Пулітцерівська премія

Волтер Дюранті та політика СРСР

Волтер Дюранті — журналіст, який у 1922-1934 роках очолював московське бюро The New York Times. Першу славу здобув після ексклюзивного інтерв’ю з Йосипом Сталіним у 1929 році. За три роки Дюранті нагородили Пулітцерівською премією за низку статей, у яких доводив, що індивідуалізм і приватна ініціатива для росіян є чужими, а колективізм є методом соціалізації селян. Журналіст всіляко виправдовував деспотичну політику СРСР та не визнавав Голодомору в Україні.

У 1932 році з’явилися перші статті про голод в Україні авторства Гарета Джонса. 31 березня 1933 року The New York Times надрукувала статтю Дюранті «Росіяни голодні, але не помирають з голоду», на початку якої була критика висловлювань Джонса про багатотисячні людські втрати в СРСР через голод.

Звернення українських журналістів

9 травня цьогоріч Комітет Пулітцерівської премії оголосив про призначення нагороди усім українським журналістам, які висвітлюють реалії російсько-української війни. 16 травня активна медіаспільнота звернулася до комітету із пропозицією відкликати відзнаку Волтера Дюранті.

У зверненні медійники наголосили на викривленні історичної правди американським автором та утвердженні Сталіна «в очах міжнародної спільноти як «мудрого» політика, а не кровожерливого тирана і напарника Гітлера».Також зауважили, що саме поширення позитивної картинки Радянського Союзу в очах Заходу стало однією із причин війни росії з Україною.

Схожу заяву Комітет Премії розглядав у 2003 році, але її відхилили. Також у Києві у 2007 році відбулася маніфестація з вимогою позбавити Дюранті Пулітцерівської премії.

Фото: holodomormuseum.org.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики