Азов

Що відомо? У зйомці колекції взяли участь військові «Азов» — Галерея, Артерій, Скіл та його син Владислав. Ініціатори кажуть, що ця колекція має нагадати про тяглість поколінь: досвід і традиції, які ми отримали від предків і повинні передавати їх і надалі, продовжуючи їхню справу.

Нагадаємо. Раніше «Азов» спільно із RIOTDIVISION випустили короткометражний фільм Polemos, натхненний стрічкою шведського режисера Інґмара Берґмана «Сьома печатка». Фільм є у вільному доступі. 

Довідка. К12 — підрозділ спецпризначення Артилерії 12-ї Бригади «Азов», створений маріупольцями.
4308 (Богдан Грішенков) — командир 12-ї Бригади «Азов».

Фото: Instagram-сторінка RIOTDIVISION

«Моє перше прагнення — бути поряд із дітьми, яких намагаються знищити»

Початок Революції Гідності

Тетяна Теплюк 42 роки працювала в пологовому будинку, допомагаючи новим життям з’являтися на світ. Коли почалася Революція Гідності — вирушила на Майдан рятувати життя тих, хто відстоював демократичний і проєвропейський шлях України. Вперше жінка потрапила на протести 1 грудня — після того, як беркутівці вночі силою розігнали студентів, які чергували на головній площі столиці: «На той період мені був 61 рік. Я просто не стерпіла, як кожна українська матір і взагалі українська жінка, що б’ють наших дітей. Моє перше прагнення — бути поряд із дітьми, яких намагаються знищити. Тому я опинилася на Майдані, і дотепер я з нашими дітьми, бо хочу хоч чимось їм допомагати». 

Того ж дня пані Тетяна пішла до Будинку профспілок і запитала, де може бути корисною. Так вона потрапила до медпункту в Жовтневому палаці, який вони тоді називали Палацом свободи. Саме там жінка рятувала життя упродовж майже всієї Революції Гідності, паралельно працюючи операційною медсестрою в пологовому. 

«Я досі бачу той медпункт на Грушевського, дотепер його пам’ятаю» Небесна Сотня. Перші вбиті

19 січня 2014 року Тетяна Теплюк увімкнула новини й побачила, що коїться на Майдані. Зателефонувавши друзям, зрозуміла, що потрібна її допомога. Жінка пригадує перших убитих за кілька днів: Сергія Нігояна й Михайла Жизневського. 

«Я була в медпункті на Грушевського — туди доставляли поранених. Світлозвукові гранати ранили людей: посічені ноги, руки, іноді навіть в обличчя попадало. Я бачила, як принесли його — ще не знала, кого саме. Йому проводили реанімаційні дії, а я в цей час була зайнята іншим пораненим за сусіднім операційним столом. Уже зранку дізналася, що то був Нігоян. Тоді також почула, що Жизневського вбили. Там реанімація вже не була потрібна — його вбили на місці», — розповідає Тетяна Теплюк.

Ту ніч пані Тетяна згадує дуже чітко: «Пам’ятається все, наче зараз. Я досі бачу той медпункт на Грушевського, дотепер його пам’ятаю…»

«Невже я нічим не можу допомогти?» Мільйонне серце Майдану

Тетяна Теплюк пригадує захоплення від киян, які всіляко допомагали, незалежно від віку: «Вони несли ліки, інструменти, якесь обладнання. Коли в нас уже було багато всього, прийшла бабуся старенька, і в неї в пакетику — бинтики, йод, зеленка. І я кажу: “Ви краще заберіть це додому, у нас уже всього доволі”. А вона на мене так подивилася, її погляд був такий болючий, із докором: “Невже я нічим не можу допомогти?”. Я сказала: “Добре, добре, я візьму.” Як не любити цих людей?». Такі ситуації, розповідає пані Тетяна, зворушували до сліз.

«Беркутівці сірою лавиною бігли  […]  лавина щурів». Трагічний лютий 

«Сонячний чудовий теплий-теплий день і гарно вбрані українці, які йшли з мирними намірами. І в що це перетворили? У війну», — так пані Тетяна пригадує 18 лютого 2014 року, коли зранку протестувальники вирушили на «Мирний наступ» до Верховної Ради, щоб вимагати конституційних змін й обмеження повноважень президента. Врешті, цей день став початком одного з найтрагічніших періодів Революції Гідності. 

Пані Тетяна тоді була у Жовтневому: «Беркутівці зайняли наш палац, де вже була операційна, лікувальні кімнати, медикаменти. Через кілька годин один із наших керівників медпункту домовився з “Беркутом” про те, що наші співробітники — я і лікарка Вікторія — зможемо наглядати за майном. Там ми пережили ту страшну ніч, коли палав Майдан, профспілки».

Однак уже 20 лютого довелося залишити Жовтневий — стало надто небезпечно. Спочатку рано-вранці пролунав гучний наказ беркутівців: «Отходим». Пані Тетяна так пригадує ті події: «Були вибиті всі двері в Жовтневому, і беркутівці такою сірою лавиною бігли — у мене була асоціація, що це лавина щурів. Вони тікали Інститутською. Ми залишилися самі в Жовтневому, нас було троє. Почалася атака з Майдану. Бігли хлопчики з тими дерев’яними щитами, в тих касках пластмасових. До нас заносили поранених і смертельно поранених, бо тоді вже почався той відстріл, те полювання на наших майданівських героїв. Ми надавали допомогу, підключали крапельниці, накладали джгути».

Через годину медикам сказали забрати найцінніше з медпункту — локація змінилася: «ЇЇ голосно називали госпіталем на Прорізній».

«Майдан перетворювався на добробати». Революція — війна

Відчуття, що Революція Гідності закінчилася, у пані Тетяни не було. Коли почалася окупація Криму, вони «чекали, що зараз дадуть якийсь сигнал, що кримці виходять на свій майдан, і ми тут же зберемося і поїдемо до Криму». Однак цього не сталося, а ворог продовжував просуватися українським сходом. 

«Майдан перетворювався на добробати [добровольчі батальйони — ред.]. Я так само приходила, бачила, як вони формуються. Це були такі чудові хлопці — достойні. Вони гуртувалися, готувалися на схід. Ми збирали їм медикаменти, готували аптечки. Не могли нічого іншого, мене б не прийняли в жодний добробат, на той момент там були одні хлопці», — пригадує Тетяна Теплюк.

«З перинатального я звільнилася в телефонному режимі». Переїзд до Маріуполя

Коли Майдан уже майже перестав функціонувати, пані Тетяна продовжувала працювати в перинатальному центрі. Втім, як розповідає вона сама, дорікала собі за те, що не може допомагати на сході: «Адже я операційна сестра, дуже добре вмію поратися з пораненнями, тим більш у мене є афганський досвід. Мені тяжко було сидіти вдома. Потім пішли хроніки про Маріуполь. Мене вразило це місто, його звільнення, патріотичний настрій людей. Я почала любити його та людей, які в ньому живуть. Були такі думки: “От добре б зараз поїхати до них”».

Те, що відбувалося далі, Тетяна Теплюк називає «помислом зверху». На початку 2015 року їй зателефонував похресник Женя, який на той час уже долучився до війська: «Він сказав, що в “Азов” потрібна людина, яка буде в тилових службах, доглядатиме за майном і займеться лікувальною справою в гарнізонному медпункті. Він запитав: “Хрещена, може ти б змогла?” Я його перервала, сказала: “Женечка, я давно чекаю такої пропозиції, я мрію про це”».

1 березня 2015 року Тетяна Теплюк взяла відпустку в перинатальному центрі й поїхала спершу до Бердянська, адже до Маріуполя тоді ще не курсували потяги через пошкоджені колії. А далі — безпосередньо до «міста Марії»: «Уже наступного дня відчувала, що я там, де мені треба бути, серед близьких мені людей. З перинатального звільнилася в телефонному режимі». У Маріуполі її оформили за вільним наймом. Син і чоловік пані Тетяни «не були в захваті» від такого рішення, але й перечити не стали. 

«На нас наступає армія садистів — я це знаю з полону». Повномасштабна війна, «Азовсталь», полон

20 січня 2022 року командир в уже оточеній «Азовсталі» повідомив Тетяні (Хрещеній) Теплюк, що відтепер вона мобілізована, як солдат. Жінка лікувала, пекла хліб — поки було борошно — й усіляко допомагала захисникам Маріуполя. Разом з іншими оборонцями потрапила в полон — спочатку в Оленівку, далі — у Таганрог. Там вона зрозуміла, що в росіян єдина ціль — «знищити нас усіх, не дивлячись ні на що й ні на кого».

У 1980 році пані Тетяна потрапила до Афганістану як операційна медсестра. Порівнюючи той досвід із теперішнім, говорить: «Афганська війна була жорстокою, але садизму там не було. Якщо брали в полон, то практично ніхто ні над ким не знущався. Я бачила, спілкувалася тоді з солдатами. Зараз на нас наступає армія садистів — я це знаю з полону, з того, що розказують хлопці, Бучі й інших наших міст».

У полоні Тетяна (Хрещена) Теплюк пробула до кінця 2022 року — 31 грудня її обміняли: «Це була найкраща новорічна казка для мене. Я опинилася на своїй землі серед своїх людей. Це — відчуття безмежного щастя. Незважаючи на те що ми були голодні, худі, втомлені, саме перевезення — наче останнє знущання з нас — фізично було дуже тяжко. Однак коли я опинилася на рідній землі, то не відчувала ні рук, ні ніг. Тоді було дивовижне повітря. Немає таких слів, щоб це описати».

«Дуже боялася, що мене спишуть». З полону — в «Азов»

Повернувшись на рідну землю, пані Тетяна шукала спосіб продовжити службу в «Азові». На питання про те, чому все ж вирішила поновитися, каже: «Я навіть не думала про це, натомість дуже боялася, що мене спишуть, винесуть вердикт на комісіях, що непридатна. Кожен лікар запитував, чи хочу я залишитись, казала, що так. Мене визнали частково придатною».

Зараз Тетяна (Хрещена) Теплюк служить у тилових службах — піклується про здоров’я бійців і, розповідає, що займається тим, чим і в Маріуполі. 

Згадуючи Революцію Гідності і її внесок у шлях нашої нації, ділиться: «Ми показали собі передусім, що ми — люди, які мають гідність. Ніколи й нікому не вдасться задушити наш дух свободи, ніколи й нікому не вдасться зробити нас рабами…».

Авторка: Роксолана Кривенко

Фото: колаж НЗЛ

Там заявили, що бійця «Азову» визнали винним у кількох сфабрикованих справах, зокрема, у нібито замаху на вбивство двох і більше осіб, пошкодженні майна та жорстокому поводженні з цивільними.

Що ще відомо? У вересні 2023 року українського військового вже засуджували до 22 років ув’язнення за пошкодження школи в Бердянську. 

Фото: Маріупольська міська рада

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Військовий каже, що вже отримував скарги від сусідів, що їм заважає шум від милиць, гучні розмови, переміщення меблів або ввімкнений телевізор. Цього разу сусідка прийшла зі своїм батьком та неповнолітнім сином. Між ними спалахнула суперечка, внаслідок якої юнак, за словами військового, вдарив його палицею по голові. 

Цитата. «Цього разу вона [сусідка — ред.] прийшла не сама, а зі своїм батьком та неповнолітнім сином, який, за їхніми словами, є людиною з інвалідністю. Саме він завдав удару по голові моєю ж палицею, внаслідок чого мені наклали 4 шви, а потім ще побив мою дружину», — поділився потерпілий.

Як відреагувала поліція? Правоохоронці відкрили два кримінальні провадження за статтею про умисне легке тілесне ушкодження. Поліцейські встановили, що тілесних ушкоджень завдав 61-річний сусід під час конфлікту.

Що відомо про військового? Чоловік є ветераном «Азову». У 2023 році отримав важке поранення на Запорізькому напрямку. Як поділився військовий, до сьогодні він проходить лікування та готується до ампутації стопи.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відомо ще? Також в корпусі опублікували відео екіпажу БТР батальйону «Ягуар» 14-ї бригади «Червона Калина» 1-го корпусу НГУ «Азов», де бійці знищують російську піхоту, яка засіла в покинутих будівлях Родинського.

Фото: скриншот з відео

Що відомо? Застосунок створили за шість місяців силами військовослужбовців бригади та без залучення коштів донорів чи партнерів. До роботи долучилися незалежні консультанти з безпеки та дизайну компанії Railsware та бренду 4308.

Як завантажити? Мобільний застосунок «4308» уже доступний для завантаження у Google Play та App Store. Для доступу до закритого контенту треба авторизуватися через «Дію».

Для чого цей застосунок? «4308» — це єдина точка доступу до інформації та сервісів бригади. Яку інформацію ви можете дізнатися у додатку?

• Офіційні новини «Азову» для бійців та прихильників;
• ⁠  ⁠мапа заходів для військовослужбовців та їхніх родин;
• ⁠  ⁠довідник пільг, знижок і соціальних програм;
• ⁠  ⁠контакти служб бригади (зокрема медичної підтримки);
• ⁠  ⁠інформація про подарунки та події для дітей військових;
• ⁠  ⁠ексклюзивний доступ до мерчу та спецпроєктів;
• ⁠  ⁠опитування й реєстрація на події та навчання.

Фото: скриншот з відео

Що відомо? Застосунок створили за шість місяців силами військовослужбовців бригади та без залучення коштів донорів чи партнерів. До роботи долучилися незалежні консультанти з безпеки та дизайну компанії Railsware та бренду 4308.

Як завантажити? Мобільний застосунок «4308» уже доступний для завантаження у Google Play та App Store. Для доступу до закритого контенту треба авторизуватися через «Дію».

Для чого цей застосунок? «4308» — це єдина точка доступу до інформації та сервісів бригади. Яку інформацію ви можете дізнатися у додатку?

• Офіційні новини «Азову» для бійців та прихильників;
• ⁠  ⁠мапа заходів для військовослужбовців та їхніх родин;
• ⁠  ⁠довідник пільг, знижок і соціальних програм;
• ⁠  ⁠контакти служб бригади (зокрема медичної підтримки);
• ⁠  ⁠інформація про подарунки та події для дітей військових;
• ⁠  ⁠ексклюзивний доступ до мерчу та спецпроєктів;
• ⁠  ⁠опитування й реєстрація на події та навчання.

Фото: скриншот з відео

Що відомо? У корпусі зазначають, що атака ЗС РФ провалилася, а Сили оборони стабілізували ситуацію. В полон росіян взяли воїни 4-ї бригади оперативного призначення НГУ «Рубіж» та 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади.

Довідка. За місяць активних бойових дій на Добропільському напрямку, де підрозділи 1 корпусу НГУ «Азов» разом із суміжними та підпорядкованими підрозділами тримають смугу оборони, в полон взяли 69 окупантів.

Фото: скриншот з відео 1-го корпусу НГУ «Азов»

Що відомо ще? Речник Генерального штабу ЗСУ, майор Андрій Ковальов, розповів агентству «Інтерфакс-Україна», що ситуація на Добропільському напрямку стабілізується, а Сили оборони України вживають усіх необхідних заходів, щоб виявити та знищити групи росіян.

Генеральний штаб ЗСУ в оперативному зведенні за 14 серпня зазначив, що на Покровському напрямку українські підрозділи відбили 56 атак російських військ у районах населених пунктів Володимирівка, Никанорівка, Червоний Лиман, Новоекономічне, Родинське, Промінь, Чунишине, Звірове, Котлине, Удачне, Горіхове, Новоукраїнка та Дачне.

Контекст. У 1-му корпусі НГУ «Азов» 12 серпня заявили, що вони зайняли смугу оборони на Покровському напрямку та вжили заходів для блокування російських сил. Корпус перекинули туди кілька днів тому, і вони обіцяли повідомити про результати.

Речник Оперативно-стратегічного угруповання військ «Дніпро» підполковник Віктор Трегубов спростував інформацію про значне просування РФ біля Добропілля. Він пояснив, що ворог застосовує тактику просочування малими групами, які не контролюють територію, а лише намагаються тимчасово сховатися, поки українські сили їх ліквідовують. 

Генштаб підтвердив, що росіяни намагалися прорватися через першу лінію оборони. Резервні підрозділи виявили окупантів, знищують їх та беруть у полон. На Добропільському та Покровському напрямках ворог зосередив понад 110 тисяч військових.

Нагадаємо. Аналітики DeepState 11 серпня повідомили, що російські війська намагалися просуватися між Добропіллям і Дружківкою, закріплювалися у Кучеревому Яру, Золотому Колодязі та Веселому, а також накопичували сили для подальшого наступу. У проєкті зазначили, що противник обходив українські укріплення, намагався просочуватися вглиб території малими групами та залучав екіпажі дронів, щоб ускладнити українську логістику. 

Фото: Telegram-канал 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов»

Про що ролик? У ньому чоловік питає друга, як йому влаштувати сина працювати на завод, щоб той отримав бронювання. Він зазначає, що приятелеві пощастило, бо в нього донька. На це батько військової відповідає: «А моя в “Азові”». 

Цитата. «Так, тато завжди вірив, що його донька виросте сильною. Але навіть не уявляв наскільки», — написали в бригаді.

Контекст. Цього тижня 12-та бригада Національної гвардії України «Азов» запустила нову рекламну кампанію. У відео знялися не актори, а рідні військових — мати Людмила Кузьменко та дружина Юлія Лободюченко. Вони говорять фразу «А мій в “Азові”» у розмові з подругами, чиї чоловіки шукають способів, щоб їх не мобілізували. Частина глядачів підтримала меседж, інші розкритикували такий підхід до рекрутингу.

Що подобається в рекламі? Письменник, перекладач і військовий Остап Українець вважає, що реклама бездоганно враховує цільову аудиторію. На його думку, відео мало стати джерелом підтримки для одних і провокацією для інших. 

Графічна й диджитал-дизайнерка та дружина військового Олександра Корчевська написала, що кампанія «А мій в “Азові”» зачіпає тих, хто усвідомлює власну пасивність. Вона сприймає відео як дзеркало для суспільства та спосіб осмислити спільну провину через медіа.

За що критикують? «Суспільне Культура» у своєму матеріалі зазначає, що деякі українці вважають, що реклама романтизує війну, інші критикують участь цивільних у відео для рекрутингу. Негативні відгуки також з’явилися серед дружин полонених і безвісти зниклих військових. 

Фото: Скриншот з реклами 12-ої бригади Національної гвардії України «Азов»