картини

Контекст. Передача стала можливою завдяки змінам до закону, які почали діяти 30 липня 2025. Тепер агентство може без конкурсу передавати цінні культурні активи до державних музеїв, бібліотек, заповідників та архівів за рішенням Кабінету Міністрів України.

Загалом за рішенням слідчого судді Печерського районного суду Києва арештували 285 картин з колекції Медведчука. Агентство провело експертизу, щоб визначити їхню мистецьку та історичну цінність. У результаті 149 творів визнали частиною національної спадщини.

Нагадаємо. Наприкінці жовтня 2024 року АРМА повідомило, що експерти оцінили конфісковані 136 творів мистецтва Медведчука приблизно у 4 млн гривень. Це були картина та ікони, які не мають значної культурної цінності.

Хто такий Віктор Медведчук? Рух «ЧЕСНО» зазначає, що він — український політик, юрист і бізнесмен, кум президента Росії Володимира Путіна. Медведчук був народним депутатом, очолював політичну раду партії «Опозиційна платформа — За життя» та має значний вплив у проросійських колах в Україні. Він відомий своїми зв’язками з Росією, а також участю у численних політичних та судових справах, зокрема через підозри у державній зраді.

У 2020–2025 роках Україна та ЄС запровадили санкції проти Медведчука, конфіскували його майно, серед якого колекція картин, і позбавили права займатися адвокатською діяльністю. Він утік із-під домашнього арешту у 2022 році, але пізніше правоохоронці затримали його і передали Росії в обмін на українських військових. Зеленський у 2023 позбавив Віктора Медведчука громадянства України.

Фото: arma.gov.ua 

«Жінка в ліжку», 1839-1840 роки. Існує дві версії того, ким є жінка на картині. За однією з них, це Амалія  Клоберг, знайома Шевченка ще зі студентських років. Також дослідники вважають, що це може бути Марія Європеус, дочка виборзького бургомістра, яку Шевченко також згадував під іменем Паші у повісті «Художник». Фото тут. 

«Перерване побачення», 1839-1840 роки. Це копія однойменної картини Карла Брюллова, яку Тарас Шевченко виконав у двох примірниках. Твір ще називали «Італійка біля фонтана» або «Перервана зустріч». Фото тут. 

«Марія», 1840 рік. Це малюнок за поемою Олександра Пушкіна «Полтава». Героїня твору Марія ― це Мотря Кочубей, дочка Василя Леонтійовича Кочубея, генерального писаря, а згодом генерального судді при гетьмані Івані Мазепі. Фото тут.

«Натурниця», 1840 рік. Картина написана аквареллю. Часто її називають так: «Сама собі господиня в хаті», «Сама собі господиня», а також «Одаліска». Однак Тарас Шевченко залишив напис «Натурщиця». Ця картина зображена на марках Укрпошти до 8 березня. Фото тут. 

«Зустріч Тараса Бульби з синами», 1842 рік. Це перша ілюстрація до повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Фото тут.

«Старости», 1844 рік. На офорті зображений обряд сватання: попереду наречена подає хустку хлопцеві ― отже, погоджується вийти за нього. Довкола них стоять рідні й старости, які були обов’язковими учасниками обряду. Фото тут.

«Мотрин монастир», 1845 рік. На малюнку — Мотронинський Троїцький монастир ― пам’ятка архітектури поблизу однієї зі столиць часів гетьманства ― Чигирина на Черкащині. Саме в ньому освячували зброю перед початком Коліївщини ― українського повстання проти польського панування 1768-1769 років. Фото тут.

«Костьол у Києві», 1846 рік. Цей малюнок Тарас Шевченко створив, перебуваючи в Україні. У той час художник змальовує українські пейзажі, села, пам’ятки архітектури. Фото тут. 

«Крутий берег Аральського моря», 1848-1849 роки. Цей малюнок Тарас Шевченко створив, беручи участь в експедиції до Аральського моря, куди він поїхав під час свого ув’язнення в Оренбурзькій фортеці. Фото тут. 

Фото: art-holst.com.ua

Детальніше. Леонардо да Вінчі був інженером, винахідником, науковцем і художником.

На виставці є записи да Вінчі, його ескізи, результати досліджень його картин. Завдяки технологіям віртуальної реальності можна побачити непомітні оку деталі робіт художника.

Один з найвідоміших малюнків Леонардо да Вінчі — «Вітрувіанська людина» — також є на виставці, однак лише впродовж двох місяців. Малюнок привезли з Галереї Академії у Венеції до паризького Лувру безпосередньо напередодні відкриття виставки.

«Мона Ліза» представлена на виставці за допомогою технологій віртуальної реальності. Сама картина залишиться в постійній експозиції Лувру, де вона розташована за куленепробивним склом. За словами авторів проєкту, відвідувачі зможуть побачити такі деталі портрета, які неможливо роздивитись без використання спеціальних технологій.

→ 5 фактів про «Джоконду» («Мона Ліза») Леонардо да Вінчі. (з книги «Леонардо да Вінчі» від Волтера Айзексона)

1. Леонардо да Вінчі вдосконалював картину протягом 16 років. Від початку роботи над портретом і до самої своєї смерті Леонардо тримав картину біля себе й віз її із Флоренції в Мілан, Рим і Францію. Він увесь час накладав на неї тонкі шари фарби. Коли Леонардо помер у 1519 році, картина перебувала в його майстерні.
2. Дружина торговця шовком чи коханка Медічі? Загальноприйнята версія — на картині зображена Ліза дель Джокондо, дружина торговця шовком Франческо дель Джокондо. Саме Франческо замовив Леонардо портрет дружини, якій ось-ось мало виповнитися 24 роки. Є ще версія, що на картині да Вінчі зобразив коханку Джуліано Медічі. Начебто є свідчення, що написання цієї картини заохочував саме Медічі, тож відповідно мало би йтися про його коханку.
3. Диявол у деталях. Леонардо заґрунтував свинцевим білилом дошку з тонкою фактурою, вирізану із середини тополевого стовбура. Cвинцеве білило краще відбиває світло і посилює ілюзію глибини, сяйва та об’єму. Працюючи над тінями на обличчі, художник створив новаторську суміш заліза й марганцю. Контури щік і усмішка Лізи змінюються відповідно до освітлення в кімнаті й кута погляду. Картина мовби оживає.
4. Анатомія усмішки. Тонкі зморшки в кутиках Лізиних вуст скеровані трошки донизу. Якщо дивитися просто на її рот, сітківка ока вловлює всі дрібні деталі й лінії, а тому здається, що жінка не усміхається. Натомість якщо перевести погляд трохи вбік — на очі, щоки Лізи чи іншу частину картини — ви бачитимете рот бічним зором, тож він виглядатиме розмитішим. Дрібні зморшки в кутиках вуст стануть невидимими, натомість тіні створять ілюзію, що губи розтягуються в легкому усміху. Що менше ви намагаєтеся вловити усмішку, то яскравіше вона мерехтить.
5. Одна «Мона Ліза», дві «Мони Лізи», три «Мони Лізи»… Поки Леонардо й далі вдосконалював «Мону Лізу», його учні й послідовники заходилися створювати копії — можливо, подекуди навіть за участю самого майстра. Найкрасивіша копія розміщується в музеї Прадо в Мадриді. У 2012 році її почистили й відреставрували. Вона допомагає нам уявити, як виглядав оригінал до того, як лак пожовтів і потріскався.

→ Іван Марчук презентував останню виставку в Києві. У київському мистецькому просторі ARTAREA український художник зі світовою славою презентував свою останню експозицію. Художник підібрав картини і пластичні роботи, які йому вдалось створити з 1965 року. Виставка налічує понад 100 експонатів різних періодів творчості, які він досі не демонстрував публіці. Також було створено 20-хвилинну digital-інсталяцію, яка відтворювала роботи майстра. Для панорамного проєкту автори використали музику Мирослава Скорика та спів Пікардійської терції. Інсталяцію створили на прохання Івана Марчука, який був вражений від подібного показу робіт Далі та Пікассо. 

Фото: Mental Floss