Уже від самої назви Зелених свят можна здогадатися про низку окремих свят, які присвячувалися культу природи, наприклад, квітам та деревам. Ці свята завершували весняний календарний цикл і розпочинали літній. Досі існує багато обрядів, які поєднали у собі фольклор з християнством. Народним традиціям вдалося зберегти головні фрагменти та звичаї, розповідає етнограф Степан Климник.
Чому це цікаво. Зелені свята — це велика урочистість літнього обрядового циклу. Ці святкування символізували розпал літа та буяння життя у повному його прояві. Християнська церква змінила назву та зміст свята на Трійцю, або П’ятдесятницю (50 днів після Воскресіння). Втім Зелені свята продовжують називати зеленими, а весь тиждень — русальним.
Контекст. Свята літнього обрядового циклу дохристиянської доби відображають первісну культуру слов’ян. Ці свята мали в собі духовну мету (єднання з природою, бажання пізнати себе) та практичну (самооборона перед незнаними духами, господарські потреби, щасливе родинне життя), йдеться у праці Степана Климника.
Походження. Зелені свята існували до Христа в усіх народів. У стародавніх римлян це свято називали Розалієм (святом квітів, рожі). Це були ті дні, з яких розпочиналося літо. Від римлян це свято перейшло на Балкани і вже звідти воно дійшло до України. З приходом християнства це свято стали відзначати у Святу Неділю — рівно через 50 днів після Воскресіння. Крім цього дня, відзначався тиждень перед самою Трійцею та кілька днів після.
Детальніше. Провідною думкою для святкування літнього циклу була віра у єдність людини з природою. Люди вірили в магічну силу слова у поєднанні з піснею, музикою, танцем та діями-ритуалами. У їхньому розумінні це об’єднане дійство надавало великої сили обрядам. У своїх проханнях люди намагалися задобрити видимі та невидимі сили, аби вони були прихильними до них та урожаю. У ці дні молоді хлопці та дівчата прагнули знайти собі пару; дівчата хотіли приворожити коханого; намагалися зазирнути у майбутнє. Також слід зазначити вияв глибокої філософської думки про сутність життя та смерті, а також повагу до культу померлих предків.
Степан Килимник, етнограф та педагог, зазначає у своїй книжці «Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні, т. 4. Літній цикл» про основні дні зелених свят:
- Зелена субота: клечальна
- Зелені свята
- Культ дерева — завивання березки
- Русальний тиждень — Зелений тиждень
- Розгари — проводи русалок
- Культ покійників
- Очищення вод, весняне очищення
- Образ русалки-нявки
- Обхід полів
- Святкування — ігри в лісі, на полі
- Шанування квітів
- Слов’янський Семик
- Свято Ярила
- Свято вітру
- Свято «Гонити шуляка»
- Купало
- Зажинки
- Інші утрачені свята: Пантелеймон-Паликопа, Анна-Тріскуча, Гавриїл та Ілля Гримучі та інші.
Усі ці дні були поділені на окремі святкування.
Приготування. Уся родина повинна була брати участь у приготуванні Зелених свят, йдеться у книзі Степана Килимника. Господиня та доньки мили хату, підводили глиною припічок, розвішували рушники та застеляли чисті скатертини на столи. Далі господня мала напекти традиційні сім страв, хліб та пиріжки. Головною стравою подавалося колово (наче кутя, але без маку) з медом та сушеними ягодами.
У цей час молоді дівчата йшли у квітники біля хати, щоб виполоти бур’яни та навести лад. Виконуючи роботу, дівчина читала молитву та наспівувала веснянки. Після цього дівчата зрізали квіти, щоб прикрасити ними хату, коли починає смеркати. Кожна квітка мала свою символіку, наприклад: любисток — символ кохання, бузок — символ молодого родинного життя, барвінок та півонії — розквіт дівочої краси, чорнобривці символізували чоловічу красу.
Тим часом хлопці йшли вдень на став рвати татарзілля (лепеху), щоб воно відганяло злих духів, а потім йшли в ліс та в поля за квітами. Господар з старшими синами йшов до лісу рубати клечання (цвітіння) дуба, клена, явора, липи та ясеня. Інших дерев рубати не можна було. Усім цим збором квітів та клечанням прикрашали подвір’я, хату, комори та стайні. Помившись та одягнувшись у чистий одяг, господар промовляв вітання до природи, після якого родина могла сідати за стіл, згадувати померлих та приступати до вечері.
Чому вносили зелень до хати на Зелені свята?
У дохристиянський період були вірування, що святі душі вселяються у дерева та квіти. Отже, хата, завдяки маюванню квітами, очищалася від злих сил. Відтоді добрі духи оберігали обійстя.
Чому саме в цей період шанували русалок?
За народними віруваннями, неприкаяні душі утоплених дівчат, хлопців, людей, які закінчили життя самогубством, нехрещених померлих дітей блукали саме на межі весни та літа. Тому їх намагалися умилостивити, щоби вони стали добрими до господарства та людей і відхиляли усі лиха.
Що ще? Християнська церква встановила у цей день поминальну суботу. Також є давня традиція українців вшановувати у ці дні захисників, які загинули у боротьбі за свою землю. Особливо активно із Зеленими святами проводили церковні служби біля могил воїнів УНР та УПА.
