Обставини вбивства
16 вересня 2000 року у центрі Києва українські правоохоронці викрали 31-річного журналіста Георгія Гонгадзе. Вони вивезли його за межі міста, кинули зв’язаного до ями й задушили ременем, а тіло облили бензином, підпалили й закопали. За місяць один із них — очільник головного управління кримінального розшуку країни — повернувся на місце злочину, викопав рештки тіла журналіста, перевіз за сотню кілометрів, відтяв голову сокирою та перепоховав роздільно. 2 листопада у лісі під містом Тараща знайшли безголове тіло.
Виконавці та організатори
Георгія Гонгадзе довго не могли знайти. Ще довше шукали виконавців убивства. Лище 15 березня 2008 року Апеляційний суд Києва визнав винними в убивстві Гонгадзе трьох експрацівників Департаменту зовнішнього спостереження МВС України — Валерія Костенка, Миколу Протасова й Олександра Поповича. Суд позбавив їх волі на термін від 12 до 13 років. У січні 2013 року суд засудив до довічного ув’язнення колишнього начальника департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексія Пукача за вбивство журналіста.
Замовником убивства Георгія Гонгадзе слідство визнало колишнього міністра МВС Юрія Кравченка, який на той час уже давно був мертвим. За офіційною версією, у 2005 році Кравченко вчинив самогубство двома пострілами в голову. Родина Гонгадзе вважає, що справжніх замовників вбивства досі не названо.
Плівки Мельниченка
У листопаді 2000 року оприлюднили записи розмов тодішнього президента Леоніда Кучми з низкою високопоставлених чиновників. Ці записи таємно зробив охоронець президента Микола Мельниченко. На плівках Кучма, глава його адміністрації Володимир Литвин, міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко та керівник СБУ Леонід Деркач обговорюють опозиційну діяльність Гонгадзе і вирішують, що з ним робити. Хоча прямого наказу на плівках не зафіксовано, українське суспільство переважно вважало, що саме Кучма був замовником кричущого викрадення та вбивства журналіста.
Реакція суспільства
У грудні 2000 року в Києві почалися масові протести, які згодом переросли в політичну акцію «Україна без Кучми». Учасники акції облаштували наметове містечко у центрі столиці з вимогами відставки президента й керівників силових відомств, а також проведення незалежної експертизи у справі Гонгадзе. Хоча акцію брутально придушили навесні 2001 року, почасти вона отримала своє продовження у 2002-2003 роках у ще більшій, всеукраїнській протестній акції опозиційних сил «Повстань, Україно!»
Довідка. Георгій Гонгадзе народився у Тбілісі, у Грузії. У школі хлопець вчився добре. на вечірньому відділенні Тбіліського державного інституту іноземних мов, одночасно працював. У 1987—1989 рр. проходив службу в Афганістані. Восени 1989 року переїхав до Львова, перевівся на факультет іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка, активно включався у громадсько-політичне життя міста. У 1993 році повернувся до Грузії, щоб зняти документальний фільм про війну в Абхазії.
Після перемоги повстання знову з’явився у Львові, почав займатися кінодокументалістикою, познайомився зі студенткою юрфаку ЛНУ Мирославою Петришин, яка у 1995 році стала його дружиною. Зараз відома як журналістка Мирослава Гонгадзе. У 1997 році у них народилося доньки-близнята Нонна та Соломія (Нані і Саломе)).
У 1995 році Георгій і Мирослава переїздять до Києва. Там пара починає працювати на телебаченні. З 1 жовтня 1999 р. (під час президентської виборчої кампанії) почав вести щоденну інформаційну програму «Перший тур з Георгієм Гонгадзе» у прямому ефірі радіостанції «Континент». Згодом почалися телефонні дзвінки з погрозами на адресу керівництва радіостанції.
17 квітня 2000 року з’явилося онлайн-видання «Українська правда». Його заснував та редагував Георгій Гонгадзе. У ньому, серед багатьох інших, публікувалися матеріали щодо тодішнього президента Леоніда Кучми та його оточення.
Копайте глибше:
Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня
Фото: reporters.media
Що трапилося?
Гео Лерос на засіданні Верховної Ради 1 вересня розкритикував Володимира Зеленського, звинуватив його у порушенні своїх обіцянок, а керівника Офісу президента Андрія Єрмака — у зловживанні владою і роботі на спецслужби Росії. Але доказів не навів. Реакція не забарилася. Того ж таки 1 вересня пропрезидентська фракція «Слуга народу» виключила депутата Гео Лероса зі своїх лав.
Хто такий Гео Лерос?
Йому — 31 рік. Він народився у Києві, закінчив факультет міжнародного права в Академії адвокатури України. Заснував арт-проєкт Art United Us і громадську організацію «Сіті-Арт». У межах цих активностей створив близько 70 муралів в Україні.
Працював радником Міністра інформаційної політики України та радником Київського міського голови з питань культури на громадських засадах. Автор документального фільму про реформу поліції. Був куратором проєкту «More than us» від Міністерства інформаційної політики, у межах якого закордонні митці малювали 8 муралів на станції метро Осокорки, що у Києві.
Гео Лерос — автор першої української книжки про вуличне мистецтво Kyiv Street Art. Режисер короткометражного фільму «A lifetime older», який заснований на реальних подіях. У стрічці йдеться про героя АТО, вчителя-медика. За цей фільм отримав премію «Best short film» Міжнародного фестивалю у Калькутті. Режисує кліпи для українських артистів.
«Плівки Єрмака»
29 березня цього року Гео Лерос опублікував на своїй сторінці у Фейсбуці відео, а яких брат глави Офісу Президента Андрія Єрмака — Денис Єрмак — говорить про працевлаштування різних людей на державні посади Опубліковані відео знімали 20 серпня, 16 і 23 вересня, 3 жовтня 2019 року. У розмовах йдеться про посади на Київській митниці, у Міністерстві інфраструктури, в Укрзалізниці. Наприклад, на одному записі людина претендує на посаду заступника міністра інфраструктури і хоче курувати Укрзалізницю. Ці «побажання» висловлюють Денисові Єрмаку.
Після публікації відео правоохоронці відкрили одразу п’ять кримінальних справ. Три відкриті через оприлюднення відео, ще одна — розслідує законність запису. Лише одна справа стосується корупції, яка зображена на відео. Про це розповіла юридична компанія, що захищає депутата, який опублікував записи.
Гео Лерос обіймав посаду позаштатного радника Президента Володимира Зеленського. Його звільнили 20 березня 2020 року. Також Лерос виступив проти ініціативи глави Офісу Президента Андрія Єрмака щодо створення консультативної ради у Мінську за участі представників ОРДЛО.
Нагадаємо, що ми неодноразово писали про оприлюднення плівок Єрмака, на яких брат глави Офісу Президента торгує державними посадами:
Президент під час пресконференції зазначив, що «для мене це порожня справа. Я знаю, хто проводив ці записи, я знаю для чого. Знаю, хто хотів шантажувати цими записами мене особисто, щоб я зняв Єрмака. Я знаю, хто це зробив. Не готовий зараз говорити, тому що йде слідство. Але як би там слідство не закінчилося, у мене є повна відповідь».
28 серпня Гео Лерос заявив, що йому спалили авто. Він пообіцяв знайти винуватця. Після свого виключення з пропрезидентської франкції Лерос сказав, що не бачить себе у жодній іншій фракції, водночас буде продовжувати боротися проти режиму Зеленського.
Лерос — хабарник?
2 серпня Президент під час спілкування з пресою на Харківщині прокоментував заяву Гео Лероса про виключення останнього з фракції монобільшості. Лерос повідомляв, що був виключений нібито за вказівкою президента. Зеленський сказав: «У мене немає ніяких наказів, у мене немає реакції на хабарників і зрадників цієї країни й мені все одно, з якої вони партії».
Лероса така заява обурила, на своїй сторінці у Фейсбуці він написав, що «ніколи не був чиновником» та хабарів йому не давали. Тому Лерос вирішив направити заяву про злочин, щоб Зеленський розказав слідчим, де й у кого Лерос взяв хабар.
1 вересня — старт нового політичного сезону
З початком осені у народних депутатів закінчилися відпустки і вони повернулися під купол парламенту для участі у засіданнях Верховної Ради. Нагадаємо, що раніше депутати, особливо пропрезидентської фракції, хвалилися, що працюють у турборежимі.
Комітет виборців з’ясував, що за рік такого «турборежиму» Рада ухвалила менше законів, ніж попередники. У перший рік роботи народні депутати IX скликання ухвалили 264 закони, а депутати VIII скликання — 330. Таким чином продуктивність депутатів попереднього скликання є вищою.
Топ фейків і маніпуляцій першого року парламенту 9-го скликання від Vox Check
Упродовж сесійного року аналітична платформа VoxCheck моніторила виступи народних депутатів з трибуни Верховної Ради та на телебаченні.
Провідними темами маніпуляцій стали медична реформа, зміни в банківській системі, співпраця з МВФ, комунальні тарифи, мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.
Найбільш продуктивною для маніпуляцій аналітики назвали тему коронавірусу. Фейки поширювали депутатки Ольга Василевська-Смаглюк, Єлізавета Богуцька (обидві — з фракції «Слуга народу»), депутати Сергій Шахов (група «Довіра»), Вадим Новинський (позафракційний), Ренат Кузьмін, Олег Волошин (обидва — ОПЗЖ).
Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня
Фото: ua-rating.com
Запросіть друга до Спільноти
Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити
Придбайте для друга подарунок від TUM
Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку
Майже готово
Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.
Дякуємо і до зв’язку незабаром!
Дякуємо за покупку!
Вхід в кабінет
Відновлення пароля