законопроєкт №14394

Які статті найбільше обговорюють? 

Стаття 31. У ній йдеться, що цивільна правоздатність — це здатність людини мати права та обов’язки — вона є у всіх фізичних осіб і виникає з народження живою людиною, хоча в певних випадках закон захищає права ще ненародженої дитини.

На думку юриста Романа Радейка, положення про «захист ембріона» в новому ЦК не створює нового правового статусу ембріона. Він зазначає, що право людини виникає з народження, але закон уже сьогодні дозволяє захищати інтереси зачатої дитини у визначених випадках, наприклад, при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій або встановленні батьківства.

«Він [Цивільний кодекс — ред.] не вводить нової правосуб’єктності ембріона і не змінює чинної моделі. Правовий захист стосується не ембріона як особи, а майбутніх прав дитини, якщо вона народиться. Принципових відмінностей від чинного законодавства проєкт не запроваджує, а радше системно узгоджує вже чинні норми»

Стаття 66. Йдеться про норму, яка зобов’язує лікарів, учителів та інших держслужбовців повідомляти органи опіки, якщо під час роботи вони дізналися, що людині може знадобитися опіка або піклування. Цей обов’язок не є новим — він уже передбачений чинним ЦКУ.

ГО «Марш жінок» називає цю норму «доносом» на сім’ї. Водночас Роман Радейко в коментарі НЗЛ наголосив, що стаття не передбачає контролю за висловлюваннями, обмеження свободи слова чи переслідування за позицію.

За його словами, йдеться про випадки, коли людина через стан здоров’я, вік чи інші обставини є беззахисною або недієздатною. У такій ситуації повідомлення органу опіки є частиною професійних обов’язків для медиків, працівників соцслужб, освітніх установ і органів влади. Роман Радейко зазначає, що стаття 66 не встановлює опіки та не змінює статусу людини, а називати її «нормою про доноси» юридично некоректно.

Водночас юрист звертає увагу, що формулювання статті є надто широким. Адже обов’язок повідомляти покладається фактично на будь-кого, кому «стало відомо» про можливу потребу в опіці. На його думку, це створює ризики суб’єктивних оцінок, помилкових звернень або використання норми як інструмента тиску в сімейних чи сусідських конфліктах.

Стаття 292. У цьому ж пункті йдеться про захист особистого права, зокрема про те, що кожна людина має право захищати свої особисті права — гідність, честь, приватність, безпеку. 

Роман Радейко пояснює, що ця норма не запроваджує нових обмежень, а закріплює загальний принцип — кожна людина має право захищати свої особисті права від порушень. За його словами, норма передбачає три ключові принципи, зокрема право на захист усіма законними способами, невідчужуваність особистих прав та обов’язок припиняти їх порушення з можливістю компенсації шкоди. Також, на думку юриста, у зв’язці зі статтями 293–294, ця норма підтверджує чинні механізми захисту репутації й свободи слова та систематизує норми, які раніше були розпорошені в законодавстві.

Стаття 1478. У цій частині йдеться, що особа з 16 років може отримати право на шлюб за рішенням суду, а з 14 років — лише у випадку вагітності або народження дитини.

Роман Радейко пояснює, що у статті не йдеться про легалізацію дитячих шлюбів як явища, а про деталізацію вже чинної моделі, яка передбачає виняткові випадки й виключно судове рішення. За його словами, у нормі про можливість шлюбу з 14 років йдеться про виняткові ситуації та лише за рішенням суду.

Юрист зазначає, що чинне законодавство вже передбачає ситуації, коли особи віком 14–17 років мають батьківські права та обов’язки. Зокрема, частина 2 статті 156 Сімейного кодексу України дозволяє неповнолітнім батькам з 14 років звертатися до суду для захисту прав та інтересів своєї дитини. Саме з такими випадками, за його словами, пов’язана норма про можливість шлюбу у 14 років у проєкті кодексу.

Водночас, за його словами, закріплення у кодексі віку 14 років у кодексі може сприйматися як зниження шлюбного віку та створює ризик різного трактування норми судами та тиску на неповнолітніх.

ГО «Марш жінок» вважає, що ця стаття легалізує дитячі шлюби. Також в організації кажуть, що часто вагітність неповнолітньої є наслідком насильства або сексуальної експлуатації, а запропонована норма, на їхню думку, фактично створює шлях до легалізації таких ситуацій.

Станом на 6 лютого, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що теза щодо нібито зниження шлюбного віку до 14 років не відповідає дійсності. Водночас норму вилучать з проєкту та залишать чинну. 

Стаття 1495. Цей пункт передбачає, що шлюб визнається недійсним, якщо його уклали з людиною, яка змінила стать. ГО «Марш жінок» вважає, що це дозволяє державі анулювати шлюби транслюдей. Юрист Роман Радейко пояснює, що статті 1495 і 1498 проєкту ЦК лише відтворюють чинну модель українського права, де шлюб можливий лише між чоловіком і жінкою. Одностатеві шлюби в Україні не легалізовані, а зареєстровані партнерства поки що залишаються законодавчою ініціативою.

Радейко додає, що питання про недійсність може порушити лише «зацікавлена особа» — подружжя, діти, спадкоємці або органи опіки. Це обмежує коло тих, хто може втручатися, і не дозволяє стороннім впливати на приватне життя без реальної юридичної підстави.

Водночас, нагадаємо, що у Верховній Раді у 2023 році зареєстрували законопроєкт про інститут реєстрованих партнерств. Він передбачає можливість юридичного врегулювання відносин для пар, які не можуть укласти шлюб, зокрема одностатевих. Однак наразі цей законопроєкт досі не ухвалений, і відповідний інститут в Україні не запроваджений.

Що кажуть ГО? Українські ГО вважають, що запропоновані зміни суперечать європейським стандартам з прав людини та зобов’язанням України на шляху до ЄС. За їхніми словами, ці зміни унеможливлюють судове визнання судом сімейних відносин між одностатевими парами, ігнорують вимоги щодо правового визнання таких стосунків та автоматично роблять недійсними шлюби людей, які змінили стать.

ГО закликають зупинити просування ЦКУ в нинішній редакції та повернутися до нього, коли норми відповідатимуть євроінтеграційним зобов’язанням України.

Авторка: Соломія Михайлюньо

Фото: depositphotos