дрони

Що відомо ще? Через зупинку 17 рейсів не змогли вилетіти з Мюнхена, що зачепило майже 3000 пасажирів.

Контекст. Раніше аеропорт Копенгагена в Данії — найзавантаженіший у Північній Європі — через появу дронів усі зльоти та посадки були припинені майже на чотири години. Аеропорт Осло в Норвегії також тимчасово зупиняв роботу через закриття повітряного простору. Про це повідомило Reuters.

Цитата. «Поліція розпочала інтенсивне розслідування, щоб визначити, що це за дрони», — сказав журналістам заступник комісара поліції Копенгагена Якоб Гансен. — «Дрони зникли, і ми жодного з них не вилучили», — додав він.

Що сталося? Від двох до чотирьох «великих» безпілотників помітили в небі поблизу аеропорту Копенгагена, що змусило зупинити весь рух. Про це у понеділок повідомила данська поліція. У Норвегії повітряний простір над аеропортом Осло закрили опівночі через спостереження дрона, а всі рейси перенаправили до найближчих аеропортів.

Контекст. ЄС вздовж східного кордону розмістить «стіну дронів». Розробку «стіни» запланували після чергового порушення повітряного простору Польщі та Румунії. 

Нагадаємо. Вночі 10 вересня прем’єр Польщі Дональд Туск заявив, що триває операція через численні порушення повітряного простору Польщі. Військові застосували озброєння проти дронів. Пізніше Туск підтвердив, що дроні, які залетіли на територію країни, були саме російськими. Після цього НАТО оголосив  операцію «Східний вартовий» із залученням військ Данії, Франції, Великої Британії та Німеччини. 

Також 13 вересня в Румунії два F-16 перехопили російський дрон над Дунаєм. БпЛА не загрожував населенню, але перебував над територією країни близько 50 хвилин. 

Чому це роблять? Розробку «стіни дронів» запланували після чергового порушення повітряного простору Польщі та Румунії. Нагадаємо, уночі 10 вересня прем’єр Польщі Дональд Туск заявив, що триває операція через численні порушення повітряного простору Польщі. Військові застосували озброєння проти дронів. Пізніше Туск підтвердив, що дроні, які залетіли на територію країни, були саме російськими. Після цього НАТО оголосив  операцію «Східний вартовий» із залученням військ Данії, Франції, Великої Британії та Німеччини. 

Також 13 вересня в Румунії два F-16 перехопили російський дрон над Дунаєм. БпЛА не загрожував населенню, але перебував над територією країни близько 50 хвилин. 

Фото: Daily Digest

Сьогодні, 7 вересня, Росія вчергове атакувала Україну, використавши понад 800 дронів, 13 ракет, із яких чотири — балістичні. Найбільше постраждала столиця.

У Києві пошкоджено цивільну інфраструктуру, зокрема чотири житлові багатоповерхівки. У Святошинському районі завершили гасіння пожежі, однак розбір завалів триває. Є обвал частини будинку. На цій локації загинули двоє людей: жінка з двомісячною дитиною. Ймовірно, під руїнами ще залишаються люди. Понад 20 людей травмовані. Про це повідомив очільник МВС Ігор Клименко.

Також відомо про влучання в будівлю уряду України. Рятувальники локалізували пожежу площею понад 1 тисяча квадратних метрів та продовжують її гасіння.

Фото: Данило Павлов

«Україна робить велику ставку на дрони-перехоплювачі»

Так про останні тенденції на лінії фронту написало Reuters. За словами президента Зеленського, Україна потребує 6 млрд доларів США, щоб профінансувати виробництво тисячі дронів-перехоплювачів щодня. Протягом останніх двох місяців силами лише однієї української благодійної організації, яка постачає такі дрони для армії, вдалося збити близько 1500 російських безпілотників.

Дрони-перехоплювачі є дешевшою і доступнішою альтернативою західним чи старим радянським ракетам ППО, які союзники України не можуть або не бажають поповнювати. Як і FPV-дронами, перехоплювачами керують віддалено, використовуючи вмонтовані камери. Швидкість такого типу дронів оцінюють у понад 300 км/год, але точні цифри тримають у таємниці. 

Полковник Серій Нонка з 1129-го зенітного ракетного полку розповів, що його підрозділ використовує дрони такого типу для збиття російських розвідувальних безпілотників. Коштує це приблизно вп’ятеро дешевше, ніж використання ракет. Офіцер із цього ж формування — Олексій Барсук — розповів Reuters, що до застосування перехоплювачів дрони-розвідники РФ літали на висоті від 800 до 1000 метрів. Тепер вони змушені підійматися вище — на висоту трьох, чотирьох чи навіть п’яти кілометрів.

Більшість перехоплювачів для 1129-го полку постачають волонтерські організації коштом раніше зібраних донатів. Тарас Тимочко з фонду «Повернись живим» заявляє, що наразі вони забезпечують такими дронами 90 підрозділів. Від початку проєкту перехоплювачами вдалося збити понад три тисячі російських безпілотників. Причому близько половини з них — впродовж останніх двох місяців. Вартість збитих дронів РФ оцінюють у 195 млн доларів США — це більш як удесятеро перевищує вартість перехоплювачів, переданих українській армії.

Лінія фронту — не єдине місце застосування перехоплювачів. Ними також збивають БпЛА типу «Shahed», якими РФ бомбардує українські міста. Проте наразі дрони-перехоплювачі не здатні збивати ракети та швидкі реактивні безпілотники. Старший науковий співробітник Центру нової американської безпеки Сем Бендетт стверджує, що російські війська скаржаться на ефективність українських перехоплювачів, але водночас розробляють власні моделі. «Я думаю, що це прискориться, і в найближчі тижні це стане більш поширеним», — заявляє експерт.

«Зона ураження стає глибшою»

Так про події на фронті пишуть оглядачі The Economist. Українські артилеристи зі 128-ї гірсько-штурмової бригади були змушені відійти вглиб підконтрольної Україні території на Запорізькому напрямку. Наразі немає ознак того, що РФ готує тут новий наступ. На відміну від попередніх періодів, українські солдати не скаржаться на нестачу артилерійських боєприпасів.

Втім, змінюється сама природа війни — і українські війська готуються до цього. Зона ураження — 15-кілометрова територія по обидва боки від лінії фронту, де дрони роблять переміщення надзвичайно небезпечним, — зростає. Причина цього — збільшення кількості дронів середньої дальності. Вони становлять загрозу для логістики, артилерії та скупчення військ на відстані 60 км чи більше від лінії зіткнення.

Дрони середньої дальності заповнюють прогалину між далекобійними безпілотниками, якими атакують віддалені міста, та дронами малого радіуса дії, які використовують на лінії фронту. Бути поміченим у межах 2 км від лінії зіткнення — це майже смертний вирок, пишуть The Economist. Однак чим далі відходити, тим менший ризик для військових: дрони-камікадзе мають обмежений час польоту, і з відстанню зростає ймовірність, що їх зіб’ють чи заглушать.

Безпілотники середньої дальності працюють дещо інакше. Для прикладу, українська модель «Шерш» (у статті згадується саме така назва, хоча офіційних згадок про дрони з такою назвою немає) має розмах крил 3,5 метри і може нести 8 кг вибухівки. Удар таким безпілотником може зупинити потяг — не кажучи вже про танки — повідомляє український боєць з позивним Тофу. Зараз такі дрони використовують для ударів по російській артилерії, розташованій на відстані 50-60 км. Такий дрон може летіти й далі, а отже, ним можна керувати з безпечної відстані. Крім того, він летить високо, щоб уникнути засобів РЕБ. Досягнувши цілі, дрон різко пірнає вниз. Цей безпілотник оснащений системою фіксації на цілі, тож його неможливо заглушити, коли він уже розпочав атаку.

У РФ є свій еквівалент такому типу дронів — «Молнія». Він літає на низькій висоті, а його якість і точність поступаються українській моделі. Але цей дрон усемеро дешевший, тож у російських сил їх більше. Наразі і Україна, і Росія розробляють системи наведення на ціль із застосуванням ШІ для дронів середньої дальності. Протягом наступного року це може знову змінити характер бойових дій. Вже сьогодні українські солдати помічають, що слабко підготовлені російські солдати, яких відправляють у наступ перед добре забезпеченими військами, намагаються уникнути наказів, пише The Economist з посиланням на командира артилерійського підрозділу 241-ї бригади.

Скільки це коштує? На реалізацію ініціативи виділять 260 млн гривень. Кошти витратять на закупівлю техніки та створення ефективної системи реагування. За словами Ткаченка, також планують залучати позабюджетні кошти.

Хто збиватиме дрони? Зокрема, розгорнуть центр підготовки операторів — спеціалізовану структуру, де фахівці з управління дронами-перехоплювачами проходитимуть навчання. Крім того, формують додаткові мобільні підрозділи, які чергуватимуть у місті та на його околицях.

Які вже є результати? За кілька місяців пілотного проєкту «Чисте небо» на Київщині вдалося перехопити майже 550 ворожих БпЛА. «Це не просто статистика: це збережені життя, інфраструктура, лікарні, школи й енергетика», — додає Ткаченко. 

Довідка. Державна установа «Професійні закупівлі» — перша в Україні централізована закупівельна організація, що здійснює закупівлі в інтересах державних замовників. Також «Професійні закупівлі» є адміністратором електронного каталогу Prozorro Market — першого та єдиного державного маркетплейса, в якому державні замовники можуть швидко закупити потрібний товар.

Від прямих контрактів до гучних скандалів: як ми опинилися в глухому куті

З початку повномасштабного вторгнення значну частину закупівель почали здійснювати поза електронною системою Prozorro — без відкритих торгів, без конкуренції та без публічного контролю. Наприклад, до 2024 року оборонні закупівлі часто відбувалися за прямими контрактами: Міноборони або інші державні структури напряму домовлялися з конкретними компаніями про постачання зброї, техніки чи інших товарів. Такий підхід пояснювали потребою забезпечити максимальну швидкість і секретність. Утім з іншого боку, система практично виключала реальну конкуренцію. Зрештою ціни завищувалися, зростали ризики зловживань, а деякі укладені контракти взагалі зривалися.

Усе це змусило Україну переглянути підхід до оборонних закупівель і перейти до моделі, що ґрунтується на стандартах НАТО. Це передбачає чітке розмежування відповідальності, зменшення ручного управління, нетерпимість до корупції та залучення громадського контролю. На перший погляд — ідеальне рішення. Але як це працює насправді?

Перезавантаження системи: профільні агенції створили, але чи поменшало викликів? 

Міноборони більше не займається безпосередніми закупівлями. Тепер його головна роль — встановлювати «правила гри». Натомість підготовкою тендерних документацій, проведенням торгів та укладанням договорів із постачальниками займаються дві установи — Агенція оборонних закупівель (АОЗ) і Державний оператор тилу (ДОТ). Перша закуповує озброєння та військову техніку, друга забезпечує армію продуктами, паливом, одягом та рештою необхідних товарів. 

Ідея хороша, але й тут не все так добре: у 2023 році керівника АОЗ звільнили через сумнівні контракти. А вже у 2024-му відбулося гучне і юридично неоднозначне відсторонення Марини Безрукової — наступної очільниці агенції. Це рішення супроводжувалося публічним конфліктом із Міністерством оборони. 

Нині Агенцію оборонних закупівель очолює Арсен Жумаділов, який до цього керував ДОТ. На тлі його переходу з’явилася ще одна ініціатива — об’єднання АОЗ і ДОТ. Проте злиття структур з абсолютно різним функціоналом послаблює контроль, знижує прозорість і підриває довіру партнерів. НАТО, зі свого боку, не рекомендує цього робити під час війни.

Не чекати, а купити: інший спосіб закривати потреби 

Паралельно працює інша модель — децентралізовані закупівлі. Підрозділи можуть купувати необхідне — швидше й зручніше. Часто йдеться про суттєві кошти, яких вистачає, аби швидко закрити нагальні потреби підрозділів. Звісно, танки чи системи ППО таким чином не купиш. Але пальне, генератори, дрони, рації — цілком реально. 

Утім і з децентралізованими закупівлями не все просто. Купити, скажімо, дрони за бюджетні кошти — це не те саме, що замовити їх в інтернеті. Потрібно проходити тендери, перевіряти постачальників, укладати договори та звітувати. Найбільша проблема — у багатьох підрозділах немає спеціаліста, який міг би цим займатися.

Яке розв’язання проблеми? Військові частини можуть користуватися Prozorro Market — електронним каталогом, що працює як інтернет-магазин для державних замовників. Його адмініструє державна установа «Професійні закупівлі». У каталозі є багато товарів, необхідних для війська: від тактичних окулярів до дронів. І головне — не треба самим шукати й перевіряти постачальників. Це роблять адміністратори: вони перевіряють документи, досвід і доброчесність учасників.

Як це працює? Замовник обирає товар з асортименту каталогу, підприємці надсилають свої пропозиції, а система автоматично обирає найвигіднішу — за найнижчою ціною. 

До забезпечення армії тепер можуть долучатися й громади. Після змін у законодавстві 2024 року вони отримали право закуповувати спорядження, техніку та транспорт на підставі запитів військових частин. Вони можуть формувати запити, проводити закупівлі й передавати обладнання напряму. І тут в пригоді знову стає Prozorro Market.

Пошук балансу: як не зашкодити армії, але й не втратити прозорість

В умовах війни не всю інформацію можна розголошувати — деякі дані дійсно мають залишатися закритими. Зокрема, характеристики озброєння, маршрути постачання та місця розміщення. Втім, під прикриттям «військової таємниці» часто приховували і те, що цілком могло б бути відкритим — наприклад, витрати на харчування, одяг чи генератори.

Щоб зберегти довіру, потрібно чітко визначити, яка інформація дійсно має бути таємною, а що можна публікувати — хоча б із затримкою. Наприклад, дані про кількість закуплених дронів чи суми витрачених коштів можна публікувати пізніше.

Ще один важливий крок — повернути конкуренцію там, де це можливо. Прямі договори мають залишатися винятком — лише для термінових або специфічних запитів. Решту закупівель варто проводити через відкриті торги в системі Prozorro, рамкові угоди або е-каталог Prozorro Market. Це дозволить закуповувати раціонально й економно.

Також важливо посилити спроможність на місцях. Військовим частинам потрібні не лише гроші, а й кваліфіковані люди, які зможуть ефективно організовувати закупівлі. І наостанок потрібно забезпечити постійний контроль. Парламентський і громадський моніторинг мають працювати системно, а не лише після скандалів.

Прозорі закупівлі — це про довіру. Довіру солдатів до тилу. Довіру платників податків до держави, яка витрачає їхні гроші. І довіру міжнародних партнерів, які допомагають нам озброюватися. Зробити систему оборонних закупівель ефективною — значить укріпити оборону. А це саме те, що нам потрібно першочергово.

Авторство: команда державної установи «Професійні закупівлі»

Фото: колаж НЗЛ

Контекст. На Тамбовському пороховому заводі, за словами Коваленка, виготовляють порохи, призначені для стрілецької зброї, артилерійських та реактивних систем. Крім того, там виробляють колоксилін, який використовують у створенні вибухових речовин та інших спеціалізованих продуктів.

Цитата. «Підприємство є одним з основних постачальників вибухових матеріалів для армії РФ. З початком повномасштабної війни в Україні виробництво на заводі значно зросло»,  — пояснив Андрій Коваленко.

Нагадаємо. Пороховий завод у Котовську атакують вже не вперше, востаннє безпілотники били по ньому в січні. До цього підприємство атакували дрони української розвідки в липні та січні 2024 року, а також — в листопаді 2023 року.

Фото: espreso.tv 

Використовувати Starlink з безпілотниками виходить за межі угоди між SpaceX та українським урядом, сказала Шотвелл, додавши, що контракт призначений для гуманітарних цілей, таких як надання широкосмугового інтернету лікарням, банкам і сім’ям, які постраждали від вторгнення Росії.

Супутниковий інтернет-сервіс Starlink від SpaceX, який забезпечив українську армію широкосмуговим зв’язком для захисту від російської армії, «ніколи не був призначений для використання у вигляді зброї», — заявила Шотвелл.

Станом на січень, за даними Мінцифри, в Україні працюють близько 30 тисяч Starlink. У міністерстві заявляють, що під час повномасштабної війни Україна стала однією з країн із найбільшою кількістю цих станцій.

Фото: reuters.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики