Цивільний кодекс

Що ще відомо? Петицію зареєстрували 12 травня. У ній зазначається, що проєкт нового Цивільного кодексу №15150 «повертає українське суспільство в часи “домострою”, робить інститут шлюбу менш привабливим та замість юридичного захисту створює низку ризиків для подружжя». Зокрема, у петиції також згадується, що в чинній редакції суд може вживати заходів для примирення подружжя, якщо це відповідає «доброзвичайності».

Що відомо про протести? 28 квітня у Києві відбулася акція проти ухвалення нового Цивільного кодексу. Люди тримали в руках надписи: «Ні відкату до патріархату», «Чим вимірюється “доброзвичайність”?», «Не ведіть нас в РФ», «Новий ЦК — помийна яма», «Ні проєкту 15150» та інші. Також подібна акція відбулася 7 травня у Львові.

Що передувало? 28 квітня Верховна Рада у першому читанні підтримала законопроєкт №15150 про оновлення Цивільного кодексу України. Документ знову викликав суспільну дискусію, зокрема через положення щодо державної власності на землю, ліси, узбережжя та об’єкти культурної спадщини. Раніше громадськість обговорювала окремі положення законопроєкту, зокрема норми про вік згоди на шлюб і захист ембріонів. У доопрацьованій версії частину про зниження шлюбного віку до 14 років вилучили.

Нагадаємо. НЗЛ поспілкувалися з юристкою Центру прав людини ZMINA Анастасією Соловйовою, а також зібрали думки ГО «Голка» та депутатки Інни Совсун, аби пояснити чому в мережі активно обговорюють проєкт оновленого Цивільного кодексу. Детальніше — читайте в тексті НЗЛ.

Які статті продовжують обговорювати?

У коментарі НЗЛ юристка Анастасія Соловйова пояснює, що значна частина ризиків, які обговорювалися щодо законопроєкту №14394, залишається актуальною і в новій редакції №15150. За її словами, у законопроєкті неодноразово використовується поняття «доброзвичайності». Однак його зміст не розкрито, що створює ризики різного й довільного тлумачення.

Стаття 14. У ній, зокрема, йдеться про те, що особа має здійснювати свої цивільні права добросовісно. У разі порушення цих вимог суд може зобов’язати людину припинити недобросовісну поведінку, заборонити зловживання цивільними правами або застосувати інші заходи, визначені законом.

Стаття 17. У ній йдеться, що кожна особа має право звернутися до суду для захисту своїх цивільних прав та інтересів. Суд може застосовувати різні способи захисту — від визнання права чи відшкодування шкоди до припинення порушень або скасування незаконних рішень. Перелік цих способів не є вичерпним, а суд зобов’язаний забезпечити ефективний захист навіть за наявності прогалин у законодавстві.

На думку Анастасії Соловйової, відкритий перелік способів захисту та можливість суду виходити за межі закону потребують чіткіших рамок. За її словами, це може призвести до надмірної свободи суду. Юристка зазначає, що норми, які дозволяють відмову у захисті через недобросовісну поведінку, мають бути конкретизовані, щоб вони не перетворилися на універсальний інструмент відмови у захисті права. 

Статті 72, 73. У цих положеннях йдеться про призначення опікуна або піклувальника, який має громадянство України та постійно проживає в Україні. Ним може бути повнолітня дієздатна особа. Також можливе призначення кількох опікунів із розподілом обов’язків. 

Стаття 85. Йдеться, що опікуна або піклувальника можуть звільнити від повноважень за його заявою, за заявою підопічного або за рішенням суду чи органу опіки, з обов’язковим призначенням іншої особи. Це також можливо у разі невиконання обов’язків чи порушення прав підопічного. Відповідна заява розглядається протягом 30 днів.

«Нова редакція звужує вимоги до опікунів, запроваджуючи критерії громадянства та постійного проживання, тоді як чинний підхід базується лише на цивільній дієздатності і є більш гнучким та інклюзивним», — пояснює юристка Анастасія Соловйова.

Стаття 1473. У цій нормі згадується про те, що шлюб — це сімейний союз жінки і чоловіка. 

Анастасія Соловйова каже, що така конструкція не враховує різноманіття сучасних сімейних моделей і залишає поза належним правовим захистом частину реальних відносин, зокрема партнерства поза шлюбом та одностатеві пари.

Стаття 1513. У разі розлучення суд може вживати заходів для примирення подружжя, якщо це відповідає доброзвичайності. Якщо є малолітня дитина або дитина з інвалідністю, строк для примирення може становити до шести або одного місяця. Усе залежить від того, чи дійшло подружжя згоди щодо наслідків розірвання шлюбу. Водночас строк не встановлюють, якщо подружжя вже певний час проживало окремо або не має дітей. Також заходів для примирення не застосовуються у випадках домашнього насильства чи інших протиправних дій.

Народна депутатка Інна Совсун пише, що згідно з оновленим кодексом суд може вживати заходів щодо примирення подружжя, якщо це відповідає доброзвичайності. За словами авторів тексту, доброзвичайність — «сукупність моральних норм і принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних у суспільстві уявлень про належну поведінку, усталену в суспільстві».

Стаття 1516. Йдеться про те, що після розлучення чоловік зможе вимагати, щоб колишня дружина повернула дівоче прізвище, якщо вважатиме її поведінку «негідною». Окрім того, пропонують заборонити розірвання шлюбу під час вагітності та протягом року після народження дитини, окрім випадків насильства, кримінальних правопорушень чи інших обставин.

Що відомо про норми дев’ятої книги оновленого кодексу?

Найбільше громадськість обговорює дев’яту книгу Цивільного кодексу — «Публічність прав цивільних». ГО «Голка» проаналізувала цю частину та заявила, що в ній є норми, які легалізують поділ державної власності, зокрема землі, лісів, узбережжя та об’єктів культурної спадщини. За словами організації, якщо парламент підтримає ці статті, повернути вкрадені землі чи пам’ятки у власність України буде неможливо. 

Проєкт оновленого Цивільного кодексу передбачає, що всі дані про пам’ятки мають бути внесені до реєстру, який об’єднає інформацію про обмеження щодо використання земель. Правозахисники зазначають, що об’єкти, яких немає в реєстрі, можуть залишитися без правового захисту. Через неповні та помилкові дані під загрозою може опинитися значна частина земель державної, комунальної та приватної власності.

Народна депутатка Наталія Піпа подала альтернативний законопроєкт. Вона закликала Національне агентство з питань запобігання корупції перевірити оновлений законопроєкт №15150 на наявність корупційних ризиків. На її думку, нова редакція Цивільного кодексу може легалізувати незаконно приватизоване майно.

Що ще відомо? Напередодні, 28 квітня, у Києві відбулася акція проти ухвалення нового Цивільного кодексу. Люди тримали в руках надписи: «Ні відкату до патріархату», «Чим вимірюється “доброзвичайність”?», «Не ведіть нас в РФ», «Новий ЦК — помийна яма», «Ні проєкту 15150» та інші. Також 7 травня у Львові відбудеться протест щодо оновленого законопроєкту Цивільного кодексу.

Що загалом відомо про оновлений кодекс? Оновлений законопроєкт Цивільного кодексу має 803 сторінки. У першому читанні його підтримали 254 депутати. Загалом документ передбачає регулювання приватного права через дев’ять книг — від особистих та майнових до спадкових та міжнародних відносин. 

Контекст. 22 січня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №14394 — нову редакцію Цивільного кодексу України (ЦКУ). За словами голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, над оновленням працювали 247 експертів майже шість років. У мережі цей проєкт активно обговорювали через окремі норми, зокрема про вік згоди на шлюб, захист ембріонів та інше.

Громадська організація «Марш жінок» та Центр прав людини ZMINA заявили, що цей проєкт суперечить європейським стандартам, створює серйозні ризики для захисту прав ЛГБТ+ та інші.

Про обговорення довкола оновленого Цивільного кодексу читайте в попередніх матеріалах НЗЛ: частині першій та другій.  

Авторка: Соломія Михайлюньо

Що відбувалося довкола оновленого Цивільного кодексу? Раніше громадськість обговорювала окремі пункти законопроєкту:

• Статтю 1473. Де йдеться, що шлюб — це сімейний союз конкретно жінки та чоловіка, зареєстрований у встановленому законом порядку. Правозахисниця Ірина Юзик пояснювала НЗЛ, що таким формулюванням усі сімейні зв’язки, які не вписуються в цю модель, фактично залишаються поза правовим полем. 
• Статтю 1478. Де йшлося, що особа з 16 років може отримати право на шлюб за рішенням суду, а з 14 років — лише у випадку вагітності або народження дитини. Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що теза щодо нібито зниження шлюбного віку до 14 років не відповідає дійсності. Водночас норму вилучать з проєкту та залишать чинну. У законопроєкті, за який проголосували, дійсно забрали цю норму.

Докладніше про обговорення довкола оновленого Цивільного кодексу читайте в матеріалах НЗЛ: частині першій та другій. 

Контекст. 22 січня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №14394 — нову редакцію Цивільного кодексу України (ЦКУ). Обсяг документа — 832 сторінки. За словами голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, над оновленням працювали 247 експертів майже шість років. У мережі цей проєкт активно обговорюють через окремі норми, зокрема про вік згоди на шлюб, захист ембріонів та інше.

Громадська організація «Марш жінок» та Центр прав людини ZMINA заявили, що цей проєкт суперечить європейським стандартам, створює серйозні ризики для захисту прав ЛГБТ+ та інші.

До яких ще пунктів у громадськості є питання?

Стаття 1473. У цьому пункті йдеться, що шлюб — це сімейний союз конкретно жінки та чоловіка, зареєстрований у встановленому законом порядку. Правозахисниця Ірина Юзик пояснює, що таким формулюванням усі сімейні зв’язки, які не вписуються в цю модель, фактично залишаються поза правовим полем.

У 2025 році Деснянський районний суд Києва вперше визнав спільне проживання одностатевої пари де-факто сімейними стосунками. За словами Ірини, це був крок, який відповідав європейським стандартам і курсу України на євроінтеграцію. Однак, на її думку, новий кодекс не просто ігнорує цей факт, а може перекреслити його. 

Також у своєму матеріалі ZMINA зазначає, що основні релігійні інституції в Україні відкрито виступають проти будь-якого визнання одностатевих союзів. На думку центру, посилення їхньої ролі у визначенні поняття шлюбу фактично зміцнює консервативне вето на майбутні реформи.

Центр ZMINA також звертає увагу, що законопроєкт зберігає пряму заборону на всиновлення дітей одностатевими парами.

«У фокусі сімейного права має бути найкращий інтерес дитини, а не сексуальна орієнтація дорослих. У країні, де тисячі дітей роками перебувають в інституційних закладах, така заборона видається ідеологічною, а не прагматичною», — йдеться в матеріалі.

Як пропонують вдосконалити пункти, які раніше викликали обурення громадськості?

Стаття 1478. У цій частині йдеться, що особа з 16 років може отримати право на шлюб за рішенням суду, а з 14 років — лише у випадку вагітності або народження дитини. Нагадаємо, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що теза щодо нібито зниження шлюбного віку до 14 років не відповідає дійсності. Водночас норму вилучать з проєкту та залишать чинну. 

На думку Ірини Юзик, формально це виглядає як індивідуальні судові рішення, однак у поєднанні з нормами про релігійний шлюб, це створює ризики примусу неповнолітніх до шлюбу. За її словами, паралельно парламентарі розробляють нову редакцію Кримінального кодексу України, де пропонують зниження віку добровільної згоди на вчинення щодо особи дій сексуального характеру до 14 років.

«Поєднання таких норм може свідчити про порушення Україною статті 37 Стамбульської конвенції, яка зобов’язує державу криміналізувати умисне примушування дорослого або дитини до вступу в шлюб, тоді як проєкт нової редакції Цивільного кодексу фактично створює умови для його нормативного закріплення», — пояснює Ірина Юзик.

Стаття 1495. Цей пункт передбачає, що шлюб визнається недійсним, якщо його уклали з людиною, яка змінила стать. 

Ірина Юзик зауважує, що норма не уточнює, коли саме відбулася така зміна — до чи після укладення шлюбу — і не містить жодних механізмів захисту прав сторін. На її думку, це створює правову невизначеність, відкриває шлях до анулювання раніше законних шлюбів і має очевидно дискримінаційний характер щодо трансгендерних людей.

Нагадаємо. Раніше НЗЛ поспілкувалося з кандидатом юридичних наук Романом Радейком. Ми спробували розібрати окремі норми, зокрема про захист ембріонів, вік згоди на шлюб, про роль органів опіки та інше — докладніше читайте на нашому сайті. 

Авторка: Соломія Михайлюньо

Громадська організація «Марш жінок» та Центр прав людини ZMINA заявили, що цей проєкт суперечить європейським стандартам, створює серйозні ризики для захисту прав ЛГБТ+ та інші.

НЗЛ спробувало розібратися в пунктах, довкола яких точаться дискусії. Ми поспілкувалися з кандидатом юридичних наук та доцентом Романом Радейком.

Які статті найбільше обговорюють? 

Стаття 31. У ній йдеться, що цивільна правоздатність — це здатність людини мати права та обов’язки — вона є у всіх фізичних осіб і виникає з народження живою людиною, хоча в певних випадках закон захищає права ще ненародженої дитини.

На думку юриста Романа Радейка, положення про «захист ембріона» в новому ЦК не створює нового правового статусу ембріона. Він зазначає, що право людини виникає з народження, але закон уже сьогодні дозволяє захищати інтереси зачатої дитини у визначених випадках, наприклад, при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій або встановленні батьківства.

«Він [Цивільний кодекс — ред.] не вводить нової правосуб’єктності ембріона і не змінює чинної моделі. Правовий захист стосується не ембріона як особи, а майбутніх прав дитини, якщо вона народиться. Принципових відмінностей від чинного законодавства проєкт не запроваджує, а радше системно узгоджує вже чинні норми»

Стаття 66. Йдеться про норму, яка зобов’язує лікарів, учителів та інших держслужбовців повідомляти органи опіки, якщо під час роботи вони дізналися, що людині може знадобитися опіка або піклування. Цей обов’язок не є новим — він уже передбачений чинним ЦКУ.

ГО «Марш жінок» називає цю норму «доносом» на сім’ї. Водночас Роман Радейко в коментарі НЗЛ наголосив, що стаття не передбачає контролю за висловлюваннями, обмеження свободи слова чи переслідування за позицію.

За його словами, йдеться про випадки, коли людина через стан здоров’я, вік чи інші обставини є беззахисною або недієздатною. У такій ситуації повідомлення органу опіки є частиною професійних обов’язків для медиків, працівників соцслужб, освітніх установ і органів влади. Роман Радейко зазначає, що стаття 66 не встановлює опіки та не змінює статусу людини, а називати її «нормою про доноси» юридично некоректно.

Водночас юрист звертає увагу, що формулювання статті є надто широким. Адже обов’язок повідомляти покладається фактично на будь-кого, кому «стало відомо» про можливу потребу в опіці. На його думку, це створює ризики суб’єктивних оцінок, помилкових звернень або використання норми як інструмента тиску в сімейних чи сусідських конфліктах.

Стаття 292. У цьому ж пункті йдеться про захист особистого права, зокрема про те, що кожна людина має право захищати свої особисті права — гідність, честь, приватність, безпеку. 

Роман Радейко пояснює, що ця норма не запроваджує нових обмежень, а закріплює загальний принцип — кожна людина має право захищати свої особисті права від порушень. За його словами, норма передбачає три ключові принципи, зокрема право на захист усіма законними способами, невідчужуваність особистих прав та обов’язок припиняти їх порушення з можливістю компенсації шкоди. Також, на думку юриста, у зв’язці зі статтями 293–294, ця норма підтверджує чинні механізми захисту репутації й свободи слова та систематизує норми, які раніше були розпорошені в законодавстві.

Стаття 1478. У цій частині йдеться, що особа з 16 років може отримати право на шлюб за рішенням суду, а з 14 років — лише у випадку вагітності або народження дитини.

Роман Радейко пояснює, що у статті не йдеться про легалізацію дитячих шлюбів як явища, а про деталізацію вже чинної моделі, яка передбачає виняткові випадки й виключно судове рішення. За його словами, у нормі про можливість шлюбу з 14 років йдеться про виняткові ситуації та лише за рішенням суду.

Юрист зазначає, що чинне законодавство вже передбачає ситуації, коли особи віком 14–17 років мають батьківські права та обов’язки. Зокрема, частина 2 статті 156 Сімейного кодексу України дозволяє неповнолітнім батькам з 14 років звертатися до суду для захисту прав та інтересів своєї дитини. Саме з такими випадками, за його словами, пов’язана норма про можливість шлюбу у 14 років у проєкті кодексу.

Водночас, за його словами, закріплення у кодексі віку 14 років у кодексі може сприйматися як зниження шлюбного віку та створює ризик різного трактування норми судами та тиску на неповнолітніх.

ГО «Марш жінок» вважає, що ця стаття легалізує дитячі шлюби. Також в організації кажуть, що часто вагітність неповнолітньої є наслідком насильства або сексуальної експлуатації, а запропонована норма, на їхню думку, фактично створює шлях до легалізації таких ситуацій.

Станом на 6 лютого, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що теза щодо нібито зниження шлюбного віку до 14 років не відповідає дійсності. Водночас норму вилучать з проєкту та залишать чинну. 

Стаття 1495. Цей пункт передбачає, що шлюб визнається недійсним, якщо його уклали з людиною, яка змінила стать. ГО «Марш жінок» вважає, що це дозволяє державі анулювати шлюби транслюдей. Юрист Роман Радейко пояснює, що статті 1495 і 1498 проєкту ЦК лише відтворюють чинну модель українського права, де шлюб можливий лише між чоловіком і жінкою. Одностатеві шлюби в Україні не легалізовані, а зареєстровані партнерства поки що залишаються законодавчою ініціативою.

Радейко додає, що питання про недійсність може порушити лише «зацікавлена особа» — подружжя, діти, спадкоємці або органи опіки. Це обмежує коло тих, хто може втручатися, і не дозволяє стороннім впливати на приватне життя без реальної юридичної підстави.

Водночас, нагадаємо, що у Верховній Раді у 2023 році зареєстрували законопроєкт про інститут реєстрованих партнерств. Він передбачає можливість юридичного врегулювання відносин для пар, які не можуть укласти шлюб, зокрема одностатевих. Однак наразі цей законопроєкт досі не ухвалений, і відповідний інститут в Україні не запроваджений.

Що кажуть ГО? Українські ГО вважають, що запропоновані зміни суперечать європейським стандартам з прав людини та зобов’язанням України на шляху до ЄС. За їхніми словами, ці зміни унеможливлюють судове визнання судом сімейних відносин між одностатевими парами, ігнорують вимоги щодо правового визнання таких стосунків та автоматично роблять недійсними шлюби людей, які змінили стать.

ГО закликають зупинити просування ЦКУ в нинішній редакції та повернутися до нього, коли норми відповідатимуть євроінтеграційним зобов’язанням України.

Авторка: Соломія Михайлюньо

Фото: depositphotos