Ірпінь

Водночас Чернігів перебував на межі гуманітарної катастрофи через облогу росіян — вони за будь-яку ціну хотіли прорватися до Києва. За цей напрямок билися 1-ша танкова та 58-ма мотопіхотна бригади, окремі частини ОК «Північ», Нацгвардії, прикордонники, поліція, КОРД та Сили Територіальної оборони. Жителі сіл та містечок голіруч виходили проти російських танків, зупиняли ворожу техніку, повідомляли нашим про переміщення російських колон.

У Суми росіяни зайшли ще в перший день повномасштабного вторгнення. А найзапекліші бої в області точилися за Охтирку. Тут теж місцеві жителі коктейлями Молотова, стрілецькою зброєю, а подекуди й без зброї зупиняли ворожу техніку.

2 квітня 2022 року Міністерство оборони України повідомило про звільнення Київської та Чернігівської областей від російських загарбників. Про Сумщину ми почули трохи пізніше — 4 квітня.

Село Ягідне. Чернігівщина

У Ягідне росіяни зайшли 3 березня 2022 року. Усім мешканцям — чоловікам, літнім людям, жінкам, дітям — вони наказали покинути свої будинки та насильно утримували їх у підвалі школи. Упродовж місяця 360 людей жили в приміщенні площею 170 квадратних метрів. Проте вижили не всі — когось розстріляли, а хтось помер від нелюдських умов.

«Коли я заглянула в спортзал, мене охопив жах. Сумнівів не було — я заглядала в саме пекло. Світла не було. В темноті перше, що відчуваєш, — жара, духота, запах людського тіла і поту, змішаний з чадом від кількох свічок і керосинової лампи, що освітлювали це приміщення. Запасний вихід був закритий і заблокований знадвору гімнастичним конем. Хто протестував — був розстріляний. У перший же день вони розстріляли трьох людей», — про це вже після окупації розказує The Ukrainians Ольга Меняйло, вціліла мешканка села Ягідне, яка була в тому підвалі.

Річка Ірпінь. Київщина

На другий день повномасштабного вторгнення, аби не дати росіянам просуватися далі, українські військові вирішили підірвати дамбу річки Ірпінь. На жаль, затопило 13 тисяч гектарів угідь. 

Російські війська, які дісталися туди на техніці, застрягли в болотах і почали шукати лазівки, аби перейти її. Така затримка військ стала для української армії можливістю розгорнути артилерію, перегрупуватися і створити два кола оборони навколо Києва. 

Буча, Ірпінь, Бородянка, Мотижин. Російські воєнні злочини на Київщині

За 33 дні окупації Бучі росіяни вчинили всі види воєнних злочинів — катування, розстріли цивільних та евакуаційних колон, сексуальне насильство. Понад 1400 смертей, із них 37 дитячих, понад 175 людей знайшли в братських могилах і камерах тортур в Бучі та Бучанському районі. 

У селі Мотижин росіяни жорстоко вбили старосту села — Ольгу Сухенко, а також її чоловіка та сина. Тіла родини, як й інших людей, знайшли лише після вигнання окупантів. 

В Ірпені під час російської окупації загинули щонайменше 200 мешканців міста. Росіяни розстрілювали жінок та дівчат, а потім танками їздили по їхніх тілах.

Селище Бородянка на Київщині, в якому до війни проживало 13 тисяч людей, — майже повністю зруйнували. Щонайменше 49 людей загинуло під час авіанальотів на Бородянку 1-2 березня. Тоді російські військові скидали некеровані авіабомби ФАБ-500М-62 на житлові квартали.

Літак «Мрія». Аеропорт Гостомель

В аеропорту Гостомеля російські війська знищили один із найбільших літаків у світі українського виробництва АН-225 «Мрія».

Понад десять днів тривали запеклі бої за аеропорт. Росія намагалася висадити свій десант і взяти територію летовища під контроль. Вони хотіли захопити аеропорт, аби потім воєнні колони з Білорусі швидко просувалися в напрямку столиці України.

Фото: Данило Павлов для тексту Reporters «Щоденник із підвалу»

Про що цей проєкт? Arina’s Story — документальний проєкт про історію восьмирічної танцівниці Аріни з Ірпеня. Її рідне місто суттєво постраждало від російських ударів, тому дівчинці довелося тікати з рідного дому разом із мамою. Згодом вони повернулися до зруйнованої громади.

У межах проєкту завдяки інноваційним технологіям глядачі можуть зануритися у віртуальний простір зруйнованого Будинку культури в Ірпені, де Аріна ділиться своєю мрією танцювати на великій сцені. 

Як допомогти проєкту? Переглянути та проголосувати за український фандрейзинговий проєкт Arina’s Story можна за посиланням. 

Хто ще бере участь? За нагороду також змагаються 12 найкращих світових проєктів 2025, серед яких Lacoste, Dropbox, сайт про «втрачену» роботу Ван Гога та інші.

Довідка. Favourite Website Awards — міжнародна премія, яку отримують найінноваційніші проєкти. Щороку на неї подають близько чотирьох тисяч проєктів з понад 35 країн, але відбирають лише 365 — по одному щодня.

Фото: United24

Ця анімація вже не вперше отримує відзнаку. У 2025 році вона отримала нагороду як найкращий короткометражний фільм Міжнародного кінофестивалю в Австрії та як найкраща міжнародна анімація Міжнародного фестивалю короткометражного кіно у Франції. 

Про що стрічка? Документальний фільм «Я померла в Ірпені» розповідає про перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну через власну історію режисерки Анастасії Фалілеєвої. Стрічка складається з малюнків вугіллям та особистих архівів Фалілеєвої. Її тривалість — 11 хвилин. 

Чим відома Анастасія Фалілеєва? Режисерка працює у техніці стоп-моушену і мальованої анімації. У своїх проєктах дівчина висвітлює теми дорослішання, ізоляції, аб’юзу та психологічного насильства й змін. Відомі роботи Фалілеєвої «Тигр блукає поруч» та мультсеріал «Пес Патрон».

Фото: Instagram Анастасії Фалілеєвої