22 січня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №14394 — нову редакцію Цивільного кодексу України (ЦКУ). Обсяг документа — 832 сторінки. За словами голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, над оновленням працювали 247 експертів майже шість років.
У другій частині матеріалу ми поспілкувалися з правозахисницею та менеджеркою проєктів Центру прав людини ZMINA Іриною Юзик, щоб проаналізувати інші пункти законопроєкту, які викликають занепокоєння в громадськості та зʼясувати, як можна вдосконалити те, що пропонують оновити.
До яких ще пунктів у громадськості є питання?
Стаття 1473. У цьому пункті йдеться, що шлюб — це сімейний союз конкретно жінки та чоловіка, зареєстрований у встановленому законом порядку. Правозахисниця Ірина Юзик пояснює, що таким формулюванням усі сімейні зв’язки, які не вписуються в цю модель, фактично залишаються поза правовим полем.
У 2025 році Деснянський районний суд Києва вперше визнав спільне проживання одностатевої пари де-факто сімейними стосунками. За словами Ірини, це був крок, який відповідав європейським стандартам і курсу України на євроінтеграцію. Однак, на її думку, новий кодекс не просто ігнорує цей факт, а може перекреслити його.
Також у своєму матеріалі ZMINA зазначає, що основні релігійні інституції в Україні відкрито виступають проти будь-якого визнання одностатевих союзів. На думку центру, посилення їхньої ролі у визначенні поняття шлюбу фактично зміцнює консервативне вето на майбутні реформи.
Центр ZMINA також звертає увагу, що законопроєкт зберігає пряму заборону на всиновлення дітей одностатевими парами.
«У фокусі сімейного права має бути найкращий інтерес дитини, а не сексуальна орієнтація дорослих. У країні, де тисячі дітей роками перебувають в інституційних закладах, така заборона видається ідеологічною, а не прагматичною», — йдеться в матеріалі.
Як пропонують вдосконалити пункти, які раніше викликали обурення громадськості?
Стаття 1478. У цій частині йдеться, що особа з 16 років може отримати право на шлюб за рішенням суду, а з 14 років — лише у випадку вагітності або народження дитини. Нагадаємо, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що теза щодо нібито зниження шлюбного віку до 14 років не відповідає дійсності. Водночас норму вилучать з проєкту та залишать чинну.
На думку Ірини Юзик, формально це виглядає як індивідуальні судові рішення, однак у поєднанні з нормами про релігійний шлюб, це створює ризики примусу неповнолітніх до шлюбу. За її словами, паралельно парламентарі розробляють нову редакцію Кримінального кодексу України, де пропонують зниження віку добровільної згоди на вчинення щодо особи дій сексуального характеру до 14 років.
«Поєднання таких норм може свідчити про порушення Україною статті 37 Стамбульської конвенції, яка зобов’язує державу криміналізувати умисне примушування дорослого або дитини до вступу в шлюб, тоді як проєкт нової редакції Цивільного кодексу фактично створює умови для його нормативного закріплення», — пояснює Ірина Юзик.
Стаття 1495. Цей пункт передбачає, що шлюб визнається недійсним, якщо його уклали з людиною, яка змінила стать.
Ірина Юзик зауважує, що норма не уточнює, коли саме відбулася така зміна — до чи після укладення шлюбу — і не містить жодних механізмів захисту прав сторін. На її думку, це створює правову невизначеність, відкриває шлях до анулювання раніше законних шлюбів і має очевидно дискримінаційний характер щодо трансгендерних людей.
Нагадаємо. Раніше НЗЛ поспілкувалося з кандидатом юридичних наук Романом Радейком. Ми спробували розібрати окремі норми, зокрема про захист ембріонів, вік згоди на шлюб, про роль органів опіки та інше — докладніше читайте на нашому сайті.
Авторка: Соломія Михайлюньо
