Чоловіки про фемінізм
#книголав
Чоловіки про фемінізм
Майкл Кіммел, Майкл Кауфман
купити зі знижкою 20%
знижка діє до 28 Вересня, 23:59
Промокод — theukrainians

Книжка про фемінізм від чоловіків-науковців розкаже основи та принципи фемінізму та змінить чимало поглядів на вже сформовані стереотипи.

Майкл Кауфман — просвітник і автор, зосереджений у своїй діяльності на залученні чоловіків і хлопчиків до подолання ґендерної нерівності й насильства щодо жінок. Працював у сорока п’яти країнах, широко співпрацював з ООН, а також численними громадськими й державними інституціями. Співзасновник руху «Білі стрічки» — найбільшої у світі чоловічої ініціативи, що спрямована проти насильства щодо жінок. Автор і упорядник шести книжок про гендерні проблеми, демократію, розвиток, а також автор визнаного художнього роману.

Майкл Кіммел — активіст, викладач і дослідник, який бачить свою місію в тому, щоб залучати чоловіків і хлопчиків до підтримки ґендерної рівності. Професор соціології в Університеті штату Нью-Йорк у Стоуні-Брук, лауреат премій у галузі освіти. Автор численних книжок і статей, зокрема бестселерів «Хлопленд» (Guyland) і «Мужність в Америці» (Manhood in America). Багато років був речником Національної організації чоловіків проти сексизму (National Organization for Men against Sexism).

Краса

СЕНСАЦІЯ! Більшості чоловіків подобаються вродливі жінки.

Реакція більшості чоловіків: А що тут такого?

Реакція багатьох жінок: Я товста. У мене груди замалі. За що мені таке кучеряве волосся? Таке пряме? Може, мені підкачати губи? Мій зад у цих джинсах не здається завеликим?

Більшості чоловіків подобаються жінки. Так воно вже влаштовано в гетеросексуалів. Це в нас у штанях закладено — і в генах, мабуть, також.

Проблеми починаються, коли жінки відчувають, що їх більше цінують за зовнішність, а не за розум, характер чи вміння. Серйозна проблема — коли вчитель у школі каже дівчинці, що їй не треба перейматися через математику: «Нащо тобі, ти ж гарненька». Серйозна проблема, коли чоловіки навіть під час поважної розмови не відводять погляду від грудей співрозмовниць. І геть страшно, коли рекламники чепурять восьмирічних дівчат, щоб ті видавалися сексуально привабливими.

А ще величезна проблема, що багато наших знайомих жінок повсякчас впадають у відчай, бо не можуть відповідати недосяжним стандартам краси. І неможливим — бо про жіночу красу немає вічних уявлень. У різні епохи, в різних культурах, навіть від року до року, красу можуть розуміти дуже по-різному. Але реклама невтомно вдовбує нам у голови найновішу редакцію цих стандартів, які насправді можна застосувати до дуже небагатьох. На жінок і особливо на молодих дівчат це справляє нищівний вплив. Майже половина жінок із недостатньою вагою тіла вважають себе товстими. Понад половина дівчат уже в тринадцять років незадоволені своїми тілами, а у вісімнадцять — три чверті. Близько половини дівчат 9–11 років сидять на особливих дієтах, а серед абітурієнток вишів таких уже понад 90%. Кому це вигідно? А ось кому: обсяг світового ринку дієтичного харчування й послуг оцінюють у 33 мільярди доларів на рік, а косметичних товарів і послуг — у 20 мільярдів.

Коли феміністський рух тільки зароджувався, багато чоловіків вважало, що жінки перебільшують руйнівний вплив реклами та стандартів краси. Але знаєте, що відбувається зараз? Те саме відчули на собі й чоловіки, але в нашому випадку вимоги трохи інші: треба бути накачаними. Ми почуваємося шматками лайна, коли не виглядаємо, як моделі в рекламі трусів Calvin Klein. Недивно, що дедалі більше чоловіків ходять у качалку мов навіжені, пересаджують волосся, сідають на дієти, вдаються до пластичної хірургії. Психологи звуть це явище — постійне порівнювання себе з ідеалами античних богів — комплексом Адоніса.

Отже, нині ми нарешті розуміємо, як це — повсякчас відчувати тиск на уявлення про свою зовнішність, помічати, як нас оцінюють за тим, як ми виглядаємо. Комплекс Адоніса й Міф про Красу — для нього і для неї. Ця маніакальна гонитва за привабливістю не шкодує нікого.

Звісно, чоловікам-натуралам питання вроди видається неоднозначним. Нам потрібно шукати способи відчувати й висловлювати захват від жіночої зовнішності, та водночас думати, як не засоромити, не принизити, не завдати прикрощів і не порушити приватний простір жінок, які нас оточують. Найкращий спосіб розв’язати для себе цю дилему — поговорити зі знайомими жінками про свої почуття й прийнятні способи їх висловлення. Мета не в тому, щоб перетворитися на істот без статі, які не мають права чи не можуть насолоджуватися жіночою красою й товариством. Мета в тому, щоб не робити цього всього коштом жінок.

Оргазм

Він каже:

— Ого, це було неймовірно.

Вона відповідає:

— Ага, ніби в ХІХ столітті.

Він сонно бурмоче:

— М?

Вона каже:

— У багатьох культурах, як-от у нашій, вважається, ніби «пані» може обійтися без оргазму. І навіть вважається, що нам не потрібне задоволення від сексу.

Він позіхає:

— Маячня якась. Даруй, я ненадовго очі заплющу.

Йому сниться дивний сон. Жінки йдуть вулицею із плакатами й вигукують гасла. Вони повторюють одне й те саме: «Вимагаємо права кінчати!»

Він зупиняє одну мітингувальницю й запитує, що сталося. Жінка відповідає:

— Все дуже просто. Ми маємо таке саме право на задоволення від сексу, як і ви.

Він каже:

— Звісно!

Інша жінка додає:

— Деякі з нас полюбляють досягати оргазму з жінками.

Він каже:

— Я не проти.

Перша жінка каже:

— Але бачите, ви сприймаєте оргазм як належне. Коли у вас секс, то радше за все буде й оргазм. А жінки всі різні. Якась кінчає від статевого акту, а якась ні. Нам подобається стимуляція клітора — але до всіх нас це задоволення приходить по-різному.

— Але я, знаєте, доволі непоганий коханець.

— Ви розмовляєте?

— В якому сенсі?

— Ну, а як ви дізнаєтеся, що їй подобається, якщо не поговорите про це?

— Але це якось трохи незручно, хіба ні?

— Можливо. Але якщо ви розповісте одне одному, що вам подобається, а що не подобається, секс у вас обох буде значно приємнішим.

— Звучить логічно.

— Отже?

— Що «отже»?

— Прокидайся, телепню, й поговори з нею.

Освіта

Наукова сенсація! (за 1873 рік)

Якесь неймовірно ґрунтовне дослідження виявило, що допускати жінок до освіти — цілком безглузда ідея. Детальні спостереження свідчать, що жінки, які здобувають вищу освіту, народжують менше дітей. На думку гарвардського професора Едварда Кларка, причина очевидна: якщо жіночий мозок розвиватиметься, матка всихатиме. Висновок: щоб уберегти людство від вимирання, жінок краще не допускати до освіти.

Демографічна сенсація! (2010-ті роки)

Понад 50% студентства коледжів та університетів — жінки. Їх більшість на медичних, правничих і економічних спеціальностях.

Що ж сталося в проміжний період?

Гіпотеза перша: у 1880-х роках жіночі сукні були такі громіздкі, що в них неможливо було сидіти за партами. Мода змінилася, тож тепер жінки можуть здобувати освіту.

Гіпотеза друга: фемінізм.

Дискусія

Усі ми погоджуємося з твердженням, що освіта — найкращий спосіб саморозвитку. ООН називає право на освіту одним з основоположних прав людини. Освіта є запорукою активної участі в розбудові демократичного суспільства.

Вона також є ключем до розв’язання глибинних проблем, як-от хвороби, безробіття, перенаселення і соціальна нерівність.

Хоча кількість жінок із вищою освітою неухильно зростала впродовж минулого століття, справжній вибух у здобуванні освіти жінками відбувся саме після появи масового жіночого руху в 1960-х роках.

Так сталося, бо жінки усвідомили: вони так само здатні до інтелектуальної праці, як і чоловіки. Вони здобули право будувати кар’єру — як чоловіки. Водночас економічна ситуація змінювалась, і родини потребували двох годувальників. Поворотним моментом стала доступність контрацепції (якої домагалися феміністки) — жінки отримали можливість здобувати освіту, не боячись небажаної вагітності.

Ба більше, феміністки з академічних кіл зрозуміли, що життя й досвід половини населення — важливий предмет для досліджень. Вони поставили під сумнів вторинність жіночих ролей у курсах історії, досліджували причини, з яких науковиці й письменниці недопредставлені у навчальних програмах. Вони побачили, що традиційні програми — це програми «чоловічих студій». Тож задля відновлення рівноваги вони започаткували нову галузь знань: жіночі студії.

О, так

Це правда. Як казав той гарвардський професор 1873 року, коли жінки здобувають освіту, то справді менше народжують.

Але не тому, що їхні матки всихають.

А тому, що розширюється поле їхніх можливостей. 

Особисте — це політичне

Подеколи трапляються фрази, які підсумовують цілу політичну філософію. Одна з них: «Особисте — це політичне». Вона означає, що політика — це не тільки щось, чим займається уряд, а й те, що виникає навіть у найближчих, найінтимніших стосунках між людьми. І саме в особистому житті хитросплетіння владних відносин між чоловіками й жінками проявляється на практиці.

Зрозумійте нас правильно. Обернене твердження про те, що «політичне — це особисте», також правдиве. Усе, що відбувається в політичній сфері (наприклад, упровадження певних політичних рішень), дістає вираження на особистому рівні.

Ось вам гарний приклад: скажімо, ви прагнете бути відповідальним батьком. Державна політика може вам у цьому допомагати, а може заважати. В таких країнах, як Норвегія — де щедре соціальне забезпечення і для матерів, і для батьків дозволяє обом у подружжі брати відпустку для догляду за дитиною, а також є дієві системи охорони здоров’я й безкоштовної освіти, — державна політика допомагає. А от у країнах, де уряд декларує «підтримку сімейних цінностей», але не надає жодної практичної допомоги родинам у збереженні цих цінностей, бути відповідальним батьком не так і просто. Політичне — це особисте.

І особисте — це також політичне. Те, як ви поводитеся в родинних стосунках, як обговорюєте з партнерами чи партнерками батьківські обов’язки, як розподіляєте між собою хатню роботу й догляд за дітьми — однозначно особисті рішення. Але також і політичні — в тому сенсі, що можуть ставити під сумнів чи, навпаки, підтримувати усталену систему відносин між жінками й чоловіками.

Бачите, все «політичне» стосується владних відносин. Не лише в стінах парламенту та уряду, а й у стінах ваших осель. Чи буває так, що думка одного з партнерів важливіша за думку іншого? Хто з вас ухвалює рішення? Ваші стосунки ґрунтуються на рівноправ’ї, чи хтось головний, а хтось — підлеглий? Чи однакову увагу ви приділяєте потребам, почуттям, амбіціям і прагненням обох, чи хтось має в цьому першість?

Змінювати світ — це не тільки ходити на вибори й підтримувати певний політичний курс. Це також спроби змінити щось у своєму житті. Недостатньо просто вірити в рівність, але при цьому повертатися додому з роботи й чекати, що вечеря готова, а ваша партнерка сама подбає про ваших спільних дітей. Буденні особисті речі — це також політика. 

Панна чи пані?

Було це давно-давно, коли жінок поділили на дві категорії: панни й пані.

— Що це означає? — спитала в батька маленька дівчинка.

Батько відповів:

— Зараз ти панна. Але колись зустрінеш чоловіка, який тобі пасуватиме, і будеш пані. Хіба не прекрасно?

Дівчинка трохи подумала і сказала батькові:

— А до того, як стати паном, ти ким був?

Батько засміявся й відповів:

— Та паном, звісно.

А дівчинка на це:

— Татку, я ще навіть не виходила на свій перший феміністський мітинг, але цілком спроможна деконструювати це розмежування в позначенні статусу жінок і зрозуміти, що воно нас принижує, бо визначає наш статус виключно за характером стосунків із чоловіками.

Батько не засміявся. Він не хотів кепкувати з доньки. А коли вона попросила завжди звертатися до неї «пані», він дослухався.

#книголав
Чоловіки про фемінізм
Майкл Кіммел, Майкл Кауфман
купити зі знижкою 20%
знижка діє до 28 Вересня, 23:59

Читайте ще

Міряй важливе. OKR
Джона Доер
Момент еврики
Джон Куніос, Марк Біман
Я, Ніна
Ольга Купріян, Яніна Соколова
Гра в музей
Н. Космолінська, І. Магдиш

Блог

Запросіть друга до Спільноти

Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити

Придбайте для друга подарунок від TUM

Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку