звичка читати

Як працює наш мозок під час читання. І чи справді воно заспокоює

Згадайте момент, коли ви читаєте книжку. Наприклад, художню літературу. Ззовні це ніби звичайний процес: хтось читає вдома, хтось на вулиці чи у транспорті. А що відбувається всередині, точніше, у мозку? У цей момент він не лише розпізнає слова й речення, а й створює власну модель світу: уявляє місця, події та дії персонажів, намагається зрозуміти їхні думки, почуття й мотиви.

Також залучається так звана мережа пасивного режиму роботи мозку. Хоча вона має таку назву, але бере участь у важливих внутрішніх процесах. Наприклад, допомагає уявляти майбутнє, пригадувати минуле, моделювати ситуації й розуміти інших людей. Під час читання історій ця мережа взаємодіє з мовними й сенсорними системами та допомагає складати окремі події в цілісну історію.

Вікторія Кравченко згадує дослідження німецької групи науковців. Під час читання текстів у людей сповільнювалося серцебиття і зростала варіативність серцевого ритму. За певних умов ці показники можуть свідчити про стан спокою. Звісно, не будь-яка книжка розслабляє чи знижує рівень гормонів стресу. Читачі й читачки добре знають, які емоції може викликати напружений роман.

«Найбільша цінність художньої літератури, що вона дає мозку змогу моделювати надзвичайно різноманітний досвід. Ми можемо подумки проживати ситуації, у яких ніколи не були, дивитися на світ очима інших людей, розмірковувати над їхніми рішеннями та їхніми наслідками. І все це можна робити, не встаючи з власного крісла», — каже Вікторія.

Як попрацювати зі своїм мозком, аби сформувати звичку читання

Для формування звички недостатньо лише сили волі. А поширене твердження, що звичка формується за 21 день, має мало наукових підтверджень. Важливі й умови, в яких ви це робите. Наш мозок добре навчається повторюваних дій. Якщо регулярно робити щось за однакових умов, із часом це потребує менше свідомих зусиль.

Тому перша порада від Вікторії — створіть звичку читати в певний час. Наприклад, десять хвилин після ранкової кави або перед сном. Важливіше читати регулярно, ніж змушувати себе долати певну кількість сторінок.

Друга порада — зробіть читання якомога доступнішим. Нехай книжка лежить там, де ви зазвичай відпочиваєте, а телефон зі сповіщеннями — трохи далі.

«Я б порадила почати навіть із 5–10 хвилин на день, бо мета першого етапу — не рекорд за кількістю сторінок, а повернення читання до звичного ритму життя», — ділиться Вікторія.

Чому у швидкому світі потрібне читання 

Читання довгого тексту дає змогу працювати з інформацією інакше. Ми не просто реагуємо на окремі повідомлення, а поступово формуємо цілісну картину: пам’ятаємо попередні події, простежуємо причинно-наслідкові зв’язки, зіставляємо нову інформацію з тим, що вже знаємо, і робимо висновки.

Особливо цінна художня література. Вона дає змогу подумки пережити ситуації, в яких ми ніколи не були, і бачити світ очима людей, чий досвід відрізняється від нашого. Це ніби безпечна репетиція ситуацій у безпечному середовищі.

«У світі, який постійно вимагає від нас швидких реакцій, читання дає простір для повільного осмислення», — каже Вікторія.

Велике дослідження 2023 року, яке охопило понад 10 тисяч дітей і підлітків, показало, що ті, хто змалку читав для задоволення, згодом мали кращі результати когнітивних тестів і менше поведінкових та емоційних труднощів. У них також виявили певні відмінності у структурі мозку. Це не означає, що причина лише в читанні, але зв’язок виявився стійким.

Як завдяки мозку можна повернутися до читання

Не повертайтеся до читання через примус. Краще почніть із невеликих приємних текстів і поступово збільшуйте час. Можна перечитати улюблену книжку, обрати короткі оповідання або спробувати інший жанр. Ми краще зберігаємо мотивацію, коли бачимо сенс і отримуємо задоволення від самого процесу.

Вікторія пропонує щоденний ритуал: десять хвилин регулярного читання. І ще одне: перестаньте сприймати книжку як ще одне завдання, яке потрібно виконати, поверніть їй статус задоволення.

«У мене це спрацювало, коли я повертала собі звичку щодня читати, яку втратила на початку повномасштабного вторгнення. Я почала хоча б із 10 хвилин щоранку. Книжка була цікава, і зрештою ці 10 хвилин перетворилися на 30-хвилинний ранковий ритуал, на який я чекала», — розповідає Вікторія.

Фото: Данило Павлов

Текст: Ірина Кравець