аукціон

Детальніше. Переможець буде присутній на щорічному огляді шедевра Леонардо да Вінчі, коли картину дістають з футляра. З 1956 року картину зберігають під куленепробивним склом. Серед інших лотів: екскурсія музеєм з директором Лувру Жан-Люком Мартінесом та нічна екскурсія музеєм при світлі смолоскипів. У переможців торгів буде два роки, щоб використати свій лот. 

Довідка. Мона Ліза або ж Джоконда написана близько 1503 року. Картина є одним з найвідоміших і неоціненних творів живопису у світі. Належить до епохи Відродження. Повна назва картини «Портрет пані Лізи дель Джокондо». У 1911 році «Мона Лізу» викрали і лише три роки опісля, завдяки випадковим обставинам, повернена до музею. Протягом цього часу «Мона Ліза» не сходила з обкладинок газет і журналів всього світу. 

Деякі мистецтвознавці стверджують, що під портретом Мони Лізи є ще два шари зображення. На одній картині — контур жіночого портрета з більшою головою і руками. На іншій — зображена жінка в перламутровому головному уборі. Ще одна особливість роботи — усмішка на обличчі, або ж її відсутність. Чи усміхається Мона Ліза — вчені досі сперечаються. Якщо дивитися безпосередньо на губи, то зображення «посміхається», а якщо погляд відвести трохи вбік, то посмішка «зникає». Художнику вдалося створити ефект «мерехтливої» посмішки.

5 фактів про «Джоконду» («Мона Лізу») Леонардо да Вінчі (з книжки «Леонардо да Вінчі» від Волтера Айзексона)

1. Леонардо да Вінчі вдосконалював картину протягом 16 років. Від початку роботи над портретом і до самої своєї смерті Леонардо тримав картину біля себе й віз її із Флоренції в Мілан, Рим і Францію. Він увесь час накладав на неї тонкі шари фарби. Коли Леонардо помер у 1519 році, картина перебувала в його майстерні.
2. Дружина торговця шовком чи коханка Медічі? Загальноприйнята версія — на картині зображена Ліза дель Джокондо, дружина торговця шовком Франческо дель Джокондо. Саме Франческо замовив Леонардо портрет дружини, якій ось-ось мало виповнитися 24 роки. Є ще версія, що на картині да Вінчі зобразив коханку Джуліано Медічі. Начебто є свідчення, що написання цієї картини заохочував саме Медічі, тож відповідно мало би йтися про його коханку.
3. Диявол у деталях. Леонардо заґрунтував свинцевим білилом дошку з тонкою фактурою, вирізану із середини тополевого стовбура. Cвинцеве білило краще відбиває світло і посилює ілюзію глибини, сяйва та об’єму. Працюючи над тінями на обличчі, художник створив новаторську суміш заліза й марганцю. Контури щік і усмішка Лізи змінюються відповідно до освітлення в кімнаті й кута погляду. Картина мовби оживає.
4. Анатомія усмішки. Тонкі зморшки в кутиках Лізиних вуст скеровані трошки донизу. Якщо дивитися просто на її рот, сітківка ока вловлює всі дрібні деталі й лінії, а тому здається, що жінка не усміхається. Натомість якщо перевести погляд трохи вбік — на очі, щоки Лізи чи іншу частину картини — ви бачитимете рот бічним зором, тож він виглядатиме розмитішим. Дрібні зморшки в кутиках вуст стануть невидимими, натомість тіні створять ілюзію, що губи розтягуються в легкому усміху. Що менше ви намагаєтеся вловити усмішку, то яскравіше вона мерехтить.
5. Одна «Мона Ліза», дві «Мони Лізи», три «Мони Лізи»… Поки Леонардо й далі вдосконалював «Мону Лізу», його учні й послідовники заходилися створювати копії — можливо, подекуди навіть за участю самого майстра. Найкрасивіша копія розміщується в музеї Прадо в Мадриді. У 2012 році її почистили й відреставрували. Вона допомагає нам уявити, як виглядав оригінал до того, як лак пожовтів і потріскався.

Фото: hurriyetdailynews.com