Майже готово
Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.
Дякуємо і до зв’язку незабаром!
09:00
загальнонаціональна
хвилина памʼяті
Чергові вибори до вірменського парламенту перетворилися на повноцінну міжнародну драму. Дійшло навіть до того, що Москва недвозначно погрожувала Вірменії війною у разі зближення з Європою, а Єреван уперше за свою історію приймав саміт із ЄС. Попри все, проєвропейська партія чинного премʼєра Нікола Пашиняна перемогла, набравши 49,8% голосів. До того, як Азербайджан відвоював Нагірний Карабах, а російська армія застрягла в боях проти ЗСУ, таку ситуацію неможливо було й уявити. Як Росія втрачає Південний Кавказ, читайте в тексті НЗЛ.
Вибори під акомпанемент погроз
Чоловік поважного вигляду в капелюсі мовчки дивиться в камеру. На тлі грає драйвова музика. Здавалося б, нічого цікавого, але його відео стабільно збирають сотні тисяч переглядів у соцмережах. Усе тому, що перед камерою сидить Нікол Пашинян — прем’єр-міністр Вірменії, колишній журналіст, який прийшов до влади після революції, а тепер наполегливо маневрує з-під російського домінування в напрямку Заходу.
На виборах, які відбулися 7 червня, партія Пашиняна «Громадянський договір» перемогла з досить значним відривом: проєвропейські депутати займуть 64 місця зі 150 і самостійно сформують уряд. Наступні пʼять років Вірменія зможе поступово наближатися до ЄС. Звісно, це якщо ніхто їй не завадить.
«Пашинян грає дуже складну гру, дуже ризиковану. Він змінює геополітичний вектор країни, відходить від старих російських імперських комбінацій, за допомогою яких маніпулювали основними гравцями в регіоні», — каже український аналітик та депутат Верховної Ради Микола Давидюк.
Разом із «Громадянським договором» до вірменського парламенту потрапили три опозиційні партії. Однією з них керує колишній президент Роберт Кочарян. Він очолював також невизнану Республіку Арцах на території Нагірного Карабаху. Дві інші партії — це проєкти місцевих олігархів, які орієнтуються на підтримку Росії. Для впровадження серйозних реформ, які можуть потребувати змін до Конституції, партії Пашиняна доведеться заручитися підтримкою конкурентів з опозиції.
Росія гучно виступає проти політики уряду Пашиняна. Перед виборами російські новинні канали та блогери:
Російський президент Путін, коментуючи рух Вірменії до євроінтеграції, заявив, що «криза в Україні починалася колись зі спроб вступу України до ЄС». Ще декілька років тому Вірменія та РФ були близькими союзниками. Та все змінили події в Нагірному Карабаху.
Місія: втримати Карабах
Нагірний Карабах — відносно невеликий край, який був населений здебільшого вірменами, — став причиною насильства поміж ними й азербайджанцями ще з часів розпаду Російської імперії. Після того як совєтські війська окупували Південний Кавказ, Карабах став частиною Азербайджанської Республіки. І як тільки СРСР наблизився до розпаду, давня проблема знову піднялася на поверхню.
1988 року почалися бої між двома народами, які невдовзі переросли у війну. У 1990-х Вірменія перемогла, і проголошена Республіка Арцах на території Нагірного Карабаху стала неофіційним продовженням вірменської держави. Жодна країна світу не визнала претензій Єревана. Натомість, виступаючи посередником між Вірменією та Азербайджаном, вплив у регіоні наростила Москва. Ба більше, ще з часів панування в регіоні СРСР у Вірменії залишилася підконтрольна Москві військова база. А згодом, у 2020 році, і в сам Нагірний Карабах вступили російські війська, офіційно як миротворці, начебто для безпеки карабаських вірменів. Бойові дії здебільшого заморозили, а Вірменія, оточена ворожими до себе Азербайджаном та союзною йому Туреччиною, все більше потрапляла в економічну та політичну залежність від Кремля.
Попри це, Вірменія залишалася здебільшого дружньою до Москви державою — частиною Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) та ОДКБ, так званого російського аналога НАТО. Та була одна критична відмінність від решти союзників Росії: Вірменія — демократична держава.
2015 року за ініціативи президента Саргсяна Вірменія стала парламентською республікою. Вже у 2018 році Сержа Саргсяна оголосили премʼєром. Суспільство сприйняло це як спробу обійти обмеження у два терміни на посаді керівника держави, і люди вийшли на вулиці. Під тиском протестів Саргсян відступив, а премʼєром обрали колишнього журналіста й лідера протестів Нікола Пашиняна.
Війни по обидва боки Кавказу
У 2023 році війська Азербайджану почали військову операцію. Вірменські сили, які обороняли невизнану Республіку Арцах, були розбиті. Російські «миротворці» демонстративно не втручалися.
Унаслідок війни майже все вірменське населення Нагірного Карабаху втекло до Вірменії, боячись розправи з боку азербайджанських солдатів. Для суспільства Вірменії це був удар. Частина людей навіть вийшла на протести проти уряду, який, за їхнім твердженням, не зміг захистити карабаських вірменів. Здавалося б, карʼєра Пашиняна підійшла до завершення.
Та вірменське суспільство мало іншу думку. Постала низка питань. Чому росіяни не допомогли? Роки співпраці, військові бази — і все намарне? Чи можна почуватися безпечно, коли поруч Азербайджан, від якого втікали сотні тисяч вірменів? З іншого боку — Туреччина, яка досі не визнала геноциду вірменів, який вчинила понад сто років тому. На півдні — диктаторський режим аятол в Ірані. На півночі — Грузія, яка й сама не почувається безпечно. Можливо, відповіддю є Захід?
Маневрування поміж загроз
Улітку 2025 року в Білому домі за участю президента Трампа Нікол Пашинян та президент Азербайджану Ільхам Алієв уклали мирну угоду. Фактично вірмени визнали втрату Карабаху. Показово, що посередником виступали саме США, а не Росія, яка кілька століть претендувала на контроль над усією політикою на Кавказі.
«Вірменія може бути майданчиком, де США можуть обживатися проти Ірану. До того ж і Азербайджан, і Туреччина не є проіранськими країнами. Тобто всі троє дивляться на Іран як на ворога. Відповідно, це може бути політичним продуктом, навколо якого можна досягти співпраці», — каже Микола Давидюк.
Сьогодні Європа обережно налагоджує співпрацю з Азербайджаном, намагаючись знайти альтернативне джерело палива, аби не залежати від Росії. Цьогоріч уперше в історії в Єревані відбувся саміт Вірменія — ЄС. Ба більше, там же пройшов саміт Європейської політичної спільноти, куди прибув і президент України Зеленський. Для держави, яка ще нещодавно була союзником РФ, це стало повною зміною парадигми.
Москва у спільній заяві лідерів ЄАЕС вимагала від Вірменії провести референдум щодо того, куди рухається кавказька країна — до ЄС чи до Євразійського союзу. Пашинян відмовився його проводити. Як і відмовився відвідувати саміти ОДКБ, до якої його країна номінально входить.
Втеча від Москви
Сьогодні Вірменія все ще залежить від РФ, зокрема економічно. Значна частина експорту країни йде до Росії. Натомість із підконтрольних Москві територій надходять паливо та гроші від багатьох тисяч вірменських мігрантів. Швидко позбутися цих звʼязків Єревану навряд чи вдасться.
Та поступово робота триває. Співпраця з ЄС та США налагоджується. Після перемоги прозахідної партії така політика має всі шанси вийти на новий рівень. Та чи досягне вона успіху, поки що казати зарано, адже дуже багато залежить від реакції Росії і того, на що Москва залишиться спроможною після її спроби завоювати Україну.
«Вірменія підхопила естафетну паличку, яку колись несла Грузія», — зазначає пан Микола. Свого часу на прагнення до євроінтеграції в сусідній вірменам кавказькій країні Кремль відповів вторгненням. Звісно, на відміну від 2008 року, зараз російські сили сконцентровані на війні проти України, та й прямого кордону між Росією та Вірменією немає. Але на вірменській землі досі є російські військові бази. «Російські погрози завжди реалістичні. Так само під загрозою і країни Балтії, і Польща, і ми так само були, і Грузія», — каже Микола Давидюк.
«Зараз вірмени дійсно дочекалися свого геополітичного моменту, який існує, зокрема, через силу української армії», — зазначає український аналітик. І додає: «Не треба знецінювати те, що роблять вірмени. Нам треба їм допомагати, ділитися досвідом». Можливо, вікно можливостей для Вірменії не таке й тривале.
Автор: Дмитро Спорняк
Оновлено. Станом на 18:50 омбудсмен Дмитро Лубінець підтвердив заяву Меланії Трамп про гуманітарну місію в Олешках. За домовленістю, буде забезпечено режим тиші, доставлений гуманітарний вантаж і вільне пересування цивільного населення з міста.
Україна і Росія домовилися про тимчасове припинення бойових дій в Олешках на Херсонщині із 29 жовтня для забезпечення гуманітарної допомоги та підготовки евакуації цивільних. Про це повідомили в Білому домі.
Що ще відомо? Там додали, що домовленості вдалося досягнути за посередництва першої леді США Меланії Трамп.
Перша леді зазначила, що представники обох країн відвідуватимуть жителів удома, визначатимуть їхні потреби й допомагатимуть охочим евакуюватися до обраного місця. Процес супроводжуватиме американська медіаорганізація.
Прем’єр-міністр Сергій Корецький заявив, що максимальний рівень бронювання, зокрема для енергетики та оборонно-промислового комплексу (ОПК), більше не становитиме 100%. Підприємства зможуть просити про більший відсоток, якщо обґрунтують необхідність.
Що ще зміниться? Підприємства зможуть бронювати 100% працівників, якщо регулярно добровільно залучатимуть частину з них до військової служби. Працівник має заздалегідь знати, де й скільки служитиме. За ним зберігатимуть робоче місце та зарплату. Механізм мають розробити Міноборони й Мінекономіки разом із бізнесом до 1 грудня.
Статус критичного підприємства більше не залежатиме від його економічних показників. Галузеві та регіональні критерії переглянуть і перевірятимуть на зловживання.
Упродовж вересня росіяни пошкодили близько десяти українських датацентрів. Росія також посилює кібератаки на українські державні інформаційні системи та бізнес, зокрема використовує технології штучного інтелекту. Про це повідомив прем’єр-міністр Сергій Корецький.
Що ще відомо? Уряд доручив усім органам виконавчої влади терміново створити команди з кібербезпеки, закупити необхідне програмне забезпечення та запустити його в роботу.
За словами Корецького, ключові державні органи у цифровій сфері вже можуть протидіяти кібератакам із використанням штучного інтелекту. Такий рівень захисту мають забезпечити й інші державні установи.
Нагадаємо. 19 жовтня внаслідок російської балістичної атаки в Києві виведено з ладу обладнання й інфраструктуру датацентру «Датагруп». Його відновлення та подальша робота неможливі.
Унаслідок російської атаки на Чернігів одна людина загинула, ще 25 постраждали. Пошкоджено будівлі двох підприємств. Про це повідомили в ДСНС і обласній прокуратурі міста.
Що ще відомо? Унаслідок атаки виникла пожежа й сталися руйнування будівель.
Нагадаємо. РФ атакувала Полтавщину, Сумщину, Житомирщину і Дніпропетровщину.
Фото: ДСНС
Оновлено. До України повернули п’ятьох військових, які пережили російський теракт в Оленівці. Йдеться не про тих, кого вважали загиблими. Спочатку у першоджерелі — повідомленні на сторінці Володимира Зеленського — йшлося про загиблих. Проте зараз повідомлення оновили.
Оновлено. Станом на 15:24 омбудсман Дмитро Лубінець розповів, що вдалося повернути найбільшу кількість засуджених військових — 86. Також до України повернувся один військовослужбовець «Айдару».
З російського полону повернули 261 українського військового і дев’ятьох цивільних. Серед тих, хто повертається, п’ятеро людей, яких вважали загиблими під час російського теракту в Оленівці в липні 2022 року. Про це повідомив Володимир Зеленський.
Що ще відомо? До України повертаються військовослужбовці, які воювали на Донецькому, Луганському, Харківському, Запорізькому, Херсонському, Київському, Миколаївському та Чернігівському напрямках, а також оборонці ЧАЕС.
Серед звільнених — 38 офіцерів, бійці різних підрозділів, зокрема «Азову», а також військові, які потрапили в полон ще у 2018 та 2020 роках. Дев’ятеро повернених — важкохворі.
Фото: Володимир Зеленський / Telegram
Під час сьогоднішнього обміну до України вдалося повернути 61 військового 12-ї бригади «Азов». Серед них — 35 бійців окремого загону спеціального призначення «Азов», які боронили Маріуполь. Про це повідомив командир 1-го корпусу НГУ «Азов» Денис Прокопенко.
Що ще відомо? Денис Прокопенко зазначив, що в полоні ще залишаються понад 500 азовців.
Нагадаємо. Під час обміну 5 червня з російського полону повернули 33 бійців 1-го корпусу Нацгвардії «Азов». Серед них — два воїни окремого загону спеціального призначення «Азов», які боронили Маріуполь.
Контекст. Сьогодні, 23 жовтня, з російського полону повернули 261 українського військового і дев’ятьох цивільних. Серед тих, хто повертається, п’ятеро людей, яких вважали загиблими під час російського теракту в Оленівці в липні 2022 року.
Фото: Володимир Зеленський / Telegram
На підконтрольну Україні територію повернули сімох цивільних з тимчасово окупованих територій. Серед них — 90-річна маломобільна жінка та 50-річна українка, яка перенесла інфаркт і інсульт. Водночас Україна повернула до Росії сімох людей. Про це повідомив омбудсман Дмитро Лубінець.
Що ще відомо? Також вдалося повернути матір із дитиною. На початку повномасштабного вторгнення вони опинилися в Маріуполі й через бойові дії та окупацію не могли повернутися до родини.
Нагадаємо. У межах Bring Kids Back з тимчасово окупованої території вдалося повернути трьох дітей.
Сили оборони України уразили місце зберігання, підготовки й пуску ударних БпЛА армії РФ у Донецьку, а також пункт управління російського підрозділу в Криму. Про це повідомили в Генштабі.
Що ще атакували? Українські військові також уразили склад боєприпасів і матеріально-технічних засобів росіян на Донеччині і Запоріжжі. Крім того, завдали удару по зосередженню живої сили підрозділу зі складу «Рубікон» в Запорізькій області.
Що ще відомо? У Генштабі також додали, що наразі ще фіксуються випадки втрат зв’язку у роботі Starlink/StarShield на певних швидкостях.
Нагадаємо. Дональд Трамп повідомив, що Ілон Маск зняв обмеження швидкості для військової версії Starlink в Україні. Однак він відмовився уточнити, чи телефонував особисто Маску з щодо цієї ситуації.
Оновлено. Станом на 12:14 у Міноборони наразі немає підтверджень, що обмеження роботи Starlink/Starshield зняли. Про це повідомили джерела «Суспільного» в міністерстві.
Дональд Трамп повідомив, що Ілон Маск зняв обмеження швидкості для військової версії Starlink в Україні. Однак він відмовився уточнити, чи телефонував особисто Маску з цього приводу. Про це повідомляє «Суспільне».
Що передувало? Учора, 22 жовтня, The Wall Street Journal писало, що Трамп зателефонував Маскові й попросив зняти обмеження на використання Starlink в Україні. За даними видання, Президент США сказав американському бізнесмену, що його не влаштовує обмеження швидкості, яке досі діє.
Нагадаємо. Майже 20 конгресменів США підписали груповий лист, у якому закликають дозволити Україні застосовувати Starlink для ураження місць запуску на території Росії.
Контекст. 14 жовтня запровадили обмеження швидкості роботи терміналів Starlink під час руху. Вони стосуються «військового пакету» послуг StarShield.
15 жовтня власник SpaceX Ілон Маск повідомив, що ліміти швидкості для військового пакета Starshield залежать не від його компанії, а від уряду США.
19 жовтня Володимир Зеленський заявив, що сигнал обмежити роботу Starlink на високих швидкостях надійшов від уряду США, а технічно це реалізувала SpaceX. Водночас міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що адміністрація Президента США не давала вказівок обмежувати роботу Starlink для України. Про це раніше також заявили Дональд Трамп і держсекретар Марко Рубіо.
21 жовтня The Wall Street Journal з посиланням на американських посадовців повідомило, що засновник SpaceX Ілон Маск розпорядився обмежити роботу військової версії Starlink.
Фото: Білий дім
Документальну українську стрічку To Die to Live відібрали до Балтійського конкурсу документального кіно 30-го Талліннського міжнародного кінофестивалю «Темні ночі». Про це повідомили в Держкіно.
Про що фільм? У сюжеті кінострічки To Die to Live — історія трьох українських добровольців: Шахти, Танцюриста та Гончара. У 2014 році вони без військового досвіду долучилися до ЗСУ. Після двох років на фронті чоловіки намагалися повернутися до мирного життя, однак після початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року знову приєдналися до війська.
Хто створив? Фільм створено в копродукції України, Латвії та Словаччини. Режисерка стрічки — Юлія Гонтарук. Загалом фільм знімали впродовж 12 років.
Довідка. Талліннський кінофестиваль — один із найбільших кінофестивалів Північної Європи. Його проводять у столиці Естонії з 1997 року. Щороку в програмі показують близько 250 повнометражних і 300 короткометражних фільмів з різних країн. У 2026 році фестиваль відбудеться з 6 до 22 листопада.
Фото: кадр з трейлеру
Запросіть друга до Спільноти
Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити
Придбайте для друга подарунок від TUM
Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку
Майже готово
Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.
Дякуємо і до зв’язку незабаром!
Вхід в кабінет
Відновлення пароля
Оберіть рівень підтримки
Амбасадорський
digital & print
на 17% дешевше499 грн/міс
Амбасадорський
digital & print
на 17% дешевше416 грн/міс
499 грн/міс
При оплаті 4999 грн за рік
Вітаємо у спільноті!
