ОУН

Олена походила з української родини. Імперський Санкт-Петербург був містом її дитинства та юності. Отримала освіту, змалку вивчала іноземні мови. Та української на той час не знала.

У 1918 році її родина переїхала до Києва. Батько Олени був призначений міністром Української Народної Республіки. Але через політичний стан у державі родина емігрувала в Чехію. Саме там Олена потрапила в українське середовище, почала писати вірші та публіцистичні статті українською. Була постійною учасницею літературних процесів, що відбувалися в громаді. У Празі Олена вступила до Українського вищого педагогічного інституту та познайомилася зі студентом Михайлом Телігою. З ним вона одружується. З ним же згодом і піде на розстріл. 

Олена читала власні поезії, брала участь у літературних заходах та дискусіях. Дізнавшись про загибель двох українських патріотів — Василя Біласа й Дмитра Данилишина, поетеса написала вірш «Засудженим». У Кракові вона зустріла свого давнього знайомого Олега Кандибу-Ольжича — поета та громадського діяча, одного з керівників націоналістичного руху. Відтоді поетеса взялася до активної роботи в ОУН.

Олена Теліга повернулася до Києва в 1941 році. Тут вона організувала Спілку українських письменників та почала редагувати літературний тижневик «Літаври». Видання мало «яскраве антиімперське забарвлення». У ньому публікувалися праці українських культурних діячів, які прагнули поширювати ідеї української соборності й самостійності. Олена не брала до уваги постанов та ігнорувала вказівки німецької влади. Це стало приводом для доносів у гестапо. Врешті «Літаври» заборонили. 

У лютому 1942 року Олену заарештували. «Тут сиділа й звідси йде на розстріл Олена Теліга» — такий напис помітили в камері, де вона перебувала. Вище був стилізований під меч тризуб. 22 лютого українську поетесу та громадську діячку розстріляли в Бабиному Яру.

Авторка тексту: Маргарита Нікітіна

Фото: uinp.gov.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики