Хобі, бізнес і космічні амбіції

Які винаходи і вироби показували на Kyiv Maker Faire

02.10.2018 Надія Швадчак

Упродовж двох днів у двох павільйонах ВДНГ у Києві можна було натрапити на дивні речі: дівчинку, яка носить на руці вогонь, роботів, які грають на ксилофоні, чи міні-ракету, яка вистрибує з гучним вихлопом аж до стелі. І вже звичніші 3D-принтери, ручки, еко-речі. Проекти, які встигли стати для їхніх творців водночас бізнесом і хобі.

Юрій Власюк, який з 2015 року організовує у столиці Kyiv Maker Faire, каже: нарешті люди розуміють, хто такі мейкери.

І справді: у павільйонах стоїть невпинний гул — відвідувачі дізнаються, хто учасники фестивалю, що вони привезли і для чого взагалі цим займаються.

 

Водяний робот

До басейну з підводним роботом Олександра та Андрія Гонтаренків діти тягнуть батьків, тому біля джойстика з ноутбуком робиться маленький натовп. Роботом можна покерувати і навіть зробити так, щоб він випірнув, налякавши непідготованих присутніх.

Олександр: Основне завдання такого робота — спостереження. Це дистанційно керований апарат для підводної розвідки перед зануренням людини. Крім того, такі апарати давно цікавлять військових, але розробки завжди були приховані. В міру того, як все стало доступним, з’явились сайти, де люди обмінюються досвідом у виготовленні таких роботів.

Ми робимо наш підводний апарат з сином з 2011 року. Це наша п’ята виставка. Я за освітою біолог (на жаль, колишній), а син Андрій закінчив факультет електроніки у КПІ. Нас обох цікавила біоніка, але ні таких лабораторій, ні інститутів у нас практично немає.

Зате у нас була книжка про радіокеровані моделі, і Андрій запропонував щось спробувати. Ми повільно робили різні варіанти: він контролери, я — корпус. А потім сталася ця виставка, і ми перед самим початком зібрали все докупи, щоб показати. З того часу намагаємося його вдосконалювати. У нас робот ще не в такому стані, щоб віддати людям і сказати: бери-користуйся. Треба ще підшаманити. Це має бути, як праска — взяв і не думаєш, що десь вода протікає або може струмом шарахнути.

Чи я ще чимось займаюсь? Ну я ще працюю! Андрій теж. А це хобі. Воно надає більше сенсу існуванню і відволікає від негараздів. Це опіум, втеча від реальності, яка часом гнітить. На святі мейкерів приємно зустрітися з людьми, які теж щось роблять власними руками. Це додає сили працювати далі. Без цього спілкування просто засмоктує побут.

DSC_8143
DSC_8143
DSC_8143
DSC_8143

 

Музика у полум’ї

По сусідству з водяним роботом презентують вогняний еквалайзер Firetooth Гліба Винникова, де кожен може ввімкнути свою музику і побачити, як вона буде танцювати у полум’ї. Відвідувачі дають винаходу слухати різне — від класики до Imagine Dragons.

Гліб: Це не мені спало на гадку. Це в ХІІ столітті Рубенс придумав такий фізичний експеримент, а я його повторив і трішки модифікував. Тут є мембрана, на яку тисне колонка звуковими хвилями, тому змінюється тиск всередині труби і ми бачимо музику.

Я технар, тому наука мені цікава. Тут поєднується багато всього: фізика, хвилі, газ, електроніка, фрезерування.

Робив це десь місяць. З оформленням допомагали друзі, бо спершу була одна труба, а треба ж її якось захистити від вітру.

Можливо, комусь це буде цікаво на дискотеці в клубі поставити. Зрозуміло, що не в такому вигляді. А може, хтось захоче шашлики смажити під музику.

Я працюю в ІТ, у мене робота сидяча, а тут є можливість попрацювати руками. Такі заходи дають можливість побачити, чи твоя робота потрібна, чи привертає увагу.

DSC_8143
DSC_8143
DSC_8143
DSC_8143

 

Арт-лялька

Мистецтвознавиця і лялькарка Оксана Скляренко мріє, щоб на столі у її кухні був порядок і вишуканий мінімалізм. На практиці ж у неї там — постійна майстерня. Так буває, коли подружжя — мейкери. Зараз Оксана готується до захисту дисертації про українську ляльку.

Оксана: Це буде перша така дисертація в Україні. Десять років мені знадобилось, щоб зібрати і опрацювати матеріал, який доводить, що лялька на рівні з вишиванням, гончарством і писанкарством має право бути повноцінним видом мистецтва.

Пам’ятаю як зараз: мені п’ять чи шість років, бабуся на городі бере качанчик кукурудзи і закутує в хустинку. Перемотує зверху якимись клаптиками одягу. Вдома бере кольорові олівці, малює крапочками очі, ніздрі і рот. Такою була моя перша лялька.

Наступний ляльковий етап — викладання у школі швейної справи. Щоб навчити шити — потрібно багато тканини, тому я беру ляльку як маленьку модель. Ми робили одяг для пластмасових, але раптом мені захотілося пошити саму ляльку.

Починаю і помічаю, що роблю валик, точно як той кукурудзяний качан, до якого пришиваю голову, ручки і ніжки. Я роблю сім таких ляльок. Одна схожа на тітку, друга — на маму, третя — на сестру. Інші — ніби я, тільки в різних образах. Одна з тих ляльок геть проста, недосконала. Я навіть не встигла їй пришити ноги.

Ті ляльки, коли я виходила заміж, взяла із собою у дім свекрухи. Вже згодом прочитала, що раніше дівчата так робили. Це було природно. З валізки я ляльок ніколи не виймала, а чоловік про них не знає й досі.

Коли ми перебралися до власного житла і трохи там пожили, я ті ляльки викинула. Тільки оця берегиня, яка без ніг, у мене залишилася, хоча я її досі нікому не показую. Вона з білими косами (схожа на мене), одяг у неї, як у нареченої — із фатину, сидить собі у шафі.

Не знаю, чому її не показую. Мій науковий керівник каже, що як тільки ви пояснюєте традицію — вона щезає. Є якісь сакральні речі, які кожен для себе визначає. Хтось про щось не розповідає ніколи. Які б ми не були інформаційні — такі речі є.

Коли я сідаю ляльку робити — зосереджуюсь і відсторонююсь від метушні, яка існує навколо. У мене це лялька, у когось може бути щось інше. Але під час роботи є тільки я і більше нічого.

DSC_8143
DSC_8143
DSC_8143

 

Wargame

Чоловік Оксани Олег Сморчков займається wargame. Його з другом Олексієм Павликом виставка за двома сусідніми столами змушує перехожих затримуватися, щоб уважніше розглядати міні-світ детально промальованих персонажів і будівель, а потім дізнатися, що це не для краси — у це все можна зіграти.

Олег: Ця гра мініатюрами називається історичний wargame. Тут у нас пірати ХVII-XVIII століть, там — Друга світова. Одна фігурка — це сто бійців. Ними ми відіграємо різні битви.

Це все придумали давно у Британії, а перші правила написав Герберт Уеллс. Зараз лідери у wargame — теж британці, у багатьох тамтешніх містах є wargame-клуби.

У нас це не дуже поширено, бо фігурки дуже дорогі. Одна нерозфарбована коштує $1,5-2. Ми фарбуємо самі, тож виходить дешевше.

Для мене це хобі і життя. Були ігри, у які ми грали два дні. І питання не в кількості гравців, а в насолоді: яка розстановка столу! Ну а далі людина має армію, а в армії є ціль.

У мене малий грає. Дітям взагалі цікаво. Вони так вчать історію, цікавляться, чому була війна, хто переміг. Десь раз на місяць граємо.

Я роблю і розфарбовую будинки, а фігурки відливає Олексій. Ми познайомилися у 2005-му, тоді й почали це все. Хоча він ще раніше. Він взагалі…

Олексій: Я перестаю бути собою, я стаю воєначальником, який керує військами! Ми розходимось після гри, а я всю ніч думаю, як бути далі!

Я домохазяїн. Готую їжу і паралельно фігурки. Кожна деталь у мене прописана. Солдатик – як жива людина. І це ігрові фігури, я їх не ставлю на полицю. Роблю так, щоб було в кайф.

Мені кажуть, що я в дитинстві не награвся солдатиками. Але я нормально грав! Щоправда, в мене не було німців, були тільки радянські, цивільні і партизани. А з ким воювати? Їх не випускали, не можна було! Коли мама їхала у Москву, я замовляв французів, щоб проти рускіх були.

Солдатиків я весь час робив, скільки себе пам’ятаю. То з пластиліну, то з чогось іншого. До речі! В радянські часи був журнал «Хочу все знать». Там була стаття, як зліпити солдатика. Мама принесла гіпс з роботи, я зліпив здоровенного солдатика і ми його відлили з олова. Це був мій п’ятий клас.

Зараз це моє життя, мій заробіток. Все зв’язано з цим, і я не шкодую.

DSC_8143
DSC_8143
DSC_8143
DSC_8143
DSC_8143
DSC_8143

 

Дрон-гібрид

Винахід Space Cossаcks навіть здаля натякає на космос і польоти. Підійшовши ближче, можна дізнатися, що це гібридна повітряна установка, яка складається з аеростата і дрона. А діти отримують від розробників комікс про козаків у космосі.

Дмитро: Я, в принципі, мріяв про те, як можна злітати в космос. Але спочатку ми зробили пригодницький комікс.

Потім виникла ідея створити платформу, з якої можна запускати ракети. Вона не вимагатиме великої кількості обладнання і великої зони відчуження, які потрібні для наземних космодромів (їх в Україні немає).

Ми зробили такий спеціальний дрон, але від ракети поки що відмовилися.

Зараз працюємо над гібридом дрона та аеростата.

З маленьким дирижаблем як? Надув, він полетів — і керувати ним неможливо. Ми натомість зробили механізм, який дозволяє керувати. Це як стискати м’ячик — тиск всередині піднімається і газ стає важчим. Так само ми стискаємо гелій всередині кулі. Такого ще ніхто не робив. Крім того, дрони шумлять, і виявилося, що багато кому для охорони чи спостережень цікаві тихенькі. Також дрони працюють від батарейок, тому не можуть довго перебувати на висоті. А нам батарейки не потрібні.

Півроку ми працювали над зменшенням ваги: спершу використовували алюміній, а тепер у вісім разів легший карбон. Шукали плівку, яка буде тримати гелій і нормально поводитися на великих висотах. Бо матеріали на зразок пластмаси стають крихкими.

Це наше хобі, тому ми працюємо з винаходом у вихідні, орендуємо невеличку лабораторію. Хоча хобі поки що не стало прибутковою справою, ми думаємо робити з нього бізнес.

Сподіваємося запатентувати механізм підйому і опускання кулі. І все-таки мріємо запускати ракети.

DSC_8143
DSC_8143
DSC_8143

 

Експериментальна ракета

У павільйоні кажуть, що неодмінно треба відвідати творців експериментальної ракети КЕРБ. Її співавтор Олександр Буткалюк був у гостях у центрі управління польотами NASA.

Олександр: Мені завжди було цікаво носитися з якимись механізмами — тому я став інженером-механіком.

Декілька років тому, коли моїй доньці було одинадцять, вона згенерувала ідею, яку ми з інженерами-науковцями адаптували і створили проект безпілотного літака для Марсу (Mars Hopper). У 2016 році наша команда перемогла в одній з номінацій на всесвітньому хакатоні NASA Space Apps Challenge і відвідала центр управління польотами NASA.

Там високо оцінили нашу ідею і спонукали нас займатися далі, але вже простішими речами. Тепер один з наших проектів — експериментальна ракета. Вона насичена електронікою, має активну систему стабілізації. Це означає, що коли дме вітер, вона повертається на свій курс. Важливо, щоб аматорська ракета летіла вертикально і не залетіла до когось в город. (Сміється) В перспективі ми плануємо ставити на неї модулі з камерою, тож потрібно, що вона не оберталася і знімала гарну картинку, а ще є безпечний запуск… Тож завдань — цілий спектр.

Цим проектом поки що займається троє людей. У нас є віртуальний клуб у Facebook, де ми хочемо надихати своїм прикладом і залучати тих, хто з якихось причин не зміг реалізуватися в цій сфері. Ми навіть спілкувалися з юристами, які хочуть програмувати, і щоб це було пов’язано з ракетами!

Частково ми робимо це все для фану. А крім того — тестуємо наші плати, алгоритми і рішення з іншого стартапу — перехоплювача дронів.

Ракета — це науковий проект, на якому ми нічого не заробимо. Вона конструктор, який дозволяє робити різні досліди.

На Maker Faire я вдруге, він дає спілкування, якого дуже не вистачало. Наприклад, саме тут ми познайомилися з людьми, які можуть зробити для нашої ракети парашут і двигун.

Я думаю, ми всі тут фріки. Ну хіба це серйозно? (Сміється) Коли ти сам, ізольований, то почуваєшся божевільним, а коли в середовищі фріків, то почуваєшся адекватною людиною. Інколи адекватнішою за інших.

DSC_8143
DSC_8143
DSC_8143
Надія Швадчак Данило Павлов

Схожі публікації

2146 16

Тетяна Переверзєва: «Війна — це лихо. Та нічого поряд з нею не робити — теж біда»

Волонтерка з Авдіївки про активізм за 20 кілометрів від зони бойових дій

14.05.2018 Тарас Прокопишин
5293 7

Сковородинці

Чи вдалося подружжю пластунів, яке покинуло міський гамір, віднайти душевний спокій на хуторі

11.08.2017 Ірина Матвіїшин
17407 15

Степан Сус

Розмова із військових капеланом, настоятелем храму святих апостолів Петра і Павла у Львові

04.04.2014 Інна Березніцька

Популярні публікації

232501 6

8 речей, які кожен повинен зробити до 8 ранку

Декілька простих, але важливих порад
25.02.2017 The Ukrainians
60418 10

Сектант своєї справи

Як 16-річному українцеві вдалося заснувати стартап на півмільйона доларів і розпочати роботу у «вищій лізі» маркетингу
12.10.2016 Ярослав Назар
63326 5

Громада в дії

Чому в селі, де з’явився вуличний вай-фай, перестали красти квіти
07.02.2017 Альона Вишницька

Краудфандинг

Малі міста

2608
зібрали
36000
потрібно

Нові медіа нової країни

36
зібрали
5000
потрібно

Найрозумніші діти країни

2538
зібрали
4500
потрібно

підтримайте проект

Donate

Введіть слово, щоб почати