Чорнобиль

Початок 1970–го: початок будівництва електростанції 

Чорнобильська АЕС була першою атомною електростанцією в Україні. Ідею побудови нової АЕС в СРСР обговорювали з середини 60-х: вона мала забезпечити електроенергією всю тогочасну Україну й Ростовську область. Серед 16 ймовірних місць у різних областях обрали територію біля села Копачі Чорнобильського району, на правому березі річки Прип’ять. Також розглядали варіант села Ладижин у Вінницькій області, на Південному Бугу, але зрештою, у 1967-му, зупинилися на відомому зараз розташуванні. У 1970 році створили дирекцію Чорнобильської АЕС і почали будівництво. 

Лютий 1970-го: місто атомників — Прип’ять

Водночас зі спорудженням АЕС у 1970 році почали будувати майбутнє місто атомників — Прип’ять. Атомгради, як їх називали в СРСР, були радянським містобудівним експериментом: їх створювали/розбудовували біля атомних електростанцій насамперед для працівників станцій і їхніх сімей. 

Таких в Україні є кілька: Вараш (Рівненька АЕС), Нетішин (Хмельницька АЕС), Енергодар (Запорізька АЕС), Южноукраїнськ (Південноукраїнська АЕС), власне Прип’ять і Славутич — місто, яке побудували для працівників ЧАЕС уже після аварії. 

За проєктом, у Прип’яті мали жити 75-85 тисяч людей, але спершу це було селище — статус міста воно здобуло аж 1979-го. Насамперед у Прип’яті спорудили гуртожитки і їдальні, далі — багатоквартирні будинки. 

26 вересня 1977-го: запуск першого енергоблока 

Запуск першого енергоблока ЧАЕС планували на 1974-й, але дату двічі переносили через повільний для радянських цілей темп будівництва і проблеми з постачанням. Зрештою, його ввели в експлуатацію 26 вересня 1977 року — так почала працювати перша атомна електростанція України. Четвертий енергоблок, на якому і стався вибух, запустили у 1984 році, він вважався найсучаснішим. Будували також п’ятий і шостий енергоблоки, але їх не завершили через аварію. 

26 квітня 1986-го: аварія на ЧАЕС

Субота 26 квітня для більшості мешканців Прип’яті й інших населених пунктів майбутньої зони відчуження почалася звично: незначні аварії на ЧАЕС траплялися й до того, тож діти пішли до школи (тоді була 6-денна система навчання), батьки відпочивали після робочого тижня, переважно не усвідомлюючи, яка масштабна аварія сталася вночі на ЧАЕС. Вибухи пролунали в четвертому енергоблоці о 01:23. Того місяця радіоактивний цезій забруднив 75% території Європи. Серед викидів, що потрапили в атмосферу через аварію, є елементи, які розпадаються тисячоліттями. Наприклад, плутоній-239, період напіврозпаду якого — понад 24 тисячі років.

Перше офіційне повідомлення про аварію оприлюднили аж за 36 годин, коли мешканців Прип’яті евакуйовували. Людям говорили, що це лише на три дні, тому вони не брали з собою багато речей і сподівалися повернутися. Радянська влада не скасувала масових заходів, щоб створити ілюзію, що все під контролем і аварія не масштабна: у Києві провели першотравневу демонстрацію за участі школярів, а на стадіоні «Олімпійський» 27 квітня відбувся футбольний матч між київською і московською командами (подію відвідали понад 80 тисяч уболівальників).

Листопад 1986-го: спорудження першого «саркофага»

Перше укриття чи, як його ще називають, «саркофаг» побудували над четвертим реактором у листопаді 1986 року. Він планувався як тимчасове, але необхідне розв’язання проблеми на 20-40 років. На нього витратили сотні тисяч тонн бетоносуміші та чимало металевих конструкцій. Під «саркофагом» продовжували перегорати ядерні відходи, тому з’явилися щілини, а у 2013-му з нього обвалилися плити площею 600 квадратних метрів. 

15 грудня 2000-го: повна зупинка ЧАЕС

Після аварії ЧАЕС продовжила свою роботу: перший і другий енергоблоки знову почали працювати восени 1986-го, третій — у грудні 1987-го. З 1986 по 2000 рік електростанція виробила 158,6 мільярда кВт-годин електроенергії. Для порівняння: у доаварійний період з 1977 по 1986-й — 150,2. З 1996-го енергоблоки поступово зупиняли, а остаточне припинення роботи ЧАЕС відбулося 15 грудня 2000 року о 13:17, тоді вивели з експлуатації третій енергоблок.

2012-2016: будівництво нового «саркофага»

Те, що перше укриття ненадійне, було зрозуміло майже одразу після його встановлення у 1986-му, тому у 90-х тривав пошук варіантів, чим можна його замінити і де взяти на це кошти. У 1997 році відбулася зустріч країн «Великої сімки», де підписали документ про надання допомоги Україні «в трансформації існуючого «саркофагу» Чорнобиля в безпечну та екологічно стабільну систему». Після цього створили фонд «Укриття», донорами якого згодом стали 28 держав. За кошти з фонду і будували нове укриття.

Новий «саркофаг» (також «Арка») розрахований на сто років. Це найбільша рухома наземна конструкція світу, а на її спорудження витратили близько 1,5 мільярда євро. У реалізації проєкту «Укриття-2» взяли участь понад 10 тисяч будівельників й інженерів з усього світу.

Лютий-березень 2022-го: ЧАЕС під російською окупацією

24 лютого 2022 року росіяни захопили Чорнобильську АЕС і перебували там до 31 березня. Медіа переповнили заголовки про можливі наслідки удару по електростанції. Виникла ще одна, вже не гіпотетична, а реальна проблема: 9 березня ЧАЕС була повністю знеструмлена через обстріли Київської області, а це означало неможливість охолоджувати ядерне паливо у сховищах і відстежувати ситуацію всередині четвертого енергоблока. Завдяки працівникам електростанції катастрофи вдалося уникнути. Втім, окупанти не дозволяли проводити ротацію персоналу понад три тижні, люди були виснажені безперервною роботою. Зв’язок й інтернет вимкнули. Відступивши 31 березня 2022-го, російські військові пограбували станцію і взяли в полон близько 200 осіб, серед яких нацгвардійці, які охороняли ЧАЕС. 

Авторка тексту: Роксолана Кривенко

Фото: unian.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. Експерти газети The Guardian назвали «Чорнобиль» одним із найкращих мінісеріалів за увесь час. Як цікавий факт вони зазначають, що більшість людей, які дивилися цей серіал, вперше почули про трагедію, яка сталася в Прип’яті у квітні 1986 року. Хоча аварія мала глобальний вплив на весь світ. Саме тому цей серіал отримав третє місце у списку найкращих за 2019 рік. 

У газеті зазначають, що режисер Йохан Ренк і сценарист Крейг Мазін запам’ятаються надовго тим, що створили надзвичайно зухвалу драму, яка зачіпає болючі теми, що подекуди актуальні і в сучасному світі. Детальніше про характеристику серіалу від експертів The Guardian можна прочитати за посиланням.

Також до першої десятки найкращих серіалів та телешоу увійшли:

4. «Роки і роки» («Years and Years»). Проєкт відомого сценарист та продюсера Рассела Ті Дейвіса. Експерти зазначають, що мінісеріал втиснув 15 років у 6 годин, які завдяки чудовому гумору проходять, як одна мить. Детальніше за посиланням.
5. «Чесноти» («The Virtues»). Драма про Грехама Джозефа, самотнього алкоголіка, якого вибив з колії від’їзд сина до Австралії та його намагання побороти смуток, яке зрештою перетворилася на зворушливе зображення повсякденного героїзму. Детальніше за посиланням. 
6. «Неймовірне» («Unbelievable»). Історія про сексуальне насилля та його наслідки, про те хто говорить правду, та хто взагалі має право на довіру з боку суспільства. Детальніше за посиланням. 
7. «Російська лялька» («Russian Doll»). Історія про Надію Вулвоков, яка потрапляє в часову петлю у стилі Дня бабака. За версією експертів The Guardian, серіал є одним з найсмішніших, та водночас найсумніших шоу року. Детальніше за посиланням. 
8. «Цього разу з Аланом Партріджем» («This Time With Alan Partridge»). Король поганих розмов і незручних сексистських пояснень Алан Партрідж знову опинився на дивані BBC, як проєкт актора Стіва Кугана та його співавтора. Детальніше за посиланням. 
9. «Катастрофа» («Catastrophe»). Експерти газети виділяють вміння комедійного серіалу майстерно показувати слабких і чутливих людей, які поводяться жахливо. Творці стрічки зрештою ніби занурюють глядачів у безладне та розбите життя головних героїв. Детальніше за посиланням.
10. «Ейфорія» («Euphoria»). Підліткова драма привертає увагу глядачів до важливих проблем молоді. Сценарист і режисер Сем Левінсон розповів про те, що частина цієї історії взята з його власних переживань, тому відчувається справжність та щирість подій. Детальніше за посиланням.

Також у списку є серіали, які були популярними цього року, зокрема «Корона» (25 місце), «Гра Престолів» (36 місце), «Хранителі» (40 місце) та «Дивні Дива» (42 місце). 

Повний список топ-50 серіалів за версією газети  The Guardian можна переглянути за посиланням. 

⟶ Американська кіноакадемія оголосила шорт-лист номінантів у дев’ятьох номінаціях на премію «Оскар». Серед оголошених є такі номінації: найкращий документальний фільм, найкращий документальний короткометражний фільм, найкращий фільм іноземною мовою, найкращий грим і зачіска, найкраща музика (оригінальний саундтрек), найкраща музика (оригінальна пісня), найкращий анімаційний короткометражний фільм, найкращий художній короткометражний фільм і найкращі візуальні ефекти.

Голосування за претендентів на номінацію почнеться 2 січня 2020 року і завершиться 7 січня 2020 року. Остаточні номінації на 92-у премію Академії оголосять 13 січня 2020 року. А сам 92-й «Оскар» відбудеться 9 лютого 2020 року, у театрі “Долбі” в Голлівуді та Хайленд-Центрі в Голлівуді. Церемонія транслюватиметься у більш ніж 225 країнах світу.

⟶ Про Грету Тунберг знімуть документальний фільм. Про це повідомляє видання Deadline. Стрімінгова платформа Hulu планує випустити документальний фільм про 16-річну екоактивістку у 2020 році. Режисером стрічки став Натан Гроссман. Раніше він спеціально відправився разом з Гретою у подорож на парусному човні з Європи у США для участі у кліматичному саміті ООН. Сюжетом фільму стане історія дівчинки, яка стала обличчям кліматичних протестів у всьому світі. Зокрема глядачі побачать, як зі шкільних страйків Греті вдалося ініціювати світовий рух, отримати Нобелівську номінацію та змусити політиків рахуватися з думкою підлітків.

Фото: canva.com

Детальніше. На офіційному сервісі з організації візитів на Чорнобильську АЕС з’явилося одразу 3 нових маршрути. Перший називається «Базовий Плюс». Він передбачає відвідини об’єкта «Укриття» та центрального залу енергоблоку №3 ЧАЕС. Відтепер звідти можна піднятися на верхню частину атомного реактора та побачити приміщення, де відбувалися основні технологічні процеси станції.

⟶ Доплисти до Чорнобиля тепер можна на катері. До зони відчуження запускають туристичні водні маршрути річками Прип’ять та Уж. Під час подорожі можна буде побачити затоплені кораблі, які ліквідовували наслідки аварії  на ЧАЕС, повідомляють у Державному агентстві з управління зоною відчуження. Окрім катерів, плавати можна буде і на каяках. Воду у річках перевірили дозиметрами: вона є безпечною для відвідувачів. Такі екскурсії організовують у межах указу президента «Про деякі питання розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно із яким Чорнобильська зона стане туристичним місцем. 

⟶ 5 книжок від сценариста серіалу «Чорнобиль» про катастрофу на ЧАЕС. 

Крейг Мейзін, сценарист серіалу HBO «Чорнобиль», нещодавно виклав у Twitter перелік книжок, які він використовував для дослідження цієї теми. Сайт «Читомо» розширив цю добірку описом кожного з видань:

• «Чорнобиль: Історія трагедії» Сергія Плохія. Автор стверджує, що славнозвісний тест турбінного двигуна був не просто випадковою помилкою, а катастрофа насправді була спричинена дефектом проєктування. 
• «Чорнобиль 01:23:40» Ендрю Лезербарроу. Книжка створена на основі досліджень. Вона проливає світло на намагання людей запобігти трагедії й на те, як вони пожертвували своїм життям. Друга сюжетна лінія – історія подорожі автора в покинуте українське місто Прип’ять і Чорнобильську зону загалом.
• «У полум’ї: Історія героїв і жертв Чорнобиля» Пірса Пола Ріда. Сценарист включив цю книжку у свій перелік як достовірне джерело. Вона створена на основі матеріалів, які автор зібрав у процесі спілкування з учасниками тих подій, коли у 1991-му році подорожував Україною, Білоруссю та Росією.
• «Чорнобильська молитва» Свєтлани Алексієвич. Роман створено на основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами «зони», посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.
• «Опівночі в Чорнобилі» Адама Хіггінботема. Книжка пропонує дізнатися, як справжню історію роками приховували за завісою таємниць і міфів. Автор намагався створити панораму подій, розглянувши її у різних суспільних та навіть політично-ідеологічних вимірах.

Дізнайтеся більше на цю тему:

• Арка (The Ukrainians)
• Радіоактивний туризм (Reporters)
• Щоб пам’ятати: 5 найважливіших книг про Чорнобильську трагедію (Левий берег)

Фото: facebook.com