хвилина мовчання

У Києві під час щоденної загальнонаціональної хвилини мовчання о 9:00 зупинятиметься весь наземний громадський транспорт. Через міську систему оповіщення транслюватимуть голосове повідомлення та відлік до завершення хвилини мовчання. Під час повітряної тривоги рух на 60 секунд зупиняти не будуть. Про дату початку зупинки руху повідомлять окремо. Відповідне рішення підтримала Київрада.

Що ще відомо? Зокрема, там, де технічно можливо, світлофори перемикатимуть у режим «усім червоний». Спершу рух зупинятимуть у центральній частині столиці — на Європейській площі, Хрещатику, вулиці Басейній, Бессарабському проїзді, Великій Васильківській, площі Українських Героїв, вулицях Євгена Чикаленка, Володимирській та Прорізній, а також на бульварі Тараса Шевченка.

Надалі це поширюватиметься на інші вулиці Києва відповідно до технічної готовності світлофорів. 

Нагадаємо. 6 березня Володимир Зеленський підписав закон №14144 про Загальнонаціональну хвилину мовчання.

Що ще відомо? Також оголошення звучатиме під час всеукраїнської акції «Запали свічку», яка щороку проходить у четверту суботу листопада для вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років.

Нагадаємо. 6 березня Володимир Зеленський підписав закон №14144 про Загальнонаціональну хвилину мовчання.

Що відомо? Реконструкція і модернізація системи ще тривають, тож перелік локацій поступово збільшуватиметься.

Я не чую звук гучномовця. Якщо у вашому районі оголошення чути, але є проблеми з гучністю чи якістю запису, повідомте про це в контакт-центр 1551 — через сайт, мобільний застосунок чи за телефонним номером 1551.

Нагадаємо. Раніше в ГО «Вшануй» заявили, що в Києві повідомляють про хвилину мовчання лише на Майдані Незалежності та вулиці Хрещатик, а не по всьому місту. Водночас тривало поетапне оновлення електронних гучномовців, які можуть передавати не лише сигнал тривоги, а й голосові оголошення. Завершити модернізацію планували до кінця 2025 року.

В Google Play зʼявився мобільний застосунок «Хвилина памʼяті». Додаток розробив український айтівець Богдан Гдаль.

Як працює? Застосунок щодня автоматично сповіщає користувачів про початок Загальнонаціональної хвилини мовчання.

Розробник повідомляє, що в цей час відтворення музики в навушниках або в автомобілі призупиняється чи приглушується на одну хвилину. Після завершення хвилини мовчання відтворення відновлюється.

Користувачі також можуть адаптувати сповіщення відповідно до власних потреб. Зокрема, обрати тип звукового сигналу, налаштувати рівень гучності, а також увімкнути або вимкнути вібрацію.

Як зʼявилася ідея? Богдан зазначив, що ідея створення застосунку виникла з його особистого досвіду. У міському просторі люди зазвичай реагують на хвилину мовчання завдяки публічним нагадуванням, однак, за словами розробника, у щоденному ритмі життя про 9:00 легко забути.

Згадаймо початок «Вшануй», що змінилося відтоді?

Ми не розуміли, що робити, як і куди рухатися, як комунікувати та які обережні слова підбирати. Зараз ми це все чітко розуміємо. У всіх наших комунікаціях намагаємося обирати максимально нетравматичний спосіб спілкування. Ми перестали боятися брати складні теми й навчилися працювати з регіонами. 

Мені б дуже не хотілося, щоб пам’ять вимірювалася цифрами — ми встановили стільки-то табличок, а ми провели стільки-то акцій. Результат — це про навчання і про те, наскільки свідомішим стало суспільство. Це ніколи не про навʼязування, це про гру в довгу. 

Можливо, є ситуація, яка б пояснила, що саме змінилося?

Мабуть, найпоказовішим є те, що деякі речі почали поширюватись без нашого втручання. В якихось містах немає наших координаторів [акцій-нагадувань про хвилину мовчання, — ред.], друзів, близьких чи знайомих, але там почали виходити на акції й активніше просувати цю тему. 

За останній рік я помітила, що на багатьох виставках і в різних комунікаціях почала зʼявлятися тема пам’яті. Але я не скажу, що це лише наша заслуга, бо вона — комплексна. По-перше, заслуга Іри, яка говорила про це. По-друге, люди говорять про пам’ять і про те, навіщо нам пам’ятати. Третє, це «Платформа пам’яті Меморіал», яка теж комунікує про персоналізацію пам’яті.

Що «Вшануй» намагаєтеся впроваджувати ще, окрім хвилини мовчання? 

Зраз одне з важливих — прощання з прапором. Мені дуже хочеться створити цей ритуал, адже прапорів на кладовищах у нас багато. І мені дуже сумно, коли вони валяються десь на смітниках. Не всі так роблять, але, на жаль, таке теж трапляється. Часто люди просто зберігають, бо не знають, що з ним робити.

Ми також — співорганізатори фестивалю «ЧекаFest». У нас є кілька проєктів, з якими хотілося б поїздити регіонами й розповісти їм про різні практики, які існують в Україні. Також разом із моєю подругою мисткинею Веронікою Моль зробили проєкт «Вікна пам’яті». Окрім цього, ми співпрацювали з агенцією nar.but і створили «Простір пам’яті» — місце, де є тільки камера і мікрофон. Туди можна зайти, повністю зануритись у власні думки, розповісти про близьких, про свої відчуття, про тих, кого хочете згадати. 

Я б хотіла, щоб цей рік став роком складних тем. Щоб ми не боялися обговорювати питання алей памʼяті, табличок на школах чи будинках, де жили люди. Мені б хотілося, щоб ми були тим голосом, який допомагає іншим дієвцям пам’яті звучати. 

Щодо Києва — як там усе починалося і що відбувається зараз із оголошенням хвилини мовчання? 

Початкова комунікація з їхнього боку звучала так: «Давайте не сіяти сум, нам це не треба». Потім ми познайомилися з Вікторією Мухою, яка очолила Координаційну раду з питань пам’ятання. Вона запропонувала приєднатися, щоб організувати хвилину мовчання.

Ми шляхом довгих обговорень дійшли до рішення Київської міської ради про звукове оголошення на Хрещатику, в метро, у застосунку «Київ Цифровий» і про трансляцію на всіх екранах міста. 

Після цього ми чекали кінця 2025-го, бо нам сказали, що до того часу мають завершити оновлення системи оповіщення. На початку січня я надіслала їм запит, щоб дізнатися, чи тепер вони можуть оголошувати хвилину мовчання по всьому місту. Поки що відповіді не отримала.

Чому Київ так довго зволікав із цією темою? До прикладу, Вінниця почала впроваджувати хвилину мовчання ще 2022 року, Львів також узявся це швидше робити.

По-перше, Київ — це справді величезне місто. Якщо у Вінниці чи Львові з акціями можна побувати в кожному районі, то в столиці це зробити дуже складно. Ми одного разу приїхали на Лук’янівку, іншого — на Позняки, а наступного зможемо повернутися туди лише за кілька місяців. По-друге, взаємодія з місцевою владою. Якщо вона активно долучається — то процес рухається.

Київ, наприклад, як місто каже: «Держава нам не сприяла». Не дала прикладів, способів, інструментів, не запропонувала якоїсь наративної рамки, як це робити. Місто боїться брати на себе відповідальність. Проте столиця могла б узяти першість у цьому напрямку і стати таким собі локомотивом. Вона могла б як мінімум ініціювати розмову з державою і запитати: «Підкажіть, а що нам робити?». 

Чи відчуваєте ви саботаж цього процесу з боку окремих людей?

Це відчувається. Не в усіх і не завжди, але загалом — так. Це схоже на дуже типову чиновницьку поведінку — небажання брати на себе відповідальність. Таке справді є. Не у всіх, але є.

Коли ви зрозумієте, що «Вшануй» зробила все, заради чого починали. Чи це все ж процес, який не має завершення?

Я не думаю, що ми — та організація, без якої не може існувати всесвіт. Тому, можливо, наша діяльність колись завершиться. Але поки що я бачу, що в нас пам’ять — це радше процес. Ми постійно щось робимо. 

Я розумію, що в осмисленні досвіду війни, у спробах знайти відповіді на питання, як пам’ятати, як згадувати, як взаємодіяти з цією реальністю, — ми не єдині. Ми просто одні з тих, хто потенційно може з цим працювати. І після завершення війни теж.

Якщо казати про довший період, ми справді змінимося. Можливо, прийдуть нові люди і я як голова організації передам повноваження комусь іншому і піду в якийсь інший проєкт або буду займатися чимось іншим. 

Яка порада або життєвий принцип Іри Цибух рухає вас у цій справі?

Мабуть, це цінності, про які Іра неодноразово говорила, та її безпрецедентність. Вона була доволі різкою — в хорошому сенсі цього слова — і могла чітко відстоювати свої кордони та позицію. 

Я досі згадую її першу і, на жаль, єдину лекцію у Veteran-хабі в травні 2024-го.  Більшість її слів завжди десь поруч зі мною. Вони ніби над організацією й вказують нам шлях. Я періодично повертаюся до них і починаю розуміти їх заново. 

Вона казала про тяглість інституцій і про те, чому пам’ять — це про майбутнє. Це ніби дуже очевидна цитата, але коли розкладаєш її на молекули, то розумієш, чому це про майбутнє, що таке тяглість і для чого вона треба. Коли ми починали «Вшануй», я їх ніби розуміла. І от лише тепер, протягом цих років, я до них дійшла. 

Чому, на вашу думку, ми потребуємо цих усіх ритуалів зараз?

Я відповім цитатою Іри: «Нам ритуали дуже необхідні, аби реалізувати відповідальність живих перед мертвими».

Одягання вишиванки теж можна вважати ритуалом. Інколи, коли хтось каже: «Боже, яка в тебе красива вишиванка!», ти відповідаєш: «Так, це моя, з Полтавщини». І так ти ознакуєш про себе і цю вишиванку. І далі вже може розпочатися діалог. Або ритуал зі свічкою у вікні. Це теж дає тобі розуміння, чому ти бачиш ще одну свічку — у вікні навпроти, з якими цінностями ця людина і про що ви обоє думаєте в цей момент. 

Авторка: Ірина Кравець

Фото: Андрій Якименко

У межах аудіочастини виставки звучать роздуми про хвилину мовчання та пам’ять. Текст транслюється о 9:00, 12:00 та 15:00. Крім того, є можливість відсканувати QR-код і прослухати аудіо. На виставкових фото зображено небо над могилами українських військових. Візуально інсталяція нагадує вікна, на звороті кожного — імена.

Мистецька інсталяція «Вікно пам’яті» триватиме до 13 січня.

Що це означає? Громадська організація «Вшануй», яка популяризує хвилину мовчання, пояснює, що цей законопроєкт фактично легалізує для міст та громад можливість впроваджувати хвилину мовчання як сталу частину локальної культури пам’яті. 

Наразі хвилина мовчання існує на рівні указу Президента. За словами організації, через те, що немає прописаного механізму впровадження, кожна установа чи громада самостійно вирішує, чи долучатися до ритуалу. 

Що пропонує законопроєкт? Документ визначає хвилину мовчання, як щоденний комеморативний ритуал національного рівня. Також у законопроєкті йдеться про дозвіл використання систем оповіщення для оголошення хвилини мовчання.

Для чого це потрібно? Громадська організація «Вшануй» пише, що завдяки цьому закону в суспільстві з’являється єдиний ритуал вшанування пам’яті, який стає публічним та спільним. 

Хто інформуватиме? Законопроєкт передбачає, що органи влади державного та місцевого самоврядування мають інформувати організації та громаду про хвилину мовчання, а медіа нагадувати про неї. Також Український інститут національної памʼяті розробляє рекомендації, як організовувати та пояснювати ритуал етично.

Фото: Валентина Поліщук

Цитата. «Символічна хвилина зупинки — це найменше, що ми можемо зробити для тих, хто віддав життя, щоб ми мали можливість жити, працювати й просто стояти сьогодні на цьому перехресті», — написав голова Одеської ОВА. 

Що ще відомо? За даними Одеської міськради, щоденно о 9:00 у режимі «червоний для всіх» у місті працюють світлофори на восьми перехрестях — по два у кожному районі.

Фото: Олег Кіпер

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

«Одна хвилина для загиблих — цілий день для живих», — йдеться в повідомлені «Вшануй».

У яких містах відбудеться акція?

• Київ, Майдан Незалежності;
• Львів, пам’ятник Т.Г. Шевченку;
• Хмельницький, вулиця Проскурівська 4/3;
• Біла Церква, від ТЦ «Гермес» до перехрестя вулиці Ярослава Мудрого та бульвару Михайла Грушевського;
• Хорол, перехрестя вулиці Соборності;
• Стрий, Алея Героїв, біля слова «Дякую»;
• Полтава, перетин вулиць Соборності та Сінної
• Миргород, перетин вулиць Гоголя та Воскресінської
• Ужгород, площа Ш. Петефі;
• Рівне, Майдан Незалежності;
• Запоріжжя, бульвар Шевченка;
• Харків, перехрестя вулиць Сумської та Свободи;
• Одеса, парк Обласної ради
• Дніпро, зупинка «Прозорий офіс»;
• Вишгород, площа Шевченка;
• Вінниця, перетин Хмельницького шосе та вулиці Магістратської.

Чому це важливо? «Цей день про захисників і захисниць живих і тих, кого ми втратили. Ми запрошуємо вийти у своєму місті й розділити цю Хвилину мовчання. Не дайте пам’яті стати справою одиниць — зробімо її справою всього суспільства», — кажуть організатори акції. 

Довідка. Щосереди та щосуботи в різних містах України о 9:00 «Вшануй» організовує акції-нагадування про хвилину мовчання. Щоб долучитися — шукайте чат свого міста за посиланням.

Фото: Валентина Поліщук

Що відомо? За словами команди «Вшануй», у столиці діє стара система оповіщення. Наразі триває поетапне оновлення електронних гучномовців, які можуть передавати не лише сигнал тривоги, а й голосові оголошення. Завершити модернізацію планують до кінця 2025 року. НЗЛ звернулося по коментар до КМДА, щоб дізнатися, на якому етапі перебуває оновлення системи. 

Окрім того, в КМДА, посилаючись на Кодекс цивільного захисту населення та постанову Кабміну №733, кажуть, що оголошення хвилини мовчання через загальну систему оповіщення не передбачено. Однак ініціатори організації «Вшануй» наводять приклади Львова та Вінниці, де за дорученням міських голів запустили відповідне оповіщення.

Цитата. «У 2024 році КМДА посилалася і на технічні, і на правові перепони, і на величину міста. Ми наводили приклади інших міст, де хвилину мовчання озвучують через гучномовці. Київська влада відповідала, що для цього потрібні зміни в законодавстві. Але тут варто сказати, що тоді ж — у 2024 році — ми домовились про деякі зміни: часткове оголошення в метро, оповіщення в “Київцифровому” та відео з нагадуванням про цю хвилину в місті», — йдеться в повідомленні організації «Вшануй». 

У «Вшануй» також додають, що для запуску хвилини мовчання через гучномовці потрібно ухвалити політичне рішення — так, як це зробили у Львові, Вінниці, Чернівцях та Острозі.