Вибух поруч: що мені робити?

Росія щодня обстрілює цивільну інфраструктуру й тероризує мирне населення України. Люди, які опиняються поблизу місця вибуху, часто через стрес не знають, як діяти. НЗЛ поспілкувалися з інструктором Центру готовності цивільних Олександром Саковцем і терапевткою Інституту психічного здоров’я УКУ Галиною Нетлюх. Алгоритм дій — що робити, якщо ви опинилися неподалік вибуху, — читайте в тексті. 

Що робити у перші хвилини після вибуху? 

Інструктор Центру готовності цивільних від Благодійного фонду Сергія Притули Олександр Саковець каже, що варто діяти миттєво. Треба зробити наступні кроки:

• Під час вибуху у повітря піднімається велика кількість уламків. Щоб не постраждати, потрібно негайно переміститися під будь-який захист. Зокрема, це може бути будівля, дах під’їзду або ж парасоля.
• Варто заспокоїтися та відновити рівне дихання.
• Після вибуху ви можете перебувати у шоковому стані, отримати контузію або поранення. Потрібно уважно оглянути себе, чи немає кровотечі, забою, інших типів травм, адже в шоковому стані ви можете не відчути цього.
• Стережіться пошкоджених газових труб, електричних дротів, уламків вибухового пристрою. Під час вибуху через пил та продукти горіння ви можете не відчути запах газу. Також вибуховий пристрій може мати декілька підривників, тож не беріть до рук незнайомі та підозрілі речі.
• Якщо спрацювала саморобна вибухівка або ж був повітряний удар — існує велика вірогідність повторного вибуху чи удару під час надання допомоги постраждалим. Тож за можливості треба покинути це місце.
• Часом шахеди при наближенні до цілі проводять дистанційне мінування території з підвісних контейнерів. Тому уважно дивіться під ноги.

Якщо плануєте допомогти іншим, памʼятайте про правило рятувальника — допомагати можна лише тоді, коли це безпечно для вас. Перед цим варто оглянути місце події й подбати про власну безпеку. За можливості, постраждалих слід евакуювати в безпечніше місце.

Водночас терапевтка Галина Нетлюх нагадує, що стрес — це нормальна реакція на ненормальну подію. Хтось метушиться, агресує, кричить. Інші навпаки — завмирають на місці. Пані Галина пояснює реакцію заціпеніння так: 

«Уявімо, що кулак — це умовна модель мозку. Верхня частина — неокортекс, де ми мислимо й ухвалюємо рішення. Інша частина — лімбічна система, де виникають емоції, бажання та імпульси. У ній є мигдалевидне тіло, яке є “охоронною сигналізацією”. При небезпеці воно перше реагує: дає первинну оцінку ситуації та вибір емоційної чи поведінкової реакції. Є три типи поведінкової реакції: бий, біжи й завмри. Ці реакції є біологічно обумовлені. Мигдалевидне тіло не думає, воно оцінює ситуацію асоціативно. Це тіло діє за принципом, “краще перестрахуватися, ніж потім шкодувати”, до прикладу, відчути сором, але зреагувати і вижити».

Також терапевтка зазначає, що кожен реагує на незвичайну подію по-різному. Адже в момент стресової ситуації ми не можемо мислити критично. Також варто пам’ятати, що стрес не минає одразу. Ця реакція може тривати до 72 годин.

Як себе мобілізувати у момент стресу після вибуху. Поради від терапевтки Галини Нетлюх

• Дихання

Щоб заспокоїтися, робіть глибокий вдих через ніс, повільний видих через рот. Це допомагає перемкнути організм зі стану тривоги на заспокоєння й поступово повернути контроль над тілом і думками.

• Самопідтримка

Запитайте себе: «Який сьогодні день?», «Яка пора року?», «Скільки мені років?». Такі питання допомагають стабілізувати ситуацію. Також можна торкнутися чогось холодного чи теплого, попити води, звернути увагу на її смак. Це прості дії, які повертають відчуття контролю. 

• Тремтіння

Надмірне тремтіння — це абсолютно нормально. Воно допомагає м’язам завершити стресову реакцію. Дайте тілу можливість «звільнити» енергію: потрясіть руками, пострибайте, походіть.

• Техніка «5‑4‑3‑2‑1»

Назвіть п’ять предметів, які бачите, чотири тактильних відчуття, три звуки, два запахи та один смак, який відчуваєте зараз. 

Терапевтка Галина Нетлюх радить ці методики практикувати у стані спокою. Це допоможе мозку легше їх пригадати під час стресової ситуації.

Коли можна надавати допомогу самостійно, а коли краще не втручатися? 

Допомогу постраждалим слід надавати лише після виклику рятувальників. Якщо маєте підготовку з домедичної допомоги — дійте за принципом «не нашкодити». Водночас, у разі поранення, контузії чи шокового стану краще утриматися від дій і чекати фахівців.

«Перша реакція після трагедії — це шок, і це нормально, але він заважає думати логічно, тому не поспішаємо на допомогу пораненим, поки самі не повернемося до нормального стану. В такому стані ви можете не побачити небезпеку, неправильно надати допомогу, погіршити стан постраждалого або постраждати самі. Найкраще, що ви можете зробити, — викликати допомогу, пояснити ситуацію, повідомити про поранених та їхній стан. А також чітко дотримуватися всіх настанов рятувальників», — каже Олександр Саковець, інструктор Центру готовності цивільних Благодійного фонду Сергія Притули.

Яких базових навичок домедичної допомоги слід навчитися та що має бути у вашій сумці?

Перше — це вміння зупиняти масивні кровотечі та проводити серцево-легеневу реанімацію. Друге —  знати, як провести первинний огляд і визначити наявність критичної кровотечі. Її слід зупиняти за допомогою турнікета, тампонади або підручних засобів. 

«Якщо ми вміємо робити вищеперераховане — ми вже маємо все необхідне, щоб людина не померла до приїзду “швидкої”. Адже у більшості випадків людина вмирає від критичної втрати крові або зупинки серця», — зазначає Олександр Саковець.

За словами інструктора, у сумці має бути базовий набір, який допоможе надати допомогу в більшості критичних ситуацій та може врятувати і вас самих. Зокрема, йдеться про:

• турнікет для зупинки кровотечі; 
• нітрилові рукавички для захисту від чужої крові;
• перманентний маркер для нанесення позначок; 
• клапан для серцево-легеневої реанімації;
• маленький ліхтарик; 
• свисток, щоб привернути увагу;
• маленький складний ніж;
• флешку зі сканами всіх важливих документів. 

Як дати раду з «синдромом самозванця»?

• Думки. Терапевтка Галина Нетлюх пояснює, що потрібно спершу усвідомити, що це просто думка. Це лише продукт нашого мозку. Психотерапевтка радить не вірити першій думці, а проаналізувати її, чи правдива вона, чи правдоподібна.

• Аргумент. Далі варто навести собі аргументи. До прикладу, що під час стресу ми не можемо думати ясно та критично. Проаналізуйте, що саме ви зробили, щоб допомогти собі та іншим у момент вибуху. Також підтримайте себе, визнавши, що ви зробили все, що могли.

• Чого я потребую? Запитайте себе: «Що відбулося?», «Чого я потребую зараз?» і «Що я з цього можу собі дати?». Це може бути будь-що: попити води, прогулятися, поговорити з близькими, поплакати або навіть дати волю злості. Також можна уявити, що ваша близька людина пережила подібне, і подумати, що б ви їй порадили. Адже часто у таких випадках люди кажуть те, що хотіли б почути самі. 

«Думки — це сад. Ми не можемо заборонити птахам прилітати туди. Якщо намагатимемося це зробити, життя пройде повз, а ми будемо ганяти птахів. Проте ми можемо вибирати, чи давати дозвіл гніздитися птахам у саду. Так само і з думками. Ми не намагаємося їх зупинити — лише обираємо ті, які залишаться з нами», — ділиться терапевтка Галина Нетлюх.

Авторка: Соломія Михайлюньо

Ілюстрація: Вадим Блонський