АЕС

В організації заявили, що зараз майже всі енергоблоки працюють на повну потужність. Лише один блок залишається на зниженій потужності. Також вдалося відновити усі високовольтні лінії, які пошкодилися через атаки РФ.

Нагадаємо. Хмельницька, Рівненська та Південноукраїнська АЕС зменшили виробництво електроенергії. Електростанції втратили підключення до високовольтних ліній після масованого обстрілу 19 листопада.

Що ще відомо? Рівненська та Хмельницька АЕС ще на початку місяця знизили виробництво електроенергії через бойові дії. 19 листопада вони та Південноукраїнська АЕС втратили підключення до однієї зі своїх ліній електропередачі.

Також сьогодні, 20 листопада, у Міненерго заявили, що росіяни атакували енергетичні обʼєкти Чернігівської, Донецької, Дніпропетровської та Харківської областей.

Як діють графіки відключення? В «Укренерго» повідомили, що в більшості регіонів України застосовані аварійні відключення електроенергії. 

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Початок 1970–го: початок будівництва електростанції 

Чорнобильська АЕС була першою атомною електростанцією в Україні. Ідею побудови нової АЕС в СРСР обговорювали з середини 60-х: вона мала забезпечити електроенергією всю тогочасну Україну й Ростовську область. Серед 16 ймовірних місць у різних областях обрали територію біля села Копачі Чорнобильського району, на правому березі річки Прип’ять. Також розглядали варіант села Ладижин у Вінницькій області, на Південному Бугу, але зрештою, у 1967-му, зупинилися на відомому зараз розташуванні. У 1970 році створили дирекцію Чорнобильської АЕС і почали будівництво. 

Лютий 1970-го: місто атомників — Прип’ять

Водночас зі спорудженням АЕС у 1970 році почали будувати майбутнє місто атомників — Прип’ять. Атомгради, як їх називали в СРСР, були радянським містобудівним експериментом: їх створювали/розбудовували біля атомних електростанцій насамперед для працівників станцій і їхніх сімей. 

Таких в Україні є кілька: Вараш (Рівненька АЕС), Нетішин (Хмельницька АЕС), Енергодар (Запорізька АЕС), Южноукраїнськ (Південноукраїнська АЕС), власне Прип’ять і Славутич — місто, яке побудували для працівників ЧАЕС уже після аварії. 

За проєктом, у Прип’яті мали жити 75-85 тисяч людей, але спершу це було селище — статус міста воно здобуло аж 1979-го. Насамперед у Прип’яті спорудили гуртожитки і їдальні, далі — багатоквартирні будинки. 

26 вересня 1977-го: запуск першого енергоблока 

Запуск першого енергоблока ЧАЕС планували на 1974-й, але дату двічі переносили через повільний для радянських цілей темп будівництва і проблеми з постачанням. Зрештою, його ввели в експлуатацію 26 вересня 1977 року — так почала працювати перша атомна електростанція України. Четвертий енергоблок, на якому і стався вибух, запустили у 1984 році, він вважався найсучаснішим. Будували також п’ятий і шостий енергоблоки, але їх не завершили через аварію. 

26 квітня 1986-го: аварія на ЧАЕС

Субота 26 квітня для більшості мешканців Прип’яті й інших населених пунктів майбутньої зони відчуження почалася звично: незначні аварії на ЧАЕС траплялися й до того, тож діти пішли до школи (тоді була 6-денна система навчання), батьки відпочивали після робочого тижня, переважно не усвідомлюючи, яка масштабна аварія сталася вночі на ЧАЕС. Вибухи пролунали в четвертому енергоблоці о 01:23. Того місяця радіоактивний цезій забруднив 75% території Європи. Серед викидів, що потрапили в атмосферу через аварію, є елементи, які розпадаються тисячоліттями. Наприклад, плутоній-239, період напіврозпаду якого — понад 24 тисячі років.

Перше офіційне повідомлення про аварію оприлюднили аж за 36 годин, коли мешканців Прип’яті евакуйовували. Людям говорили, що це лише на три дні, тому вони не брали з собою багато речей і сподівалися повернутися. Радянська влада не скасувала масових заходів, щоб створити ілюзію, що все під контролем і аварія не масштабна: у Києві провели першотравневу демонстрацію за участі школярів, а на стадіоні «Олімпійський» 27 квітня відбувся футбольний матч між київською і московською командами (подію відвідали понад 80 тисяч уболівальників).

Листопад 1986-го: спорудження першого «саркофага»

Перше укриття чи, як його ще називають, «саркофаг» побудували над четвертим реактором у листопаді 1986 року. Він планувався як тимчасове, але необхідне розв’язання проблеми на 20-40 років. На нього витратили сотні тисяч тонн бетоносуміші та чимало металевих конструкцій. Під «саркофагом» продовжували перегорати ядерні відходи, тому з’явилися щілини, а у 2013-му з нього обвалилися плити площею 600 квадратних метрів. 

15 грудня 2000-го: повна зупинка ЧАЕС

Після аварії ЧАЕС продовжила свою роботу: перший і другий енергоблоки знову почали працювати восени 1986-го, третій — у грудні 1987-го. З 1986 по 2000 рік електростанція виробила 158,6 мільярда кВт-годин електроенергії. Для порівняння: у доаварійний період з 1977 по 1986-й — 150,2. З 1996-го енергоблоки поступово зупиняли, а остаточне припинення роботи ЧАЕС відбулося 15 грудня 2000 року о 13:17, тоді вивели з експлуатації третій енергоблок.

2012-2016: будівництво нового «саркофага»

Те, що перше укриття ненадійне, було зрозуміло майже одразу після його встановлення у 1986-му, тому у 90-х тривав пошук варіантів, чим можна його замінити і де взяти на це кошти. У 1997 році відбулася зустріч країн «Великої сімки», де підписали документ про надання допомоги Україні «в трансформації існуючого «саркофагу» Чорнобиля в безпечну та екологічно стабільну систему». Після цього створили фонд «Укриття», донорами якого згодом стали 28 держав. За кошти з фонду і будували нове укриття.

Новий «саркофаг» (також «Арка») розрахований на сто років. Це найбільша рухома наземна конструкція світу, а на її спорудження витратили близько 1,5 мільярда євро. У реалізації проєкту «Укриття-2» взяли участь понад 10 тисяч будівельників й інженерів з усього світу.

Лютий-березень 2022-го: ЧАЕС під російською окупацією

24 лютого 2022 року росіяни захопили Чорнобильську АЕС і перебували там до 31 березня. Медіа переповнили заголовки про можливі наслідки удару по електростанції. Виникла ще одна, вже не гіпотетична, а реальна проблема: 9 березня ЧАЕС була повністю знеструмлена через обстріли Київської області, а це означало неможливість охолоджувати ядерне паливо у сховищах і відстежувати ситуацію всередині четвертого енергоблока. Завдяки працівникам електростанції катастрофи вдалося уникнути. Втім, окупанти не дозволяли проводити ротацію персоналу понад три тижні, люди були виснажені безперервною роботою. Зв’язок й інтернет вимкнули. Відступивши 31 березня 2022-го, російські військові пограбували станцію і взяли в полон близько 200 осіб, серед яких нацгвардійці, які охороняли ЧАЕС. 

Авторка тексту: Роксолана Кривенко

Фото: unian.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики