Новини здорової людини Архів – Сторінка 12 з 249 – The Ukrainians

09:00

загальнонаціональна
хвилина памʼяті

Суспільство 42 хв. тому
«Вшануй»: голос памʼяті

Рік тому в Києві почали оголошувати про хвилину мовчання — на Хрещатику, у громадському транспорті, в додатку «КиївЦифровий» і на всіх телеекранах міста. У деяких містах, як-от Вінниці чи Львові, це зробили ще раніше. Цьому допомогла статися організація «Вшануй», ідейною натхненницею якої була Ірина (Чека) Цибух. Ми поспілкувалися зі співзасновницею «Вшануй» Катериною Даценко про те, звідки ми починали та де ми є зараз.

Згадаймо початок «Вшануй», що змінилося відтоді?

Ми не розуміли, що робити, як і куди рухатися, як комунікувати та які обережні слова підбирати. Зараз ми це все чітко розуміємо. У всіх наших комунікаціях намагаємося обирати максимально нетравматичний спосіб спілкування. Ми перестали боятися брати складні теми й навчилися працювати з регіонами. 

Мені б дуже не хотілося, щоб пам’ять вимірювалася цифрами — ми встановили стільки-то табличок, а ми провели стільки-то акцій. Результат — це про навчання і про те, наскільки свідомішим стало суспільство. Це ніколи не про навʼязування, це про гру в довгу. 

Можливо, є ситуація, яка б пояснила, що саме змінилося?

Мабуть, найпоказовішим є те, що деякі речі почали поширюватись без нашого втручання. В якихось містах немає наших координаторів [акцій-нагадувань про хвилину мовчання, — ред.], друзів, близьких чи знайомих, але там почали виходити на акції й активніше просувати цю тему. 

За останній рік я помітила, що на багатьох виставках і в різних комунікаціях почала зʼявлятися тема пам’яті. Але я не скажу, що це лише наша заслуга, бо вона — комплексна. По-перше, заслуга Іри, яка говорила про це. По-друге, люди говорять про пам’ять і про те, навіщо нам пам’ятати. Третє, це «Платформа пам’яті Меморіал», яка теж комунікує про персоналізацію пам’яті.

Що «Вшануй» намагаєтеся впроваджувати ще, окрім хвилини мовчання? 

Зраз одне з важливих — прощання з прапором. Мені дуже хочеться створити цей ритуал, адже прапорів на кладовищах у нас багато. І мені дуже сумно, коли вони валяються десь на смітниках. Не всі так роблять, але, на жаль, таке теж трапляється. Часто люди просто зберігають, бо не знають, що з ним робити.

Ми також — співорганізатори фестивалю «ЧекаFest». У нас є кілька проєктів, з якими хотілося б поїздити регіонами й розповісти їм про різні практики, які існують в Україні. Також разом із моєю подругою мисткинею Веронікою Моль зробили проєкт «Вікна пам’яті». Окрім цього, ми співпрацювали з агенцією nar.but і створили «Простір пам’яті» — місце, де є тільки камера і мікрофон. Туди можна зайти, повністю зануритись у власні думки, розповісти про близьких, про свої відчуття, про тих, кого хочете згадати. 

Я б хотіла, щоб цей рік став роком складних тем. Щоб ми не боялися обговорювати питання алей памʼяті, табличок на школах чи будинках, де жили люди. Мені б хотілося, щоб ми були тим голосом, який допомагає іншим дієвцям пам’яті звучати. 

Щодо Києва — як там усе починалося і що відбувається зараз із оголошенням хвилини мовчання? 

Початкова комунікація з їхнього боку звучала так: «Давайте не сіяти сум, нам це не треба». Потім ми познайомилися з Вікторією Мухою, яка очолила Координаційну раду з питань пам’ятання. Вона запропонувала приєднатися, щоб організувати хвилину мовчання.

Ми шляхом довгих обговорень дійшли до рішення Київської міської ради про звукове оголошення на Хрещатику, в метро, у застосунку «Київ Цифровий» і про трансляцію на всіх екранах міста. 

Після цього ми чекали кінця 2025-го, бо нам сказали, що до того часу мають завершити оновлення системи оповіщення. На початку січня я надіслала їм запит, щоб дізнатися, чи тепер вони можуть оголошувати хвилину мовчання по всьому місту. Поки що відповіді не отримала.

Чому Київ так довго зволікав із цією темою? До прикладу, Вінниця почала впроваджувати хвилину мовчання ще 2022 року, Львів також узявся це швидше робити.

По-перше, Київ — це справді величезне місто. Якщо у Вінниці чи Львові з акціями можна побувати в кожному районі, то в столиці це зробити дуже складно. Ми одного разу приїхали на Лук’янівку, іншого — на Позняки, а наступного зможемо повернутися туди лише за кілька місяців. По-друге, взаємодія з місцевою владою. Якщо вона активно долучається — то процес рухається.

Київ, наприклад, як місто каже: «Держава нам не сприяла». Не дала прикладів, способів, інструментів, не запропонувала якоїсь наративної рамки, як це робити. Місто боїться брати на себе відповідальність. Проте столиця могла б узяти першість у цьому напрямку і стати таким собі локомотивом. Вона могла б як мінімум ініціювати розмову з державою і запитати: «Підкажіть, а що нам робити?». 

Чи відчуваєте ви саботаж цього процесу з боку окремих людей?

Це відчувається. Не в усіх і не завжди, але загалом — так. Це схоже на дуже типову чиновницьку поведінку — небажання брати на себе відповідальність. Таке справді є. Не у всіх, але є.

Коли ви зрозумієте, що «Вшануй» зробила все, заради чого починали. Чи це все ж процес, який не має завершення?

Я не думаю, що ми — та організація, без якої не може існувати всесвіт. Тому, можливо, наша діяльність колись завершиться. Але поки що я бачу, що в нас пам’ять — це радше процес. Ми постійно щось робимо. 

Я розумію, що в осмисленні досвіду війни, у спробах знайти відповіді на питання, як пам’ятати, як згадувати, як взаємодіяти з цією реальністю, — ми не єдині. Ми просто одні з тих, хто потенційно може з цим працювати. І після завершення війни теж.

Якщо казати про довший період, ми справді змінимося. Можливо, прийдуть нові люди і я як голова організації передам повноваження комусь іншому і піду в якийсь інший проєкт або буду займатися чимось іншим. 

Яка порада або життєвий принцип Іри Цибух рухає вас у цій справі?

Мабуть, це цінності, про які Іра неодноразово говорила, та її безпрецедентність. Вона була доволі різкою — в хорошому сенсі цього слова — і могла чітко відстоювати свої кордони та позицію. 

Я досі згадую її першу і, на жаль, єдину лекцію у Veteran-хабі в травні 2024-го.  Більшість її слів завжди десь поруч зі мною. Вони ніби над організацією й вказують нам шлях. Я періодично повертаюся до них і починаю розуміти їх заново. 

Вона казала про тяглість інституцій і про те, чому пам’ять — це про майбутнє. Це ніби дуже очевидна цитата, але коли розкладаєш її на молекули, то розумієш, чому це про майбутнє, що таке тяглість і для чого вона треба. Коли ми починали «Вшануй», я їх ніби розуміла. І от лише тепер, протягом цих років, я до них дійшла. 

Чому, на вашу думку, ми потребуємо цих усіх ритуалів зараз?

Я відповім цитатою Іри: «Нам ритуали дуже необхідні, аби реалізувати відповідальність живих перед мертвими».

Одягання вишиванки теж можна вважати ритуалом. Інколи, коли хтось каже: «Боже, яка в тебе красива вишиванка!», ти відповідаєш: «Так, це моя, з Полтавщини». І так ти ознакуєш про себе і цю вишиванку. І далі вже може розпочатися діалог. Або ритуал зі свічкою у вікні. Це теж дає тобі розуміння, чому ти бачиш ще одну свічку — у вікні навпроти, з якими цінностями ця людина і про що ви обоє думаєте в цей момент. 

Авторка: Ірина Кравець

Фото: Андрій Якименко

Політика 56 хв. тому
ВАКС обрав запобіжний захід для колишнього голови ДПСУ Сергія Дейнеки. Що відомо?

ВАКС обрав запобіжний захід колишнім топпосадовцям Державної прикордонної служби (ДПСУ) України в справі про хабарі за сприяння перетину кордону. Колишньому голові ДПСУ призначили заставу в розмірі 10 мільйонів гривень. Правоохоронці не називають імені, однак зі справи випливає, що йдеться про Сергія Дейнека. 

Що ще відомо? До вже колишнього начальника відділу пункту пропуску Держприкордонслужби застосували два мільйони гривень застави. За даними «Суспільного», йдеться про ексначальника відділу прикордонної служби «Соломоново» Олександра Марущака

Також на обох підозрюваних поклали процесуальні обов’язки, зокрема: не виїжджати з України, не спілкуватися з фігурантами справи та свідками, а також здати закордонні паспорти.

Нагадаємо. 4 січня Володимир Зеленський звільнив Сергія Дейнека з посади очільника Держприкордонної служби, яку той обіймав з червня 2019 року. Дейнеко став радником міністра внутрішніх справ.

Суспільство 42 хв. тому
«Вшануй»: голос памʼяті

Рік тому в Києві почали оголошувати про хвилину мовчання — на Хрещатику, у громадському транспорті, в додатку «КиївЦифровий» і на всіх телеекранах міста. У деяких містах, як-от Вінниці чи Львові, це зробили ще раніше. Цьому допомогла статися організація «Вшануй», ідейною натхненницею якої була Ірина (Чека) Цибух. Ми поспілкувалися зі співзасновницею «Вшануй» Катериною Даценко про те, звідки ми починали та де ми є зараз.

Згадаймо початок «Вшануй», що змінилося відтоді?

Ми не розуміли, що робити, як і куди рухатися, як комунікувати та які обережні слова підбирати. Зараз ми це все чітко розуміємо. У всіх наших комунікаціях намагаємося обирати максимально нетравматичний спосіб спілкування. Ми перестали боятися брати складні теми й навчилися працювати з регіонами. 

Мені б дуже не хотілося, щоб пам’ять вимірювалася цифрами — ми встановили стільки-то табличок, а ми провели стільки-то акцій. Результат — це про навчання і про те, наскільки свідомішим стало суспільство. Це ніколи не про навʼязування, це про гру в довгу. 

Можливо, є ситуація, яка б пояснила, що саме змінилося?

Мабуть, найпоказовішим є те, що деякі речі почали поширюватись без нашого втручання. В якихось містах немає наших координаторів [акцій-нагадувань про хвилину мовчання, — ред.], друзів, близьких чи знайомих, але там почали виходити на акції й активніше просувати цю тему. 

За останній рік я помітила, що на багатьох виставках і в різних комунікаціях почала зʼявлятися тема пам’яті. Але я не скажу, що це лише наша заслуга, бо вона — комплексна. По-перше, заслуга Іри, яка говорила про це. По-друге, люди говорять про пам’ять і про те, навіщо нам пам’ятати. Третє, це «Платформа пам’яті Меморіал», яка теж комунікує про персоналізацію пам’яті.

Що «Вшануй» намагаєтеся впроваджувати ще, окрім хвилини мовчання? 

Зраз одне з важливих — прощання з прапором. Мені дуже хочеться створити цей ритуал, адже прапорів на кладовищах у нас багато. І мені дуже сумно, коли вони валяються десь на смітниках. Не всі так роблять, але, на жаль, таке теж трапляється. Часто люди просто зберігають, бо не знають, що з ним робити.

Ми також — співорганізатори фестивалю «ЧекаFest». У нас є кілька проєктів, з якими хотілося б поїздити регіонами й розповісти їм про різні практики, які існують в Україні. Також разом із моєю подругою мисткинею Веронікою Моль зробили проєкт «Вікна пам’яті». Окрім цього, ми співпрацювали з агенцією nar.but і створили «Простір пам’яті» — місце, де є тільки камера і мікрофон. Туди можна зайти, повністю зануритись у власні думки, розповісти про близьких, про свої відчуття, про тих, кого хочете згадати. 

Я б хотіла, щоб цей рік став роком складних тем. Щоб ми не боялися обговорювати питання алей памʼяті, табличок на школах чи будинках, де жили люди. Мені б хотілося, щоб ми були тим голосом, який допомагає іншим дієвцям пам’яті звучати. 

Щодо Києва — як там усе починалося і що відбувається зараз із оголошенням хвилини мовчання? 

Початкова комунікація з їхнього боку звучала так: «Давайте не сіяти сум, нам це не треба». Потім ми познайомилися з Вікторією Мухою, яка очолила Координаційну раду з питань пам’ятання. Вона запропонувала приєднатися, щоб організувати хвилину мовчання.

Ми шляхом довгих обговорень дійшли до рішення Київської міської ради про звукове оголошення на Хрещатику, в метро, у застосунку «Київ Цифровий» і про трансляцію на всіх екранах міста. 

Після цього ми чекали кінця 2025-го, бо нам сказали, що до того часу мають завершити оновлення системи оповіщення. На початку січня я надіслала їм запит, щоб дізнатися, чи тепер вони можуть оголошувати хвилину мовчання по всьому місту. Поки що відповіді не отримала.

Чому Київ так довго зволікав із цією темою? До прикладу, Вінниця почала впроваджувати хвилину мовчання ще 2022 року, Львів також узявся це швидше робити.

По-перше, Київ — це справді величезне місто. Якщо у Вінниці чи Львові з акціями можна побувати в кожному районі, то в столиці це зробити дуже складно. Ми одного разу приїхали на Лук’янівку, іншого — на Позняки, а наступного зможемо повернутися туди лише за кілька місяців. По-друге, взаємодія з місцевою владою. Якщо вона активно долучається — то процес рухається.

Київ, наприклад, як місто каже: «Держава нам не сприяла». Не дала прикладів, способів, інструментів, не запропонувала якоїсь наративної рамки, як це робити. Місто боїться брати на себе відповідальність. Проте столиця могла б узяти першість у цьому напрямку і стати таким собі локомотивом. Вона могла б як мінімум ініціювати розмову з державою і запитати: «Підкажіть, а що нам робити?». 

Чи відчуваєте ви саботаж цього процесу з боку окремих людей?

Це відчувається. Не в усіх і не завжди, але загалом — так. Це схоже на дуже типову чиновницьку поведінку — небажання брати на себе відповідальність. Таке справді є. Не у всіх, але є.

Коли ви зрозумієте, що «Вшануй» зробила все, заради чого починали. Чи це все ж процес, який не має завершення?

Я не думаю, що ми — та організація, без якої не може існувати всесвіт. Тому, можливо, наша діяльність колись завершиться. Але поки що я бачу, що в нас пам’ять — це радше процес. Ми постійно щось робимо. 

Я розумію, що в осмисленні досвіду війни, у спробах знайти відповіді на питання, як пам’ятати, як згадувати, як взаємодіяти з цією реальністю, — ми не єдині. Ми просто одні з тих, хто потенційно може з цим працювати. І після завершення війни теж.

Якщо казати про довший період, ми справді змінимося. Можливо, прийдуть нові люди і я як голова організації передам повноваження комусь іншому і піду в якийсь інший проєкт або буду займатися чимось іншим. 

Яка порада або життєвий принцип Іри Цибух рухає вас у цій справі?

Мабуть, це цінності, про які Іра неодноразово говорила, та її безпрецедентність. Вона була доволі різкою — в хорошому сенсі цього слова — і могла чітко відстоювати свої кордони та позицію. 

Я досі згадую її першу і, на жаль, єдину лекцію у Veteran-хабі в травні 2024-го.  Більшість її слів завжди десь поруч зі мною. Вони ніби над організацією й вказують нам шлях. Я періодично повертаюся до них і починаю розуміти їх заново. 

Вона казала про тяглість інституцій і про те, чому пам’ять — це про майбутнє. Це ніби дуже очевидна цитата, але коли розкладаєш її на молекули, то розумієш, чому це про майбутнє, що таке тяглість і для чого вона треба. Коли ми починали «Вшануй», я їх ніби розуміла. І от лише тепер, протягом цих років, я до них дійшла. 

Чому, на вашу думку, ми потребуємо цих усіх ритуалів зараз?

Я відповім цитатою Іри: «Нам ритуали дуже необхідні, аби реалізувати відповідальність живих перед мертвими».

Одягання вишиванки теж можна вважати ритуалом. Інколи, коли хтось каже: «Боже, яка в тебе красива вишиванка!», ти відповідаєш: «Так, це моя, з Полтавщини». І так ти ознакуєш про себе і цю вишиванку. І далі вже може розпочатися діалог. Або ритуал зі свічкою у вікні. Це теж дає тобі розуміння, чому ти бачиш ще одну свічку — у вікні навпроти, з якими цінностями ця людина і про що ви обоє думаєте в цей момент. 

Авторка: Ірина Кравець

Фото: Андрій Якименко

Суспільство 42 хв. тому
«Вшануй»: голос памʼяті

Рік тому в Києві почали оголошувати про хвилину мовчання — на Хрещатику, у громадському транспорті, в додатку «КиївЦифровий» і на всіх телеекранах міста. У деяких містах, як-от Вінниці чи Львові, це зробили ще раніше. Цьому допомогла статися організація «Вшануй», ідейною натхненницею якої була Ірина (Чека) Цибух. Ми поспілкувалися зі співзасновницею «Вшануй» Катериною Даценко про те, звідки ми починали та де ми є зараз.

Згадаймо початок «Вшануй», що змінилося відтоді?

Ми не розуміли, що робити, як і куди рухатися, як комунікувати та які обережні слова підбирати. Зараз ми це все чітко розуміємо. У всіх наших комунікаціях намагаємося обирати максимально нетравматичний спосіб спілкування. Ми перестали боятися брати складні теми й навчилися працювати з регіонами. 

Мені б дуже не хотілося, щоб пам’ять вимірювалася цифрами — ми встановили стільки-то табличок, а ми провели стільки-то акцій. Результат — це про навчання і про те, наскільки свідомішим стало суспільство. Це ніколи не про навʼязування, це про гру в довгу. 

Можливо, є ситуація, яка б пояснила, що саме змінилося?

Мабуть, найпоказовішим є те, що деякі речі почали поширюватись без нашого втручання. В якихось містах немає наших координаторів [акцій-нагадувань про хвилину мовчання, — ред.], друзів, близьких чи знайомих, але там почали виходити на акції й активніше просувати цю тему. 

За останній рік я помітила, що на багатьох виставках і в різних комунікаціях почала зʼявлятися тема пам’яті. Але я не скажу, що це лише наша заслуга, бо вона — комплексна. По-перше, заслуга Іри, яка говорила про це. По-друге, люди говорять про пам’ять і про те, навіщо нам пам’ятати. Третє, це «Платформа пам’яті Меморіал», яка теж комунікує про персоналізацію пам’яті.

Що «Вшануй» намагаєтеся впроваджувати ще, окрім хвилини мовчання? 

Зраз одне з важливих — прощання з прапором. Мені дуже хочеться створити цей ритуал, адже прапорів на кладовищах у нас багато. І мені дуже сумно, коли вони валяються десь на смітниках. Не всі так роблять, але, на жаль, таке теж трапляється. Часто люди просто зберігають, бо не знають, що з ним робити.

Ми також — співорганізатори фестивалю «ЧекаFest». У нас є кілька проєктів, з якими хотілося б поїздити регіонами й розповісти їм про різні практики, які існують в Україні. Також разом із моєю подругою мисткинею Веронікою Моль зробили проєкт «Вікна пам’яті». Окрім цього, ми співпрацювали з агенцією nar.but і створили «Простір пам’яті» — місце, де є тільки камера і мікрофон. Туди можна зайти, повністю зануритись у власні думки, розповісти про близьких, про свої відчуття, про тих, кого хочете згадати. 

Я б хотіла, щоб цей рік став роком складних тем. Щоб ми не боялися обговорювати питання алей памʼяті, табличок на школах чи будинках, де жили люди. Мені б хотілося, щоб ми були тим голосом, який допомагає іншим дієвцям пам’яті звучати. 

Щодо Києва — як там усе починалося і що відбувається зараз із оголошенням хвилини мовчання? 

Початкова комунікація з їхнього боку звучала так: «Давайте не сіяти сум, нам це не треба». Потім ми познайомилися з Вікторією Мухою, яка очолила Координаційну раду з питань пам’ятання. Вона запропонувала приєднатися, щоб організувати хвилину мовчання.

Ми шляхом довгих обговорень дійшли до рішення Київської міської ради про звукове оголошення на Хрещатику, в метро, у застосунку «Київ Цифровий» і про трансляцію на всіх екранах міста. 

Після цього ми чекали кінця 2025-го, бо нам сказали, що до того часу мають завершити оновлення системи оповіщення. На початку січня я надіслала їм запит, щоб дізнатися, чи тепер вони можуть оголошувати хвилину мовчання по всьому місту. Поки що відповіді не отримала.

Чому Київ так довго зволікав із цією темою? До прикладу, Вінниця почала впроваджувати хвилину мовчання ще 2022 року, Львів також узявся це швидше робити.

По-перше, Київ — це справді величезне місто. Якщо у Вінниці чи Львові з акціями можна побувати в кожному районі, то в столиці це зробити дуже складно. Ми одного разу приїхали на Лук’янівку, іншого — на Позняки, а наступного зможемо повернутися туди лише за кілька місяців. По-друге, взаємодія з місцевою владою. Якщо вона активно долучається — то процес рухається.

Київ, наприклад, як місто каже: «Держава нам не сприяла». Не дала прикладів, способів, інструментів, не запропонувала якоїсь наративної рамки, як це робити. Місто боїться брати на себе відповідальність. Проте столиця могла б узяти першість у цьому напрямку і стати таким собі локомотивом. Вона могла б як мінімум ініціювати розмову з державою і запитати: «Підкажіть, а що нам робити?». 

Чи відчуваєте ви саботаж цього процесу з боку окремих людей?

Це відчувається. Не в усіх і не завжди, але загалом — так. Це схоже на дуже типову чиновницьку поведінку — небажання брати на себе відповідальність. Таке справді є. Не у всіх, але є.

Коли ви зрозумієте, що «Вшануй» зробила все, заради чого починали. Чи це все ж процес, який не має завершення?

Я не думаю, що ми — та організація, без якої не може існувати всесвіт. Тому, можливо, наша діяльність колись завершиться. Але поки що я бачу, що в нас пам’ять — це радше процес. Ми постійно щось робимо. 

Я розумію, що в осмисленні досвіду війни, у спробах знайти відповіді на питання, як пам’ятати, як згадувати, як взаємодіяти з цією реальністю, — ми не єдині. Ми просто одні з тих, хто потенційно може з цим працювати. І після завершення війни теж.

Якщо казати про довший період, ми справді змінимося. Можливо, прийдуть нові люди і я як голова організації передам повноваження комусь іншому і піду в якийсь інший проєкт або буду займатися чимось іншим. 

Яка порада або життєвий принцип Іри Цибух рухає вас у цій справі?

Мабуть, це цінності, про які Іра неодноразово говорила, та її безпрецедентність. Вона була доволі різкою — в хорошому сенсі цього слова — і могла чітко відстоювати свої кордони та позицію. 

Я досі згадую її першу і, на жаль, єдину лекцію у Veteran-хабі в травні 2024-го.  Більшість її слів завжди десь поруч зі мною. Вони ніби над організацією й вказують нам шлях. Я періодично повертаюся до них і починаю розуміти їх заново. 

Вона казала про тяглість інституцій і про те, чому пам’ять — це про майбутнє. Це ніби дуже очевидна цитата, але коли розкладаєш її на молекули, то розумієш, чому це про майбутнє, що таке тяглість і для чого вона треба. Коли ми починали «Вшануй», я їх ніби розуміла. І от лише тепер, протягом цих років, я до них дійшла. 

Чому, на вашу думку, ми потребуємо цих усіх ритуалів зараз?

Я відповім цитатою Іри: «Нам ритуали дуже необхідні, аби реалізувати відповідальність живих перед мертвими».

Одягання вишиванки теж можна вважати ритуалом. Інколи, коли хтось каже: «Боже, яка в тебе красива вишиванка!», ти відповідаєш: «Так, це моя, з Полтавщини». І так ти ознакуєш про себе і цю вишиванку. І далі вже може розпочатися діалог. Або ритуал зі свічкою у вікні. Це теж дає тобі розуміння, чому ти бачиш ще одну свічку — у вікні навпроти, з якими цінностями ця людина і про що ви обоє думаєте в цей момент. 

Авторка: Ірина Кравець

Фото: Андрій Якименко

Політика 56 хв. тому
ВАКС обрав запобіжний захід для колишнього голови ДПСУ Сергія Дейнеки. Що відомо?

ВАКС обрав запобіжний захід колишнім топпосадовцям Державної прикордонної служби (ДПСУ) України в справі про хабарі за сприяння перетину кордону. Колишньому голові ДПСУ призначили заставу в розмірі 10 мільйонів гривень. Правоохоронці не називають імені, однак зі справи випливає, що йдеться про Сергія Дейнека. 

Що ще відомо? До вже колишнього начальника відділу пункту пропуску Держприкордонслужби застосували два мільйони гривень застави. За даними «Суспільного», йдеться про ексначальника відділу прикордонної служби «Соломоново» Олександра Марущака

Також на обох підозрюваних поклали процесуальні обов’язки, зокрема: не виїжджати з України, не спілкуватися з фігурантами справи та свідками, а також здати закордонні паспорти.

Нагадаємо. 4 січня Володимир Зеленський звільнив Сергія Дейнека з посади очільника Держприкордонної служби, яку той обіймав з червня 2019 року. Дейнеко став радником міністра внутрішніх справ.

Політика 1 год. тому
Франція відпустить затриманий нафтовий танкер тіньового флоту РФ через вимоги законодавства

Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що буде змушений відпустити затриманий нафтовий танкер тіньового флоту РФ через вимоги французького законодавства. Про це він повідомив в телефонній розмові з Володимиром Зеленським. 

Що ще відомо? Макрон повідомив, що планує змінити законодавство, щоб надалі затримані російські танкери залишалися заарештованими в Франції. Водночас Зеленський закликав європейські держави слідувати прикладу Франції та зупиняти й арештовувати танкери тіньового флоту РФ.

Нагадаємо. 22 січня у Середземному морі військово-морські сили Франції зупинили й обшукали нафтовий танкер, який прямував з Росії.

Війна 3 год. тому
Українські військові уразили російський ЗРК «Оса» та низку логістичних об’єктів

Сили оборони завдали удару по російському зенітно-ракетному комплексі «Оса» у Семенівці на тимчасово окупованій території Запорізької області. Про це повідомили в Генштабі.

Що ще уразили? Українські військові атакували ремонтний підрозділ окремої бригади спеціального призначення РФ поблизу Токмака, склади матеріально-технічного забезпечення артилерійського полку неподалік Охримівки, а також об’єкти 76-ї десантно-штурмової дивізії в районі Кирилівки.

Війна 4 год. тому
Німеччина — 120 мільйонів євро, Єврокомісія — 50 мільйонів євро. Яку допомогу отримала Україна?

Німеччина збільшить екстрену енергетичну підтримку України до 120 мільйонів євро. Країна вже передала до Києва дві мобільні когенераційні установки, які нададуть тепло та світло 86 тисяч киян. Про це повідомили в Уряді.

Також в Україну доставлять ще 41 когенераційну установку та 76 модульних котелень. Це підтримає забезпечення світлом та теплом мільйони людей по всій країні.

Що ще відомо? Єврокомісія надала додаткові 50 мільйонів євро українській державній енергетичній компанії Нафтогаз. Кошти планують витратити на забезпечення опалення та енергопостачання домогосподарств, критично важливих служб та підприємств по всій країні.

Яка наразі ситуація в Києві? У столиці без тепла залишаються ще 378 багатоповерхівок — переважно на Троєщині. Протягом 29 січня там до опалення під’єднали перших понад 100 будинків. Цієї ночі — ще 50. Також вчора, 29 січня, Київ перейшов на тимчасові графіки відключень.

Війна 5 год. тому
Росіяни атакували Харківщину, Дніпропетровщину та Запоріжжя. Які наслідки?

Війська РФ завдали удару по Кривому Розі — одна людина загинула, ще троє постраждали. У Синельниківському районі через пожежі пошкоджені житлові будинки, об’єкти інфраструктури та підрозділ ДСНС. У Павлоградському та Нікопольському районах пошкоджені транспорт та будинки. Про це повідомили в ДСНС.

Харківщина. Внаслідок російської атаки на Харківщині пошкоджено адміністративну будівлю. Також зайнявся дах двоповерхової будівлі на площі 100 метрів квадратних. 

Запоріжжя. Увечері 29 січня росіяни атакували один із районів міста ударним БпЛА. Внаслідок обстрілу загорівся приватний житловий будинок — пожежу ліквідували. Вибуховою хвилею також пошкоджено два сусідні житлові будинки.

Політика 56 хв. тому
ВАКС обрав запобіжний захід для колишнього голови ДПСУ Сергія Дейнеки. Що відомо?

ВАКС обрав запобіжний захід колишнім топпосадовцям Державної прикордонної служби (ДПСУ) України в справі про хабарі за сприяння перетину кордону. Колишньому голові ДПСУ призначили заставу в розмірі 10 мільйонів гривень. Правоохоронці не називають імені, однак зі справи випливає, що йдеться про Сергія Дейнека. 

Що ще відомо? До вже колишнього начальника відділу пункту пропуску Держприкордонслужби застосували два мільйони гривень застави. За даними «Суспільного», йдеться про ексначальника відділу прикордонної служби «Соломоново» Олександра Марущака

Також на обох підозрюваних поклали процесуальні обов’язки, зокрема: не виїжджати з України, не спілкуватися з фігурантами справи та свідками, а також здати закордонні паспорти.

Нагадаємо. 4 січня Володимир Зеленський звільнив Сергія Дейнека з посади очільника Держприкордонної служби, яку той обіймав з червня 2019 року. Дейнеко став радником міністра внутрішніх справ.

Політика 1 год. тому
Франція відпустить затриманий нафтовий танкер тіньового флоту РФ через вимоги законодавства

Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що буде змушений відпустити затриманий нафтовий танкер тіньового флоту РФ через вимоги французького законодавства. Про це він повідомив в телефонній розмові з Володимиром Зеленським. 

Що ще відомо? Макрон повідомив, що планує змінити законодавство, щоб надалі затримані російські танкери залишалися заарештованими в Франції. Водночас Зеленський закликав європейські держави слідувати прикладу Франції та зупиняти й арештовувати танкери тіньового флоту РФ.

Нагадаємо. 22 січня у Середземному морі військово-морські сили Франції зупинили й обшукали нафтовий танкер, який прямував з Росії.

Суспільство 2 год. тому
Українська Волонтерська Служба запрошує волонтерів на ретрит в Карпати. Як доєднатися?

Українська Волонтерська Служба (УВС) оголосила набір на ретрити для волонтерів та волонтерок. Учасникам обіцяють відпочинок, нові знайомства з однодумцями та взаємну підтримку.

Програма складатиметься з трьох хвиль для різних груп волонтерів:

  • 24–28 лютого — для лідерів волонтерських спільнот на прифронті. Для тих, хто очолює гуманітарні штаби, проєкти допомоги ВПО, медичні чи соціальні ініціативи в прифронтових та деокупованих громадах.
  •  24–28 березня — для волонтерів, які допомагають після прильотів, евакуюють людей, доставляють вантажі в складні точки чи займаються відновленням.
  • 21–25 квітня — для тих, хто дбає про захисників, захисниць та їхні родини: фандрейзинг, забезпечення потреб, підтримка ветеранів та допомога в пошуку зниклих.

Як доєднатися? Зареєструватися можна за посиланням. УВС покриває проживання та харчування, а також компенсує вартість квитків.

Фото: УВС

Культура 3 год. тому
Премія Читомо оголосила переможців 2025 року

У «Читомо» назвали переможців у трьох номінаціях за помітні здобутки у книговидавничій справі. Церемонія нагородження відбулася 29 січня в Києві. Про це повідомили на сайті медіа.

Переможцями стали:

  • Книгарня «Сенс» у номінації «Трендсетер видавничого ринку»;
  • Юлія Козловець — директорка Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» у номінації «Амбасадор української книги»;
  • «Книга на фронт» від ГО «Культурний десант» у номінації «За книжкову ініціативу, що сприяє промоції читання».

Зокрема українське видавництво «Основи» отримало спеціальну відзнаку Франкфуртської книжкової виставки — безплатний стенд на цьогорічній виставці, що відбудеться з 7 до 11 жовтня.

Також переможці отримають по 150 000 гривень у кожній номінації.

Довідка. Премія Читомо — професійна нагорода у сфері книговидання та літератури в Україні. Її мета — висвітлювати роботу тих, хто змінює книговидання та популяризує українську літературу у світі.

Культура 3 год. тому
У Музеї війни прибрали написи російською мовою. Що відомо?

У Національному музеї історії України у Другій світовій війні демонтували російськомовні написи зі скульптурної галереї, що зберігалися ще з радянських часів. Про це повідомили у Мінкульті.

Що відомо? Заступник міністра культури Іван Вербицький зазначив, що очищення музейного простору від радянських мотивів є важливим для усунення пропаганди тоталітарного режиму.

Що ще відомо? Робота із деколонізації музейних експозицій триватиме і надалі. Вона передбачає оновлення текстів, візуального оформлення та підходів до представлення історичного матеріалу.

Нагадаємо. У 2023 році на щиті «Батьківщина-Мати» замінили радянський герб на український Тризуб. Також у 2024 році на Алеї міст-героїв прибрали літери з назвами міст та зображення медалі «Золота Зірка».

Фото: Міністерство культури

Культура 3 год. тому
Премія Читомо оголосила переможців 2025 року

У «Читомо» назвали переможців у трьох номінаціях за помітні здобутки у книговидавничій справі. Церемонія нагородження відбулася 29 січня в Києві. Про це повідомили на сайті медіа.

Переможцями стали:

  • Книгарня «Сенс» у номінації «Трендсетер видавничого ринку»;
  • Юлія Козловець — директорка Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» у номінації «Амбасадор української книги»;
  • «Книга на фронт» від ГО «Культурний десант» у номінації «За книжкову ініціативу, що сприяє промоції читання».

Зокрема українське видавництво «Основи» отримало спеціальну відзнаку Франкфуртської книжкової виставки — безплатний стенд на цьогорічній виставці, що відбудеться з 7 до 11 жовтня.

Також переможці отримають по 150 000 гривень у кожній номінації.

Довідка. Премія Читомо — професійна нагорода у сфері книговидання та літератури в Україні. Її мета — висвітлювати роботу тих, хто змінює книговидання та популяризує українську літературу у світі.

Культура 3 год. тому
У Музеї війни прибрали написи російською мовою. Що відомо?

У Національному музеї історії України у Другій світовій війні демонтували російськомовні написи зі скульптурної галереї, що зберігалися ще з радянських часів. Про це повідомили у Мінкульті.

Що відомо? Заступник міністра культури Іван Вербицький зазначив, що очищення музейного простору від радянських мотивів є важливим для усунення пропаганди тоталітарного режиму.

Що ще відомо? Робота із деколонізації музейних експозицій триватиме і надалі. Вона передбачає оновлення текстів, візуального оформлення та підходів до представлення історичного матеріалу.

Нагадаємо. У 2023 році на щиті «Батьківщина-Мати» замінили радянський герб на український Тризуб. Також у 2024 році на Алеї міст-героїв прибрали літери з назвами міст та зображення медалі «Золота Зірка».

Фото: Міністерство культури

Культура 2 місяці тому
«Супермен» та «Білий Лотос» — найпопулярніші фільми та серіали 2025 року на IMDb
Найкращим фільмом у 2025 році на платформі IMDb став «Супермен», а серіалом — «Білий Лотос». Рейтинг сформували на основі вподобань понад 250 млн користувачів по всьому світу, а список найпопулярніших стрічок та серіалів оприлюднили на сайті платформи. Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відомо? Окрім «Супермена» та «Білого Лотоса», також є чорна кінокомедія «Одна битва за іншою», горори «Грішники» та «Зброя», готично-фантастичний фільм «Франкенштейн», супергеройський фільм Marvel «Громовержці» і продовження відомих франшиз «Світ Юрського періоду: Відродження», «Щасливчик Гілмор 2» та інші. 

У рейтингу найпопулярніших серіалів, лідером став третій сезон «Білого Лотоса». На другому місці — горор «Останні з нас». До списку режисерів 2025 року увійшли Пол Томас Андерсон, Гільєрмо дель Торо, Зак Крегер та Джеймс Ганна, який отримав першу премію IMDb Fan Favorite Filmmaker Starmeter Award у 2025 році. 

Довідка. IMDb — онлайн-база даних про кіно, серіали та знаменитостей, заснована у 1990 роках.

Фото: Суспільне культура

Різне 2 місяці тому
У Буковелі відкрили супермаркет з дизайном «Тіні забутих предків»
У Буковелі мережа «Сільпо» відкрила перший супермаркет, присвячений сюжетам повісті Михайла Коцюбинського та фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Про це повідомила «Українська рада торгових центрів». Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відомо? Супермаркет поділений на десять виставкових тематичних зон, які поєднують роботи сучасних митців з автентичними етнографічними предметами. 

У межах експозиції представлено трембіти, автентичний посуд, свічники-трійці, предмети побуту й меблі, які команда «Сільпо» знайшла під час експедицій до Коломиї та Косова. Також на стінах зображені фрази з фільму. 

Вперше до створення супермаркету долучили мистецького куратора Павла Гудімова.

Фото: «Сільпо»

Активізм 2 місяці тому
Рух «Жовта стрічка» провів акцію в окупованих містах на честь ЗСУ
Активісти руху «Жовта стрічка» провели акцію на честь ЗСУ на тимчасово окупованих територіях України. Про це повідомили в організації. Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відомо? Активісти розклеїли та опублікували фото з підтримкою Збройних сил України у чотирьох окупованих містах — Донецьку, Луганську, Сімферополі та Севастополі.

У русі наголосили, що тема підтримки армії найчастіше звучить серед ідей для нових акцій. Таким чином українці в окупації хочуть висловити подяку військовим.

Довідка. «Жовта стрічка» — громадянський рух спротиву на тимчасово окупованих територіях України, створений у 2022 році. Активісти використовують жовту стрічку, як символ спротиву та проводять акції, щоб протистояти російській окупації.

Фото: «Жовта стрічка»

Культура 2 місяці тому
«Рятують. Підтримують. Оберігають». У Києві відкрили виставку на честь працівників і працівниць екстрених служб
У столиці відкрили фотовиставку «Рятують. Підтримують. Оберігають», яка присвячена працівникам екстрених служб. Про це повідомили організатори.  Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відомо? Через портрети та особисті історії експозиція показує українських рятувальників, медиків, психологів, поліцейських та енергетиків, які працюють, щоб захистити людей, відновити доступ до послуг і підтримати громади в умовах війни.

Хто зображений на виставці? 

  • Олександр Богачов — рятувальник ДСНС Дніпра, керує дронами для пошуку людей під завалами; допоміг врятувати постраждалих після обстрілу дев’ятиповерхівки 14 січня 2023 року.
  • Олена Васьковська — енергетикиня з понад 20-річним досвідом. Після евакуації з Лисичанська продовжила роботу на інших підстанціях.
  • Андрій Самусін — психолог ДСНС, проводить медитації й виїзди у віддалені райони, підтримує стійкість рятувальників.
  • Віктор Курдванівський — екстрений медичний технік з Одеси, рятує людей під час ДТП, пожеж і ракетних обстрілів.
  • Катерина Оніпенко — підполковник поліції, очолює криміналістичний відділ у Донецькій області, документує воєнні злочини, проводить ексгумації.
  • Анна Гуменюк — психологиня ДСНС, виїжджає на евакуації з прифронтових територій, підтримує родини загиблих і дітей.
  • Олег Польща — керівник підрозділу підводного розмінування ДСНС, очищає водойми від уламків дронів і ракет.

Де подивитися? Відвідати експозицію можна у ТРЦ Blockbuster Mall (просп. Степана Бандери, 36, м. Київ) із 2 до 21 грудня.

Виставка організована в межах флагманського партнерства ЄС і Програми розвитку ООН «EU4Recovery — Розширення можливостей громад в Україні». 

Фото: Данило Павлов

Культура 2 місяці тому
«Музичний кемп». Третя штурмова бригада створила музичний альбом «MP3»
Третя окрема штурмова бригада та батальйон безпілотних систем провели «Музичний кемп», у межах якого записали треки разом з українськими артистами. Про це повідомили організатори ініціативи.  Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відомо? Під час музичного інтенсиву військові створили альбом «МРЗ» — Морально-психологічне забезпечення, який складається з шести треків. До ініціативи долучилися українські зірки, зокрема Жека Курган, Саша Чемеров, Badwor7h, Yuvi та музиканти Hyphen Dash.

Яка мета проєкту? За словами військових, показати суспільству, що українські військові — не лише герої на полі бою, а й митці, які безпосередньо формують нову, сучасну мілітарну культуру.

Хто серед учасників? 

  • Монка — пілот FPV, яка до війни закінчила Київську муніципальну академію ім. Глієра по класу бандури.
  • Бласт — командир відділення зв’язку, випускник консерваторії у Празі по класу фортепіано, який працював звукоінженером на фестивалях.
  • Пушок — до війни був басистом та автором пісень гурту «Діти інженерів».
  • Монгол — завдяки проєкту здійснив свою мрію та записав перший трек.
  • Бодяс і Фізик — ремонтують дрони, також мають музичний інтерес і самостійно вчилися грати на різних інструментах.

Де можна послухати? Музичний продукт випущений на власному лейблі 3-ї ОШБр AB3 Music та вже доступний на всіх стрімінгових платформах. 

Фото: надали організатори

Суспільство 2 місяці тому
«Те, що рухає мною в різних видах діяльності, це любов». Історія про те, як любов до свого рухає у волонтерстві
Євгенія Пашаєва — копірайтерка в маркетинговій агенції. Від початку повномасштабного вторгнення вона почала волонтерити. З 2022-го  дівчині вдалося залучити близько мільйона гривень завдяки волонтерству. Проте шлях допомоги іншим розпочала ще задовго до цього — збирала кошти для фонду «Таблеточки».  Про те, як любов до свого рухає у волонтерстві, читайте в тексті НЗЛ та Української Волонтерської Служби. До Дня волонтера протягом грудня публікуватимемо історії українців, які творять зміни завдяки своїй небайдужості. Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

«Я християнка, і те, що рухає мною в різних видах діяльності, — це любов»

Зараз Євгенія працює копірайтеркою в маркетинговій агенції. До цього вона спробувала себе в різних сферах — від роботи у сфері обслуговуванні та аніматорства до IT. Систематично волонтерити Євгенія розпочала у 2022-му. Зараз здебільшого організовує збори для військових, плете сітки й допомагає в церковних медіапроєктах. До цього впродовж майже семи років вона підтримувала фонд «Таблеточки», який піклується про дітей та їхні сім’ї на кожному етапі лікування онкологічних захворювань. На день народження Євгенія організовувала для фонду масштабні збори та регулярно донатила. 

На запитання про те, які цінності її рухають, відповідає: «Я християнка, і те, що рухає мною в різних видах діяльності, — це любов. Любов до свого, до своїх. Мені дуже хочеться допомагати. Але був період, коли я писала, що мене любов ненависті навчила. Тому що в мені поєднується і любов до своїх людей, і ненависть до росіян».

«Коли в лікарні хлопці мене питали: “Ви — волонтер?” Я казала: “Ні, я просто приходжу до друзів”» 

На своїй Instagram-сторінці Євгенія писала, що довго не могла назвати себе волонтеркою. Розуміння зʼявилося, коли вона почала навідувати пораненого знайомого в лікарні. Там вона познайомилася з усіма, хто лежав із ним у палаті, і пів року проводила з ними час, поки ті перебували в клініці. Згодом їздила до них і в інші лікарні.

«Я, напевно, не хотіла визнавати, що я волонтерка, тому що це накладало на мене внутрішню відповідальність — закривати всі запити. […] Здавалось, якщо я скажу, що я — волонтерка, то не зможу відмовити. Тому навіть коли в лікарні хлопці мене питали: “Ви — волонтер?” Я казала: “Ні, я просто приходжу до друзів”». 

Окрім усього іншого, близько року тому Євгенія організувала ініціативу «Підписка життя». Це проєкт, який щомісяця залучає близько десяти тисяч гривень для підтримки тактичної медицини. Механізм дії схожий на той, що у фонді «Повернись живим» та інших організаціях: з картки автоматично списується визначена сума. Кошти дівчина надсилає подрузі, яка закуповує медичне спорядження. Євгенія розповідає, що зараз цей проєкт  рухається повільніше, ніж на початку, проте вона планує його розвивати: «Можливо, зроблю окрему сторінку для цієї ініціативи, бо в мене є ідея створити для неї мерч, а прибуток від продажу відправляти також на цей збір — і конвертувати в такмед».  

«На цю пасивність і байдужість злюся, хоча усвідомлюю, що вони мають на це право» 

Активне залучення у волонтерство змусило Євгенію припинити спілкування з деякими знайомими через розбіжності у поглядах та цінностях. «На цю пасивність і байдужість злюся, хоча усвідомлюю, що вони мають на це право. Я не можу змусити їх бути такими ж активними, як і я». Проте дівчина завжди нагадує собі, що зміни творить активна меншість.

 «Я заспокоювала себе думкою про те, що зміни завжди рухала меншість. Вісімдесят відсотків змін робить двадцять відсотків людей. І я вірила в це ще до повномасштабного вторгнення — коли виходила на мітинги, підтримувала те, що мені відгукувалося». 

«Я недооцінювала важливість співпереживання подібного досвіду — коли людина зіштовхувалася з чимось схожим і справді тебе розуміє»

Євгенія долучилася до одного з ретритів від Української Волонтерської Служби. Це можливість для тих, хто працює з людьми, надає підтримку та беззупинно збирає на допомогу, перезавантажитися в колі однодумців. Про важливість «кола своїх, які тебе розуміють» каже і Євгенія.

«Я недооцінювала важливість співпереживання подібного досвіду — коли людина зіштовхувалася з чимось схожим і справді тебе розуміє. Коли людина не просто каже, що розуміє, а справді розуміє — бо має ті самі проблеми, що й ти». 

Дівчина розповідає, що ретрит став також чудовою можливістю для нетворкінгу: познайомитися з людьми, яким ти можеш бути корисна, або які можуть допомогти тобі. Але найцінніше, що вдалося отримати, — люди. Не домовляючись вони одразу почали підтримувати збори одне одного. «Це та єдність, якої мені зараз бракує в суспільстві, яку ми почали втрачати. Тому коли бачиш, що є люди, яким небайдуже, які готові щось рухати, робити й підтримувати одне одного, це дуже цінно». 

«З власного досвіду: більшість тих, хто вперше відкриває збори, дуже швидко їх закривають, бо їхня аудиторія ще не звикла до цього» 

Тим, хто запускає свій перший збір, Євгенія радить починати із малого. Банка на тисячу гривень уже може посилити чийсь великий збір. Завжди можна підняти ціль, якщо справи підуть добре. Не треба чекати на «ідеальний момент» чи ідеальний дизайн — досвід приходить у процесі. «Більшість тих, хто вперше відкриває збори, дуже швидко їх закривають, бо їхня аудиторія ще не звикла до цього».

За словами дівчини, один пост і лінк у профілі нічого не змінять. У стрічці щодня занадто багато інформації, щоби хтось запам’ятав саме ваш збір. Тому важливо щодня нагадувати про нього, а інколи — й по кілька разів. Євгенія радить пояснювати людям, чому важливі лайки, коментарі й репости.

Дівчина декілька разів повторює: «Не бійтеся звертатися до досвідчених волонтерів за порадою чи допомогою». І додає, якщо потрібна підтримка, зверніться до неї в Instagram — @tochka.eva

«Колишніх волонтерів не буває»

На запитання, чим планує займатися в майбутньому, окрім військового волонтерства, відповідає: «Мені здається, що колишніх волонтерів не буває. Допомога затягує. Це дає відчуття, що ти можеш бути корисною — і це надихає сильніше за будь-яку роботу. Ми — соціальні істоти і як би не намагалися відгородитися, нам усе одно потрібні інші люди».

Євгенію турбують проблеми міського простору та інклюзивність: паркування на тротуарах, знищення зелених зон. Вона каже, що в містах достатньо проблем, які потребують активних мешканців, тож допомагатиме тут. «А “Таблеточки” — завжди зі мною. Це той фонд, який я буду підтримувати й далі», — додає дівчина. 

Авторка: Ірина Кравець

Фото: колаж НЗЛ

Наука 2 місяці тому
Rage baite — слово року за версією Оксфордського словника. Що воно означає?
Оксфордський словник оголосив rage bait словом 2025 року. Про це повідомили на сайті видавництва університету Oxford University Press. Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що це таке? Rage baite дослівно перекладається як «приманка для люті». Також таким терміном називаються онлайн-контент, навмисно створений, аби викликати гнів та обурення для підвищення охоплення.

Rage baite став утричі популярнішим за останній рік. Вперше цей термін з’явився у 2022 році на платформі Usenet. Тоді ним описували реакцію водія, коли інший учасник руху блимає фарами, просячи його пропустити.

Фото: Oxford University Press

Наука 2 місяці тому
В Україні розбудовуватимуть суверенний ШІ. Що це та що відомо?
Україна разом із NVIDIA, світовим лідером у сфері обчислювальної інфраструктури для штучного інтелекту, запускає спільну ініціативу в галузі ШІ. Її мета — створити суверенну державу штучного інтелекту з власною інфраструктурою. Про це повідомили в Мінцифрі. Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Для чого ця співпраця? У повідомлені йдеться, що експертиза компанії допоможе запустити революційні та безпечні сервіси ШІ для державного та оборонного секторів.

Що таке суверенний ШІ? Це — концепція, за якою держава має власну інфраструктуру, дані, моделі, кадри та управління системами штучного інтелекту.

Ключові напрямки ініціативи:

  • підтримка у створенні національної інфраструктури на базі ШІ-інфраструктури NVIDIA;
  • розвиток талантів та освіти у сфері штучного інтелекту;
  • спільні R&D-проєкти (сфера наукових досліджень та розвитку);
  • підтримка стартап-екосистеми.

Чого очікувати? Першим спільним проєктом стане Diia AI LLM — українська мовна модель, адаптована до законодавства та державних сервісів. На її основі працюватимуть усі сервіси штучного інтелекту в екосистемі «Дії», зокрема вже презентований на порталі AI-асистент, майбутній асистент у мобільному застосунку та внутрішні рішення для уряду.

Довідка. NVIDIA — один з найбільших і найвідоміших розробників графічних процесорів, а також програмних платформ для навчання та запуску ШІ.

Фото: Мінцифри

Культура 3 місяці тому
Мистецький арсенал до 40-х роковин смерті Стуса презентує виставку «Василь Стус. Поки ми тут, усе буде гаразд»
13 листопада Мистецький арсенал презентує виставку «Василь Стус. Поки ми тут, усе буде гаразд». У межах експозиції представлять великий масив архівних матеріалів, що допоможуть краще пізнати поета. Про це повідомили організатори «Новинам здорової людини». Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Коли? Виставка відкриється 13 листопада й триватиме до 8 лютого. 

Графік роботи: 12:00-19:00 (каса працює до 18:30).

Де? Мистецький арсенал, вул. Лаврська, 10-12. 

Що представлять? Відвідувачі зможуть почути архівні аудіозаписи поезій, начитані самим Василем Стусом та іншими шістдесятниками. Окрім історичних сюжетів, будуть представлені розповіді про студентське середовище Донецька початку 2000-х, діяльність Українського ПЕН та Об’єднання родичів політв’язнів Кремля. В експозиції звучать голоси Сергія Жадана, Ахтема Сеітаблаєва, Олександри Матвійчук, Ярини Чорногуз, Мирослави Барчук та інших. 

Фото: СтусЦентр

Суспільство 5 місяців тому
Рекорд для документальних фільмів: стрічка «Антарктида» зібрала 7,2 млн гривень за перший вікенд
Фільм «Антарктида» Антона Птушкіна зібрав майже 7,2 млн грн за перший вікенд у двох найбільших мережах кінотеатрів — Multiplex і «Планета кіно». Про це повідомив Forbes Ukraine. Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відомо? Глядачі придбали понад 25 тисяч квитків на фільм «Антарктида» з 4 до 7 вересня, каже CEO Multiplex Роман Романчук, ще 11 тисяч глядачів подивилися стрічку в кінотеатрах «Планета кіно».

Цитата. «Я би порівняла результат [«Антарктиди» — Forbes Ukraine] з показниками фільму «2000 метрів до Андріївки»», — розповідає СЕО мережі «Планета кіно» Наталія Байдан. 

Попередній рекорд першого тижня прокату серед документальних стрічок також належав фільму Птушкіну зі стрічкою  «Ми, наші улюбленці та війна». У квітні він зібрав 2,3 млн грн за перший вікенд.

Про що фільм? 4 вересня в український прокат вийшов фільм «Антарктида» Антона Птушкіна, присвячений життю та роботі учасників 30-ї Української антарктичної експедиції на станції «Академік Вернадський».

У фільмі Антон занурює глядача в повсякденне життя дослідників станції, розповідає про їхню роботу — зокрема кліматичні спостереження — та інші виклики, з якими вони стикаються щодня. Знімальна група фільму складалась лише з однієї людини — самого Антона, який протягом тижня перебував на станції. Робота над фільмом тривала пів року — за цей час вдалося зафільмувати всі етапи, які пройшла ювілейна 30-та Українська антарктична експедиція на шляху до Антарктиди.

Фото: «Суспільне»

Спорт 1 тиждень тому
Тенісистка Олександра Олійникова вийшла у футболці з написом про підтримку України всупереч правилам
Українська спортсменка Олександра Олійникова з’явилася на пресконференції після тенісного матчу у футболці із закликом про підтримку українських дітей та жінок, попри заборону на політичні заяви турніру Australian Open. Про це повідомило Associated Press. Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відомо? Олександра програла американській тенісистці Медісон Кіз в обох сетах. На пресконференцію тенісистка одягнула футболку з цитатою: «Мені потрібна ваша допомога, щоб захистити українських жінок і дітей, але я не можу говорити про це тут». На найпрестижніших тенісних турнірах світу, зокрема Australian Open, гравцям заборонено говорити про політичні теми. 

Нагадаємо. Українська тенісистка Еліна Світоліна стала чемпіонкою тенісного турніру WTA 2025 у Новій Зеландії.

Фото: Instagram

Культура 3 год. тому
Премія Читомо оголосила переможців 2025 року

У «Читомо» назвали переможців у трьох номінаціях за помітні здобутки у книговидавничій справі. Церемонія нагородження відбулася 29 січня в Києві. Про це повідомили на сайті медіа.

Переможцями стали:

  • Книгарня «Сенс» у номінації «Трендсетер видавничого ринку»;
  • Юлія Козловець — директорка Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» у номінації «Амбасадор української книги»;
  • «Книга на фронт» від ГО «Культурний десант» у номінації «За книжкову ініціативу, що сприяє промоції читання».

Зокрема українське видавництво «Основи» отримало спеціальну відзнаку Франкфуртської книжкової виставки — безплатний стенд на цьогорічній виставці, що відбудеться з 7 до 11 жовтня.

Також переможці отримають по 150 000 гривень у кожній номінації.

Довідка. Премія Читомо — професійна нагорода у сфері книговидання та літератури в Україні. Її мета — висвітлювати роботу тих, хто змінює книговидання та популяризує українську літературу у світі.

Культура 3 год. тому
У Музеї війни прибрали написи російською мовою. Що відомо?

У Національному музеї історії України у Другій світовій війні демонтували російськомовні написи зі скульптурної галереї, що зберігалися ще з радянських часів. Про це повідомили у Мінкульті.

Що відомо? Заступник міністра культури Іван Вербицький зазначив, що очищення музейного простору від радянських мотивів є важливим для усунення пропаганди тоталітарного режиму.

Що ще відомо? Робота із деколонізації музейних експозицій триватиме і надалі. Вона передбачає оновлення текстів, візуального оформлення та підходів до представлення історичного матеріалу.

Нагадаємо. У 2023 році на щиті «Батьківщина-Мати» замінили радянський герб на український Тризуб. Також у 2024 році на Алеї міст-героїв прибрали літери з назвами міст та зображення медалі «Золота Зірка».

Фото: Міністерство культури

Культура 2 місяці тому
«Супермен» та «Білий Лотос» — найпопулярніші фільми та серіали 2025 року на IMDb
Найкращим фільмом у 2025 році на платформі IMDb став «Супермен», а серіалом — «Білий Лотос». Рейтинг сформували на основі вподобань понад 250 млн користувачів по всьому світу, а список найпопулярніших стрічок та серіалів оприлюднили на сайті платформи. Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відомо? Окрім «Супермена» та «Білого Лотоса», також є чорна кінокомедія «Одна битва за іншою», горори «Грішники» та «Зброя», готично-фантастичний фільм «Франкенштейн», супергеройський фільм Marvel «Громовержці» і продовження відомих франшиз «Світ Юрського періоду: Відродження», «Щасливчик Гілмор 2» та інші. 

У рейтингу найпопулярніших серіалів, лідером став третій сезон «Білого Лотоса». На другому місці — горор «Останні з нас». До списку режисерів 2025 року увійшли Пол Томас Андерсон, Гільєрмо дель Торо, Зак Крегер та Джеймс Ганна, який отримав першу премію IMDb Fan Favorite Filmmaker Starmeter Award у 2025 році. 

Довідка. IMDb — онлайн-база даних про кіно, серіали та знаменитостей, заснована у 1990 роках.

Фото: Суспільне культура

Різне 2 місяці тому
У Буковелі відкрили супермаркет з дизайном «Тіні забутих предків»
У Буковелі мережа «Сільпо» відкрила перший супермаркет, присвячений сюжетам повісті Михайла Коцюбинського та фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Про це повідомила «Українська рада торгових центрів». Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відомо? Супермаркет поділений на десять виставкових тематичних зон, які поєднують роботи сучасних митців з автентичними етнографічними предметами. 

У межах експозиції представлено трембіти, автентичний посуд, свічники-трійці, предмети побуту й меблі, які команда «Сільпо» знайшла під час експедицій до Коломиї та Косова. Також на стінах зображені фрази з фільму. 

Вперше до створення супермаркету долучили мистецького куратора Павла Гудімова.

Фото: «Сільпо»

Активізм 2 місяці тому
Рух «Жовта стрічка» провів акцію в окупованих містах на честь ЗСУ
Активісти руху «Жовта стрічка» провели акцію на честь ЗСУ на тимчасово окупованих територіях України. Про це повідомили в організації. Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відомо? Активісти розклеїли та опублікували фото з підтримкою Збройних сил України у чотирьох окупованих містах — Донецьку, Луганську, Сімферополі та Севастополі.

У русі наголосили, що тема підтримки армії найчастіше звучить серед ідей для нових акцій. Таким чином українці в окупації хочуть висловити подяку військовим.

Довідка. «Жовта стрічка» — громадянський рух спротиву на тимчасово окупованих територіях України, створений у 2022 році. Активісти використовують жовту стрічку, як символ спротиву та проводять акції, щоб протистояти російській окупації.

Фото: «Жовта стрічка»

Запросіть друга до Спільноти

Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити

Придбайте для друга подарунок від TUM

Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку

Майже готово

Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.

Дякуємо і до зв’язку незабаром!

Дякуємо за покупку!

Ваша підтримка буде активована впродовж 10 хвилин. До зв’язку незабаром. Повернутись до статті

Вхід в кабінет

Відновлення пароля

Оберіть рівень підтримки