мирна угода

Молоді держави

Наприкінці 1917 року, коли у світі ще тривала Перша світова, а більшовики намагалися захопити владу в колишній Російській імперії, Фінляндія проголосила незалежність. На диво, Москва майже без опору відпустила фінів: комуністичний уряд визнав нову державу. Коли таке ж зробила УНР, росіяни різних політичних таборів кинули на неї свої армії. Але Фінляндія була інша. Вона перебувала під владою російських імператорів значно менший час: понад сотню років. А також залишалася автономним князівством із ширшими правами, ніж інші землі імперії. Спершу так само було й з українськими землями, але що довше вони перебували під орудою Санкт-Петербурга (тоді Москва не була столицею Росії), то менше прав залишалося. Фінам пощастило: вони зуміли втекти раніше, ніж їх позбавили автономії.

Зовсім уникнути війни Фінляндія не змогла — країна пережила громадянську війну між консерваторами та комуністами. Коли останні програли, то мусили діяти підпільно, не без допомоги Москви. Та все ж Фінляндія швидко стала демократичною капіталістичною державою, жила бурхливе життя і розвивала свою культуру. Україна натомість за майже таких самих умов зазнала окупації, репресій та геноциду.

Зимова війна

У 1939 році СРСР став набагато могутнішим, ніж на початку 20-х: щойно поділивши Польщу з Гітлером. Наступними в черзі були країни Балтії та Фінляндія. Москва оголосила їм ультиматуми: від країн Балтії вимагали погодитися на розміщення радянських військ на їхній території. Вони погодилися і їх швидко окупували. Натомість від Фінляндії СРСР зажадав частину територій. Однак фіни не поспішали погоджуватися. Вони почали переговори й пропонували свої рішення. Москві це не сподобалося. Тоді СРСР організував невеликий обстріл самих себе, звинувативши Фінляндію, й увів війська на її територію.

Армія Москви була значно більшою: тисячі танків і літаків, сотні тисяч солдатів. Фінляндія, з населенням заледве чотири мільйони людей, не могла виставити достатню кількість військ для протидії. А втім, фіни оборонялися запекло. СРСР втратив щонайменше 127 тисяч солдатів, тоді як Фінляндія — близько 26 тисяч. Успіхи молодої держави були феноменальними, але радянських військ було надто багато. У результаті вони уклали угоду: Фінляндія втрачала частину території, але зберігала свою незалежність. До речі, СРСР за цю війну викинули з Ліги націй (тодішнього аналога ООН). Нині про таке можна лише мріяти.

Війна-продовження

У 1941 році, коли колишні союзники — Третій Райх і СРСР — почали воювати між собою, Фінляндія долучилася. Вона дозволила гітлерівським військам прохід своєю територією і почала відвойовувати втрачені землі й допомагати німцям. Але в офіційний союз із Німеччиною не вступила. Проте, як відомо, вторгнення нацистів в СРСР великого успіху не мало. За кілька років війська Райху відкинули назад, а радянські солдати знову йшли в наступ на Фінляндію. Фіни знову надзвичайно вдало оборонялися і виграли кілька боїв.

Напевно, Москва могла б закидати фінів солдатами й танками й таки окупувати цю сусідню державу. Проте вся увага Кремля тоді була зосереджена на війні з німецьким Райхом. СРСР і Фінляндія уклали мирну угоду: фіни втратили частину земель, включно зі своїм другим найбільшим містом — Вііпурі (нині це російський Виборг), і були змушені платити контрибуцію. Але свою країну таки зберегли. Їм навіть не встановили комуністичну владу, як це сталося в Польщі, Чехословаччині й решті Центральної Європи. Ба більше, на фінські землі радянські війська навіть не вступали. Москва лиш вимагала, щоб Фінляндія сама викинула зі своїх територій німців, що фіни й зробили.

«Фінляндизація»

Після війни СРСР контролював половину Європи, й фіни цілком обґрунтовано боялися, що їх таки окупують. Адже за результатами мирних переговорів їхню армію обмежили. Тож вони обрали цікаву тактику: проголосили себе нейтральною країною, не приймали західної допомоги для відбудови, видавали втікачів із Союзу назад радянській владі й загалом поводилися на міжнародній арені так, щоб це задовольняло Москву. Саме це називають «фінляндизацією» і пропонують деякі міжнародні політики й активісти Україні. У певному сенсі, це те, що сьогодні робить влада Грузії.

Треба визнати, що Фінляндії вдалося зберегти незалежність аж до розпаду СРСР. Тепер це країна, яка щороку здобуває найвищі позиції в рейтингу щастя. Але чи спрацює такий сценарій з Україною? Навряд. Як показує історія, фіни героїчно боролися за свою державу, але й Москва не розглядала їх підкорення як перший пріоритет. У 1917-му комуністи визнали Фінляндію, щоб зосередитися на боротьбі з білим рухом та окупації інших національних держав, зокрема й УНР. Під час Другої світової Кремль спрямував зусилля на окупацію Центральної Європи. А під час Холодної війни цю нішу займало протистояння зі США. І невідомо чим усе закінчилося б, якби СРСР не розпався. Зрештою, Москва тривалий час не чіпала Афганістан, але потім все дуже швидко змінилося.

Між Фінляндією й Україною є одна ключова різниця: росіяни визнають, що фіни існують, а ось про українців вони іншої думки. Про це на офіційному рівні кажуть всі російські високопосадовці, включно з Путіним. Чи погодяться вони на вільне існування українців? Ба більше, Україна вже перебувала у фактичному стані «фінляндизації». До окупації Криму і початку бойових дій на сході нашої держави у 2014 році Україна була офіційно нейтральною державою, підтримувала тісні стосунки з РФ. А перспектив, що в осяжному майбутньому нас прийняли б до ЄС чи НАТО, було вкрай мало. Це не завадило Росії почати війну тоді. Чому це має завадити їй почати війну знову, трішки згодом?

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Pexels/Baptiste Valthier

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики