Взаємодія з ворогом
лабораторія
Взаємодія з ворогом
Адам Кехейн
купити

Як працювати з людьми, які не викликають ні довіри, ні симпатій? Мабуть, всім знайома ситуація, коли потрібно розв’язувати певну проблему, але залучені у цей процес люди мають цілковито різні бачення подальших дій. Рішення затягується, робота стоїть на місці, переговори займають нескінченну кількість часу. Урешті, хотілося б не потрапляти в такі ситуації… Проте це не можливо, отже слід розуміти проблему та знаходити її рішення. Фасилітатор Адам Кехейн допомагає примирити сторони конфліктної ситуації та ділиться власним досвідом у книжці «Взаємодія з ворогом». Він пропонує план дій щодо того, як можна співпрацювати з кимось особисто тобі неприємним та кардинально інакшим. Його методика пояснює, як уникати неприємних моментів у взаємодії. Пропонуємо вам ознайомитися з фрагментом Кехейнового тексту, що оповідає про один із підходів до розуміння співпраці.

Співпраця має бути вибором

У Таїланді я зрозумів, що щоразу, коли перед нами виникає складна ситуація (хай то в політиці, на роботі чи вдома), ми маємо чотири варіанти дій: співпрацювати, змушувати, пристосовуватись або йти геть (тайська команда не обговорювала останнього варіанта, бо зосередилася на сприянні змінам ізсередини країни). Іноді нам доступні не всі ці варіанти. Наприклад, у нас не завжди є змога когось до чогось примусити. Але ми завжди можемо обирати між цими чотирма опціями.

Ми обираємо співпрацю, коли хочемо змінити обставини, у яких опинились, і вважаємо, що зможемо це зробити лише спільно з іншими людьми (багатосторонній рух). Ми думаємо, що самі не знаємо, що треба зробити, а навіть якщо й знаємо, то самотужки із цим не впораємося. Хочемо ми співпрацювати чи не хочемо, але за такої ситуації вважаємо це необхідним.

Співпраця створює умови для пошуку ефективніших рішень і дає змогу глобальніше вплинути на обставини. Але це не панацея. Співпраця — це ще й ризик того, що процес відбуватиметься надто повільно, що нам доведеться забагато йти на компроміси чи навіть зраджувати свої ідеали. Наприклад, на початку 1990-х південноафриканці зважилися на співпрацю, аби створити демократичне суспільство. Більшість із них вважала, що це найкращий варіант, але компроміси, на які тоді довелося піти, й досі породжують багато питань.

Ми намагаємося змушувати людей до чогось, коли вважаємо, що це необхідно, і ми можемо змінити ситуацію без допомоги довколишніх (односторонній рух). Ми думаємо, що самі, або разом з колегами чи друзями, краще за всіх знаємо, як треба діяти, і можемо нав’язати це іншим. Нав’язувати можна по-різному: мирно або жорстко; спокушаючи або залякуючи; використовуючи ідеї, вміння, прихильників, авторитет, гроші або зброю. Примушування цілком узгоджується зі звичним світоглядом багатьох людей, які вважають це природним. Вони переконані, що в більшості ситуацій примушувати когось до чогось — це найкращий і, можливо, єдиний реальний спосіб щось змінити; що не застосовувати силу заради блага — це неправильно і боягузливо. Та біда в тому, що коли ми намагаємося силою нав’язати те, у що віримо, людям, які мислять інакше, вони опираються, а отже, ми не досягнемо потрібного результату. У 2014 році дві сторони тайського конфлікту намагалися силою отримати бажане, а тоді прийшли військові й зробили по-своєму. Багато хто підтримав дії армії, адже вони запобігли подальшій ескалації протистояння. Але насправді це лише ускладнило процес вирішення проблем країни.

Ми намагаємося пристосовуватися, коли вважаємо, що не можемо змінити ситуацію, а отже, треба придумати, як з нею жити. Щоб пристосуватися, іноді потрібні неабиякий розум, винахідливість і сміливість. Але при цьому в нас дуже обмежений простір для дій. Ми переконані, що не в змозі змінити те, що відбувається за межами нашої безпосередньої сфери впливу; ми не в змозі змінити правила гри, тож потрібно грати так, як ми вміємо. А отже, ми починаємо ігнорувати, уникати або пристосовуватися до оточення.

Плюс такого підходу в тому, що ми можемо жити своїм життям, не витрачаючи зайвої енергії, аби щось змінити. Іноді це нам абсолютно підходить, а іноді — не дуже. Але це все, що ми можемо зробити. Проблеми починаються тоді, коли обставини настільки неприйнятні, що ми не можемо пристосуватися до них, і вони починають становити для нас загрозу. Три організації, які відмовилися від участі в проекті Sustainable Food Lab, вважали, що швидше досягнуть своїх цілей, якщо працюватимуть у межах чинної системи, ніж якщо ввійдуть до складу команди, яка намагатиметься її змінити.

Ми йдемо геть, коли вважаємо, що вже не можемо змінити ситуацію і не хочемо більше її терпіти. Піти можна по-різному. Звільнитися з роботи, розлучитися чи в буквальному сенсі розвернутися й піти геть. Іноді це дуже просто, а іноді для цього треба відмовитися від важливих для нас речей. У Венесуелі більше мільйона людей, які були не в змозі більше терпіти кризу, вирішили емігрувати.

Осмисливши ці чотири варіанти дій, я краще зрозумів, що саме робив, коли в мене виникали конфлікти з бізнес-партнерами. Спершу я намагався пристосовуватися: шукав способу робити те, що й робив, не порушуючи при цьому умов нашого партнерства. Коли це не допомагало, я прагнув співпраці, аби змінити статус-кво наших домовленостей, але мені це не вдавалось. Я дуже боявся конфліктів, бо переживав, що мені нашкодять чи я зіпсую свою репутацію. Це заважало мені спробувати вирішити суперечку в такий спосіб, щоб ми й далі могли працювати разом. А оскільки мене так лякали конфлікти, я просто не міг уявити, як нам працювати далі, якщо ми не дійдемо згоди. Зрештою, я таки намагався зробити все по-своєму, навіть якщо моїх партнерів це не влаштовувало. У деяких випадках партнери припиняли зі мною співпрацю, а в інших це робив я.

Ми обираємо варіант зі співпрацею, лише коли це найкращий спосіб досягнути наших цілей. Якщо точніше, ми обираємо вулицю з двостороннім рухом тоді, коли пристосування чи вихід із гри нас не влаштовують, а змусити ми нікого ні до чого не можемо. Ми пристосовуємось або йдемо геть, коли довколишні виявляються сильнішими за нас і можуть нав’язати нам свою позицію. Ми змушуємо до чогось інших, коли ми сильніші за них. А співпрацюємо лише тоді, коли наші сили приблизно рівні й ніхто не може нав’язати опоненту своєї волі.

Звісно, ми не можемо влаштувати співпрацю самостійно. Співпрацювати можна тоді, коли всі сторони погоджуються, що це потрібно, і хочуть цього. Але часто буває так, що ми хочемо співпраці, а іншим вона не потрібна (або навпаки). Наші опоненти також можуть вирішити, що вийти з гри або пристосуватися до умов (не маючи справи з нами) чи змусити нас до чогось (здолати нас) — це кращий варіант, ніж співпраця. У таких випадках ми можемо чекати, поки вони засумніваються у своєму рішенні й зацікавляться у спільній роботі з нами. А можемо діяти, щоб посіяти в них ці сумніви. Або щоб зацікавити їх співпрацею. Скажімо, зробивши так, щоб якась третя сторона гарантувала успіх вашої спільної діяльності.

І нарешті, люди можуть зважуватися на співпрацю не лише через ситуацію, у якій опинилися, а й просто через ті чи інші свої вподобання. Існує купа політичних, соціальних, культурних, психологічних і духовних при- чин працювати спільно з кимось.

Співпраця — це не єдиний можливий варіант, тож треба як слід думати, перш ніж приставати на нього. Але припустімо, що, зваживши всі «за» і «проти», ми таки обрали співпрацю. Що далі? Як зробити так, щоб вона була успішною?

– переклад Дмитра Кожедуба

 

лабораторія
Взаємодія з ворогом
Адам Кехейн
купити

Читайте ще

Цивілізація. Як Захід став успішним
Ніл Ферґюсон
Шлях до несвободи. Росія, Європа, Америка
Тімоті Снайдер
Як виховати читача
Памела Пол, Марія Руссо
Чоловіки про фемінізм
Майкл Кіммел, Майкл Кауфман

Блог

Запросіть друга до Спільноти

Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити

Придбайте для друга подарунок від TUM

Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку

Майже готово

Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.

Дякуємо і до зв’язку незабаром!

Дякуємо за покупку!

Ваша підтримка буде активована впродовж 10 хвилин. До зв’язку незабаром. Повернутись до статті

Вхід в кабінет

Відновлення пароля

Оберіть рівень підтримки