Український спорт — явище, про яке переважно говорять, починаючи відлік з 1991-го. Однак вихідці з України підкорювали світ своєю міццю й спортивними талантами задовго до відновлення незалежності 33 роки тому. З нагоди Міжнародного дня спорту, який відзначають 6 квітня, ми розповімо про 9 найбільших перемог України у цій сфері. Чому це важливо? Поки наша країна була в складі СРСР, українські спортсмени могли виступати на міжнародних змаганнях лише як представники Союзу. Тому ми мало знаємо про олімпійських чемпіонів й переможців інших змагань з України тих часів. Зараз наша країна представлена на міжнародній арені у більшості видів спорту: від шахів до паралімпійських ігор. Ми маємо ким пишатися — їх варто знати.
«Чемпіон чемпіонів» Іван Піддубний або Василь Вірастюк 19 століття
Якщо говорити про українських силачів, то, мабуть, першим на думку спадає володар титулу «Найсильніша людина світу» Василь Вірастюк. Втім, століттям перед ним українську силу всьому світу показав Іван Піддубний. За 40 років професійної діяльності український борець з тодішньої Полтавської губернії не програв жодного турніру і став шестиразовим чемпіоном світу. За це його називали «чемпіоном чемпіонів».
Іван Піддубний походив з козацького роду, і коріння далося взнаки. Часто можна натрапити на історію про те, як він власноруч виправив у паспорті своє прізвище з «Поддубный» на «Піддубний», а національність з росіянина на українця, після того, як це вказали в його документах.
У Книзі рекордів Гіннеса: гандбольна команда чемпіонів «Спартак» і її тренер
Не так часто Україну згадують в контексті перемог у гандболі, а даремно. Київську гандбольну команду «Спартак» і її тренера Ігоря Турчина внесли до Книги рекордів Гіннеса за видатні досягнення у спорті. Турчин самостійно створив цей клуб у 1962 році, коли гандбол у СРСР ще не був популярним видом спорту, і очолював його аж до своєї смерті у 1993-му.
«Спартак» 20 разів поспіль вигравав Чемпіонат СРСР і здобув 13 перемог на Кубку європейських чемпіонів. Ігоря Турчина визнали найкращим тренером світу у 1976 році, а його вихованка, згодом дружина, киянка Зінаїда Турчина стала найкращою гандболісткою 20 століття за версією Міжнародної федерації гандболу. В останній рік свого життя Ігор Турчин очолював збірну вже незалежної України з гандболу, і допоміг їй вийти до фіналу чемпіонату Європи.
Перші Олімпійські ігри у 1994-му й запис Гімну України, який шукали 45 хвилин
До 1994 року українці брали участь в Олімпійських іграх або у складі збірних СРСР, або як члени Об’єднаної команди, як це було в 1992-му. Першою олімпійською чемпіонкою, яка представляла саме незалежну Україну, стала 16-річна фігуристка Оксана Баюл. Організатори ігор не очікували цієї перемоги, тому не підготували Гімн України й пропонували ввімкнути натомість… гімн Росії.
Так згадував це перший міністр спорту незалежної України Валерій Борзов: «Коли я представився, чоловік запропонував: «Оскільки в нас немає запису Гімну України, чи не буде проблемою, якщо на честь Баюл пролунає гімн… Росії?». «Для вас це дрібничка? — запитав я. — Але через цю «дрібничку» я повернуся додому безробітним». Український Гімн таки пролунав у момент нагородження після тривалої перерви в 45 хвилин.
Рекорд Лілії Подкопаєвої, який досі не можуть перевершити
Літня Олімпіада у 1996-му принесла Україні найбільшу кількість нагород на цей момент. Тоді українці здобули 23 медалі, зокрема 9 золотих. Втім, абсолютним відкриттям тієї Олімпіади стала українська гімнастка Лілія Подкопаєва. Її подвійне сальто вперед з поворотом на 180 градусів досі ніхто у світі не зміг повторити. Загалом Подкопаєва здобула 45 золотих, 21 срібну та 14 бронзових медалей на міжнародних змаганнях.
Рекорди братів Кличків
У 2018 році український боксерський дует Кличків внесли до Книги рекордів Гіннеса як братів-чемпіонів з найбільшою кількістю боїв на двох. Віталій Кличко також став першим українцем, який увійшов до Міжнародної зали боксерської слави у США. На професійному ринзі він провів 47 боїв, з яких 45 — переможні. Його молодший брат Володимир — здобув 64 перемог у 69 професійних боях.
Євро-2012, три «Золоті м’ячі» й інші здобутки у футболі
Кілька тижнів тому ми всією країною раділи проходженню української футбольної збірної на Євро-2024. Втім, здобутки українців у футболі ставали причиною всенародного піднесення і раніше.
Українські футболісти тричі здобували нагороду «Золотий м’яч»: Олег Блохін у 1975-му, Ігор Бєланов у 1986-му й Андрій Шевченко у 2004 році. Вона вручається найкращому європейському гравцеві року. У 2009-му футбольний клуб «Шахтар» здобув Кубок УЄФА — це другий за престижністю європейський клубний турнір. Згодом змагання перейменували на Лігу Європи, тож «Шахтар» став останнім переможцем Кубка.
Українська юніорська футбольна збірна «U-20» стала чемпіоном світу у 2019 році, це найвища нагорода у цій віковій категорії. Тоді українці перемогли у фіналі збірну Республіки Корея з рахунком 3:1.
Та все ж наймасштабнішою футбольною подією для України стало проведення Євро-2012. Тоді головний чемпіонат Європи з футболу приймали Україна й Польща. Підготовка до події тривала п’ять років, і на неї витратили близько 12 мільярдів євро. За два футбольні тижні в Україну в’їхало понад 8 мільйонів людей, а в дні фінальних турнірів київський та донецький аеропорти приймали по 200 літаків за день.
Наймолодші чемпіони світу: Дар’я Білодід і Руслан Пономарьов
У різних видах спорту вони стали наймолодшими рекордсменами світу. Дар’я Білодід у 2018-му здобула першість у чемпіонаті світу з дзюдо. Наступного року вона знову виграла золоту медаль на цих змаганнях, і завдяки цьому стала ще й наймолодшою дворазовою чемпіонкою світу в цьому спорті. Тоді їй було 18 років і 11 місяців.
Руслан Пономарьов здобув звання гросмейстера у 14 років (1997-й): його присвоюють шахістам світового класу. Перед тим він виграв чемпіонати Європи й світу у віковій категорії до 18 років. Одразу після настання повноліття Пономарьов повторив цей успіх уже в загальній категорії, ставши наймолодшим чемпіоном світу з шахів.
Матеріал підготувала Роксолана Кривенко
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
