У ніч з 21 на 22 березня Росія здійснила одну з наймасштабніших атак на енергосистему України, зокрема влучивши по Дніпровській гідроелектростанції. Для росіян це — не перше руйнування ДніпроГЕС. 18 серпня 1941 року радянські війська підірвали цю греблю, щоб зупинити наступ німецьких військ. Історія найбільшої гідроелектростанції України — ДніпроГЕС
Ідея побудувати греблю з гідроелектростанціями на тому самому місці, де тепер стоїть ДніпроГЕС, виникла у 1905 році, тобто за понад 20 років до початку будівництва станції. Однак на заваді цьому стала Перша світова.
Проєкти майбутньої електростанції на Дніпрі пропонували один за одним, але всі вони залишилися лише на папері. Розробити інженерно-технічний проєкт найбільшої у Європі гідроелектростанції вдалося академіку Івану Александрову. Також він визначив місце її зведення — неподалік від острова Хортиця на ділянці з назвою «Вовче горло».
Офіційно будівництво ДніпроГЕС почалося у 1927 році в межах програми індустріалізації СРСР. Для країни, яка пережила участь у Першій світовій і багаторічну громадянську війну, зведення такого масштабного об’єкта вимагало величезної кількості матеріальних і людських ресурсів. У травні на підприємстві Дніпробуд, яке займалося будівництвом гідроелектростанцій на Дніпрі, працювало всього 2 тисячі людей, однак у червні ця кількість зросла до 6 тисяч, а в листопаді — аж до 127 тисяч.
Через нестачу технічних засобів більшість робіт на початку виконували вручну. Потім до будівництва залучили механічні майстерні, лісопильню, завод з виробництва бетону, компресорні станції та транспортне господарство. Про техніку безпеки особливо не дбали, тому робітники часто отримували травми і гинули, а на будівництві постійно траплялися аварії.
Та все ж завдяки численним жертвам і тяжкій праці ДніпроГЕС таки спорудили через п’ять років. 10 жовтня 1932 року відбулося урочисте відкриття Дніпровської ГЕС, яке стало подією не тільки для СРСР, але й для світової громадськості.
Іноземець, який відіграв ключову роль у будівництві
До проєктування станції долучилися не тільки українські фахівці, а й іноземці. Під час розробки проєкту ДніпроГЕСу, в Радянського Союзу та Європи ну було досвіду і навичок у будівництві великих гідротехнічних споруд, тому українці звернулися за порадою до США.
Так відбулося знайомство творців запорізької гідроелектростанції з Х’ю Купером — майбутнім консультантом будівництва першої ГЕС на Дніпрі. Він мав практичний досвід, який здобув на будівництві гідроелектростанцій на Міссісіпі і Ніагарі, тому суттєво допоміг при будівництві найзначнішого об’єкта першої радянської п’ятирічки.
Окрім важливого внеску у технічне оснащення станції, американські фахівці ще й запропонували включити в проєкт можливість використання греблі для руху рейкового транспорту. Хоч спершу мова йшла про будівництво залізниці, урешті було вирішено побудувати лише гілку для трамвая.
Хто і навіщо підірвав ДніпроГЕС у Другу світову?
Вперше Дніпрельстан (так тоді називали станцію), підірвали радянські війська ввечері 18 серпня 1941 року. Таке рішення ухвалили, щоб зупинити наступ німецької армії. Про те, що греблю можуть підірвати, було відомо завчасно. Для цього літаками з Москви завезли понад 20 тонн вибухівки. 16 серпня вони вже лежали в «тілі» греблі, тобто за два дні до вибуху.
Це стало несподіванкою не стільки для німців, які наступали, скільки для червоноармійців, які відступали. Внаслідок вибуху загинули радянські солдати, які переправлялися через греблю, а також ті частини радянських військ, які перебували нижче за течією.
Точно невідомо, скільки людей тоді загинуло. За версією істориків — від 20 до 100 тисяч жертв. Їх ніхто не підраховував, а спогади очевидців — фрагментарні.
Зруйновану частину греблі німці відновили доволі швидко, а нове енергообладнання везли з Німеччини. Улітку 1942 року ДніпроГЕС знову працювала.
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
