Як це працює? Щодня з 1 по 30 читня надсилаємо листа, де розповідаємо, як вперше або знову зробити читання своєю звичкою. Це практичні поради, основані на поведінкових науках і читацьких досвідах, а також книжкові добірки і рекомендації від редакції The Ukrainians Media. Щоб отримувати листи Читня, потрібно залишити електронну пошту у віконечку на сайті theukrainians.org. 

Довідка. Нещодавнє дослідження Мінкульту та Gradus Research про читання в Україні показало: 70% читачів мали перерву в читанні тривалістю пів року або більше. А серед нечитачів 59% відповіли, що не мають мотивації та звички. Водночас для більшості опитаних читання є способом зменшувати тривожність,  відновлюватися емоційно й легше переживати стрес.

Нагадаємо. The Ukrainians Media проводить цю інформаційну кампанію другий рік поспіль і запрошує замінити листопад на Читень всіх, хто любить читати, хоче повернутися до читання, а також подбати про своє психічне здоров’я. 

Як працює наш мозок під час читання. І чи справді воно заспокоює

Згадайте момент, коли ви читаєте книжку. Наприклад, художню літературу. Ззовні це ніби звичайний процес: хтось читає вдома, хтось на вулиці чи у транспорті. А що відбувається всередині, точніше, у мозку? У цей момент він не лише розпізнає слова й речення, а й створює власну модель світу: уявляє місця, події та дії персонажів, намагається зрозуміти їхні думки, почуття й мотиви.

Також залучається так звана мережа пасивного режиму роботи мозку. Хоча вона має таку назву, але бере участь у важливих внутрішніх процесах. Наприклад, допомагає уявляти майбутнє, пригадувати минуле, моделювати ситуації й розуміти інших людей. Під час читання історій ця мережа взаємодіє з мовними й сенсорними системами та допомагає складати окремі події в цілісну історію.

Вікторія Кравченко згадує дослідження німецької групи науковців. Під час читання текстів у людей сповільнювалося серцебиття і зростала варіативність серцевого ритму. За певних умов ці показники можуть свідчити про стан спокою. Звісно, не будь-яка книжка розслабляє чи знижує рівень гормонів стресу. Читачі й читачки добре знають, які емоції може викликати напружений роман.

«Найбільша цінність художньої літератури, що вона дає мозку змогу моделювати надзвичайно різноманітний досвід. Ми можемо подумки проживати ситуації, у яких ніколи не були, дивитися на світ очима інших людей, розмірковувати над їхніми рішеннями та їхніми наслідками. І все це можна робити, не встаючи з власного крісла», — каже Вікторія.

Як попрацювати зі своїм мозком, аби сформувати звичку читання

Для формування звички недостатньо лише сили волі. А поширене твердження, що звичка формується за 21 день, має мало наукових підтверджень. Важливі й умови, в яких ви це робите. Наш мозок добре навчається повторюваних дій. Якщо регулярно робити щось за однакових умов, із часом це потребує менше свідомих зусиль.

Тому перша порада від Вікторії — створіть звичку читати в певний час. Наприклад, десять хвилин після ранкової кави або перед сном. Важливіше читати регулярно, ніж змушувати себе долати певну кількість сторінок.

Друга порада — зробіть читання якомога доступнішим. Нехай книжка лежить там, де ви зазвичай відпочиваєте, а телефон зі сповіщеннями — трохи далі.

«Я б порадила почати навіть із 5–10 хвилин на день, бо мета першого етапу — не рекорд за кількістю сторінок, а повернення читання до звичного ритму життя», — ділиться Вікторія.

Також у The Ukrainians Media замість листопада тепер Читень. Це місяць якого завгодно читання: громадськотранспортного, обідньоперервного, підковдрового, собакогуляльного і будь-якого ще — обираєте ви. Щодня із 1 до 30 читня надсилаємо листа, де розповідаємо, як уперше або знову зробити читання своєю звичкою, а ще рекомендуємо книжки і не тільки. Залишайте свою пошту на сайті. 

Чому у швидкому світі потрібне читання 

Читання довгого тексту дає змогу працювати з інформацією інакше. Ми не просто реагуємо на окремі повідомлення, а поступово формуємо цілісну картину: пам’ятаємо попередні події, простежуємо причинно-наслідкові зв’язки, зіставляємо нову інформацію з тим, що вже знаємо, і робимо висновки.

Особливо цінна художня література. Вона дає змогу подумки пережити ситуації, в яких ми ніколи не були, і бачити світ очима людей, чий досвід відрізняється від нашого. Це ніби безпечна репетиція ситуацій у безпечному середовищі.

«У світі, який постійно вимагає від нас швидких реакцій, читання дає простір для повільного осмислення», — каже Вікторія.

Велике дослідження 2023 року, яке охопило понад 10 тисяч дітей і підлітків, показало, що ті, хто змалку читав для задоволення, згодом мали кращі результати когнітивних тестів і менше поведінкових та емоційних труднощів. У них також виявили певні відмінності у структурі мозку. Це не означає, що причина лише в читанні, але зв’язок виявився стійким.

Як завдяки мозку можна повернутися до читання

Не повертайтеся до читання через примус. Краще почніть із невеликих приємних текстів і поступово збільшуйте час. Можна перечитати улюблену книжку, обрати короткі оповідання або спробувати інший жанр. Ми краще зберігаємо мотивацію, коли бачимо сенс і отримуємо задоволення від самого процесу.

Вікторія пропонує щоденний ритуал: десять хвилин регулярного читання. І ще одне: перестаньте сприймати книжку як ще одне завдання, яке потрібно виконати, поверніть їй статус задоволення.

«У мене це спрацювало, коли я повертала собі звичку щодня читати, яку втратила на початку повномасштабного вторгнення. Я почала хоча б із 10 хвилин щоранку. Книжка була цікава, і зрештою ці 10 хвилин перетворилися на 30-хвилинний ранковий ритуал, на який я чекала», — розповідає Вікторія.

Фото: Данило Павлов

Текст: Ірина Кравець

Що ще відомо? Учасники змагалися в трьох категоріях: Rx, Intermediate та Military. Упродовж двох днів спортсмени виконали дев’ять комплексів вправ.

Нагадаємо. Ветеран Вадим Науменко встановив національний рекорд України на марафоні морської піхоти у США. Він подолав 42 кілометри 195 метрів на біговому протезі за три години 30 хвилин. 

Довідка. 24–25 жовтня в Миколаєві відбулися командні змагання з функціонального багатоборства CrossFit Power Challenge, у яких взяли участь 80 атлетів із різних регіонів України.

Фото: Нацполіція / Facebook

Що відомо про ветерана? У 2022 році Вадим зазнав важкого поранення під час виконання бойового завдання, унаслідок якого втратив нижню кінцівку. У вересні 2026 року чоловік уже встановив рекорд України на Хмельницькому півмарафоні, подолавши понад 21 кілометр на біговому протезі.

Нагадаємо. Представниця спортивного комітету Державної прикордонної служби України Анастасія Алпєєва стала чемпіонкою світу з вільної боротьби у ваговій категорії до 76 кілограмів. У фіналі українка перемогла представницю Індії з рахунком 8:6. 

Фото: Олександр Симчишин / Facebook

Що відомо про створення? Загалом створено три нові гарнітури: Zakon Text — для діловодства, Zakon Decor — для урочистих написів, Zakon Letterpress — для оригіналів нормативно-правових актів.

У міністерстві пояснили, що національний шрифт поєднує сучасний український дизайн із традиціями шести майстрів українського літерництва, зокрема Георгія Нарбута, Василя Кричевського, Якова Гніздовського, Роберта Лісовського, Василя Хоменка і Василя Чебаника. 

Серед його особливостей — асиметричні зарубки, ромбоподібні крапки над «і» та «ї» і характерний знак над «й», який використовував Георгій Нарбут.

Хто автори? Над створенням шрифту Zakon працювали Олексій Чекаль, Геннадій Заречнюк, Дмитро Растворцев, Андрій Шевченко, а також керівник проєкту Тарас Іщик.

Що ще відомо? Наразі шрифт проходить тестування. Його впровадження буде поступовим і не потребуватиме додаткових витрат на масову заміну чинних табличок, бланків та інших матеріалів. Водночас Zakon Text уже доступний для вільного використання.

Фото: Руслан Стефанчук / Facebook

Нагадаємо. Автором тексту для Радіодиктанту національної єдності у 2026 році став письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь. Читали диктант учитель української мови й літератури Артур Пройдаков й волонтерка Даша Астаф’єва.

Що ще відомо? Це перша медаль України на чемпіонаті світу з вільної, жіночої та греко-римської боротьби у 2026 році.

Нагадаємо. З 24 жовтня до 1 листопада в казахстанській Астані проходить чемпіонат світу з боротьби серед дорослих. У змаганнях беруть участь понад 800 атлетів з усього світу. Серед них — 30 українців. Спортсмени змагаються у трьох видах боротьби: греко-римській, жіночій та вільній.

Фото: ДПС

Що ще відомо? У фіналі Кіра здолала представницю Китаю Сіруй Ян. До цього суперниця не програвала на міжнародних турнірах і мала статистику 7–0.

Нагадаємо. 9-річний Мирон Нетребка став чемпіоном світу з класичних шахів серед юнаків до дев’яти років. Юнак набрав 9,5 очка з 11 можливих. Зокрема, здобув дев’ять перемог, одну партію завершив внічию й одну програв. Змагання відбулися в іспанському місті Рокетас-дель-Мар. 

Фото: Кіра Макогоненко / Instagram

Що ще відомо? Мета ініціативи — створити власну супутникову мережу, щоб мати більше каналів зв’язку й менше залежати від іноземних систем. Планується, що OBRIA NANO працюватиме під контролем українського оператора і обслуговуватиме стратегічні потреби України у сфері безпеки.

Що ще відомо? Протягом понад 15 років Максим Буткевич і його колеги з ініціативи «Проєкт Без Кордонів» допомагали біженцям, які шукали притулку в Україні, рятуючись від політичних і релігійних переслідувань та війн у своїх країнах. У 2014 році організація почала допомагати людям, які були змушені виїхати з тимчасово окупованих Росією територій до інших регіонів України.

Що відомо про премію? Премія Пола Вайса призначена для правозахисників, журналістів і активістів, які захищають права людини та універсальне право біженців на притулок.

Довідка. Максим Буткевич — український правозахисник, журналіст і військовослужбовець. Після початку повномасштабного вторгнення у березні 2022 року Буткевич вступив до ЗСУ. У червні того ж року він потрапив у російський полон на Луганщині. У березні 2023 року окупаційний російський суд засудив його до 13 років ув’язнення за сфабрикованою справою. 

18 жовтня 2024 року Максима Буткевича звільнили з російського полону в межах обміну. 

Фото: організація «Принцип надії».

Тетяна, дружина ветерана

У січні 2025 року чоловік Тетяни дістав тяжке поранення. Відтоді родина проходить лікування й реабілітацію й паралельно оформлює необхідні документи.

Через тяжкість поранення, зазначену у висновку ВЛК, військова частина мала виплачувати чоловікові 100 тисяч гривень протягом лікування. Однак, за словами Тетяни, спочатку родина отримувала лише грошове забезпечення (стандартну зарплату військовослужбовця, без нарахування бойових) з поясненням, що на більше «немає грошей». Домогтися виплат вдалося приблизно через рік — після звернення до адвоката.

«Це дико, коли в складний період треба буквально виборювати кожен крок», — говорить Тетяна.

«Основна проблема — відсутність чітких алгоритмів»

Тетяна працює науковицею у державному університеті й звикла мати справу з бюрократією. Та навіть їй було складно зрозуміти, куди звертатися і які документи збирати. Однією з головних проблем вона називає відсутність зрозумілої інформації. Повний перелік документів часто можна отримати лише безпосередньо в установі, а поки родина їх збирає, вимоги можуть змінитися.

«Про багато речей взагалі не говориться», — каже Тетяна.

Наприклад, для одного з медичних висновків, окрім печатки лікаря, родині знадобилася адміністративна печатка закладу. За словами Тетяни, за замовчуванням її могли не поставити. Особливо складними такі процедури стають для людей, які живуть не у великих містах і мусять щоразу їхати до установи через один документ чи уточнення.

За півтора року родина Тетяни, за її підрахунками, близько 30 разів подавала копію однієї й тієї самої довідки про безпосередню участь у бойових діях. «Основна проблема — це відсутність чітких алгоритмів або доступу до них. Там, де вони є, проблем мінімум».

Хто може допомогти

Частину інформації Тетяна знаходила через знайомих і спільноту «Пласту»: писала про проблему у Facebook, і їй відповідали люди, які вже проходили схожий шлях.

Допомогти родині на перших етапах, за її словами, може й патронатна служба військової частини.

«Нам дуже не поталанило зі ставленням частини. Я бачила геть інші приклади, коли справді працює патронатна служба, наприклад, у Третій штурмовій бригаді. Тоді родина принаймні на перших етапах має підтримку», — ділиться Тетяна.

Серед інших місць, де родині вдалося отримати допомогу, Тетяна називає адміністративний відділ ТЦК, фахівців «Мілітарі Хаб» у ЦНАПі і службу супроводу Командування Медичних сил.

Оксана, дружина ветерана

У червні 2023 року чоловік Оксани підірвався на міні під час виконання бойового завдання. Спочатку його лікували у Львові. За словами Оксани, через велике навантаження на медзаклад лікарі пропонували ампутацію ноги. Родина хотіла спробувати зберегти ногу, тому продовжила шукати інші можливості лікування.

Згодом одна з лікарок запропонувала подати документи на лікування за кордоном. Чоловіка погодилася прийняти Норвегія. Туди родина поїхала разом із дворічним сином. Чоловік Оксани був лежачим пацієнтом і потребував постійної допомоги. Оксана допомагала йому пересуватися, митися й одягатися, водночас була вагітна другою дитиною.

«У нашій сім’ї локомотивом була я»

Коли за рік родина повернулася до України, частина процедур уже змінилася. Потрібно було оформити інвалідність, звернутися до ТЦК, Пенсійного фонду й інших установ. 

Якось родина дізналася про можливість стати на квартирний облік. За словами Оксани, у громаді їм про це не розповіли. Коли чоловік звернувся туди, працівники навіть запитали, звідки він знає про таку можливість.

«В нашій сім’ї локомотивом була я. Якщо знаєш свої права — заходиш у двері», — говорить Оксана.

Для консультацій вона телефонувала на урядову гарячу лінію, зверталася до Міністерства у справах ветеранів й системи правничої допомоги. Частину відповідей знаходила у ветеранських спільнотах.

За її спостереженнями, саме дружини часто стають тими, хто шукає інформацію і нагадує чоловікам, якими можливостями вони можуть скористатися. 

«Вони шукають цю інформацію, постійно десь у чатах спілкуються, передають одна одній, говорять це своїм чоловікам. Дзвонять по гарячих лініях — правова допомога, психологічна допомога, урядова гаряча лінія, пенсійні фонди. Це дуже кропітка робота», — каже Оксана.

І все це відбувається паралельно з доглядом за чоловіком, дітьми й побутом. «Ти контролюєш своє життя. Треба себе підняти, елементарні побутові речі зробити, їсти зварити, бо двоє маленьких діток, попрати, щоб у квартирі була чистота. І оце все — важко».

Однією з головних проблем Оксана також називає відсутність системного супроводу на рівні громад. Коли вона зверталася до місцевого відділу ветеранської політики, щоб дізнатися про програми для ветеранів, їй відповідали, що інформація є на сайті. Однак, каже Оксана, цього недостатньо. 

«У нас ветерани різної вікової категорії. У когось є сенсорний телефон з усіма додатками, а в когось просто кнопковий. Не всі можуть бачити інформацію на сайті», — розповідає Оксана.

Інформацію Оксана шукала через урядову гарячу лінію, систему правничої допомоги, Міністерство у справах ветеранів і ГО «Юридична сотня». Багато відповідей знаходила також у спільнотах та онлайн-групах — у людей, які вже проходили через подібні ситуації.

Пізніше Оксана сама почала публічно розповідати про можливості для ветеранів. За її словами, після цього в одній із місцевих установ відмовилися з нею спілкуватися.

Вона також намагалася стати фахівчинею із супроводу ветеранів у своїй громаді. Оксана стверджує, що їй відмовили, бо вона «багато знає» і розповідатиме іншим ветеранам про доступні можливості.

«Мене розуміє така сама дружина ветерана»

Найбільше Оксана хотіла б змінити ставлення людей, які працюють із ветеранами та їхніми родинами. На її думку, працівники державних і місцевих установ мають не лише виконувати процедури, а й пояснювати людям, які можливості вони мають і що робити далі.

Окремої уваги, каже Оксана, потребують родини загиблих, безвісти зниклих і військовополонених. Особливо бракує підтримки у невеликих громадах, де менше громадських і волонтерських організацій. Тому зараз Оксана разом із чоловіком працює над створенням власної громадської організації для ветеранів та їхніх родин.

Сама ж вона досі часто звертається по допомогу до жінок із подібним досвідом.

«Мене розуміє така сама дружина ветерана, як і я. Мене розуміють у чаті “Дружина ветерана”, де я можу поставити питання — і дівчата з таким самим горем чи такою самою ситуацією мене зрозуміють», — ділиться Оксана.

Авторка: Ірина Бондар

Про що фільм? У сюжеті кінострічки To Die to Live — історія трьох українських добровольців: Шахти, Танцюриста та Гончара. У 2014 році вони без військового досвіду долучилися до ЗСУ. Після двох років на фронті чоловіки намагалися повернутися до мирного життя, однак після початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року знову приєдналися до війська.

Хто створив? Фільм створено в копродукції України, Латвії та Словаччини. Режисерка стрічки — Юлія Гонтарук. Загалом фільм знімали впродовж 12 років.

Довідка. Талліннський кінофестиваль — один із найбільших кінофестивалів Північної Європи. Його проводять у столиці Естонії з 1997 року. Щороку в програмі показують близько 250 повнометражних і 300 короткометражних фільмів з різних країн. У 2026 році фестиваль відбудеться з 6 до 22 листопада.

Фото: кадр з трейлеру