збір коштів

Як почався скандал? 

За даними «Детектора медіа», 17 червня користувачка соцмережі X написала, що попросила Назарія надати звіти про збори в коментарях, на що отримала відповідь: якщо не довіряє, то може не робити донати. Наразі допис авторки недоступний — вона заблокувала свій профіль для сторонніх людей.

Назарій також надіслав їй фото ліків, яке, за словами жінки, він вже неодноразово використовував у соцмережах, а також чек про переказ грошей ФОП Денису Ч. Номер цього підприємця в Getcontact позначений як «Денис Бандери 35 Обмінник» та «Денис Обмін Валют», що може свідчити про відсутність зв’язку з закупівлею ліків.

Того ж дня Гусаков опублікував у своєму Telegram-каналі повідомлення, що, якщо все вдасться, цього року більше не доведеться збирати кошти на препарат «Еврізді» — залишаться лише витрати на реабілітаційні процедури та ліки. Після цього в його каналі нових дописів не з’являлося.

Журналістка Ольга Худецька та інші користувачі соцмережі Х виявили, що оплата ФОПу «на ліки», ймовірно, була обміном криптовалюти на суму понад 1,5 млн гривень, а загальний обіг сягнув 2,7 млн доларів США. Худецька також зібрала дані про ліки Назарія та помітила розкид цін від 250 до 730 тисяч гривень за банку, опублікувавши це у Google-документі.

У мережі також з’явилися скриншоти зі старих дописів активіста зі ставками на спорт та грою в онлайн-казино, зокрема на російських платформах. Крім того, поширили публікації, на яких у травні 2022 року Гусаков дякує покеристу Михайлу Сьоміну — публічній особі, яка підтримувала російське вторгнення в Україну. 

Що відповів Назарій? 

У коментарі «Суспільному» чоловік заперечив звинувачення в шахрайстві. Пояснив, що був змушений купувати ліки неофіційно через їхню нестачу, а також витрачав кошти на реабілітацію та побут. За його словами, донати надходили ще до початку зборів — зокрема від «покеристів із Латвії» — і саме за ці гроші він лікувався близько пів року. 

Цитата. «Найбільша моя проблема — і я її визнаю — це те, що я ніколи не відокремлював власні кошти, заробітки, особиста мені допомога від тих самих, ось цей самий покерист — він кожного місяця мені допомагає на криптогаманець, і я ніколи не відокремлював. Я просто ставився до тих коштів, як на допомогу собі, аби якнайдовше жити», — зазначив Назарій.

У хлопця також взяло коментар «LVIV.MEDIA». Гусаков пояснив, що зараз він очікує звітів від бухгалтерів. Назарій також зізнався, що не був готовий до необхідності звітувати про витрати. За його словами, щомісячна потреба становить близько 1,2 млн гривень на ліки та ще 300 тисяч гривень на реабілітацію.

Як відреагували журналісти, які підтримували збори?  

На Facebook-сторінці Bihus.Info 18 червня з’явився допис від імені Дениса Бігуса. Він пояснив, що підозрювати людину з невиліковною хворобою в обмані — морально складно, і ніхто з тих, хто підтримував Гусакова, не наважився вимагати доказів. Журналіст додав, що не має відповідей на запитання щодо Назарія, як і інші, чекає на пояснення, яке той пообіцяв надати.

Журналіст «Української правди» Михайло Ткач повідомив, що також звернувся до Гусакова за поясненнями та чекає на відповідь. Ткач додав, що теж підтримував збір коштів, а Назарій пообіцяв надати звіт бухгалтера.

Що відповіла місцева влада Львова? 

Начальниця управління охорони здоров’я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Марта Матюшко розповіла «Суспільному», що з червня 2024 року Назарій Гусаков бере участь у міській програмі забезпечення ліками пацієнтів зі спінальною м’язовою атрофією. Спочатку програма була лише для дітей, але у 2024 році  її розширили, додавши двох дорослих, зокрема Назарія.

За програмою компанія «Рош» подвоює кількість флаконів препарату, які закуповує місто. У 2024 році Гусаков отримав 24 флакони, а на цей рік уже вдалося закупити 10, які також подвоїть виробник. Кількість препарату визначає медичний висновок — наразі це три флакони на місяць. Крім того, Назарій двічі на рік проходить безплатну реабілітацію за програмою медичних гарантій.

«Коли Назарій повідомив, що йому потрібно збільшити дозу через слабкість у м’язах, лікарі запропонували пройти повторну експертизу — щоб оцінити, чи в цьому є необхідність. Станом на зараз Назар ще не пройшов цього обстеження. Але сьогодні в розмові підтвердив, що зробить це одразу після повернення до Львова», — зазначив міський голова Львова Андрій Садовий.

Він також повідомив, що після початку допомоги вони сподівалися на припинення зборів, але Назарій їх поновив. Тоді Гусаков пояснив міському голові, що потребує не лише ліків, а й допоміжних засобів, реабілітації та масажів, оскільки гарантованих процедур недостатньо. 

Довідка. Спінальна м’язова атрофія (СМА) — це генетичне захворювання, яке трапляється приблизно у 1 з 10 000 новонароджених. У хворого поступово руйнуються нервові клітини, що контролюють роботу м’язів рук, ніг, обличчя та інших частин тіла. Через це з’являється м’язова слабкість, посмикування й атрофія. СМА II типу розвивається у дітей від 7 до 18 місяців і має помірний перебіг. Більшість дітей із цим типом доживають до дорослого віку. Для того, щоб зупинити прогресування хвороби, необхідно вживати дорогі ліки. 

Авторка: Аліса Тритяченко

Фото: Telegram-канал Назарія Гусакова

Штаб 24 — це некомерційна громадська організація, яка спеціалізується на замовленні й постачанні спецтехніки, військової та гуманітарної допомоги у найгарячіші точки спротиву в Україні. Організація співпрацює зі Львівською, Харківською, Миколаївською та Луганською військовими адміністраціями, Київською міською радою, Міністерством оборони України, Мінцифри та Міністерством національної оборони Польщі. 

Мовою цифр

За перший місяць війни команда Штабу 24 зібрала близько 3 млн доларів на амуніцію для українських військових. За зібрані кошти закупили близько 300 тепловізорів, 25 оптичних приладів, понад 500 касок та бронежилетів. Таку суму вдалося зібрати через «соціальне радіо». 

«З допомогою наших друзів у перші тижні війни нам вдалося доставити в Бучу та Ірпінь 12 старлінків та понад 70 тепловізорів з Європи. Зараз ми сконцентрували свою допомогу на Харкові, Миколаєві та зоні ООС. 

Одне з найскладніших замовлень, яким пишаємось — вдалося привезти два мобільних рентген-апарати для Харківського госпіталю. Нещодавно спільно з Міністерством цифрової трансформації ми закупили три тисячі бронежилетів та дві тисячі касок на схід», — ділиться співзасновник Штабу Олег Проць.

Про особисту відповідальність

«Робота Штабу 24 відрізняється від діяльності великих благодійних фондів тим, що ми децентралізовані та швидкі. Всі замовлення перевіряємо самостійно: на військовому полігоні тестуємо пластини від бронежилетів, якість патронів великих калібрів та техніку. Наша команда несе особисту відповідальність за людей, які довірили нам свої кошти, та військових, які розраховують на нашу компетентність. Кожен якісний бронежилет рятує життя, а вартісний тепловізор — знищує ще одного ворога», — розповідає співзасновник Штабу Костя Гощевський. 

Зараз на постійній основі в організації працюють близько 20 волонтерів, а також перевірені постачальники найкращої військової амуніції й техніки з Європи та США. Команда координує свою роботу разом з іншими волонтерськими організаціями, зокрема львівським штабом «Крива Липа». Хлопці передають на фронт тепловізори, квадрокоптери,  дрони,  радіостанції та засоби індивідуального захисту. У розпорядженні Штабу 24 є кілька вантажних автомобілів та бусів, які можуть доставити техніку в кожен регіон.

«Я зрозумів, що допомагати своїй країні — це не лише тримати в руках зброю, а робити те, що вмієш найкраще, особливо якщо ця справа наближує нас до спільної мети», — каже Олег Проць, співзасновник організації Штаб 24.

Як усе почалося

Зранку 24 лютого, у перший день російського вторгнення, Олег згадує, як  хвилювався лише за свою сім’ю, але точно вирішив, що буде робити далі. 

«Через кілька годин ми з другом Максимом вже були у військкоматі. І хоч ми не військові, та дозвіл на зброю мали, і відразу долучилися до патрулювань, допомагали місцевій теробороні та силовикам.  Ми побачили, які всі були заряджені та мобілізовані, людей вистачало. Між собою налагодили графіки чергувань, обмінювалися контактами. Втім для себе швидко зрозуміли:  в той час, поки фактично дублюємо роботу правоохоронців,  ми можемо бути корисними та ефективними в тому, що вміємо краще. 

До війни ми були підприємцями, тож вміння організовувати людей та делегувати обов’язки були нашими сильними сторонами. З цього ми й почали активно фандрейзити». 

У перший тиждень війни Максим Кочерган, співзасновник організації, перепрофілював роботу свого ресторану на соціальну допомогу переселенцям. У закладі волонтери готували комплексні обіди і доставляли їх у найближчі військкомати та шелтери, а також годували перших переселенців зі східних областей та столиці.

«У тому ж приміщенні ми облаштували склад для збору гуманітарної допомоги — постачання медикаментів одягу та амуніції.  Щодня з кількістю переселенців зростала і кількість охочих допомогти.  Ми залучали всі свої соціальні зв’язки та контакти, які напрацювали за мирного життя. Так поступово зібрали команду волонтерів і почали працювати цілодобово». 

Костя Гощевський долучився до команди волонтерів як організатор. Допомагав із налагодженням логістики, правильного оформлення документації та ліцензій, займався пошуком перевірених постачальників. Розповідає, що спершу команда бралася за будь-яке замовлення, але коли достатньо «набили руку» — сфокусувалися на постачанні дорогої військової техніки та засобів індивідуального захисту. 

Так з волонтерської ініціативи хлопці вирішили створити повноцінну громадську організацію, яку назвали Штаб 24 — як нагадування про день, коли все змінилось.

Фандрейзинг як новий стиль життя 

Костя Гощевський: «Робота організації — це точно не комерційна історія. У нас до останнього часу навіть не було окремого рахунку, тому всі «хвости» закривали із власних кишень. І якщо в перші тижні донатили кошти для ЗСУ майже всі, то зараз ця підтримка стала більш прицільною. Маємо віддати належне тим компаніям, які повністю перепрофілювали свій бізнес на допомогу військовим.

Так зробили наші друзі з IT-компанії WECAN, які від початку війни активно співфінансують найбільші замовлення Штабу та віддають частину з  прибутку бізнесу для нас, волонтерів, які знають як ними ефективніше розпорядитися. Ми ставили собі єдину ціль — виправдати довіру людей. Тепер відчуваємо в собі сили виходити в публічний формат, щоб ділитися результатами своєї діяльності та залучати всіх охочих для підтримки обороноздатності країни». 

Координація по всій країні  

Команда заручилася підтримкою представників місцевої влади та державних установ по всій країні. Організатори зізнаються: бюрократичну частину роботи вдається виконувати значно швидше, оскільки тепер і волонтери, і місцева влада однаково зацікавлені в результаті, тож комунікація між всіма сторонами відбувається напряму. Ефективно підтримують діяльність волонтерів і народні депутати, зусиллями яких складні замовлення вдається опрацювати оперативніше. 

Костя Гощевський: «Для нас більше немає неможливих завдань. Найкраща мотивація — це отримати відео чи таке повідомлення: «Хлопці завдяки вам вчора ми поклали цілу ворожу колону. Нові дрони спрацювали на відмінно». 

Зараз команда Штабу 24 працює без вихідних. Хлопці не прогнозують, що робитимуть після нашої Перемоги, адже війна змінила всі пріоритети. 

Олег Проць: «Думаю, кожен з нас не проти повернутися до звичної роботи, коли це все закінчиться, проте ця війна зробила всіх нас іншими, сильнішими. І допоки бойовики рф виконують злочинні накази та мародерять — ми підіймаємося в очах цілого світу і стаємо впевненими у своїх силах як ніколи раніше. 

Зараз фандрейзинг — те, чим ми живемо 24/7 і нам це подобається. Ти щодня відчуваєш, що потрібен своїй країні й хочеться зробити для неї більше».

Як підтримати діяльність Штабу 24 

Сайт — http://shtab24.lviv.ua

Донати  — https://secure.wayforpay.com/page?vkh=62723997-eb20-43ff-9396-0b6b22d1dba8

Соцмережі  Штабу 24

Instagram — https://www.instagram.com/shtab_24/

Facebook — https://www.facebook.com/shtab24

Авторка тексту: Вікторія Чуревич

Фото: Street Style Hunter 

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики