Найкращі українські книжки — версія українського ПЕН – The Ukrainians

09:00

загальнонаціональна
хвилина памʼяті

Війна 3 год. тому
Росіяни атакували маршрутку в Херсоні: одна людина загинула

Війська РФ завдали удару по маршрутці в Херсоні. Внаслідок цього одна людина загинула. Про це повідомив голова міської військової адміністрації Ярослав Шанько.

Що ще відомо? Загиблий, за попередніми даними, водій автобуса, його особу наразі встановлюють відповідні служби. Ще п’ятеро пасажирів постраждали. Двоє людей перебувають у тяжкому стані.

Суспільство 4 год. тому
«Вшануй»: голос памʼяті

Рік тому в Києві почали оголошувати про хвилину мовчання — на Хрещатику, у громадському транспорті, в додатку «КиївЦифровий» і на всіх телеекранах міста. У деяких містах, як-от Вінниці чи Львові, це зробили ще раніше. Цьому допомогла статися організація «Вшануй», ідейною натхненницею якої була Ірина (Чека) Цибух. Ми поспілкувалися зі співзасновницею «Вшануй» Катериною Даценко про те, звідки ми починали та де ми є зараз.

Згадаймо початок «Вшануй», що змінилося відтоді?

Ми не розуміли, що робити, як і куди рухатися, як комунікувати та які обережні слова підбирати. Зараз ми це все чітко розуміємо. У всіх наших комунікаціях намагаємося обирати максимально нетравматичний спосіб спілкування. Ми перестали боятися брати складні теми й навчилися працювати з регіонами. 

Мені б дуже не хотілося, щоб пам’ять вимірювалася цифрами — ми встановили стільки-то табличок, а ми провели стільки-то акцій. Результат — це про навчання і про те, наскільки свідомішим стало суспільство. Це ніколи не про навʼязування, це про гру в довгу. 

Можливо, є ситуація, яка б пояснила, що саме змінилося?

Мабуть, найпоказовішим є те, що деякі речі почали поширюватись без нашого втручання. В якихось містах немає наших координаторів [акцій-нагадувань про хвилину мовчання, — ред.], друзів, близьких чи знайомих, але там почали виходити на акції й активніше просувати цю тему. 

За останній рік я помітила, що на багатьох виставках і в різних комунікаціях почала зʼявлятися тема пам’яті. Але я не скажу, що це лише наша заслуга, бо вона — комплексна. По-перше, заслуга Іри, яка говорила про це. По-друге, люди говорять про пам’ять і про те, навіщо нам пам’ятати. Третє, це «Платформа пам’яті Меморіал», яка теж комунікує про персоналізацію пам’яті.

Що «Вшануй» намагаєтеся впроваджувати ще, окрім хвилини мовчання? 

Зраз одне з важливих — прощання з прапором. Мені дуже хочеться створити цей ритуал, адже прапорів на кладовищах у нас багато. І мені дуже сумно, коли вони валяються десь на смітниках. Не всі так роблять, але, на жаль, таке теж трапляється. Часто люди просто зберігають, бо не знають, що з ним робити.

Ми також — співорганізатори фестивалю «ЧекаFest». У нас є кілька проєктів, з якими хотілося б поїздити регіонами й розповісти їм про різні практики, які існують в Україні. Також разом із моєю подругою мисткинею Веронікою Моль зробили проєкт «Вікна пам’яті». Окрім цього, ми співпрацювали з агенцією nar.but і створили «Простір пам’яті» — місце, де є тільки камера і мікрофон. Туди можна зайти, повністю зануритись у власні думки, розповісти про близьких, про свої відчуття, про тих, кого хочете згадати. 

Я б хотіла, щоб цей рік став роком складних тем. Щоб ми не боялися обговорювати питання алей памʼяті, табличок на школах чи будинках, де жили люди. Мені б хотілося, щоб ми були тим голосом, який допомагає іншим дієвцям пам’яті звучати. 

Щодо Києва — як там усе починалося і що відбувається зараз із оголошенням хвилини мовчання? 

Початкова комунікація з їхнього боку звучала так: «Давайте не сіяти сум, нам це не треба». Потім ми познайомилися з Вікторією Мухою, яка очолила Координаційну раду з питань пам’ятання. Вона запропонувала приєднатися, щоб організувати хвилину мовчання.

Ми шляхом довгих обговорень дійшли до рішення Київської міської ради про звукове оголошення на Хрещатику, в метро, у застосунку «Київ Цифровий» і про трансляцію на всіх екранах міста. 

Після цього ми чекали кінця 2025-го, бо нам сказали, що до того часу мають завершити оновлення системи оповіщення. На початку січня я надіслала їм запит, щоб дізнатися, чи тепер вони можуть оголошувати хвилину мовчання по всьому місту. Поки що відповіді не отримала.

Чому Київ так довго зволікав із цією темою? До прикладу, Вінниця почала впроваджувати хвилину мовчання ще 2022 року, Львів також узявся це швидше робити.

По-перше, Київ — це справді величезне місто. Якщо у Вінниці чи Львові з акціями можна побувати в кожному районі, то в столиці це зробити дуже складно. Ми одного разу приїхали на Лук’янівку, іншого — на Позняки, а наступного зможемо повернутися туди лише за кілька місяців. По-друге, взаємодія з місцевою владою. Якщо вона активно долучається — то процес рухається.

Київ, наприклад, як місто каже: «Держава нам не сприяла». Не дала прикладів, способів, інструментів, не запропонувала якоїсь наративної рамки, як це робити. Місто боїться брати на себе відповідальність. Проте столиця могла б узяти першість у цьому напрямку і стати таким собі локомотивом. Вона могла б як мінімум ініціювати розмову з державою і запитати: «Підкажіть, а що нам робити?». 

Чи відчуваєте ви саботаж цього процесу з боку окремих людей?

Це відчувається. Не в усіх і не завжди, але загалом — так. Це схоже на дуже типову чиновницьку поведінку — небажання брати на себе відповідальність. Таке справді є. Не у всіх, але є.

Коли ви зрозумієте, що «Вшануй» зробила все, заради чого починали. Чи це все ж процес, який не має завершення?

Я не думаю, що ми — та організація, без якої не може існувати всесвіт. Тому, можливо, наша діяльність колись завершиться. Але поки що я бачу, що в нас пам’ять — це радше процес. Ми постійно щось робимо. 

Я розумію, що в осмисленні досвіду війни, у спробах знайти відповіді на питання, як пам’ятати, як згадувати, як взаємодіяти з цією реальністю, — ми не єдині. Ми просто одні з тих, хто потенційно може з цим працювати. І після завершення війни теж.

Якщо казати про довший період, ми справді змінимося. Можливо, прийдуть нові люди і я як голова організації передам повноваження комусь іншому і піду в якийсь інший проєкт або буду займатися чимось іншим. 

Яка порада або життєвий принцип Іри Цибух рухає вас у цій справі?

Мабуть, це цінності, про які Іра неодноразово говорила, та її безпрецедентність. Вона була доволі різкою — в хорошому сенсі цього слова — і могла чітко відстоювати свої кордони та позицію. 

Я досі згадую її першу і, на жаль, єдину лекцію у Veteran-хабі в травні 2024-го.  Більшість її слів завжди десь поруч зі мною. Вони ніби над організацією й вказують нам шлях. Я періодично повертаюся до них і починаю розуміти їх заново. 

Вона казала про тяглість інституцій і про те, чому пам’ять — це про майбутнє. Це ніби дуже очевидна цитата, але коли розкладаєш її на молекули, то розумієш, чому це про майбутнє, що таке тяглість і для чого вона треба. Коли ми починали «Вшануй», я їх ніби розуміла. І от лише тепер, протягом цих років, я до них дійшла. 

Чому, на вашу думку, ми потребуємо цих усіх ритуалів зараз?

Я відповім цитатою Іри: «Нам ритуали дуже необхідні, аби реалізувати відповідальність живих перед мертвими».

Одягання вишиванки теж можна вважати ритуалом. Інколи, коли хтось каже: «Боже, яка в тебе красива вишиванка!», ти відповідаєш: «Так, це моя, з Полтавщини». І так ти ознакуєш про себе і цю вишиванку. І далі вже може розпочатися діалог. Або ритуал зі свічкою у вікні. Це теж дає тобі розуміння, чому ти бачиш ще одну свічку — у вікні навпроти, з якими цінностями ця людина і про що ви обоє думаєте в цей момент. 

Авторка: Ірина Кравець

Фото: Андрій Якименко

Культура 6 років тому
Найкращі українські книжки — версія українського ПЕН
Художня література для дорослих, дітей та підлітків, есеїстика, мемуари та подорожні нариси — у таких категоріях ПЕН (об’єднання письменників) обрав найкращі вітчизняні книжки за 2019 рік. Про це йдеться на сайті інституції. Чому це цікаво. У цьому списку — книжки, які стали подіями і оприявили важливі тенденції. 

Детальніше. Художня література

Українська проза

  1. Астапенко Ігор. Чаполоч (Видавництво Анетти Антоненко)
  2. Брест Мартин. Пехота 3. Терриконы (ДІПА)
  3. Горіха Зерня Тамара. Доця (Білка)
  4. Гримич Марина. Клавка (Нора-Друк)
  5. Дністровий Анатолій. Б-52 (Видавничий центр «Академія»)
  6. Карпа Ірена. Добрі новини з Аральського моря (#книголав)
  7. Коломійчук Богдан. Готель «Велика Пруссія» (Видавництво Старого Лева)
  8. Кононенко Євгенія. Празька химера (Видавництво Анетти Антоненко)
  9. Криштопа Олег. Братство (Вавилонська бібліотека)
  10. Лабіринт із криги та вогню: антологія актуальної драми. Революція Гідності й гібридна війна (Смолоскип)
  11. Луцишина Оксана. Іван і Феба (Видавництво Старого Лева)
  12. Махно Василь. Вічний календар (Видавництво Старого Лева)
  13. Найден Александр. Картотека: повести, рассказы, пьеса (Стилос)
  14. Павлюк Ілларіон. Танець недоумка (Видавництво Старого Лева)
  15. Рафєєнко Володимир. Мондеґрін. Пісні про смерть і любов (Meridian Czernowitz)
  16. Роздобудько Ірен. Портрети невідомих (Видавничий центр «Академія»)
  17. Сенік Євгенія. Будинок із сірників, узятих із різних коробок (Видавництво 21)
  18. Сенцов Олег. Жизня (Видавництво Старого Лева)
  19. Чапай Артем. Дивні Люди (Видавництво 21)
  20. Чех Артем. Район «Д» (Meridian Czernowitz)
  21. Шиян Гаська. За спиною (Фабула)
  22. Хвильовий Микола. Повне зібрання творів у 5 томах (Смолоскип)

Українська поезія

  1. Бородин Максим. Кто не спрятался (Герда)
  2. Воробйов Микола. Намальовані двері. Проникнення (Український письменник)
  3. Голобородько Василь. Яблуко добрих вістей (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА)
  4. Калитко Катерина. Ніхто нас тут не знає, і ми нікого (Meridian Czernowitz)
  5. Карабович Тадей. Лугини (Піраміда)
  6. Ківа Ія. Перша сторінка зими (Дух і Літера)
  7. Лаюк Мирослав. Троянда (Видавництво Старого Лева)
  8. Позаяк, Недоступ, Либонь. Пропала грамота (Люта Справа)
  9. Поляк Богуслав. Тирлище (Смолоскип)
  10. Савка Мар’яна. Оптика Бога (Видавництво Старого Лева)
  11. Федюк Тарас. Цеглина (Навчальна книга – Богдан)
  12. Шкурган Василь. Діправді (Легенда)
  13. Херсонський Борис. Вклонитися дереву (Видавництво Старого Лева)

Зарубіжна література

  1. Арундаті Рой. Міністерство граничного щастя / Переклад Андрія Маслюха (Видавництво Старого Лева)
  2. Віан Борис. Шумовиння днів / Переклад Петра Таращука (Вавилонська Бібліотека)
  3. Герберт Збіґнєв. Пан Cogito / Переклад Валерія Бутевича (Крок)
  4. Герберт Збіґнєв. Поезії / Переклад Віктора Дмитрука (Каменяр)
  5. Джвандзи / Переклад Вон Гака (Сафран)
  6. Їротка Зденєк. Сатурнін / Переклад Ірини Забіяки (Комора)
  7. Йонеско Ежен. Антологія театру / Переклад Марії Абрамової (Дух і Літера)
  8. Капусцінський Ришард. Гебан / Переклад Олеся Герасима (Видавництво 21)
  9. Лесьмян Болеслав. Ангели / Переклад Маріанни Кіяновської (Дух і Літера)
  10. Ліндґрен Ґустав Торґні. Пьольса / Переклад Наталі Іваничук (Видавництво Анетти Антоненко)
  11. Петрович Горан. Атлас, описаний небом / Переклад Алли Татаренко (Комора)
  12. Соґьон Хван. Парідеґі / Переклад Андрія Рижкова (Комубук)
  13. Токарчук Ольга. Книги Якова / Переклад Остапа Сливинського ( Темпора)
  14. Фірдоусі Абулькасим. Шах-наме. Книга 3 / Переклад Миколи Ільницького (Навчальна книга – Богдан)
  15. Хілле Павел. Повісті холодного моря / Переклад Віктора Дмитрука (Видавництво 21)
  16. Целан Пауль. Арія снігу / Переклад Петра Рихла (Видавництво 21)
  17. Чосер Джеффрі. Кентерберійські оповідання / Переклад Максима Стріхи (Астролябія)

НОН-ФІКШН

  1. Вронська Тамара. Повторники. Приречені бранці ГУЛАГу (1948-1953) (Темпора)
  2. Енаф Марсель. Ціна істини: дар, гроші, філософія (Дух і Літера)
  3. Кіпіані Вахтанґ. Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР (Vivat)
  4. Крістіан Девід. Велика історія всього / Переклад Ірини Ємельянової (Наш формат)
  5. Пінкер Стівен. Пpocвiтництвo cьoгoднi. Apгумeнти нa кopиcть poзуму, нaуки тa пpoгpecу / Переклад Олени Любенко (Наш формат)
  6. Плохій Сергій. Остання імперія (Клуб Сімейного Дозвілля)
  7. Скарби українських говорів: тексти про борщ (Інститут українознавства ім.Крип’якевича НАН)

Есеїстика

  1. Боецій. Розрада від філософії / Переклад Андрія Содомори (Апріорі)
  2. Герасим’юк Ольга. Я повернулася. Люблю (Видавництво Старого Лева)
  3. Клочко Діана. 65 українських шедеврів. Визнані й неявні (ArtHuss)
  4. Кононенко Євгенія. Слово свого роду (Видавництво Анетти Антоненко)
  5. Ледерак Джон Пол. Розбудова миру (Дух і Літера)
  6. Махно Василь. Околиці та пограниччя (Yakaboo Publishing)
  7. Мідянка Петро. Стовп у центрі Європи (Laurus)
  8. Панченко Володимир. Сонячний годинник (Темпора)
  9. Пастух Тарас. Мости Олега Лишеги (Піраміда)
  10. Поліщук Ярослав. Фронтирна ідентичність: Одеса ХХ століття (Дух і Літера)
  11. Прохасько Тарас. Так, але… (Meridian Czernowitz)
  12. Славінська Ірина. Мої запасні життя (Видавництво Старого Лева)
  13. Титаренко Марія. Комунікація від нуля. Есеї для Мані (Видавництво Старого Лева)
  14. Ушкалов Леонід. Моя Шевченківська енциклопедія: Із досвіду самопізнання (Дух і Літера)

Біографії / мемуари/ інтерв’ю / епістолярії

  1. Джадт Тоні, Снайдер Тімоті. Роздуми про ХХ століття / Переклад Павла Грицака (Човен)
  2. Лисяк-Рудницький Іван. Щоденники (Дух і Літера)
  3. Морґенштерн Сома. В інші часи. Юні літа у Східній Галичині / Переклад Галини Петросаняк (Видавництво 21)
  4. Петрова Ольга. Мистецький Київ 1990-х: Реконструкція (Publish Pro)
  5. Полум’я відігріє пам’ять… Спогади про Олега Лишегу / Упорядник Тарас Пастух (Піраміда)
  6. Сверстюк Євген – Валерія Андрієвська. Листування у 3 томах (Дух і Дітера)
  7. Стус Василь. Листи до сина (Ранок)
  8. Таран Людмила. Яблуня (Видавництво Старого Лева)
  9. Ушкалов Леонід. Чарівність енергії: Михайло Драгоманов (Дух і Літера)

Подорожні нариси / репортажі

  1. Криштопа Олег. Останні українці Польщі (Discursus)
  2. Лисянський Юрій. Навколосвітня подорож на шлюпі «Нева» (1803-1806) (Темпора)
  3. Любка Андрій. У пошуках варварів (Meridian Czernowitz)
  4. Ославська Світлана. Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії (Човен)
  5. Рот Йозеф. Міста і люди / Переклад Олесі Яремчук та Христини Назаркевич (Видавництво 21)
  6. Яґельський Войцех. Усі війни Лари / Переклад Олени Шеремет (Човен)

МИСТЕЦЬКІ ВИДАННЯ

  1. Ангели (Артбук)
  2. Арсенян Мария. Храмовая архитектура армян на территории Украины (Дух і Літера)
  3. Архипенко в західноукраїнському мистецькому дискурсі / Упорядник Василь Габор (Піраміда)
  4. Бетчен Джефрі. Вогонь бажання: зародження фотографії / Переклад Ярослави Стріхи (Родовід)
  5. Будніков Володимир. Напис (ArtHuss)
  6. Вайсберг Матвій. Живопис (Аукціонний дім «Дукат»)
  7. Голосій Олег. Живопис нон-стоп (Мистецький Арсенал)
  8. Косів Василь. Українська ідентичність у графічному дизайні 1945–1989 років (Родовід)
  9. Титаренко Володимир. Подільські килими (Родовід)
  10. Ukraїner. Ukrainian Insider (Видавництво Старого Лева)

ГУМАНІТАРИСТИКА

  1. Марина Юр. Метамодель українського живопису. Твори (Вінниця)
  2. Скіра Юрій. Покликані: Монахи Студійського Уставу та Голокост (Дух і Літера)
  3. Тішнер Юзеф. Філософія драми / Переклад Тетяни Павлінчук (Дух і Літера)
  4. Ткаченко Кирило, Праві двері зліва. Німецька радикальна лівиця і революція та війна в Україні 2013-2018 роки (Критика)
  5. Ушкалов Леонід. Література і філософія: Доба українського бароко (Видавець Олександр Савчук)
  6. Федорук Олесь. Роман Куліша «Чорна рада»: Історія тексту (Критика)
  7. Фромм Еріх. Втеча від свободи / Переклад Максима Яковлєва (Клуб Сімейного Дозвілля)
  8. Шкандрій Мирослав. Євреї в українській літературі: Зображення та ідентичність (Дух і Літера)

Повністю список читайте за посиланням.

Довідка. «ПЕН» («PEN») – це абревіатура, утворена від англійських слів «poets», «playwrights», «essayists» та «novelists» — «поети», «драматурги», «есеїсти» та «романісти». Англійською слово «pen» означає «ручка».

ПЕН став однією з перших міжнародних правозахисних організацій, а також першим міжнародним об’єднанням письменників.  Український ПЕН був заснований 1989 року і прийнятий до Міжнародного ПЕН 1990-го. 

Книжки про Різдво. Одна з ідей для проведення зимових канікул — закутатися у плед і поринути у світ літературних персонажів. Підготували для вас кілька книжок:

«Казки під ялинку». Збірка із шістнадцяти зимових казок від сучасних українських письменників – Зоряни Живки, Ірини Лазуткіної, Юлі Смаль, Галини Вдовиченко, Галини Малик, Оксани Лущевської, Ольги Атаманчук та Богдана Мельничука, Івана Андрусяка, Зірки Шевченко, Олександри Орлової, Аліни Штефан, Юлії Лящинської, Богдани Матіяш, Дзвінки Матіяш, Наталки Малетич і Надійки Гербіш, – котра неодмінно сподобається і дітям, і батькам: маленькі читачі легко впізнаватимуть себе у героях-однолітках й описаних буденних ситуаціях, а старші належно оцінять барвисту мову, ненав’язливу повчальність, добрий гумор та пізнавальність оповідок.

«Різдво червоної пташки», Фенні Флеґґ. Навіщо тягти звичну лямку, якщо лікарі оголосили смертельний діагноз? Головний герой Освальд вирішує поїхати у безтурботну глушину, під назвою Лост-Рівер. Але, виявляється, диво може статися з кожним. Часом один день приносить більше щастя, ніж весь минулий рік. Це диво подарувало Освальду Різдво, а може Лост-Ріверські мешканки, що заснували загадковий езотеричний клуб із кумедною назвою. Любов і надія, відданість і примирення, різдвяне диво, ще й жменя смаколиків на додчачу. І все це під знаком червоної пташки — казкового північного кардинала.

«Велика книга різдвяних ігор». Різдвяна версія восьми класичних настільних ігор, як-от «Гуска», «Фрустрація», «Млин», «Змії та драбини», від італійської художниці Клаудії Бордін. Великоформатне, міцне, в прекрасному ілюстративному оформленні видання, котре забезпечить захопливе дозвілля для всієї родини.

Як опанувати швидкочитання: метод Теодора Рузвельта. Якщо у час святкових вихідних хочете «проковтнути» одразу кілька книжок, то пропонуємо вам більше дізнатися про техніку швидкочитання. У книжці «Прорив у швидкості читання» експерт Пітер Камп ділиться технікою, яка допоможе суттєво пришвидшити темп читання. Кілька порад, які дає експерт, щоб розвинути цю навичку, подає «Українська правда. Життя»:

  1. водіть пальцем під час читання. За словами Кампа, ваша рука — це «найкращий акселератор читання».Якщо ви потренуєтесь водити рядками, швидкість читання зросте одразу. Водіння пальцем  для контролю читання має стати автоматичним;
  2. подолайте несвідоме перечитування. Це — погана звичка. Пітер Камп пропонує у вигляді вправи перечитувати уривок кілька разів. Так можна подолати несвідоме перечитування, адже ваш мозок розслабиться і не хвилюватиметься, що може щось пропустити. Так ви навчите очі читати одне слово лише раз і не повертатися до попереднього;
  3. читайте групами слів. Коли ви вчилися читати, зупинялися на кожній букві, згодом вже увага фокусувалася на складах, а тепер ви можете розуміти цілі слова. Тепер все те саме треба зробити із групами слів – не лише бачити кілька слів водночас, а й розуміти їхнє значення.

Фото: pexels.com

Війна 3 год. тому
Росіяни атакували маршрутку в Херсоні: одна людина загинула

Війська РФ завдали удару по маршрутці в Херсоні. Внаслідок цього одна людина загинула. Про це повідомив голова міської військової адміністрації Ярослав Шанько.

Що ще відомо? Загиблий, за попередніми даними, водій автобуса, його особу наразі встановлюють відповідні служби. Ще п’ятеро пасажирів постраждали. Двоє людей перебувають у тяжкому стані.

Суспільство 4 год. тому
«Вшануй»: голос памʼяті

Рік тому в Києві почали оголошувати про хвилину мовчання — на Хрещатику, у громадському транспорті, в додатку «КиївЦифровий» і на всіх телеекранах міста. У деяких містах, як-от Вінниці чи Львові, це зробили ще раніше. Цьому допомогла статися організація «Вшануй», ідейною натхненницею якої була Ірина (Чека) Цибух. Ми поспілкувалися зі співзасновницею «Вшануй» Катериною Даценко про те, звідки ми починали та де ми є зараз.

Згадаймо початок «Вшануй», що змінилося відтоді?

Ми не розуміли, що робити, як і куди рухатися, як комунікувати та які обережні слова підбирати. Зараз ми це все чітко розуміємо. У всіх наших комунікаціях намагаємося обирати максимально нетравматичний спосіб спілкування. Ми перестали боятися брати складні теми й навчилися працювати з регіонами. 

Мені б дуже не хотілося, щоб пам’ять вимірювалася цифрами — ми встановили стільки-то табличок, а ми провели стільки-то акцій. Результат — це про навчання і про те, наскільки свідомішим стало суспільство. Це ніколи не про навʼязування, це про гру в довгу. 

Можливо, є ситуація, яка б пояснила, що саме змінилося?

Мабуть, найпоказовішим є те, що деякі речі почали поширюватись без нашого втручання. В якихось містах немає наших координаторів [акцій-нагадувань про хвилину мовчання, — ред.], друзів, близьких чи знайомих, але там почали виходити на акції й активніше просувати цю тему. 

За останній рік я помітила, що на багатьох виставках і в різних комунікаціях почала зʼявлятися тема пам’яті. Але я не скажу, що це лише наша заслуга, бо вона — комплексна. По-перше, заслуга Іри, яка говорила про це. По-друге, люди говорять про пам’ять і про те, навіщо нам пам’ятати. Третє, це «Платформа пам’яті Меморіал», яка теж комунікує про персоналізацію пам’яті.

Що «Вшануй» намагаєтеся впроваджувати ще, окрім хвилини мовчання? 

Зраз одне з важливих — прощання з прапором. Мені дуже хочеться створити цей ритуал, адже прапорів на кладовищах у нас багато. І мені дуже сумно, коли вони валяються десь на смітниках. Не всі так роблять, але, на жаль, таке теж трапляється. Часто люди просто зберігають, бо не знають, що з ним робити.

Ми також — співорганізатори фестивалю «ЧекаFest». У нас є кілька проєктів, з якими хотілося б поїздити регіонами й розповісти їм про різні практики, які існують в Україні. Також разом із моєю подругою мисткинею Веронікою Моль зробили проєкт «Вікна пам’яті». Окрім цього, ми співпрацювали з агенцією nar.but і створили «Простір пам’яті» — місце, де є тільки камера і мікрофон. Туди можна зайти, повністю зануритись у власні думки, розповісти про близьких, про свої відчуття, про тих, кого хочете згадати. 

Я б хотіла, щоб цей рік став роком складних тем. Щоб ми не боялися обговорювати питання алей памʼяті, табличок на школах чи будинках, де жили люди. Мені б хотілося, щоб ми були тим голосом, який допомагає іншим дієвцям пам’яті звучати. 

Щодо Києва — як там усе починалося і що відбувається зараз із оголошенням хвилини мовчання? 

Початкова комунікація з їхнього боку звучала так: «Давайте не сіяти сум, нам це не треба». Потім ми познайомилися з Вікторією Мухою, яка очолила Координаційну раду з питань пам’ятання. Вона запропонувала приєднатися, щоб організувати хвилину мовчання.

Ми шляхом довгих обговорень дійшли до рішення Київської міської ради про звукове оголошення на Хрещатику, в метро, у застосунку «Київ Цифровий» і про трансляцію на всіх екранах міста. 

Після цього ми чекали кінця 2025-го, бо нам сказали, що до того часу мають завершити оновлення системи оповіщення. На початку січня я надіслала їм запит, щоб дізнатися, чи тепер вони можуть оголошувати хвилину мовчання по всьому місту. Поки що відповіді не отримала.

Чому Київ так довго зволікав із цією темою? До прикладу, Вінниця почала впроваджувати хвилину мовчання ще 2022 року, Львів також узявся це швидше робити.

По-перше, Київ — це справді величезне місто. Якщо у Вінниці чи Львові з акціями можна побувати в кожному районі, то в столиці це зробити дуже складно. Ми одного разу приїхали на Лук’янівку, іншого — на Позняки, а наступного зможемо повернутися туди лише за кілька місяців. По-друге, взаємодія з місцевою владою. Якщо вона активно долучається — то процес рухається.

Київ, наприклад, як місто каже: «Держава нам не сприяла». Не дала прикладів, способів, інструментів, не запропонувала якоїсь наративної рамки, як це робити. Місто боїться брати на себе відповідальність. Проте столиця могла б узяти першість у цьому напрямку і стати таким собі локомотивом. Вона могла б як мінімум ініціювати розмову з державою і запитати: «Підкажіть, а що нам робити?». 

Чи відчуваєте ви саботаж цього процесу з боку окремих людей?

Це відчувається. Не в усіх і не завжди, але загалом — так. Це схоже на дуже типову чиновницьку поведінку — небажання брати на себе відповідальність. Таке справді є. Не у всіх, але є.

Коли ви зрозумієте, що «Вшануй» зробила все, заради чого починали. Чи це все ж процес, який не має завершення?

Я не думаю, що ми — та організація, без якої не може існувати всесвіт. Тому, можливо, наша діяльність колись завершиться. Але поки що я бачу, що в нас пам’ять — це радше процес. Ми постійно щось робимо. 

Я розумію, що в осмисленні досвіду війни, у спробах знайти відповіді на питання, як пам’ятати, як згадувати, як взаємодіяти з цією реальністю, — ми не єдині. Ми просто одні з тих, хто потенційно може з цим працювати. І після завершення війни теж.

Якщо казати про довший період, ми справді змінимося. Можливо, прийдуть нові люди і я як голова організації передам повноваження комусь іншому і піду в якийсь інший проєкт або буду займатися чимось іншим. 

Яка порада або життєвий принцип Іри Цибух рухає вас у цій справі?

Мабуть, це цінності, про які Іра неодноразово говорила, та її безпрецедентність. Вона була доволі різкою — в хорошому сенсі цього слова — і могла чітко відстоювати свої кордони та позицію. 

Я досі згадую її першу і, на жаль, єдину лекцію у Veteran-хабі в травні 2024-го.  Більшість її слів завжди десь поруч зі мною. Вони ніби над організацією й вказують нам шлях. Я періодично повертаюся до них і починаю розуміти їх заново. 

Вона казала про тяглість інституцій і про те, чому пам’ять — це про майбутнє. Це ніби дуже очевидна цитата, але коли розкладаєш її на молекули, то розумієш, чому це про майбутнє, що таке тяглість і для чого вона треба. Коли ми починали «Вшануй», я їх ніби розуміла. І от лише тепер, протягом цих років, я до них дійшла. 

Чому, на вашу думку, ми потребуємо цих усіх ритуалів зараз?

Я відповім цитатою Іри: «Нам ритуали дуже необхідні, аби реалізувати відповідальність живих перед мертвими».

Одягання вишиванки теж можна вважати ритуалом. Інколи, коли хтось каже: «Боже, яка в тебе красива вишиванка!», ти відповідаєш: «Так, це моя, з Полтавщини». І так ти ознакуєш про себе і цю вишиванку. І далі вже може розпочатися діалог. Або ритуал зі свічкою у вікні. Це теж дає тобі розуміння, чому ти бачиш ще одну свічку — у вікні навпроти, з якими цінностями ця людина і про що ви обоє думаєте в цей момент. 

Авторка: Ірина Кравець

Фото: Андрій Якименко

Політика 4 год. тому
ВАКС обрав запобіжний захід для колишнього голови ДПСУ Сергія Дейнека. Що відомо?

ВАКС обрав запобіжний захід колишнім топпосадовцям Державної прикордонної служби (ДПСУ) України в справі про хабарі за сприяння перетину кордону. Колишньому голові ДПСУ призначили заставу в розмірі 10 мільйонів гривень. Правоохоронці не називають імені, однак зі справи випливає, що йдеться про Сергія Дейнека. 

Що ще відомо? Вже колишньому начальнику відділу пункту пропуску Держприкордонслужби призначили два мільйони гривень застави. За даними «Суспільного», йдеться про ексначальника відділу прикордонної служби «Соломоново» Олександра Марущака

Також на обох підозрюваних поклали процесуальні обов’язки, зокрема не виїжджати з України, не спілкуватися з фігурантами справи та свідками, а також здати закордонні паспорти.

Нагадаємо. 4 січня Володимир Зеленський звільнив Сергія Дейнека з посади очільника Держприкордонної служби, яку той обіймав з червня 2019 року. Дейнеко став радником міністра внутрішніх справ.

Політика 5 год. тому
Франція відпустить затриманий нафтовий танкер тіньового флоту РФ через вимоги законодавства

Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що буде змушений відпустити затриманий нафтовий танкер тіньового флоту РФ через вимоги французького законодавства. Про це він повідомив в телефонній розмові з Володимиром Зеленським. 

Що ще відомо? Макрон повідомив, що планує змінити законодавство, щоб надалі затримані російські танкери залишалися заарештованими в Франції. Водночас Зеленський закликав європейські держави слідувати прикладу Франції та зупиняти й арештовувати танкери тіньового флоту РФ.

Нагадаємо. 22 січня у Середземному морі військово-морські сили Франції зупинили й обшукали нафтовий танкер, який прямував з Росії.

Суспільство 6 год. тому
Українська Волонтерська Служба запрошує волонтерів на ретрит в Карпати. Як доєднатися?

Українська Волонтерська Служба (УВС) оголосила набір на ретрити для волонтерів та волонтерок. Учасникам обіцяють відпочинок, нові знайомства з однодумцями та взаємну підтримку.

Програма складатиметься з трьох хвиль для різних груп волонтерів:

  • 24–28 лютого — для лідерів волонтерських спільнот на прифронті. Для тих, хто очолює гуманітарні штаби, проєкти допомоги ВПО, медичні чи соціальні ініціативи в прифронтових та деокупованих громадах.
  •  24–28 березня — для волонтерів, які допомагають після прильотів, евакуюють людей, доставляють вантажі в складні точки чи займаються відновленням.
  • 21–25 квітня — для тих, хто дбає про захисників, захисниць та їхні родини: фандрейзинг, забезпечення потреб, підтримка ветеранів та допомога в пошуку зниклих.

Як доєднатися? Зареєструватися можна за посиланням. УВС покриває проживання та харчування, а також компенсує вартість квитків.

Фото: УВС

Культура 6 год. тому
Премія Читомо оголосила переможців 2025 року

У «Читомо» назвали переможців у трьох номінаціях за помітні здобутки у книговидавничій справі. Церемонія нагородження відбулася 29 січня в Києві. Про це повідомили на сайті медіа.

Переможцями стали:

  • Книгарня «Сенс» у номінації «Трендсетер видавничого ринку»;
  • Юлія Козловець — директорка Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» у номінації «Амбасадор української книги»;
  • «Книга на фронт» від ГО «Культурний десант» у номінації «За книжкову ініціативу, що сприяє промоції читання».

Зокрема українське видавництво «Основи» отримало спеціальну відзнаку Франкфуртської книжкової виставки — безплатний стенд на цьогорічній виставці, що відбудеться з 7 до 11 жовтня.

Також переможці отримають по 150 000 гривень у кожній номінації.

Довідка. Премія Читомо — професійна нагорода у сфері книговидання та літератури в Україні. Її мета — висвітлювати роботу тих, хто змінює книговидання та популяризує українську літературу у світі.

Культура 7 год. тому
У Музеї війни прибрали написи російською мовою. Що відомо?

У Національному музеї історії України у Другій світовій війні демонтували російськомовні написи зі скульптурної галереї, що зберігалися ще з радянських часів. Про це повідомили у Мінкульті.

Що відомо? Заступник міністра культури Іван Вербицький зазначив, що очищення музейного простору від радянських мотивів є важливим для усунення пропаганди тоталітарного режиму.

Що ще відомо? Робота із деколонізації музейних експозицій триватиме і надалі. Вона передбачає оновлення текстів, візуального оформлення та підходів до представлення історичного матеріалу.

Нагадаємо. У 2023 році на щиті «Батьківщина-Мати» замінили радянський герб на український Тризуб. Також у 2024 році на Алеї міст-героїв прибрали літери з назвами міст та зображення медалі «Золота Зірка».

Фото: Міністерство культури

Війна 7 год. тому
Українські військові уразили російський ЗРК «Оса» та низку логістичних об’єктів

Сили оборони завдали удару по російському зенітно-ракетному комплексі «Оса» у Семенівці на тимчасово окупованій території Запорізької області. Про це повідомили в Генштабі.

Що ще уразили? Українські військові атакували ремонтний підрозділ окремої бригади спеціального призначення РФ поблизу Токмака, склади матеріально-технічного забезпечення артилерійського полку неподалік Охримівки, а також об’єкти 76-ї десантно-штурмової дивізії в районі Кирилівки.

Війна 7 год. тому
Німеччина — 120 мільйонів євро, Єврокомісія — 50 мільйонів євро. Яку допомогу отримала Україна?

Німеччина збільшить екстрену енергетичну підтримку України до 120 мільйонів євро. Країна вже передала до Києва дві мобільні когенераційні установки, які нададуть тепло та світло 86 тисяч киян. Про це повідомили в Уряді.

Також в Україну доставлять ще 41 когенераційну установку та 76 модульних котелень. Це підтримає забезпечення світлом та теплом мільйони людей по всій країні.

Що ще відомо? Єврокомісія надала додаткові 50 мільйонів євро українській державній енергетичній компанії Нафтогаз. Кошти планують витратити на забезпечення опалення та енергопостачання домогосподарств, критично важливих служб та підприємств по всій країні.

Яка наразі ситуація в Києві? У столиці без тепла залишаються ще 378 багатоповерхівок — переважно на Троєщині. Протягом 29 січня там до опалення під’єднали перших понад 100 будинків. Цієї ночі — ще 50. Також вчора, 29 січня, Київ перейшов на тимчасові графіки відключень.

Війна 9 год. тому
Росіяни атакували Харківщину, Дніпропетровщину та Запоріжжя. Які наслідки?

Війська РФ завдали удару по Кривому Розі — одна людина загинула, ще троє постраждали. У Синельниківському районі через пожежі пошкоджені житлові будинки, об’єкти інфраструктури та підрозділ ДСНС. У Павлоградському та Нікопольському районах пошкоджені транспорт та будинки. Про це повідомили в ДСНС.

Харківщина. Внаслідок російської атаки на Харківщині пошкоджено адміністративну будівлю. Також зайнявся дах двоповерхової будівлі на площі 100 метрів квадратних. 

Запоріжжя. Увечері 29 січня росіяни атакували один із районів міста ударним БпЛА. Внаслідок обстрілу загорівся приватний житловий будинок — пожежу ліквідували. Вибуховою хвилею також пошкоджено два сусідні житлові будинки.

Культура 6 год. тому
Премія Читомо оголосила переможців 2025 року

У «Читомо» назвали переможців у трьох номінаціях за помітні здобутки у книговидавничій справі. Церемонія нагородження відбулася 29 січня в Києві. Про це повідомили на сайті медіа.

Переможцями стали:

  • Книгарня «Сенс» у номінації «Трендсетер видавничого ринку»;
  • Юлія Козловець — директорка Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» у номінації «Амбасадор української книги»;
  • «Книга на фронт» від ГО «Культурний десант» у номінації «За книжкову ініціативу, що сприяє промоції читання».

Зокрема українське видавництво «Основи» отримало спеціальну відзнаку Франкфуртської книжкової виставки — безплатний стенд на цьогорічній виставці, що відбудеться з 7 до 11 жовтня.

Також переможці отримають по 150 000 гривень у кожній номінації.

Довідка. Премія Читомо — професійна нагорода у сфері книговидання та літератури в Україні. Її мета — висвітлювати роботу тих, хто змінює книговидання та популяризує українську літературу у світі.

Культура 7 год. тому
У Музеї війни прибрали написи російською мовою. Що відомо?

У Національному музеї історії України у Другій світовій війні демонтували російськомовні написи зі скульптурної галереї, що зберігалися ще з радянських часів. Про це повідомили у Мінкульті.

Що відомо? Заступник міністра культури Іван Вербицький зазначив, що очищення музейного простору від радянських мотивів є важливим для усунення пропаганди тоталітарного режиму.

Що ще відомо? Робота із деколонізації музейних експозицій триватиме і надалі. Вона передбачає оновлення текстів, візуального оформлення та підходів до представлення історичного матеріалу.

Нагадаємо. У 2023 році на щиті «Батьківщина-Мати» замінили радянський герб на український Тризуб. Також у 2024 році на Алеї міст-героїв прибрали літери з назвами міст та зображення медалі «Золота Зірка».

Фото: Міністерство культури

Культура 2 місяці тому
«Супермен» та «Білий Лотос» — найпопулярніші фільми та серіали 2025 року на IMDb
Найкращим фільмом у 2025 році на платформі IMDb став «Супермен», а серіалом — «Білий Лотос». Рейтинг сформували на основі вподобань понад 250 млн користувачів по всьому світу, а список найпопулярніших стрічок та серіалів оприлюднили на сайті платформи. Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відомо? Окрім «Супермена» та «Білого Лотоса», також є чорна кінокомедія «Одна битва за іншою», горори «Грішники» та «Зброя», готично-фантастичний фільм «Франкенштейн», супергеройський фільм Marvel «Громовержці» і продовження відомих франшиз «Світ Юрського періоду: Відродження», «Щасливчик Гілмор 2» та інші. 

У рейтингу найпопулярніших серіалів, лідером став третій сезон «Білого Лотоса». На другому місці — горор «Останні з нас». До списку режисерів 2025 року увійшли Пол Томас Андерсон, Гільєрмо дель Торо, Зак Крегер та Джеймс Ганна, який отримав першу премію IMDb Fan Favorite Filmmaker Starmeter Award у 2025 році. 

Довідка. IMDb — онлайн-база даних про кіно, серіали та знаменитостей, заснована у 1990 роках.

Фото: Суспільне культура

Різне 2 місяці тому
У Буковелі відкрили супермаркет з дизайном «Тіні забутих предків»
У Буковелі мережа «Сільпо» відкрила перший супермаркет, присвячений сюжетам повісті Михайла Коцюбинського та фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Про це повідомила «Українська рада торгових центрів». Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відомо? Супермаркет поділений на десять виставкових тематичних зон, які поєднують роботи сучасних митців з автентичними етнографічними предметами. 

У межах експозиції представлено трембіти, автентичний посуд, свічники-трійці, предмети побуту й меблі, які команда «Сільпо» знайшла під час експедицій до Коломиї та Косова. Також на стінах зображені фрази з фільму. 

Вперше до створення супермаркету долучили мистецького куратора Павла Гудімова.

Фото: «Сільпо»

Активізм 2 місяці тому
Рух «Жовта стрічка» провів акцію в окупованих містах на честь ЗСУ
Активісти руху «Жовта стрічка» провели акцію на честь ЗСУ на тимчасово окупованих територіях України. Про це повідомили в організації. Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відомо? Активісти розклеїли та опублікували фото з підтримкою Збройних сил України у чотирьох окупованих містах — Донецьку, Луганську, Сімферополі та Севастополі.

У русі наголосили, що тема підтримки армії найчастіше звучить серед ідей для нових акцій. Таким чином українці в окупації хочуть висловити подяку військовим.

Довідка. «Жовта стрічка» — громадянський рух спротиву на тимчасово окупованих територіях України, створений у 2022 році. Активісти використовують жовту стрічку, як символ спротиву та проводять акції, щоб протистояти російській окупації.

Фото: «Жовта стрічка»

Запросіть друга до Спільноти

Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити

Придбайте для друга подарунок від TUM

Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку

Майже готово

Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.

Дякуємо і до зв’язку незабаром!

Дякуємо за покупку!

Ваша підтримка буде активована впродовж 10 хвилин. До зв’язку незабаром. Повернутись до статті

Вхід в кабінет

Відновлення пароля

Оберіть рівень підтримки