Майже готово
Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.
Дякуємо і до зв’язку незабаром!
Ми зібрали 6 важливих прикладів з історії України за останні 100 років, які показали дух молоді, що бажає змін на краще.
Бій під Крутами (29 січня 1918 р.)
Одним з перших та визначних проявів студентського патріотизму став бій під Крутами. Тоді більшовицька армія мала значну перевагу: її чисельність була майже в 10 разів більшою за армію УНР (Української Народної Республіки), і їхня техніка була значно потужнішою: бронепотяг та артилерія — проти гармат та кулеметів. Однак тодішні армія УНР, яка налічувала лише 520 осіб, змогла зупинити наступ більшовиків на 4 дні, завдяки чому було підписано Берестейський мирний договір. А план очільника радянської армії Михайла Муравйова захопити Київ у той же день провалився.
Революція на граніті (2-17 жовтня 1990 р.)
Таку назву отримали протести молоді (переважно студентів), які в центрі Києва влаштували масову акцію з голодування, аби тодішня влада прислухалася до їхніх вимог. Оскільки керівництво СРСР направило всі гроші країни на військовий промисел, фінансів на звичні побутові речі не вистачало. Так виник дефіцит товарів, що і стало однією з причин виходу молоді на протест.
На тодішній площі Жовтневої революції (нині це Майдан Незалежності) протестувальники розгорнули наметове містечко, а кількість людей, що долучалися до цієї акції, зростала. Серед вимог учасники цього дійства висували:
Коли 16 жовтня мітинги набули всеукраїнського масштабу, влада пішла на поступки. Наступного дня виконали частину з вимог. Дії і рішучість цих студентів та молоді, яка долучилася до Революції на граніті, стали одним із поштовхів до розпаду СРСР та продемонстрували бажання українців розвиватися у самостійній країні.
Революція Гідності (21 листопада 2013 — 22 лютого 2014)
Після рішення Віктора Януковича не підписувати угоду про асоціацію України з ЄС на саміті «Східного партнерства» небайдужі вийшли на Майдан Незалежності у Києві на мирну акцію протесту, аби показати невдоволення діями очільників країни.
Українці, значною частиною серед яких були саме студенти, долучилися до масової акції проти відхилення українського керівництва від курсу інтеграції у ЄС та засилля влади в руках Януковича та його прибічників з орієнтацією на Росію.
Однак тодішні очільники держави не були налаштовані на поступки, що продемонстрували використанням фізичної сили проти мирних протестувальників. Унаслідок цього загинули 107 людей, а отримали поранення 1372 людини.
Як результат, тодішній президент України Янукович утік, тодішній голова Верховної Ради Рибак подав у відставку, майже 20 депутатів вийшли з «Партії регіонів», а низку високопосадовців звільнили. Однак найголовнішим стало те, що Україна вийшла з-під сфери контролю РФ в економічному та політичному планах.
Боротьба студентів НАУ проти корупції у своїй альма-матер (кінець 2015 р.)
До кінця 2015-го корупційна схема Національного авіаційного університету була настільки масштабною, що до неї були залучені не лише працівники, а й студенти і навіть Студентська рада університету (орган ЗВО, метою якого є працювати над удосконаленням навчання та розвитку студентів).
Наприклад, з 2004 по 2013 роки в цьому навчальному закладі працювала Наталія Корчак, яка з 2016 по 2018 роки обіймала посаду голови Національного агентства України з питань запобігання корупції. Під час роботи в НАУ вона не була помічена в антикорупційній діяльності.
Навіть коли 2013 року активні учасники партії «Свобода» запропонували студентам НАУ долучитися до мітингу, адже умови й тих, і тих збігалися, останні побоялися погодитися на це рішення. Ба більше — їм могло бути непереливки лише через те, що вони підтримали цю ініціативу деінде в соціальних мережах.
Однак наприкінці 2015 року в НАУ з’явилися активні студенти та аспіранти, які вирішили протистояти цій корупційній схемі. Вони створили Наукове товариство, яке сприяло та проводило науково-популярні заходи. Серед них TEDxNAU, Літня школа по безпілотниках, курс Дата-аналітики від УКУ та курс програмування CS50.
Після цього активісти товариства вирішили відновити діяльність Студентської ради НАУ на демократичних засадах. Однак, інші студенти через схему махінацій провели свого ставленика на голову Студради.
Як результат, Студентське самоврядування у НАУ так і не було повноцінно відновлено. Але студенти цього ЗВО довели, що можна творити нове, долаючи стару прогнилу систему. Просто іноді на це треба трохи більше часу.
Фіктивне збільшення стипендій (1 вересня 2021 р. — січень 2022 р.)
Після виходу 1 вересня 2021 року постанови №933, яка внесла зміни до постанов №882 та №1047 про збільшення розміру стипендій студентам-відмінникам українських ЗВО, зменшивши ліміт стипендіантів, у мережі виникло масштабне обурення. Адже тоді кількість людей, що отримають стипендію зменшилась з попереднього значення у розмірі 40-45% до 35-40%.
Тобто одні студенти мали отримувати гроші коштом інших, тому що Міносвіти не виділило більше фінансів, а скоротило кількість отримувачів стипендії.
Студенти не змогли змовчати та почали активну онлайн-компанію. У символічну дату, 17 листопада, профспілкова та студрадівська молодь випустили відео, де студенти університетів Львова, Харкова, Києва, Черкас та інших міст записали звернення до Міністерства освіти підняти розмір стипендій до прожиткового мінімуму, не зменшуючи при цьому кількість осіб, що отримують цю державну виплату.
Також у соціальних мережах студенти активно вимагали, аби Міністерство Освіти переглянуло це рішення та зробило все як слід. Навіть запустили #дотримуйтеся_слова, дописи та сторіз з яким публікували на своїх сторінках як і студенти, так і студентські організації.
Як результат, ліміт стипендіатів повернули до попереднього рівня, а стипендії дійсно збільшили.
Російсько-українська війна (2014 р. — і нині)
Після початку російсько-української війни студенти не змогли сидіти спокійно, і взяли до рук зброю, аби захистити територіальну цілісність своєї країни.
А з 24 лютого 2022 року університетська молодь активно долучилася не лише до захисту країни, а й до оборони тилу також. У закладах освіти масово почали виготовляти сітки, збирати та відправляти гуманітарну допомогу, готувати їжу для бійців Тероборони. Значна частина з них і досі активно тримає тил, поєднуючи це з навчанням. Наприклад, студенти Львівського національного університету ім. І. Франка щосуботи виготовляють окопні свічки, які відправляють бійцям для обігріву.
Також безліч студентів ще на початку повномасштабного вторгнення так і не повернулися до навчання після вимушених канікул у всіх ЗВО України. Деякі з них назавжди запам’яталися історії країни бійцями, що полягли, захищаючи рідну державу. Наприклад, на сайті Каразінського університету є окрема сторінка, яка присвячена тим студентам та випускникам цього ЗВО, що померли внаслідок російської агресії.
А у Львові, зокрема, 12 серпня 2022 року провели акцію «Дипломи, які ніколи не видадуть». Тоді на площі Ринок повісили 40 іменних документів про закінчення навчання, які вже ніколи не побачать своїх власників, адже вони в перші дні повномасштабного вторгнення узяли до рук зброю та загинули, борючись за свободу нашої країни.
Колаж: Тетяна Єрко
Підготувала Олександра Литвин
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
Війська РФ завдали удару по маршрутці в Херсоні. Внаслідок цього одна людина загинула. Про це повідомив голова міської військової адміністрації Ярослав Шанько.
Що ще відомо? Загиблий, за попередніми даними, водій автобуса, його особу наразі встановлюють відповідні служби. Ще п’ятеро пасажирів постраждали. Двоє людей перебувають у тяжкому стані.
Рік тому в Києві почали оголошувати про хвилину мовчання — на Хрещатику, у громадському транспорті, в додатку «КиївЦифровий» і на всіх телеекранах міста. У деяких містах, як-от Вінниці чи Львові, це зробили ще раніше. Цьому допомогла статися організація «Вшануй», ідейною натхненницею якої була Ірина (Чека) Цибух. Ми поспілкувалися зі співзасновницею «Вшануй» Катериною Даценко про те, звідки ми починали та де ми є зараз.
Згадаймо початок «Вшануй», що змінилося відтоді?
Ми не розуміли, що робити, як і куди рухатися, як комунікувати та які обережні слова підбирати. Зараз ми це все чітко розуміємо. У всіх наших комунікаціях намагаємося обирати максимально нетравматичний спосіб спілкування. Ми перестали боятися брати складні теми й навчилися працювати з регіонами.
Мені б дуже не хотілося, щоб пам’ять вимірювалася цифрами — ми встановили стільки-то табличок, а ми провели стільки-то акцій. Результат — це про навчання і про те, наскільки свідомішим стало суспільство. Це ніколи не про навʼязування, це про гру в довгу.
Можливо, є ситуація, яка б пояснила, що саме змінилося?
Мабуть, найпоказовішим є те, що деякі речі почали поширюватись без нашого втручання. В якихось містах немає наших координаторів [акцій-нагадувань про хвилину мовчання, — ред.], друзів, близьких чи знайомих, але там почали виходити на акції й активніше просувати цю тему.
За останній рік я помітила, що на багатьох виставках і в різних комунікаціях почала зʼявлятися тема пам’яті. Але я не скажу, що це лише наша заслуга, бо вона — комплексна. По-перше, заслуга Іри, яка говорила про це. По-друге, люди говорять про пам’ять і про те, навіщо нам пам’ятати. Третє, це «Платформа пам’яті Меморіал», яка теж комунікує про персоналізацію пам’яті.
Що «Вшануй» намагаєтеся впроваджувати ще, окрім хвилини мовчання?
Зраз одне з важливих — прощання з прапором. Мені дуже хочеться створити цей ритуал, адже прапорів на кладовищах у нас багато. І мені дуже сумно, коли вони валяються десь на смітниках. Не всі так роблять, але, на жаль, таке теж трапляється. Часто люди просто зберігають, бо не знають, що з ним робити.
Ми також — співорганізатори фестивалю «ЧекаFest». У нас є кілька проєктів, з якими хотілося б поїздити регіонами й розповісти їм про різні практики, які існують в Україні. Також разом із моєю подругою мисткинею Веронікою Моль зробили проєкт «Вікна пам’яті». Окрім цього, ми співпрацювали з агенцією nar.but і створили «Простір пам’яті» — місце, де є тільки камера і мікрофон. Туди можна зайти, повністю зануритись у власні думки, розповісти про близьких, про свої відчуття, про тих, кого хочете згадати.
Я б хотіла, щоб цей рік став роком складних тем. Щоб ми не боялися обговорювати питання алей памʼяті, табличок на школах чи будинках, де жили люди. Мені б хотілося, щоб ми були тим голосом, який допомагає іншим дієвцям пам’яті звучати.
Щодо Києва — як там усе починалося і що відбувається зараз із оголошенням хвилини мовчання?
Початкова комунікація з їхнього боку звучала так: «Давайте не сіяти сум, нам це не треба». Потім ми познайомилися з Вікторією Мухою, яка очолила Координаційну раду з питань пам’ятання. Вона запропонувала приєднатися, щоб організувати хвилину мовчання.
Ми шляхом довгих обговорень дійшли до рішення Київської міської ради про звукове оголошення на Хрещатику, в метро, у застосунку «Київ Цифровий» і про трансляцію на всіх екранах міста.
Після цього ми чекали кінця 2025-го, бо нам сказали, що до того часу мають завершити оновлення системи оповіщення. На початку січня я надіслала їм запит, щоб дізнатися, чи тепер вони можуть оголошувати хвилину мовчання по всьому місту. Поки що відповіді не отримала.
Чому Київ так довго зволікав із цією темою? До прикладу, Вінниця почала впроваджувати хвилину мовчання ще 2022 року, Львів також узявся це швидше робити.
По-перше, Київ — це справді величезне місто. Якщо у Вінниці чи Львові з акціями можна побувати в кожному районі, то в столиці це зробити дуже складно. Ми одного разу приїхали на Лук’янівку, іншого — на Позняки, а наступного зможемо повернутися туди лише за кілька місяців. По-друге, взаємодія з місцевою владою. Якщо вона активно долучається — то процес рухається.
Київ, наприклад, як місто каже: «Держава нам не сприяла». Не дала прикладів, способів, інструментів, не запропонувала якоїсь наративної рамки, як це робити. Місто боїться брати на себе відповідальність. Проте столиця могла б узяти першість у цьому напрямку і стати таким собі локомотивом. Вона могла б як мінімум ініціювати розмову з державою і запитати: «Підкажіть, а що нам робити?».
Чи відчуваєте ви саботаж цього процесу з боку окремих людей?
Це відчувається. Не в усіх і не завжди, але загалом — так. Це схоже на дуже типову чиновницьку поведінку — небажання брати на себе відповідальність. Таке справді є. Не у всіх, але є.
Коли ви зрозумієте, що «Вшануй» зробила все, заради чого починали. Чи це все ж процес, який не має завершення?
Я не думаю, що ми — та організація, без якої не може існувати всесвіт. Тому, можливо, наша діяльність колись завершиться. Але поки що я бачу, що в нас пам’ять — це радше процес. Ми постійно щось робимо.
Я розумію, що в осмисленні досвіду війни, у спробах знайти відповіді на питання, як пам’ятати, як згадувати, як взаємодіяти з цією реальністю, — ми не єдині. Ми просто одні з тих, хто потенційно може з цим працювати. І після завершення війни теж.
Якщо казати про довший період, ми справді змінимося. Можливо, прийдуть нові люди і я як голова організації передам повноваження комусь іншому і піду в якийсь інший проєкт або буду займатися чимось іншим.
Яка порада або життєвий принцип Іри Цибух рухає вас у цій справі?
Мабуть, це цінності, про які Іра неодноразово говорила, та її безпрецедентність. Вона була доволі різкою — в хорошому сенсі цього слова — і могла чітко відстоювати свої кордони та позицію.
Я досі згадую її першу і, на жаль, єдину лекцію у Veteran-хабі в травні 2024-го. Більшість її слів завжди десь поруч зі мною. Вони ніби над організацією й вказують нам шлях. Я періодично повертаюся до них і починаю розуміти їх заново.
Вона казала про тяглість інституцій і про те, чому пам’ять — це про майбутнє. Це ніби дуже очевидна цитата, але коли розкладаєш її на молекули, то розумієш, чому це про майбутнє, що таке тяглість і для чого вона треба. Коли ми починали «Вшануй», я їх ніби розуміла. І от лише тепер, протягом цих років, я до них дійшла.
Чому, на вашу думку, ми потребуємо цих усіх ритуалів зараз?
Я відповім цитатою Іри: «Нам ритуали дуже необхідні, аби реалізувати відповідальність живих перед мертвими».
Одягання вишиванки теж можна вважати ритуалом. Інколи, коли хтось каже: «Боже, яка в тебе красива вишиванка!», ти відповідаєш: «Так, це моя, з Полтавщини». І так ти ознакуєш про себе і цю вишиванку. І далі вже може розпочатися діалог. Або ритуал зі свічкою у вікні. Це теж дає тобі розуміння, чому ти бачиш ще одну свічку — у вікні навпроти, з якими цінностями ця людина і про що ви обоє думаєте в цей момент.
Авторка: Ірина Кравець
Фото: Андрій Якименко
ВАКС обрав запобіжний захід колишнім топпосадовцям Державної прикордонної служби (ДПСУ) України в справі про хабарі за сприяння перетину кордону. Колишньому голові ДПСУ призначили заставу в розмірі 10 мільйонів гривень. Правоохоронці не називають імені, однак зі справи випливає, що йдеться про Сергія Дейнека.
Що ще відомо? Вже колишньому начальнику відділу пункту пропуску Держприкордонслужби призначили два мільйони гривень застави. За даними «Суспільного», йдеться про ексначальника відділу прикордонної служби «Соломоново» Олександра Марущака
Також на обох підозрюваних поклали процесуальні обов’язки, зокрема не виїжджати з України, не спілкуватися з фігурантами справи та свідками, а також здати закордонні паспорти.
Нагадаємо. 4 січня Володимир Зеленський звільнив Сергія Дейнека з посади очільника Держприкордонної служби, яку той обіймав з червня 2019 року. Дейнеко став радником міністра внутрішніх справ.
Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що буде змушений відпустити затриманий нафтовий танкер тіньового флоту РФ через вимоги французького законодавства. Про це він повідомив в телефонній розмові з Володимиром Зеленським.
Що ще відомо? Макрон повідомив, що планує змінити законодавство, щоб надалі затримані російські танкери залишалися заарештованими в Франції. Водночас Зеленський закликав європейські держави слідувати прикладу Франції та зупиняти й арештовувати танкери тіньового флоту РФ.
Нагадаємо. 22 січня у Середземному морі військово-морські сили Франції зупинили й обшукали нафтовий танкер, який прямував з Росії.
Українська Волонтерська Служба (УВС) оголосила набір на ретрити для волонтерів та волонтерок. Учасникам обіцяють відпочинок, нові знайомства з однодумцями та взаємну підтримку.
Програма складатиметься з трьох хвиль для різних груп волонтерів:
Як доєднатися? Зареєструватися можна за посиланням. УВС покриває проживання та харчування, а також компенсує вартість квитків.
Фото: УВС
У «Читомо» назвали переможців у трьох номінаціях за помітні здобутки у книговидавничій справі. Церемонія нагородження відбулася 29 січня в Києві. Про це повідомили на сайті медіа.
Переможцями стали:
Зокрема українське видавництво «Основи» отримало спеціальну відзнаку Франкфуртської книжкової виставки — безплатний стенд на цьогорічній виставці, що відбудеться з 7 до 11 жовтня.
Також переможці отримають по 150 000 гривень у кожній номінації.
Довідка. Премія Читомо — професійна нагорода у сфері книговидання та літератури в Україні. Її мета — висвітлювати роботу тих, хто змінює книговидання та популяризує українську літературу у світі.
У Національному музеї історії України у Другій світовій війні демонтували російськомовні написи зі скульптурної галереї, що зберігалися ще з радянських часів. Про це повідомили у Мінкульті.
Що відомо? Заступник міністра культури Іван Вербицький зазначив, що очищення музейного простору від радянських мотивів є важливим для усунення пропаганди тоталітарного режиму.
Що ще відомо? Робота із деколонізації музейних експозицій триватиме і надалі. Вона передбачає оновлення текстів, візуального оформлення та підходів до представлення історичного матеріалу.
Нагадаємо. У 2023 році на щиті «Батьківщина-Мати» замінили радянський герб на український Тризуб. Також у 2024 році на Алеї міст-героїв прибрали літери з назвами міст та зображення медалі «Золота Зірка».
Фото: Міністерство культури
Сили оборони завдали удару по російському зенітно-ракетному комплексі «Оса» у Семенівці на тимчасово окупованій території Запорізької області. Про це повідомили в Генштабі.
Що ще уразили? Українські військові атакували ремонтний підрозділ окремої бригади спеціального призначення РФ поблизу Токмака, склади матеріально-технічного забезпечення артилерійського полку неподалік Охримівки, а також об’єкти 76-ї десантно-штурмової дивізії в районі Кирилівки.
Німеччина збільшить екстрену енергетичну підтримку України до 120 мільйонів євро. Країна вже передала до Києва дві мобільні когенераційні установки, які нададуть тепло та світло 86 тисяч киян. Про це повідомили в Уряді.
Також в Україну доставлять ще 41 когенераційну установку та 76 модульних котелень. Це підтримає забезпечення світлом та теплом мільйони людей по всій країні.
Що ще відомо? Єврокомісія надала додаткові 50 мільйонів євро українській державній енергетичній компанії Нафтогаз. Кошти планують витратити на забезпечення опалення та енергопостачання домогосподарств, критично важливих служб та підприємств по всій країні.
Яка наразі ситуація в Києві? У столиці без тепла залишаються ще 378 багатоповерхівок — переважно на Троєщині. Протягом 29 січня там до опалення під’єднали перших понад 100 будинків. Цієї ночі — ще 50. Також вчора, 29 січня, Київ перейшов на тимчасові графіки відключень.
Війська РФ завдали удару по Кривому Розі — одна людина загинула, ще троє постраждали. У Синельниківському районі через пожежі пошкоджені житлові будинки, об’єкти інфраструктури та підрозділ ДСНС. У Павлоградському та Нікопольському районах пошкоджені транспорт та будинки. Про це повідомили в ДСНС.
Харківщина. Внаслідок російської атаки на Харківщині пошкоджено адміністративну будівлю. Також зайнявся дах двоповерхової будівлі на площі 100 метрів квадратних.
Запоріжжя. Увечері 29 січня росіяни атакували один із районів міста ударним БпЛА. Внаслідок обстрілу загорівся приватний житловий будинок — пожежу ліквідували. Вибуховою хвилею також пошкоджено два сусідні житлові будинки.
Запросіть друга до Спільноти
Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити
Придбайте для друга подарунок від TUM
Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку
Майже готово
Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.
Дякуємо і до зв’язку незабаром!
Дякуємо за покупку!
Вхід в кабінет
Відновлення пароля
