Черкаси

Роман родом із Черкас. Восени його мобілізували до десантно-штурмової бригади піхотинцем. Поранення він дістав у лютому під час бойового завдання. Після вибуху рука була важко травмована, але до точки евакуації він дістався самостійно, пройшовши пішки близько 25 кілометрів.

Коли військового доставили до лікарів, стало зрозуміло, що вибух практично зруйнував кісткові структури руки. Водночас нерви залишилися неушкодженими, а це означало, що шанс на відновлення кінцівки все ще був.

Роман уже переніс кілька операцій, під час яких лікарі стабілізували його стан, очистили рану, боролися за тканини, які можна було зберегти. Але далі зʼявилося питання, як відновити функцію руки та втрачений фрагмент кістки. Без відповіді на це наступним етапом могла стати тільки ампутація.

У Черкаській обласній лікарні погодилися провести складну реконструктивну операцію з використанням мікрохірургічної техніки, яку в Україні поки проводять лише окремі команди. Йдеться про пересадку кісткового клаптя разом із судинами, щоб відновити пошкоджену ділянку та забезпечити її живлення кров’ю.

Під час операції хірурги видалили уламки зруйнованих кісток і пересадили в руку фрагмент малогомілкової кістки з ноги пацієнта. Під операційним мікроскопом вони з’єднували дрібні судини, щоб пересаджені тканини одразу почали отримувати кровопостачання. Саме від цього залежало, чи приживеться трансплантат.

«Такий підхід дозволяє уникнути ампутації та значно скоротити шлях відновлення. Одна така операція може замінити серію приблизно з десяти окремих втручань у майбутньому», — пояснює завідувач відділення сучасної ортопедії Черкаської обласної лікарні Владислав Козанчук.

За його словами, завдяки збереженим нервовим структурам пацієнт має хороші шанси відновити функцію руки. Попереду на нього чекають рання реабілітація та подальша тривала робота з фізичним терапевтом.

Операцію проводили спільно українські та американські мікрохірурги, які приїхали до Черкас у межах Reconstruction Mission. Американський мікрохірург Патрік Келлей каже, що навіть для великих центрів світу такі поранення залишаються складними випадками.

«За свою практику я виконав понад три тисячі таких операцій. Але рівень ушкоджень, які бачу в Україні, унікальний. Водночас вражає мотивація українських колег — вони хочуть навчитися і робити це самостійно», — ділиться він.

Авторка: Христина Роман

Фото: Ілля Ларіонов