ZMINA

Які статті продовжують обговорювати?

У коментарі НЗЛ юристка Анастасія Соловйова пояснює, що значна частина ризиків, які обговорювалися щодо законопроєкту №14394, залишається актуальною і в новій редакції №15150. За її словами, у законопроєкті неодноразово використовується поняття «доброзвичайності». Однак його зміст не розкрито, що створює ризики різного й довільного тлумачення.

Стаття 14. У ній, зокрема, йдеться про те, що особа має здійснювати свої цивільні права добросовісно. У разі порушення цих вимог суд може зобов’язати людину припинити недобросовісну поведінку, заборонити зловживання цивільними правами або застосувати інші заходи, визначені законом.

Стаття 17. У ній йдеться, що кожна особа має право звернутися до суду для захисту своїх цивільних прав та інтересів. Суд може застосовувати різні способи захисту — від визнання права чи відшкодування шкоди до припинення порушень або скасування незаконних рішень. Перелік цих способів не є вичерпним, а суд зобов’язаний забезпечити ефективний захист навіть за наявності прогалин у законодавстві.

На думку Анастасії Соловйової, відкритий перелік способів захисту та можливість суду виходити за межі закону потребують чіткіших рамок. За її словами, це може призвести до надмірної свободи суду. Юристка зазначає, що норми, які дозволяють відмову у захисті через недобросовісну поведінку, мають бути конкретизовані, щоб вони не перетворилися на універсальний інструмент відмови у захисті права. 

Статті 72, 73. У цих положеннях йдеться про призначення опікуна або піклувальника, який має громадянство України та постійно проживає в Україні. Ним може бути повнолітня дієздатна особа. Також можливе призначення кількох опікунів із розподілом обов’язків. 

Стаття 85. Йдеться, що опікуна або піклувальника можуть звільнити від повноважень за його заявою, за заявою підопічного або за рішенням суду чи органу опіки, з обов’язковим призначенням іншої особи. Це також можливо у разі невиконання обов’язків чи порушення прав підопічного. Відповідна заява розглядається протягом 30 днів.

«Нова редакція звужує вимоги до опікунів, запроваджуючи критерії громадянства та постійного проживання, тоді як чинний підхід базується лише на цивільній дієздатності і є більш гнучким та інклюзивним», — пояснює юристка Анастасія Соловйова.

Стаття 1473. У цій нормі згадується про те, що шлюб — це сімейний союз жінки і чоловіка. 

Анастасія Соловйова каже, що така конструкція не враховує різноманіття сучасних сімейних моделей і залишає поза належним правовим захистом частину реальних відносин, зокрема партнерства поза шлюбом та одностатеві пари.

Стаття 1513. У разі розлучення суд може вживати заходів для примирення подружжя, якщо це відповідає доброзвичайності. Якщо є малолітня дитина або дитина з інвалідністю, строк для примирення може становити до шести або одного місяця. Усе залежить від того, чи дійшло подружжя згоди щодо наслідків розірвання шлюбу. Водночас строк не встановлюють, якщо подружжя вже певний час проживало окремо або не має дітей. Також заходів для примирення не застосовуються у випадках домашнього насильства чи інших протиправних дій.

Народна депутатка Інна Совсун пише, що згідно з оновленим кодексом суд може вживати заходів щодо примирення подружжя, якщо це відповідає доброзвичайності. За словами авторів тексту, доброзвичайність — «сукупність моральних норм і принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних у суспільстві уявлень про належну поведінку, усталену в суспільстві».

Стаття 1516. Йдеться про те, що після розлучення чоловік зможе вимагати, щоб колишня дружина повернула дівоче прізвище, якщо вважатиме її поведінку «негідною». Окрім того, пропонують заборонити розірвання шлюбу під час вагітності та протягом року після народження дитини, окрім випадків насильства, кримінальних правопорушень чи інших обставин.

Що відомо про норми дев’ятої книги оновленого кодексу?

Найбільше громадськість обговорює дев’яту книгу Цивільного кодексу — «Публічність прав цивільних». ГО «Голка» проаналізувала цю частину та заявила, що в ній є норми, які легалізують поділ державної власності, зокрема землі, лісів, узбережжя та об’єктів культурної спадщини. За словами організації, якщо парламент підтримає ці статті, повернути вкрадені землі чи пам’ятки у власність України буде неможливо. 

Проєкт оновленого Цивільного кодексу передбачає, що всі дані про пам’ятки мають бути внесені до реєстру, який об’єднає інформацію про обмеження щодо використання земель. Правозахисники зазначають, що об’єкти, яких немає в реєстрі, можуть залишитися без правового захисту. Через неповні та помилкові дані під загрозою може опинитися значна частина земель державної, комунальної та приватної власності.

Народна депутатка Наталія Піпа подала альтернативний законопроєкт. Вона закликала Національне агентство з питань запобігання корупції перевірити оновлений законопроєкт №15150 на наявність корупційних ризиків. На її думку, нова редакція Цивільного кодексу може легалізувати незаконно приватизоване майно.

Що ще відомо? Напередодні, 28 квітня, у Києві відбулася акція проти ухвалення нового Цивільного кодексу. Люди тримали в руках надписи: «Ні відкату до патріархату», «Чим вимірюється “доброзвичайність”?», «Не ведіть нас в РФ», «Новий ЦК — помийна яма», «Ні проєкту 15150» та інші. Також 7 травня у Львові відбудеться протест щодо оновленого законопроєкту Цивільного кодексу.

Що загалом відомо про оновлений кодекс? Оновлений законопроєкт Цивільного кодексу має 803 сторінки. У першому читанні його підтримали 254 депутати. Загалом документ передбачає регулювання приватного права через дев’ять книг — від особистих та майнових до спадкових та міжнародних відносин. 

Контекст. 22 січня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №14394 — нову редакцію Цивільного кодексу України (ЦКУ). За словами голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, над оновленням працювали 247 експертів майже шість років. У мережі цей проєкт активно обговорювали через окремі норми, зокрема про вік згоди на шлюб, захист ембріонів та інше.

Громадська організація «Марш жінок» та Центр прав людини ZMINA заявили, що цей проєкт суперечить європейським стандартам, створює серйозні ризики для захисту прав ЛГБТ+ та інші.

Про обговорення довкола оновленого Цивільного кодексу читайте в попередніх матеріалах НЗЛ: частині першій та другій.  

Авторка: Соломія Михайлюньо

До яких ще пунктів у громадськості є питання?

Стаття 1473. У цьому пункті йдеться, що шлюб — це сімейний союз конкретно жінки та чоловіка, зареєстрований у встановленому законом порядку. Правозахисниця Ірина Юзик пояснює, що таким формулюванням усі сімейні зв’язки, які не вписуються в цю модель, фактично залишаються поза правовим полем.

У 2025 році Деснянський районний суд Києва вперше визнав спільне проживання одностатевої пари де-факто сімейними стосунками. За словами Ірини, це був крок, який відповідав європейським стандартам і курсу України на євроінтеграцію. Однак, на її думку, новий кодекс не просто ігнорує цей факт, а може перекреслити його. 

Також у своєму матеріалі ZMINA зазначає, що основні релігійні інституції в Україні відкрито виступають проти будь-якого визнання одностатевих союзів. На думку центру, посилення їхньої ролі у визначенні поняття шлюбу фактично зміцнює консервативне вето на майбутні реформи.

Центр ZMINA також звертає увагу, що законопроєкт зберігає пряму заборону на всиновлення дітей одностатевими парами.

«У фокусі сімейного права має бути найкращий інтерес дитини, а не сексуальна орієнтація дорослих. У країні, де тисячі дітей роками перебувають в інституційних закладах, така заборона видається ідеологічною, а не прагматичною», — йдеться в матеріалі.

Як пропонують вдосконалити пункти, які раніше викликали обурення громадськості?

Стаття 1478. У цій частині йдеться, що особа з 16 років може отримати право на шлюб за рішенням суду, а з 14 років — лише у випадку вагітності або народження дитини. Нагадаємо, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що теза щодо нібито зниження шлюбного віку до 14 років не відповідає дійсності. Водночас норму вилучать з проєкту та залишать чинну. 

На думку Ірини Юзик, формально це виглядає як індивідуальні судові рішення, однак у поєднанні з нормами про релігійний шлюб, це створює ризики примусу неповнолітніх до шлюбу. За її словами, паралельно парламентарі розробляють нову редакцію Кримінального кодексу України, де пропонують зниження віку добровільної згоди на вчинення щодо особи дій сексуального характеру до 14 років.

«Поєднання таких норм може свідчити про порушення Україною статті 37 Стамбульської конвенції, яка зобов’язує державу криміналізувати умисне примушування дорослого або дитини до вступу в шлюб, тоді як проєкт нової редакції Цивільного кодексу фактично створює умови для його нормативного закріплення», — пояснює Ірина Юзик.

Стаття 1495. Цей пункт передбачає, що шлюб визнається недійсним, якщо його уклали з людиною, яка змінила стать. 

Ірина Юзик зауважує, що норма не уточнює, коли саме відбулася така зміна — до чи після укладення шлюбу — і не містить жодних механізмів захисту прав сторін. На її думку, це створює правову невизначеність, відкриває шлях до анулювання раніше законних шлюбів і має очевидно дискримінаційний характер щодо трансгендерних людей.

Нагадаємо. Раніше НЗЛ поспілкувалося з кандидатом юридичних наук Романом Радейком. Ми спробували розібрати окремі норми, зокрема про захист ембріонів, вік згоди на шлюб, про роль органів опіки та інше — докладніше читайте на нашому сайті. 

Авторка: Соломія Михайлюньо