32 роки тому — 28 січня 1992 року — Верховна Рада офіційно затвердила синьо-жовтий стяг як державний прапор України. А урочисто підняли його над будівлею парламенту навіть раніше: 33 роки тому — після відновлення незалежності України. Цей символ супроводжує українців століттями — у часи випробувань і піднесення, у періоди розквіту національної ідеї та боротьби за незалежність. НЗЛ зібрали для вас маловідомі факти про державний стяг.
Який вигляд мав прапор у княжі часи?
За доби Київської Русі прапори були здебільшого червоного кольору для зручного сигналу під час бою. Вони були трикутно-клинової форми із зображенням князівських знаків. Наприклад, князь Володимир Великий мав власний герб — золотий тризуб на синьому фоні.
Перші відомості про барви на гербі українських князів сягають 13 століття. Як подає львівський хроніст 17 століття Зіморович, герб Львова, який надав галицько-волинський князь Лев (1264-1300), мав жовті й блакитні кольори. Про це йдеться у книжці Володимира Січинського «Тризуб і прапор України». З новіших взірців цього герба відомо про лева золотої барви на блакитному тлі.
А що було в козаків?
У козацькі часи жовто-блакитні кольори згадуються на військових знаменах. Водночас слід пам’ятати, що в ті часи головну роль відігравали знаки, герби, а не кольори. Проте деякі прапори мали блакитно-жовті барви. У листі полтавського полковника Черняка до гетьмана 1717 року йдеться, що на «сотені корови» куплено «блакитного лудану», а «жовтий лудан дано на крижі». Це означає, що ціле поле прапора було блакитне з жовтим обрамленням.
Поруч із жовто-блакитним попитом у козаків користувався малиновий колір, про що свідчать збережені зразки та історичні відомості. Про колір згадує Войцех М’ясковський — член польської делегації до гетьмана Богдана Хмельницького під Переяславом у 1649 році: «Гетьман Хмельницький виїхав до нас навпроти нас на пів чверті милі в поле, вкількодесять коней, з полковниками, осаулами, сотниками, з військовою музикою, під знаком бунчуком і червоною корогвою».
Як «Весна народів» відновила українську символіку?
Революція 1848-1849 років дала поштовх відновити синьо-жовтий український прапор. У жовтні 1848 року Головна Руська Рада у Львові ухвалила це сполучення кольорів. Символіка швидко розповсюдилася українськими землями, що перебували у складі Австро-Угорщини.
Чому в УНР «перевертали» прапор?
Упродовж 1918-1920 років в Українській Народній Республіці національний прапор двічі перевертали. Михайло Грушевський, тодішній голова Центральної Ради та перший президент України, ретельно вивчав матеріал стосовно прапорів та дійшов до висновку, що в традиціях предків прапор повинен мати блакитний фон і золотий малюнок на ньому. Проте свій вибір зупинив на двоколірному стягу, де жовтий — зверху відповідно до законів геральдики. Згодом гетьман Скоропадський змінив український прапор: блакитна смуга була вгорі, а жовта — внизу. Як пише Укрінформ, це рішення зумовлене тим, що гетьман належав до масонської ложі «Молода Україна», де, згідно із символікою «вільних каменярів», над світом панує «знак води».
Чому радянська Україна мала три прапори?
У Радянській Україні не могли говорити про поширення жовто-блакитних кольорів. Наприклад, ходили чутки, що Мазепа «запозичив» синьо-жовті фарби зі шведського прапора, а подібні кольори були на прапорах періоду Директорії, за гетьманства Скоропадського та в Організації Українських Націоналістів. Замість слова «блакитний» казали російські «голубий», «лазуровий».
Перший прапор Української СРР встановили в березні 1919 року. Це було червоне полотно із золотою абревіатурою УСРР у верхньому куті. Після входу України до складу СРСР (30 грудня 1922 р.) створили новий прапор: червоний зі схрещеними молотом і серпом, червоною п’ятикутною зіркою, облямованою золотом, і внизу з абревіатурою УРСР.
21 листопада 1949 року в УРСР схвалили новий прапор: червоно-блакитний стяг із золотим серпом, молотом та п’ятикутною червоною зіркою, облямованою золотом.
Яким був прапор у Карпатській Україні?
Після приєднання Закарпатської України до Чехословацької Республіки блакитно-жовтий прапор прийняли як «крайовий» 20 березня 1920 року. «Традиція цих барв була настільки сильна й така виразна, що навіть місцеві москвофіли її не цуралися. Лише згодом, перед Другою світовою війною запеклі місцеві москвофіли, російські емігранти й деякі урядові чеські кола стали оминати цей прапор, вбачаючи в ньому український соборницький символ», — йдеться у книжці «Тризуб і прапор України» Володимира Січинського.
15 березня 1939 року Перший український сойм Карпатської України прийняв блакитно-жовтий прапор за державний. Також змінили крайовий герб: на правій половині залишився ведмідь на срібному й білому тлі, на лівій — чотири блакитні й три золоті стрічки, але на першому блакитному полі додали золотий тризуб зразка УНР 1918 року.
Як український стяг вийшов з підпілля?
Довгий час український синьо-жовтий стяг існував поза офіційним визнанням. Але наприкінці 1980-х рух за незалежність України набирав обертів. І вже 14 березня 1990 року національний прапор замайорів у місті Стрий. Ця подія започаткувала хвилю поширення синьо-жовтих стягів по всій країні. Через дев’ять днів прапор з’явився над Тернопільською міськрадою, згодом у Львові, Івано-Франківську, Житомирі. І врешті хвиля національного піднесення докотилася до столиці — у липні 1990 року синьо-жовтий стяг поставили над Київрадою.
23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Сьогодні його зберігають під склом в музеї парламенту.
Фото: avr.org.ua
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
Текст підготувала Олена Суліковська
