, якій загрожує напад зі сторони країн-сусідів. У ситуації масштабної війни в Секторі Газа рішення про мобілізацію релігійних спільнот вийшло на передній план. 

Більшість харедім виступили проти залучення до армії. «Якби всі солдати вивчали Тору, нам не потрібна була б армія», — заявляють члени релігійних спільнот. Ймовірно, втім, що рішення про мобілізацію все ж приймуть, незалежно від їхнього спротиву. Соцопитування показують, що решту ізраїльтян, загалом, мобілізацію харедім підтримують. Повернення солдатів з війни лише загострює це питання.

Водночас залучення ортодоксальних євреїв до війська потребує вирішення низки питань. Наприклад, як організувати спільну службу ультрарелігійних осіб разом з жінками-військовослужбовицями. Наразі ж залученість харедім до війська досі є низькою. В ізраїльській армії служить більше громадян арабського походження, ніж ортодоксальних вірян — і це в умовах війни між ізраїльтянами та палестинськими арабами. 

Війна все змінює

Попри всі проблеми, війна стала приводом до налагодження зв’язків між релігійними євреями та рештою ізраїльтян. Сьогодні близько 30% харедім підтримують запровадження для них призову до армії — це на 20% більше, ніж до війни. Дві третини ортодоксальних євреїв стверджують, що після нападу ХАМАСу на Ізраїль їхнє відчуття спільної долі з рештою країни посилилося.

Активісти з релігійних груп активно долучалися до підтримки постраждалих від нападу ХАМАСу, допомагали родинам солдатів, а також вперше почали молитися за вояків. Член уряду Ізраїлю Іцхак Ґольдкнопф, представник харедім, виступає за те, щоб мобілізацію запровадили для тих вірян, які не стануть професійними знавцями Тори. Ще торік такі зміни були б просто немислимими. Водночас схожі пропозиції уже призводять до протестів та сутичок між ультрарелігійними євреями та ізраїльською поліцією в Єрусалимі.

Автор статті — Дмитро Спорняк

Фото: Nati Shohat/The Times of Israel

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики