Тіні забутих предків

Що відомо? Супермаркет поділений на десять виставкових тематичних зон, які поєднують роботи сучасних митців з автентичними етнографічними предметами. 

У межах експозиції представлено трембіти, автентичний посуд, свічники-трійці, предмети побуту й меблі, які команда «Сільпо» знайшла під час експедицій до Коломиї та Косова. Також на стінах зображені фрази з фільму. 

Вперше до створення супермаркету долучили мистецького куратора Павла Гудімова.

Фото: «Сільпо»

Що відомо? Супермаркет поділений на десять виставкових тематичних зон, які поєднують роботи сучасних митців з автентичними етнографічними предметами. 

У межах експозиції представлено трембіти, автентичний посуд, свічники-трійці, предмети побуту й меблі, які команда «Сільпо» знайшла під час експедицій до Коломиї та Косова. Також на стінах зображені фрази з фільму. 

Вперше до створення супермаркету долучили мистецького куратора Павла Гудімова.

Фото: «Сільпо»

Серед його наставників був український режисер і письменник Олександр Довженко. Параджанов за чотири роки після закінчення університету зняв на кіностудії Довженка свій перший повнометражний фільм «Андрієш».

Після чотирьох робіт — «Андрієш», «Перший парубок», «Українська рапсодія» та «Квітка на камені» — режисер не отримав гідного визнання. Проте все змінила кінокартина 1966 року «Тіні забутих предків».

У 1973-му Параджанова заарештували за нібито гомосексуальні стосунки та український націоналізм. Митця засудили на п’ять років колонії суворого режиму.

 У тюрмі чоловік перебував у дуже тяжких умовах: його катували, били, не дозволяли писати. Проте Сергій збирав кришки від пляшок молока, зроблені з фольги, заливав їх смолою і робив гравірування. Ці твори назвали «талерами Параджанова». 

Довідка. «Талери Параджанова» — це портрети відомих людей – Гоголя, Пушкіна, Петра І тощо, які митець витискав на кришках від молочних пляшок.

Звільнили його в 1977 році, в цьому допомогла Ліля Брик — вона звернулася за допомогою до відомого письменника Луї Арагона. 

«Не знаю, що чекає на мене, але знаю, що хотів померти в Україні. Хоч би там як, а я їй багато чим завдячую. Вона велика друга моя БатьківщинаПомер Параджанов у Єревані 20 липня 1990 року».

Що з фільмографії Параджанова варто переглянути? 

«Тіні забутих предків». Стрічка, яка уже стала легендарною. Саме під час прем’єри цього фільму, коли на сцені виступав Параджанов та знімальна група, а в залі сиділи діячі культури та дисиденти, з глядацької зали піднявся з букетом письменник Іван Дзюба, друг Параджанова. 

Дзюба сказав: «У нас велике свято, але й велике горе. В Україні почалися арешти творчої молоді». У залі тут же увімкнули сирену, аби заглушити подальший виступ Дзюби. Того вечора нікого не заарештували. Дзюбу й Чорновола звільнили з роботи, Стуса — вигнали з аспірантури. Після скандальної прем’єри Сергію Параджанову більше не дали знімати, а потім заарештували та засудили. Йому інкримінували «український націоналізм та гомосексуалізм».

«Колір Граната». Кінопритча Сергія Параджанова про вірменського поета Саят-Нова. Зйомки відбувалися у церкві святого Іоанна села Ардві Лорійської області Вірменії. Під тиском цензури Параджанов змушений був повністю перемонтувати фільм, змінивши назву на «Колір граната». Версія, що вийшла на екрани у 1973 році на радянські екрани — результат роботи радянського кінорежисера Сергія Юткевича.

Фото: uamodna

The Ukrainians Media — 9 років. Підтримуйте розвиток якісної української журналістики. Приєднуйтеся до нашої Спільноти

Детальніше. Іван Миколайчук народився у селі Чортория Чернівецької області в багатодітній сім’ї (він був одним з 13 дітей). Вже з 12 років грав у сільському самодіяльному театрі, а незабаром закінчив театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської. Крім акторської, в Івана Миколайчука була і музична освіта. У 1957 році він закінчив Чернівецьке музичне училище за спеціальністю «хормейстер художньої самодіяльності». Талановитий юнак співав та грав на сопілці, цимбалах, скрипці, баяні, трубі, арфі та фортепіано.

Коли Іван вступив до Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого, він потрапив до творчої майстерні режисера Віктора Івченка. Саме він згодом запропонує Сергію Параджанову взяти на роль Івана Палійчука свого студента. Дебютував молодий актор у курсовій роботі Леоніда Осики «Двоє», а вже ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків» одразу принесли Миколайчукові загальне визнання. Ролі у фільмах «Комісари» та «Пропала грамота» доводили вкотре майстерність українського актора, а з фільму «Білий птах з чорною ознакою» почалася нова сторінка Миколайчука — сценариста. 

У 1970-х роках настали не легкі часи для діячів української культури. Під час зйомок фільму «Анничка» Іван Миколайчук пристрасно пояснював різницю між «націоналізмом» і «патріотизмом». За це на актора донесли «верхівці» і йому не раз доводилося пояснювати свою позицію у різних інстанціях. Арешт Сергія Параджанова, заборона показу «Тіней забутих предків», вилучення Миколайчука з творчого процесу похитнуло кінокар’єру митця. У 1979 році він виступив у ролі сценариста, режисера і частково композитором у фільмі «Вавилон ХХ». Фільм здобув успіх, а режисура Миколайчука була відзначена на Всесоюзному кінофестивалі у Душанбе.

Утиски з боку влади не закінчувалися і наступні проби у режисурі таких фільмів, як «Така пізня, така тепла осінь», «Небилиці про Івана» вже не мали такого гучного успіху. Постійні заборони та виправдання перед владою погіршили здоров’я Миколайчука. У 1987-му, у віці 46-ти років, український актор помер від раку шлунка. На день народження митця у його рідному селі Чортория уже 20 років проводять етнофестиваль «На гостини до Івана», де можна переглянути кіношедеври митця просто неба.

Цитата. «Я не знаю більш національного народного генія…До нього це був Довженко», казав про Миколайчука Параджанов.

Що далі? Сергій Тримбач — український кінокритик і чинний голова Національної спілки кінематографістів України, розповів про зйомки фільму «Тисяча снопів вітру». Цей фільм у свій час не встиг зрежисерувати Іван Миколайчук. Зйомки фільму можуть розпочатися уже наступного року. Наразі готовий лише сценарій, який записаний разом зі сценаристом Павлом Ар’є. В сюжеті йтиметься про народні традиції Меланки, про вірування і обряди цього свята, серед яких виростав на Буковині сам Миколайчук. «Проблема з режисером зараз. Щоб оцей світ миколайчуковий втілити на екрані, треба бути трохи Миколайчуком. Я маю на увазі світоглядно. Так відчувати світ, як Миколайчук», — розповідає Сергій Тримбач для Суспільного.

Фото: hromadske.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики