Думки

Я думаю, що моє «я люблю» за ці воєнні роки розширилось, здається, разом і з самим серцем, що так часто болить

Намагаючись пригадати, коли ж до мене повернулося це істинне почуття любові до людей, я гублюся. Напевне ж, не у перші години великої війни

Тиша стає не заспокійливою, а загрозливою, ніч — часом не сну, а обстрілів, запах диму сповіщає про пожежі, а не про мирне багаття, на якому можна приготувати смачну їжу

Упродовж далеко не одного століття українська — колись давньоукраїнська, потім староукраїнська, тепер модерна українська — часто мала тільки один із тисячі шансів вижити

Меморіал чи військовий некрополь — це маркер української землі, місце історичної пам’яті, яке має спонукати людину до глибокої емоційної рефлексії

Шеф-редакторка Reporters — про нове число, присвячене землі, у яку ми всі так міцно вросли

Чи сприймаємо ми Крим такою ж своєю землею як, приміром, Рівне, Чернігів, Хмельницький?

Найпоширеніший спосіб обілення зводився до твердження, що комуністи тиранили не Іншого, як нацисти, а Свого