«… Ми з чоловіком тоді заїхали до мами, і нам сусідка передала документ — просто якийсь папірець — сказала, що приходили з військкомату і повідомили, що Сергій зник безвісти. Я тоді відразу передзвонила їм, сказала, що я сестра, а мені кажуть: "Ми хотіли повідомити, що ваш брат зник під час бойових дій". Я питаю: "Як це зник? Це ж не якась тварина чи комаха, щоб вона зникла безслідно. Вони кажуть: "Пропав з радарів, вийшов на бойове завдання і не повернувся».
Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти Після цієї розмови сестра Сергія розпочала пошуки брата. Хлопцеві 28 років, до війська він долучився ще у двадцять, тоді ж підписав контракт. За інформацією, яку дівчина дізналася з ворожих відео, її брат перебуває у полоні на території Чечні.
Перші новини про місце перебування Сергія дівчина отримала у червні 2024 року — на її Facebook-сторінку надійшло повідомлення. За словами сестри, це писали росіяни, вони підтвердили, що Сергій дійсно перебуває у полоні.
«Я подзвонила у військкомат, сказала, що мені написав якийсь невідомий номер. Вони запитали, чи вимагають гроші. Я відповіла, що ні. У військкоматі мені сказали, що якщо не вимагають, то це може бути правдою і він дійсно перебуває у полоні», — розповідає дівчина.
Трохи пізніше — теж у червні — дівчина побачила відео з братом в одному з українських Telegram-каналів: «Побачила його обличчя — воно було дуже брудним і наляканим, але слідів катування не було. Я впізнала його за очима: у нього вони дуже яскраві», — розповідає сестра і додає: «В описі йшлося, що він перебуває в Донецькій області».
Потім довгий час була тиша. Уже в грудні з Telegram-каналів дівчина дізналася, що брат перебуває у Чечні, у місті Грозному. За її словами, спочатку опублікували багато фотографій, на яких видно, що хлопці нормально одягнені й не мають слідів катувань чи побиттів. «Пізніше публікували відео, де Кадиров каже, що дасть кожному зброю і зробить з них “живий щит”, щоб охороняли якісь об’єкти».
Довідка. Журналісти проєкту «Новини Приазов’я» публікували інформацію, що після того, як 4 грудня Чечню вдруге з початку війни атакував безпілотник, Рамзан Кадиров оголосив про плани використання українських полонених як «живого щита». Він заявляв, що планує розмістити їх на дахах стратегічно важливих об’єктів.
За час перебування брата в полоні дівчина змогла поговорити з ним телефоном дві хвилини, але зв’язок був настільки поганим, що вдалося почути голос брата заледве протягом хвилини. Сергій знав про акцію, яка мала відбутися наступного дня у Києві на підтримку військовополонених, і попросив не забувати про нього і говорити про тих, хто в полоні у Чечні.
«Сказав, що дуже сильно нас любить. Запитав про статус і попросив голосно говорити про нього та тих хлопців, які перебувають в полоні», — додає сестра.
Довідка. Українській стороні відома інформація про факти купівлі чеченцями у росіян полонених військових. Їх відвозять їх до Грозного, а потім обмінюють на своїх товаришів по службі. Про це розповів представник українського Координаційного штабу Петро Яценко в інтерв’ю The Times.
Наразі Червоний Хрест досі не підтвердив Сергію офіційний статус полоненого, однак українські служби, які займаються питаннями обмінів, його підтвердили.
«Ми запитували у Координаційного штабу, коли в нас була зустріч, чому Червоний Хрест не підтверджує полон. Вони відповіли, що надсилали заявки, але Червоний Хрест просто ігнорує. І родичі телефонують їм, але вони просто не беруть слухавку», — розповідає дівчина.
Під час одного з останніх обмінів додому повернули чотирьох військових, які перебували у Чечні, — вони були тяжкопоранені. Дівчина знайшла одного з них і розпитала про брата: «Він казав, що перші два місяці вони не бачили сонця взагалі, їх нікуди не випускали. Потім вже почали працювати. Тобто вони там працюють за їжу або за цигарки. Їм дають п’ять цигарок на добу, літр супу, три шматки хліба і… І все», — переповідає дівчина слова військового.
Від звільненого українського бійця дівчина дізналася, що полонені живуть у підвальному приміщенні. «Цей чоловік сказав, що він з моїм братом їв суп з однієї каструлі. Напевно, та літра супу — на двох. Я не знаю. Казав, що вони працюють десь. Але працюють буквально за те, щоб просто поїсти й покурити». Також дівчина додає, що ще сімох бійців, які перебували в Чечні, вдалося обміняти під час останнього обміну.
Сестра Сергія каже, що коли вони телефонували до представників Червоного Хреста, щоб підтвердити факт перебування українських військових у полоні в Чечні (і навіть факт звільнення деяких із них), там відповіли: «Ми не можемо поїхати до Росії й дійсно підтвердити, що ваш родич перебуває в полоні. Поки не буде офіційного підтвердження від російської сторони, ми не змінимо їм статус», — каже дівчина.
Довідка. У полоні в Чечні можуть перебувати понад 150 українських військових. З цього числа 36 мають статус «пошук особи», але є висока ймовірність їхнього перебування у місті Грозний. Про це повідомили проєкту «Новини Приазовʼя» у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими.
Авторка тексту: Ірина Кравець
Фото: колаж НЗЛ
