1. НАБУ і САП — одні з найбільш незалежних правоохоронних органів, які не піддаються впливу від найвищих держорганів. Навіть коли ідеться про ОП.

Мудра і Микитась на плівках прямо говорять, що заходити до антикорупційних органів із «звичними» для українського політикуму пропозиціями чи тиском — марна справа. Фігуранти розмов відкритим текстом визнають автономність НАБУ і САП, фактично констатуючи: Банкова більше не є парасолькою, яка може гарантувати недоторканність чи спустити справу на гальмах. Це слугує найкращим доказом того, що за роки реформ НАБУ та САП спромоглися сформувати стійкий імунітет до зовнішніх вказівок.

Для суспільства та міжнародних партнерів це важливий маркер реальної незалежності антикорструктур. Коли розслідування зачіпає посадовців рівня заступника керівника Офісу Президента, це демонструє відсутність «недоторканних» незалежно від посади чи наближеності до кабінетів ухвалення рішень. Інституційна незалежність у цьому випадку випередила приватні політичні домовленості. І так само ми побачили, що торішні протести на захист незалежності НАБУ і САП не були марними.

2. Нинішні високопосадовці не гребують брати участь у схемах разом з особами, уже підозрюваними чи обвинуваченими у корупції.

Як-от з Микитасем, для якого підозра у справі «Форест Гамп» стала вже п’ятою. Попри токсичний бекграунд, шлейф кримінальних проваджень і постійне перебування під прицілом правоохоронців, такі фігуранти все одно залишаються бажаними партнерами для чинних можновладців, адже вміють і «порішати», і мають чимало потрібних контактів. Це свідчить про глибоку деформацію влади, де напрацьовані схеми та готові зв’язки цінуються вище за будь-які репутаційні ризики.

Залучення таких осіб підкреслює вузькість кола тих, хто готовий прокручувати сумнівні операції на самому верху. Високопосадовці, ймовірно, свідомо йдуть на спільні дії з тими, чия репутація вже скомпрометована, сподіваючись, що статус та наявні важелі впливу зможуть перекрити токсичність партнерів. Проте кожна нова підозра лише множить системні провали цієї співпраці.

3. Чимало можновладців, попри запевнення перед міжнародними партнерами, все одно хочуть встановити впливовий контроль над антикорорганами.

Публічні декларації про відданість реформам і виконання вимог євроінтеграції регулярно розбиваються об кулуарні спроби підпорядкувати собі ключові інституції. Для багатьох представників влади незалежність НАБУ і САП залишається зручним гаслом лише для зовнішнього споживання, тоді як усередині системи триває постійний пошук «шпарин» та важелів впливу. Бажання контролювати процес призначення керівництва, перебіг розслідувань чи процедуру аудиту нікуди не зникло. Як і думки про створення власного «кадрового резерву» для таких інституцій.

Ця подвійність стандартів створює постійну загрозу для всієї антикорупційної архітектури країни. Намагання розставити лояльних людей або обмежити процесуальну самостійність прокурорів і детективів викривають головне: влада все ще сприймає контрольованість правоохоронців як елемент власної безпеки. Саме тому збереження незалежності цих органів залишається щоденним викликом, а не вже вирішеним завданням.

4. Позитивні рішення і добрі вчинки високопосадовця не стають для нього індульгенцією.

Попри всю роботу Ірини Мудрої в організації Спеціального трибуналу для розгляду злочинів у війні Росії проти України, її участь у справі про збір застави Галущенку і рейдерське захоплення державних підприємств не буде забута. Тривалий час Мудру сприймали як ключову драйверку міжнародних репараційних механізмів, проте підозра суттєво вплинула на її репутацію. Політична реальність доводить: жодні минулі заслуги чи високі державницькі місії не можуть слугувати «щитом» або авансом для виправдання протиправних дій.

Військовий та дипломатичний контекст лише підвищує планку вимог суспільства до етики чиновників. В українську історію та публічний простір посадовиця увійде не через виступи на міжнародних майданчиках, а через банальну участь у тіньових схемах із відмивання коштів та протиправного перерозподілу активів. Це тверезий урок для кожного у владних кабінетах: публічні досягнення не покривають прихованих імовірно корупційних дій, а суспільство не видаватиме індульгенцій за минулі досягнення.

5. Ми не знаємо глибини і масштабу поширення корупції, але їх стає все важче приховати. І вже маємо передумови, щоб винні в таких схемах були покарані.

З листопада минулого року, після перших підозр у справі «Мідас», ми отримали ще низку гучних розслідувань, і їхній спектр, як і спектр залучених осіб, далі розширюється. Але ми вже бачимо динаміку цих справ, і сам факт такої роботи свідчить не стільки про поширеність корупції, скільки про те, що, з високою ймовірністю, вона буде викрита, а фігуранти постануть перед судом. 

Постійний потік нових підозр викриває реальну глибину проблеми, але водночас формує принципово новий рівень прозорості. Системність дій антикорупційного блоку поступово змінює математику ризику для потенційних корупціонерів: ціна викриття стає вищою за будь-який потенційний тіньовий прибуток. Коли правоохоронні органи працюють без огляду на кабінети, сама неминучість розголосу мала б ставати найпотужнішим інструментом запобігання новим імовірним злочинам. І це вже працює — як ми пам’ятаємо, співробітники Міністерства юстиції так і не пішли на співпрацю з організованою злочинною групою на чолі з Микитасем і Мудрою.

6. Націоналізація російського активу не означає, що він якісно працюватиме на користь України.

Це урок ще не вивчений і не до кінця розібраний, але сигнальні прапорці вже розставлені. Бо ж саме після націоналізації російського «Альфа-банку» і перетворення його на державний «Сенс Банк» з’явилися передумови для того, щоб зацікавлені особи ввели до його правління потрібних людей і проводили через цей банк потрібні операції. Націоналізація ворожого майна під патріотичними гаслами фактично відкрила шлях до створення нового тіньового ресурсу під дахом державних структур. Зміна формального власника з російського олігарха на українську державу не змінила суті: банк опинився під загрозою перетворення на ручний інструмент для схематозу.

Цей епізод підсвічує одну з найбільших системних небезпек процесу вилучення російського майна з української економіки: відсутність незалежного управління перетворює вилучені активи на ласий шматок для внутрішніх ділків. Передання майна у власність держави без прозорого громадського контролю та незалежного менеджменту лише плодить спокусу використати ці ресурси для легалізації брудних грошей чи задоволення приватних інтересів. Конфіскувати актив у ворога — це лише чверть справи, головне — не дати розікрасти чи підім’яти його вже всередині країни.

***

Розслідування справ «Форест Гамп» та «Феміда» ще тривають, і презумпцію невинуватості ніхто не скасовував. Проте дані, оприлюднені на плівках і під час засідань щодо обрання запобіжних заходів фігурантам, змушують задуматися над такими уроками уже зараз. Як і над тим, як ці нові знання надалі використовувати на практиці.

Автор: Transparency International Ukraine 

Що ще відомо? Загалом упродовж дня внаслідок атаки РФ в області пошкоджено інфраструктурний обʼєкт та виробничо-складську будівлю підприємства. Троє людей постраждали.

Фото: Олег Кіпер / Telegram

Сьогодні, 25 вересня, унаслідок влучання БпЛА в парковку біля офісної будівлі загинули три людини, ще семеро дістали поранення. За попередньою інформацією, на місці горять автомобілі. Про це повідомив мер столиці Віталій Кличко.

Нагадаємо. Сьогодні, 25 вересня, внаслідок російської атаки в Києві загинув 14-річний хлопець. Також постраждали троє людей. У Соломʼянському й Печерському районах є влучання в багатоповерхівку. У Подільському районі спалахнула шестиповерхова нежитлова будівля на рівні першого та другого поверхів. Про це повідомили в ДСНС.

Фото: ДСНС

Що ще відомо? В «АрселорМіттал» зазначили, що планують зберегти інфраструктуру підприємства, щоб після закінчення війни можна було відновити виробництво.

Нагадаємо. У компанії повідомили, що протягом останніх п’яти тижнів війська Росіяни чотири рази атакували підприємство. Останній удар стався 21 вересня. Унаслідок цих обстрілів загинули п’ятеро співробітників, ще 17 — постраждали.

Довідка. «АрселорМіттал Кривий Ріг» — найбільше підприємство гірничо-металургійного комплексу України з повним циклом виробництва від видобутку руди до готового металопрокату. 

Що ще атакували? Українські військові також уразили радіолокаційні станції 64Л6 «Гамма-С1» та 39Н6 «Каста-2Е2».

Нагадаємо. Сили оборони України уразили радіолокаційні станції 35Н6 «Каста» та П-18 на тимчасово окупованій території Запорізької області. 

Що ще відомо? За словами омбудсмана, чотирьох людей евакуювали з тимчасово окупованих територій через Грузію та Молдову. Йдеться про родину з двох чоловіків та двох дітей, яка зазнала переслідувань після того, як матір дітей затримали за її проукраїнську позицію та засудили до тривалого строку ув’язнення.

Фото: омбудсман Дмитро Лубінець / Telegram

Що ще відомо? У Вищій раді правосуддя додали, що призупинили роботу. Наразі ліквідовують наслідки атаки та уточнюють масштаби пошкоджень.

Нагадаємо. Унаслідок російської атаки в Києві загинув 14-річний хлопець. У Соломʼянському й Печерському районах є влучання в багатоповерхівку. У Подільському районі спалахнула шестиповерхова нежитлова будівля на рівні першого та другого поверхів. 

Що ще відомо? У НАБУ додали, що цей ролик створили за допомогою технологій штучного інтелекту. У відомстві закликали не поширювати недостовірну інформацію та довіряти лише офіційним джерелам.

Унаслідок російської атаки в Києві загинув 14-річний хлопець. Також постраждали троє людей. У Соломʼянському й Печерському районах є влучання в багатоповерхівку. У Подільському районі спалахнула шестиповерхова нежитлова будівля на рівні першого та другого поверхів. Про це повідомили в ДСНС.

Київщина. Унаслідок удару РФ в Броварському районі пошкоджено складське приміщення. У Бориспільському районі пошкоджено виробниче приміщення. В Обухівському районі — три приватні домоволодіння та чотири транспортні засоби. Загалом в області пошкоджено дев’ять об’єктів.

Одещина. В області одна людина загинула, ще одна — постраждала. Росіяни атакували житловий сектор і логістичні приміщення поштового оператора.

Запоріжжя. Унаслідок атаки РФ у місті пошкоджено медичний заклад. Відомо про двох постраждалих. Також пошкоджено багатоповерхівки, гаражі й автомобілі.

Фото: ДСНС

Про що йдеться в розслідуванні? У розслідуванні згадується, що нерухомість купували за балансовою вартістю, значно нижчою за ринкову. За даними журналістів, у липні 2018 року Сухачов придбав 30 квартир у харківському житловому комплексі за 24–49 тисяч гривень кожна, а за два дні — ще 28 квартир. Загалом за другу угоду він заплатив менше 33 тисячі доларів США. У матеріалі зазначається, що нині Олександр Сухачов уже не володіє майже всіма 143 квартирами і офісами.

Також журналісти дослідили кримінальне провадження щодо законності діяльності забудовника цих ЖК. Спочатку його розслідувала поліція, а потім ДБР, однак підозр нікому не оголосили. Згодом справу передали поліції Чернігівщини, де її закрили. Провадження поновили після того, як фігуранти розслідування отримали журналістські запити.

Нагадаємо. 17 липня низка українських медіа опублікувала розслідування про 143 об’єкти нерухомості брата директора Державного бюро розслідувань (ДБР) Олексія Сухачова.

Контекст. 6 липня Печерський суд Києва заборонив виданню «Слідство.Інфо» публікувати розслідування про майно, угоди та інвестиції харківського бізнесмена Олександра Сухачова — брата директора ДБР Олексія Сухачова. Журналіст «Слідство.Інфо» Максим Савчук, на якого не поширюється заборона суду, передав цей текст низці інших медіа для публікації.

Куди підуть кошти?

• 600 мільйонів гривень — відшкодування збитків до держбюджету (поетапно протягом двох з половиною років);
• 400 мільйонів гривень або озброєння на цю ж суму — фонду «Повернись живим» (протягом шести місяців);
• 100 мільйонів гривень — фонду «Спільнота Стерненка» на зброю для Сил оборони (протягом 30 днів);
• 850 тисяч гривень штрафу як основне покарання, 17 тисяч гривень штрафу і позбавлення права обіймати державні посади на один рік як додаткове покарання.

Що відомо про справу? У лютому 2024 року НАБУ і САП повідомили про підозру колишньому нардепу Сергію Пашинському, його бізнес-партнеру та ще чотирьом фігурантам справи. Їх підозрювали в заволодінні та продажі 97 тисяч тонн нафтопродуктів, арештованих державою у 2014 році у структур Сергія Курченка — олігарха часів експрезидента Віктора Януковича. За даними справи, це завдало державі понад 817 мільйонів гривень збитків. 

За даними слідства, нафтопродукти передали держпідприємству, а потім продали за заниженими цінами підконтрольній організатору схеми компанії. Пашинському також інкримінували участь у злочинній організації. 

Хто такий Сергій Пашинський? Сергій Пашинський — народний депутат України у 2006–2019 роках. З березня до червня 2014 року тимчасово виконував обов’язки глави Адміністрації президента. 

Фото: Сергій Пашинський / Facebook