Майже готово
Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.
Дякуємо і до зв’язку незабаром!
«Я — айтівець, ніколи не думав, що займатимусь евакуацією»
Даніїлу 40 років. Усе своє професійне життя він присвятив IT-сфері. Каже, війна для нього почалася не у 2022-му, а ще у 2014 році. Тоді волонтерство обмежувалося допомогою військовим: возили на Донецький напрямок усе — від штанів до палива та бронежилетів. Але повномасштабне вторгнення змінило фокус з фронту на тил, де на порятунок чекали тисячі цивільних.
«Я почав повноцінно працювати десь на другий день великої війни. Спочатку було незрозуміло, що робити. Але коли відкрився коридор на евакуацію через Василівку, ми опинилися в епіцентрі».
Евакуація через Василівку — один із найскладніших етапів роботи запорізьких волонтерів. Даніїл згадує колони по 5-6 тисяч людей, які могли їхати до Запоріжжя місяцями. Люди ночували в полях та посадках, та все ж рухалися до безпечних місць.
«Дуже багато історій, можна мемуари писати. Везли й трупи, й патрони, які збирали на покинутих позиціях. Пам’ятаю бабусь, які везли боєкомплекти та казали: “Це нашим хлопцям. Відпустіть нас додому і ми ще привеземо”».
Але найбільшим викликом стала робота з тими, хто не може виїхати самостійно. Команда Даніїла сфокусувалася на евакуації маломобільних людей, лежачих хворих та самотніх літніх.
«Ми постійно виїжджаємо на місця, часто працюємо “на вчора”. На жаль, наші автівки не броньовані, але ми їдемо. Нещодавно була тяжка евакуація з Верхньої Терси, Запорізької області. Їхали за однією лежачою бабусею, а вивезли чотирьох людей, бо по дорозі зустріли тих, кому терміново потрібна була допомога», — каже Даніїл.
Часто доводиться переконувати людей виїжджати, бо лінія фронту може наближатися дуже швидко. Тож доводиться бути ще й психологом. Даніїл пояснює: люди залишаються під обстрілами не завжди через проросійські погляди, а через банальний страх невідомості.
«Якщо людина не розуміє, що з нею буде далі, вона не хоче нікуди їхати. Люди бояться опинитися на вулиці. Але залишатися — це величезний ризик. Якщо територія буде окупована, цих же людей можуть змусити воювати проти нас. Це дуже тонка грань».
Команда фонду тісно співпрацює з усіма службами — Нацполіцією, військовими, обласною та міською адміністраціями, службою у справах дітей. Часто саме військові або поліція передають інформацію про цивільних, які потребують вивезення, але не мають зв’язку.
Прихисток для тих, хто втратив усе
Евакуація — це лише половина справи. Вивезену людину треба десь розмістити, нагодувати, заспокоїти. Так у Запоріжжі з’явився шелтер, яким керує Даніїл разом зі співзасновницею фонду «Артак Разом до мрії» Наталею Ардальяновою.
Це єдине місце в області, яке спеціалізується на мультисекторальній підтримці маломобільних людей, навіть тих, у кого немає документів.
«Більшість наших підопічних — це люди, які втратили все. Наша ціль — не просто дати ліжко та їжу, а допомогти людині зробити наступний крок у нове життя», — пояснює волонтер.
У шелтері людям допомагають відновити документи, надають психологічну підтримку та навіть навчають користуватися смартфонами й державними послугами, щоб соціалізувати їх. Команда супроводжує людину аж до моменту, коли вона знаходить постійне місце проживання. Часто волонтери супроводжують людей до нового прихистку навіть за кордон.
«Волонтерство — це стиль життя зараз»
«Я намагаюся суміщати, але це дуже тяжко фізично. У мене є нічні виїзди на прильоти, евакуаційні місії, робота в шелтері, а паралельно я працюю за фахом, здебільшого вночі, виконуючи задачі для закордонних компаній», — ділиться Даніїл.
Як керівник благодійного фонду, він не отримує зарплати. Його основний дохід — IT, який і дозволяє підтримувати родину та частково фінансувати волонтерську діяльність.
«Волонтерство — це стиль життя зараз. Роботою це не назвеш. Ти жертвуєш найдорожчим, що в тебе є, — часом. Часом, який міг би провести з дитиною, з сім’єю. Вони ростуть, а ти пропускаєш ці моменти. Це назад не повернеш».
Що дає сили продовжувати?
Даніїл каже, що його головна опора — дружина, яка не тільки розуміє, а й працює пліч-о-пліч з ним. А ще — історії зі щасливим кінцем.
Однією з таких історій стала доля молодого хлопця, який з дитинства не міг ходити. Він потрапив до шелтера, і команді вдалося знайти гроші та можливість відправити його на реабілітацію за кордон:
«Десь через місяць він присилає мені фото, де грає у футбол на кріслі колісному. А потім — відео, де він робить свої перші кроки. Дорослий хлопець, якому близько 30 років, пішов. Оце мотивує. Коли ти бачиш, що витратив купу часу, сил, нервів, але людина отримала нове життя».
Зараз у команді Даніїла близько 27 людей, з яких 15 працюють на постійній основі. Їхній шелтер у Запоріжжі став ланкою, яка підсилює державу там, де система не справляється.«Життя буремне, — усміхається Даніїл. — Я можу тягнути нетворк, працювати з серверами, а можу виносити людей на руках. Роблю те, що потрібно тут і зараз».
Автор: Єгор Кузьмін
Фото: колаж НЗЛ
Кого нагородили? Зокрема, відзнаку отримали громадський діяч Сергій Стерненко, комік Василь Байдак, співачка Ірина Федишин, керівник департаменту Благодійної організації «Благодійний фонд Сергія Притули» Антон Пижиков, директорка «Центру реабілітації «Милосердя та Здоров’я» Катерина Богодельнікова та інші.
Довідка. Відзнаку «Золоте серце» вручають для відзначення вагомого внеску волонтерів у надання волонтерської допомоги та розвиток волонтерського руху, зокрема під час здійснення заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією РФ проти України та подолання її наслідків.
Кого нагородили? Зокрема, відзнаку отримали громадський діяч Сергій Стерненко, комік Василь Байдак, співачка Ірина Федишин, керівник департаменту Благодійної організації «Благодійний фонд Сергія Притули» Антон Пижиков, директорка «Центру реабілітації «Милосердя та Здоров’я» Катерина Богодельнікова та інші.
Довідка. Відзнаку «Золоте серце» вручають для відзначення вагомого внеску волонтерів у надання волонтерської допомоги та розвиток волонтерського руху, зокрема під час здійснення заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією РФ проти України та подолання її наслідків.
«Я християнка, і те, що рухає мною в різних видах діяльності, — це любов»
Зараз Євгенія працює копірайтеркою в маркетинговій агенції. До цього вона спробувала себе в різних сферах — від роботи у сфері обслуговуванні та аніматорства до IT. Систематично волонтерити Євгенія розпочала у 2022-му. Зараз здебільшого організовує збори для військових, плете сітки й допомагає в церковних медіапроєктах. До цього впродовж майже семи років вона підтримувала фонд «Таблеточки», який піклується про дітей та їхні сім’ї на кожному етапі лікування онкологічних захворювань. На день народження Євгенія організовувала для фонду масштабні збори та регулярно донатила.
На запитання про те, які цінності її рухають, відповідає: «Я християнка, і те, що рухає мною в різних видах діяльності, — це любов. Любов до свого, до своїх. Мені дуже хочеться допомагати. Але був період, коли я писала, що мене любов ненависті навчила. Тому що в мені поєднується і любов до своїх людей, і ненависть до росіян».
«Коли в лікарні хлопці мене питали: “Ви — волонтер?” Я казала: “Ні, я просто приходжу до друзів”»
На своїй Instagram-сторінці Євгенія писала, що довго не могла назвати себе волонтеркою. Розуміння зʼявилося, коли вона почала навідувати пораненого знайомого в лікарні. Там вона познайомилася з усіма, хто лежав із ним у палаті, і пів року проводила з ними час, поки ті перебували в клініці. Згодом їздила до них і в інші лікарні.
«Я, напевно, не хотіла визнавати, що я волонтерка, тому що це накладало на мене внутрішню відповідальність — закривати всі запити. […] Здавалось, якщо я скажу, що я — волонтерка, то не зможу відмовити. Тому навіть коли в лікарні хлопці мене питали: “Ви — волонтер?” Я казала: “Ні, я просто приходжу до друзів”».
Окрім усього іншого, близько року тому Євгенія організувала ініціативу «Підписка життя». Це проєкт, який щомісяця залучає близько десяти тисяч гривень для підтримки тактичної медицини. Механізм дії схожий на той, що у фонді «Повернись живим» та інших організаціях: з картки автоматично списується визначена сума. Кошти дівчина надсилає подрузі, яка закуповує медичне спорядження. Євгенія розповідає, що зараз цей проєкт рухається повільніше, ніж на початку, проте вона планує його розвивати: «Можливо, зроблю окрему сторінку для цієї ініціативи, бо в мене є ідея створити для неї мерч, а прибуток від продажу відправляти також на цей збір — і конвертувати в такмед».
«На цю пасивність і байдужість злюся, хоча усвідомлюю, що вони мають на це право»
Активне залучення у волонтерство змусило Євгенію припинити спілкування з деякими знайомими через розбіжності у поглядах та цінностях. «На цю пасивність і байдужість злюся, хоча усвідомлюю, що вони мають на це право. Я не можу змусити їх бути такими ж активними, як і я». Проте дівчина завжди нагадує собі, що зміни творить активна меншість.
«Я заспокоювала себе думкою про те, що зміни завжди рухала меншість. Вісімдесят відсотків змін робить двадцять відсотків людей. І я вірила в це ще до повномасштабного вторгнення — коли виходила на мітинги, підтримувала те, що мені відгукувалося».
«Я недооцінювала важливість співпереживання подібного досвіду — коли людина зіштовхувалася з чимось схожим і справді тебе розуміє»
Євгенія долучилася до одного з ретритів від Української Волонтерської Служби. Це можливість для тих, хто працює з людьми, надає підтримку та беззупинно збирає на допомогу, перезавантажитися в колі однодумців. Про важливість «кола своїх, які тебе розуміють» каже і Євгенія.
«Я недооцінювала важливість співпереживання подібного досвіду — коли людина зіштовхувалася з чимось схожим і справді тебе розуміє. Коли людина не просто каже, що розуміє, а справді розуміє — бо має ті самі проблеми, що й ти».
Дівчина розповідає, що ретрит став також чудовою можливістю для нетворкінгу: познайомитися з людьми, яким ти можеш бути корисна, або які можуть допомогти тобі. Але найцінніше, що вдалося отримати, — люди. Не домовляючись вони одразу почали підтримувати збори одне одного. «Це та єдність, якої мені зараз бракує в суспільстві, яку ми почали втрачати. Тому коли бачиш, що є люди, яким небайдуже, які готові щось рухати, робити й підтримувати одне одного, це дуже цінно».
«З власного досвіду: більшість тих, хто вперше відкриває збори, дуже швидко їх закривають, бо їхня аудиторія ще не звикла до цього»
Тим, хто запускає свій перший збір, Євгенія радить починати із малого. Банка на тисячу гривень уже може посилити чийсь великий збір. Завжди можна підняти ціль, якщо справи підуть добре. Не треба чекати на «ідеальний момент» чи ідеальний дизайн — досвід приходить у процесі. «Більшість тих, хто вперше відкриває збори, дуже швидко їх закривають, бо їхня аудиторія ще не звикла до цього».
За словами дівчини, один пост і лінк у профілі нічого не змінять. У стрічці щодня занадто багато інформації, щоби хтось запам’ятав саме ваш збір. Тому важливо щодня нагадувати про нього, а інколи — й по кілька разів. Євгенія радить пояснювати людям, чому важливі лайки, коментарі й репости.
Дівчина декілька разів повторює: «Не бійтеся звертатися до досвідчених волонтерів за порадою чи допомогою». І додає, якщо потрібна підтримка, зверніться до неї в Instagram — @tochka.eva.
«Колишніх волонтерів не буває»
На запитання, чим планує займатися в майбутньому, окрім військового волонтерства, відповідає: «Мені здається, що колишніх волонтерів не буває. Допомога затягує. Це дає відчуття, що ти можеш бути корисною — і це надихає сильніше за будь-яку роботу. Ми — соціальні істоти і як би не намагалися відгородитися, нам усе одно потрібні інші люди».
Євгенію турбують проблеми міського простору та інклюзивність: паркування на тротуарах, знищення зелених зон. Вона каже, що в містах достатньо проблем, які потребують активних мешканців, тож допомагатиме тут. «А “Таблеточки” — завжди зі мною. Це той фонд, який я буду підтримувати й далі», — додає дівчина.
Авторка: Ірина Кравець
Фото: колаж НЗЛ
«Я християнка, і те, що рухає мною в різних видах діяльності, — це любов»
Зараз Євгенія працює копірайтеркою в маркетинговій агенції. До цього вона спробувала себе в різних сферах — від роботи у сфері обслуговуванні та аніматорства до IT. Систематично волонтерити Євгенія розпочала у 2022-му. Зараз здебільшого організовує збори для військових, плете сітки й допомагає в церковних медіапроєктах. До цього впродовж майже семи років вона підтримувала фонд «Таблеточки», який піклується про дітей та їхні сім’ї на кожному етапі лікування онкологічних захворювань. На день народження Євгенія організовувала для фонду масштабні збори та регулярно донатила.
На запитання про те, які цінності її рухають, відповідає: «Я християнка, і те, що рухає мною в різних видах діяльності, — це любов. Любов до свого, до своїх. Мені дуже хочеться допомагати. Але був період, коли я писала, що мене любов ненависті навчила. Тому що в мені поєднується і любов до своїх людей, і ненависть до росіян».
«Коли в лікарні хлопці мене питали: “Ви — волонтер?” Я казала: “Ні, я просто приходжу до друзів”»
На своїй Instagram-сторінці Євгенія писала, що довго не могла назвати себе волонтеркою. Розуміння зʼявилося, коли вона почала навідувати пораненого знайомого в лікарні. Там вона познайомилася з усіма, хто лежав із ним у палаті, і пів року проводила з ними час, поки ті перебували в клініці. Згодом їздила до них і в інші лікарні.
«Я, напевно, не хотіла визнавати, що я волонтерка, тому що це накладало на мене внутрішню відповідальність — закривати всі запити. […] Здавалось, якщо я скажу, що я — волонтерка, то не зможу відмовити. Тому навіть коли в лікарні хлопці мене питали: “Ви — волонтер?” Я казала: “Ні, я просто приходжу до друзів”».
Окрім усього іншого, близько року тому Євгенія організувала ініціативу «Підписка життя». Це проєкт, який щомісяця залучає близько десяти тисяч гривень для підтримки тактичної медицини. Механізм дії схожий на той, що у фонді «Повернись живим» та інших організаціях: з картки автоматично списується визначена сума. Кошти дівчина надсилає подрузі, яка закуповує медичне спорядження. Євгенія розповідає, що зараз цей проєкт рухається повільніше, ніж на початку, проте вона планує його розвивати: «Можливо, зроблю окрему сторінку для цієї ініціативи, бо в мене є ідея створити для неї мерч, а прибуток від продажу відправляти також на цей збір — і конвертувати в такмед».
«На цю пасивність і байдужість злюся, хоча усвідомлюю, що вони мають на це право»
Активне залучення у волонтерство змусило Євгенію припинити спілкування з деякими знайомими через розбіжності у поглядах та цінностях. «На цю пасивність і байдужість злюся, хоча усвідомлюю, що вони мають на це право. Я не можу змусити їх бути такими ж активними, як і я». Проте дівчина завжди нагадує собі, що зміни творить активна меншість.
«Я заспокоювала себе думкою про те, що зміни завжди рухала меншість. Вісімдесят відсотків змін робить двадцять відсотків людей. І я вірила в це ще до повномасштабного вторгнення — коли виходила на мітинги, підтримувала те, що мені відгукувалося».
«Я недооцінювала важливість співпереживання подібного досвіду — коли людина зіштовхувалася з чимось схожим і справді тебе розуміє»
Євгенія долучилася до одного з ретритів від Української Волонтерської Служби. Це можливість для тих, хто працює з людьми, надає підтримку та беззупинно збирає на допомогу, перезавантажитися в колі однодумців. Про важливість «кола своїх, які тебе розуміють» каже і Євгенія.
«Я недооцінювала важливість співпереживання подібного досвіду — коли людина зіштовхувалася з чимось схожим і справді тебе розуміє. Коли людина не просто каже, що розуміє, а справді розуміє — бо має ті самі проблеми, що й ти».
Дівчина розповідає, що ретрит став також чудовою можливістю для нетворкінгу: познайомитися з людьми, яким ти можеш бути корисна, або які можуть допомогти тобі. Але найцінніше, що вдалося отримати, — люди. Не домовляючись вони одразу почали підтримувати збори одне одного. «Це та єдність, якої мені зараз бракує в суспільстві, яку ми почали втрачати. Тому коли бачиш, що є люди, яким небайдуже, які готові щось рухати, робити й підтримувати одне одного, це дуже цінно».
«З власного досвіду: більшість тих, хто вперше відкриває збори, дуже швидко їх закривають, бо їхня аудиторія ще не звикла до цього»
Тим, хто запускає свій перший збір, Євгенія радить починати із малого. Банка на тисячу гривень уже може посилити чийсь великий збір. Завжди можна підняти ціль, якщо справи підуть добре. Не треба чекати на «ідеальний момент» чи ідеальний дизайн — досвід приходить у процесі. «Більшість тих, хто вперше відкриває збори, дуже швидко їх закривають, бо їхня аудиторія ще не звикла до цього».
За словами дівчини, один пост і лінк у профілі нічого не змінять. У стрічці щодня занадто багато інформації, щоби хтось запам’ятав саме ваш збір. Тому важливо щодня нагадувати про нього, а інколи — й по кілька разів. Євгенія радить пояснювати людям, чому важливі лайки, коментарі й репости.
Дівчина декілька разів повторює: «Не бійтеся звертатися до досвідчених волонтерів за порадою чи допомогою». І додає, якщо потрібна підтримка, зверніться до неї в Instagram — @tochka.eva.
«Колишніх волонтерів не буває»
На запитання, чим планує займатися в майбутньому, окрім військового волонтерства, відповідає: «Мені здається, що колишніх волонтерів не буває. Допомога затягує. Це дає відчуття, що ти можеш бути корисною — і це надихає сильніше за будь-яку роботу. Ми — соціальні істоти і як би не намагалися відгородитися, нам усе одно потрібні інші люди».
Євгенію турбують проблеми міського простору та інклюзивність: паркування на тротуарах, знищення зелених зон. Вона каже, що в містах достатньо проблем, які потребують активних мешканців, тож допомагатиме тут. «А “Таблеточки” — завжди зі мною. Це той фонд, який я буду підтримувати й далі», — додає дівчина.
Авторка: Ірина Кравець
Фото: колаж НЗЛ
Про що стрічка? Документальний фільм Hell Jumper розповідає історію британського волонтера Кріса Перрі, якому вдалося врятувати понад 400 людей, а також багатьох покинутих тварин на Донеччині.
Що відомо про волонтера? Кріс Перрі разом з друзями приїхав до України, аби допомагати цивільним вибиратися з небезпечних зон. Раніше хлопець працював програмістом, мріяв подорожувати світом і любив активний відпочинок.
У січні 2023 року Кріс Перрі загинув внаслідок артилерійського обстрілу під час евакуації старшої жінки з Соледара. У 2024 році Україна посмертно нагородила Кріса Перрі відзнакою «Честь і Слава».
Прем’єра фільму Hell Jumper відбулася на цьогорічній премії BAFTA. Також він здобув дві відзнаки на премії Prix Italia 2025.
Довідка. «Еммі» — міжнародна премія, яку присуджують лише телевізійним проєктам, створеним за межами США.
Фото: BBC
Виступ коміка відвідали 7500 людей. Під час події Байдак провів аукціон, де продав сценічні декорації, картонну фігуру директора фонду «Повернись живим» Тараса Чмута та інше.
Василь Байдак зазначив, що завдяки зібраним коштам вже вдалося закрити потреби декількох підрозділів.
Цитата. «Мати змогу допомагати війську зараз і в такій кількості, і в такій формі, разом із вами — це і є моя надія на світле майбутнє в ці корупційно-непроглядні туманні часи»‚ — написав Василь Байдак.
Довідка. Василь Байдак — український стендап-комік та волонтер, який з початку повномасштабного вторгнення активно допомагає українським військовим.
Фото: Instagram/Василь Байдак
Що відомо про волонтерку? Надія Калінченкова — фахова інженерка. У 2014 році долучилася до волонтерського руху «Краматорські бджілки», де допомагає плести захисні сітки для українських військових.
Цитата. «Тут ви повинні бути налаштовані тільки на захист, тільки позитивно, щоб цей позитив через наші сіточки передавався нашим хлопцям. Передавався через ті шкарпетки, що ми вʼяжемо, через ті коцики, які на сидіння робимо, через ті ковдри, через рукавички снайперські, що вʼяжемо», — розповіла волонтерка проєктові Post Bellum, який збирає архів усних історій.
Що це за премія? Нагорода «Пам’ять народів» — проєкт чеської громадської організації Post Bellum у співпраці з суспільними мовниками Чехії, Словаччини та України. У межах ініціативи збирають усні свідчення людей, які пережили тоталітарні режими, війни та репресії. Українці вже вчетверте отримали цю нагороду.
Фото: фейсбук Paměť národa
Соціальне волонтерство
Волонтерська діяльність у цьому напрямі була різноманітною: від роздачі гарячих обідів людям, які їх потребують, до проведення заходів для дітей із онкологічними захворюваннями. Зазвичай волонтери, які долучалися, працювали в благодійних фондах, формували пакунки з продуктами для старших людей, купували подарунки для дітей із дитячих будинків та інше.
Освіта та наука
У цьому напрямі волонтери передавали свої знання та навички під час курсів, заходів або репетиторства. Це особливо зручно, адже багато освітніх проєктів та програм відбуваються онлайн, тож волонтери можуть проводити заняття з будь-якої точки світу.
Культура та мистецтво
У цьому напрямі волонтери допомагали з організацією виставок, фестивалів та концертів. Цей вид волонтерства поєднує можливість бути корисним на великих заходах і водночас здобувати цінний досвід.
Допомога захисникам
Один із найактуальніших напрямів волонтерства цього літа. Волонтери відкривали допоміжні банки на військові потреби, плели маскувальні сітки у місцевих штабах або ж допомагали з моніторингом для військових.
Переклади та журналістика
Цей напрямок передбачав переклад матеріалів для міжнародної аудиторії, створення новин, статей, репортажів, а також ведення соцмереж. Для волонтерів це — можливість удосконалити навички написання текстів, перекладу чи аналізу, а для організацій — шанс підсвітити свою діяльність та масштабувати роботу.
Чому молоді важливо долучатися до волонтерства саме зараз?
Долучення до волонтерських ініціатив — один із найефективніших способів підтримати військо та допомогти тим, хто цього потребує у часи великої війни. Серед спільноти волонтерів та волонтерок побутує вислів: «Або ти у війську, або — для війська». Доєднавшись до волонтерських можливостей, молодь має змогу знайти однодумців, долучитися до справ, які раніше не виконувала. Хтось вчиться збирати кошти та шукати партнерів, хтось проєктує деталі для розвитку військової техніки, а хтось веде соцмережі для благодійних фондів.
Української Волонтерська Служба допомагає волонтерами спростити шлях долучення. На Волонтерській платформі, яка об’єднує користувачів, що шукають можливості волонтерства, є інформаційні памʼятки про особливості різних напрямків та онлайн-курс «Основи волонтерства».
Які можливості для волонтерства є цієї осені?
Де шукати можливості?
Волонтерська платформа від УВС — це ресурс, який об’єднує користувачів, які шукають можливості для волонтерства, і представників організацій, які шукають волонтерів для своєї діяльності. Щодня на Платформі з’являються нові можливості, організації та волонтери.
Там вже є:
Текст: команда Української Волонтерської Служби
Фото: колаж НЗЛ
Соціальне волонтерство
Волонтерська діяльність у цьому напрямі була різноманітною: від роздачі гарячих обідів людям, які їх потребують, до проведення заходів для дітей із онкологічними захворюваннями. Зазвичай волонтери, які долучалися, працювали в благодійних фондах, формували пакунки з продуктами для старших людей, купували подарунки для дітей із дитячих будинків та інше.
Освіта та наука
У цьому напрямі волонтери передавали свої знання та навички під час курсів, заходів або репетиторства. Це особливо зручно, адже багато освітніх проєктів та програм відбуваються онлайн, тож волонтери можуть проводити заняття з будь-якої точки світу.
Культура та мистецтво
У цьому напрямі волонтери допомагали з організацією виставок, фестивалів та концертів. Цей вид волонтерства поєднує можливість бути корисним на великих заходах і водночас здобувати цінний досвід.
Допомога захисникам
Один із найактуальніших напрямів волонтерства цього літа. Волонтери відкривали допоміжні банки на військові потреби, плели маскувальні сітки у місцевих штабах або ж допомагали з моніторингом для військових.
Переклади та журналістика
Цей напрямок передбачав переклад матеріалів для міжнародної аудиторії, створення новин, статей, репортажів, а також ведення соцмереж. Для волонтерів це — можливість удосконалити навички написання текстів, перекладу чи аналізу, а для організацій — шанс підсвітити свою діяльність та масштабувати роботу.
Чому молоді важливо долучатися до волонтерства саме зараз?
Долучення до волонтерських ініціатив — один із найефективніших способів підтримати військо та допомогти тим, хто цього потребує у часи великої війни. Серед спільноти волонтерів та волонтерок побутує вислів: «Або ти у війську, або — для війська». Доєднавшись до волонтерських можливостей, молодь має змогу знайти однодумців, долучитися до справ, які раніше не виконувала. Хтось вчиться збирати кошти та шукати партнерів, хтось проєктує деталі для розвитку військової техніки, а хтось веде соцмережі для благодійних фондів.
Української Волонтерська Служба допомагає волонтерами спростити шлях долучення. На Волонтерській платформі, яка об’єднує користувачів, що шукають можливості волонтерства, є інформаційні памʼятки про особливості різних напрямків та онлайн-курс «Основи волонтерства».
Які можливості для волонтерства є цієї осені?
Де шукати можливості?
Волонтерська платформа від УВС — це ресурс, який об’єднує користувачів, які шукають можливості для волонтерства, і представників організацій, які шукають волонтерів для своєї діяльності. Щодня на Платформі з’являються нові можливості, організації та волонтери.
Там вже є:
Текст: команда Української Волонтерської Служби
Фото: колаж НЗЛ
Запросіть друга до Спільноти
Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити
Придбайте для друга подарунок від TUM
Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку
Майже готово
Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.
Дякуємо і до зв’язку незабаром!
Дякуємо за покупку!
Вхід в кабінет
Відновлення пароля
