Українці не перестали донатити. Вони стали вимогливішими до результату

Українці не перестали донатити — вони змінили спосіб допомоги. 62% людей і далі долучаються до благодійності чи волонтерства, а частка регулярних донатів за рік зросла з 14% до 25%. Водночас допомога стає більш обдуманою: люди частіше підтримують перевірені ініціативи та хочуть бачити конкретний результат. НЗЛ разом із проєктом Zagoriy Foundation «Щедрий вівторок» розбирають окремі пункти всеукраїнського дослідження сфери благодійності.

62% українців беруть участь у благодійності чи волонтерстві, 37% — не долучалися. Але частка регулярних донатів за рік зросла з 14% до 25% 

Що нам пояснюють ці цифри? Ці дані спростовують наратив, який раніше ширився у соцмережах, про те, що українці масово перестали донатити. Насправді більшість продовжує долучатися до благодійності, але змінюється формат. 

Чому так сталося? Після пікової мобілізації 2022–2024 років ми поступово виходимо з режиму постійної реакції. Зараз частина людей обирає посильний формат: рідше, меншими сумами, але регулярно. Наприклад, оформлюють щомісячну підписку на донати або підтримують кілька ініціатив, яким довіряють. Благодійність стає звичною частиною витрат — як оплата комуналки чи підписка на Netflix.  

Найчастіше у відповідь на запитання, кому допомога найбільше потрібна, згадують поранених військових (63%), ЗСУ (52%) і людей із важкими хворобами (44%)

Що нам пояснюють ці цифри? Цей фокус майже не змінюється вже кілька років, бо саме ці потреби напряму пов’язані з війною. Водночас менш термінові напрями — культура, освіта чи екологія — залишаються на периферії і займають до 5%. Окремо видно зміну в підтримці внутрішньо переміщених людей — її частка за рік знизилась із 45% до 37%. 

Що може бути тут причиною? По-перше, зміщується фокус на більш «гострі» потреби, які зараз сприймаються як найкритичніші. По-друге, сама тема ВПО стала менш емоційно помітною. Якщо у 2022–2023 роках це була нова масова криза, то зараз вона частково увійшла в повсякденність і вже не викликає такої ж миттєвої реакції. Хоча проблема не зникла та з кожним днем війни лише ускладнюється. 

У 2025 році головними перепонами українці вважали фінансову нестабільність (59%) і недовіру до фондів (52%)

Що нам пояснюють ці цифри? Найчастіше люди називають причиною свою фінансову нестабільність. Порівняно з минулим роком, цей бар’єр став ще сильнішим. Друга важлива причина — недовіра до фондів. Вона теж помітно зросла за останні роки. Наприклад, один із респондентів сказав, що багатьом подобаються відео Мадяра, бо там видно, як витрачають кошти і що це дає. А от «втому від зборів» часто перебільшують. Вона справді є, але це не головна причина. Її назвали 25% людей. Набагато сильніше впливають нестача грошей і недовіра.

Найбільша група опитаних допомагає раз на місяць (40%) або раз на квартал (32%)

Що нам пояснюють ці цифри? Найбільша частка українців допомагає раз на місяць або раз на кілька місяців. Водночас зростає частка тих, хто донатить системно: за рік вона збільшилася з 14% до 25%. Люди частіше обирають кілька перевірених ініціатив або регулярні платежі та вбудовують допомогу у власний бюджет. Підвищення регулярності — це сигнал для сектора. У такій моделі менше різких сплесків та більше стабільності. 

Відомі засновники чи публічні особи відіграють мінімальну роль (16,6%), українці більше довіряють прозорості процесів

Що нам пояснюють ці цифри? Якщо видно, як працює збір і що він дає, цього достатньо навіть без «медійного обличчя». Фонди й донатори по-різному розуміють прозорість. Для організацій це звітність: документи, чеки, фінансові таблиці. Для людей — передусім видимий результат: фото, відео, конкретні історії. Учасники дослідження казали, що такі речі, як відео роботи дронів, сприймаються як найпряміше підтвердження ефективності. 

Ми запитали два фонди — «Спільноту Стерненка» та Фонд Сергія Притули, — аби зрозуміти, як дослідження накладається на роботу одних із найбільших фондів країни.

Чи бачить фонд зміну поведінки донаторів?

«Люди навчилися донатити системно, і це видно за донатами. Тепер серед потреб — квартира, комуналка, продукти харчування, з’явилася графа “благодійність”. Кількість транзакцій залишається великою, але, природно, середній розмір донату зменшився. Витрати роботи, зусиль, креативу, часу та всього іншого на 1 зібрану гривню збільшились у рази або десятки разів», — каже Андрій Шувалов, директор Благодійного фонду Сергія Притули.

Як фонд вибудовує довіру?

У «Спільноти Стерненка» є декілька видів звітності: щоденна — відео від військових про передачу дронів та майна; календарна — підсумки за місяць та рік; і деталізована. Також фонд щодня публікує інформацію про те, що вдалося закупити за кошти, які були зібрані вчора. 

«Наш фонд є найбільшим недержавним постачальником FPV — і за час повномасштабної війни ми охопили понад 800 різних підрозділів. Вони діляться відгуками про нашу роботу, про якість дронів, про швидкість закриття запитів — і це вибудовує довіру», — кажуть у «Спільноті Стерненка». 

Як фонд працює з регулярною підтримкою?

«Більшість наших донатерів — це люди, які роблять внески регулярно. Наразі майже 45 тисяч людей вже оформили “підписку на Русоріз”. Зараз мінімальна підписка, яку можна оформити у нас, 50 гривень, тобто плюс-мінус вартість кави», — коментують у «Спільноті Стерненка». 
У Фонді Сергія Притули кажуть, що для них регулярна підтримка — це ширше поняття, ніж просто щомісячні донати. Майже вся допомога, яку вони отримують і від фізичних осіб, і від бізнесу, має системний характер і дозволяє фонду працювати безперервно.