Час ретельно описати російський імперіалізм. У деталях дати йому діагноз і зайнятися пошуком ліків. Ось кілька тез, які можуть допомогти сформулювати йому діагноз.
Теза 1: Це імперіалізм нав’язаної тотожності
Західний імперіалізм морських імперій ХV-ХХ століть колонізував віддалені народи й культури. Для того, щоб стати володарем, слід було рушити за горизонт.
Відмінності між колонізатором та колонізованим були помітні на фізичному рівні. Ти не мав їх відчувати чи розуміти, ти їх бачив. Далі ти мав придумати теорію, яка ці відмінності пояснює і виправдовує.
Ідеологія європейського імперіалізму прагнула закріпити ці відмінності як інструмент домінування. Поняття «відмінності» стало тлумачитися ієрархічно (як відмінність між «вищим» і «нижчим»), відмінність стала інструментом влади. Спершу це була ієрархія релігій, потім вона перетворилась на ієрархію рас.
Російський імперіалізм має інший характер. Він є колоніалізмом континентальним. Він спрямований на близьких, а не на далеких. Він був передусім протестований на українцях і білорусах. Інструментом домінування тут стало не підкреслення відмінностей, а їх заперечення. Інструментом влади стала не відмінність, а тотожність. Нав’язана тотожність.
Європейський імперіаліст ХІХ століття говорив колонізованим: ви ніколи не станете таким, як я. Російський імперіаліст говорить колонізованим: ви ніколи не станете не таким, як я.
Звідси — стратегія російської колонізації, яка передбачала не лише колонізацію, а й асиміляцію, заперечення права на ідентичність і на відмінність.
Ідея тотожності відтоді вросла в російську культуру. Не лише в ідеї «єдиного народу»: вона дістала химерних метафізичних вимірів у «всеєдності» Владіміра Соловйова, а потім у ленінській ідеї всесвітньої революції. Росія виявилася хворою на тотожність, тому вона знищувала відмінності, зводячи все до одного знаменника. Як правило, найпримітивнішого з усіх наявних.
Теза 2. Росіяни колонізують не лише інших, а й самих себе
Іншою рисою російського колоніалізму є те, що росіяни займаються не лише колонізацією, а й самоколонізацією.
Вони є внутрішньо колонізованими особами.
Це проявляється в тому, що в самому російському суспільстві його громадяни зведені до статусу колонізованих, тобто безправних і безголосих кріпаків. Вони прагнуть колонізувати інших тому, що самі є колонізованими; вони чинять насильство передусім тому, що регулярно зазнають його усередині російського суспільства.
Це імперія, яка енергію насильства спрямовує на себе саму, — і вже потім, травмована власним садомазохізмом, виплескує її на інших. Яка зневажає спочатку своїх громадян, а потім, як наслідок, — усіх інших.
Російське суспільство є не лише суспільством воєнних злочинців або тих, хто їх підтримує. Це передусім маса пасивних людей, які не здатні самі приймати рішення. Які винесли відповідальність на «аутсорс». У яких ампутована здатність бути самостійними.
Коли російська імперія впаде, ці люди не стануть вільними громадянами. Вони й далі будуть колонізованими рабами, яких, за відомою Платоновою метафорою, раптово вивели з печери на світло — і вони цього світла злякалися. Цілком можливо, вони знову запрагнуть імперії. Знову захочуть у темряву.
Теза 3. Росія є імперією немічних і старих
В сучасної Росії багато паралелей з фашизмом і нацизмом ХХ століття. Тоталітарне суспільство, культ насильства, синдром пораненої імперії, яка бачить єдине своє спасіння в глибинному (та ілюзорному) минулому.
Але є одна велика відмінність. Фашизм і нацизм були ідеологіями молодих. Вони протиставляли себе «старій» Європі і старому консерватизму, вони покладалися на образ войовничого юнака, який або пройшов Велику війну, або хоче її пройти. Вони спиралися на радикальну молодь.
Путінізм є іншим. Він є безнадійно старим: біологічно, ідейно, емоційно. Він не здатен породжувати емпатію та створювати нову енергію.
Путінізм — як і лукашенство — народилися зі страху перед непередбаченими, хаотичними, жорстокими, але сповненими нової енергії 1990-ми. Вони були свідченням бажання совка повернутись назад у совок. Навіть не у 1980-і, а у 1970-і, у застій, у брежнєвизм.
Мрією Путіна було відновити СРСР, — «переможця нацизму», володаря половини Європи і половини світу, СРСР перед смертю Сталіна. Але путінізм відновив СРСР перед смертю Брежнєва. Старий, немічний, зневірений у собі СРСР, який ще лізе кудись у бійку, отримуючи нових ударів. Росія хотіла підвестися з колін, але, підвівшись, похитнулась і впала лицем у багно.
Тому Росія не є класичним фашизмом. Вона є його немічною копією. Вона є країною, що дуже хотіла стати фашизмом, але не змогла.
Її гасло «можемо повторити» — прямий симптом її немічності. Бо якщо єдине, що можеш, — це «повторити», значить, нічого ти більше не можеш.
Це імперія нав’язаної тотожності, внутрішньої колонізації та безнадійної старості.
Вона набагато беззахисніша, ніж нам здається. Нав’язана тотожність швидко дає тріщини. Внутрішня колонізація породжує жорстокий бунт рабів. Немічна старість породжує хронічну відсталість.
Кожен новий крок цього організму є ще більшою помилкою і ще більшим злочином.
Росія на нас напала — але правильніше сказати, що вона на нас впала. Це старе немічне тіло впало на нас від безсилля.
І нам точно вистачить сил із цим безсиллям впоратися.
Володимир Єрмоленко — філософ, письменник, колумніст, президент Українського ПЕН, головний редактор UkraineWorld.org, директор з аналітики «Інтерньюз-Україна», викладач Києво-Могилянської академії, автор книжок «Плинні ідеології», «Далекі близькі», «Ловець океану».
Цей текст створений завдяки системній читацькій підтримці. Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians і допомагайте нам публікувати ще більше важливих і цікавих історій.
Якщо ви хотіли б поділитися своїми думками, ідеями чи досвідами і написати колонку, то надсилайте листа на емейл — [email protected].
Погляди, висловнені у матеріалі, можуть не співпадати з точкою зору The Ukrainians Media. Передрук тексту чи його частин дозволений лише з письмової згоди редакції. Головне зображення створене за допомогою технології штучного інтелекту у нейромережі Midjourney.
