Іван Карпенко-Карий

Справжнє імʼя сьогоднішнього уродинника — Іван Карпович Тобілевич. Псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля».

Мати Івана була кріпачкою-покоївкою у панів Золотницьких, але потім її покохав прикажчик Карпо Тобілевич і викупив з кріпацтва. Брати і сестри Івана — Микола Садовський, Панас Саксаганський та Марія Садовська-Барілотті.

У школі Іван був найсильнішим, але ніколи цього не демонстрував і не хизувався, хіба для того, щоб захистити слабшого.

В 14 років  Іван Тобілевич став урядовцем, але театр завжди хвилював його серце.  Іван пройшов 60 верст з Бобринця до Єлисаветграда пішки, щоб побачити видатного англійського трагіка Олдріджа, який грав в трагедії Шекспіра «Отелло». Згодом атмосфера чиновництва так набридла Іванові, що він втік додому, пройшовши пішки близько 53 кілометрів.

Пізніше Іван став секретарем поліції в Єлисаветграді і був єдиним, хто неупереджено і гарно ставився до всіх, незалежно від стану і не брав хабарів. Перед його очима проходив ряд арештантів, серед яких було чимало людей, чиї долі занапастило важке життя. Пізніше вони стали героями його п’єс.

Іван захоплювався творчістю Шевченка. У честь великого поета він назвав своїх дітей іменами героїв пʼєс і сам грав шевченківських героїв.

З 1860-х років брав активну участь у театральному житті, був членом багатьох театральних груп, став одним із засновників театру корифеїв. Далі він став писати драми українською мовою, найвідоміші з яких — «Мартин Боруля» і «Сто тисяч». Потім Іван створив свою трупу і сам грав комедійні ролі.

Авторка тексту — Чубата Дарʼя. 

Фото: Переяславська рада 2.0

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики